БОТАНІКА З ОСНОВАМИ ГІДРОБОТАНІКИ (ВОДНІ РОСЛИНИ УКРАЇНИ) - Б.Є. Якубенко - 2011
XI. МІСЦЕЗРОСТАННЯ ВОДНИХ МАКРОФІТІВ І РОЗПОДІЛ ЇХНІХ УГРУПОВАНЬ В УКРАЇНІ
Водні рослини трапляються на мілководдях русел, заток і рукавів річок, міжплавневих водотоків, у струмках. Вони широко представлені зазвичай у водоймах, де швидкість течії незначна, або відсутня, - озерах, старих водоймах боліт, лиманах, мілководдях приморських узбережжь. Вони характерні й для штучних водойм - іригаційних каналів, ставків, водосховищ. Трапляються на територіях із грунтовим і поверхневим підтопленням.
Річки. На території України (603,7 тис. км ) налічується близько 71 тис. річок, загальна довжина яких становить 243 тис. км. 160 річок мають довжину понад 100 км, близько 4 тис. - більше 10 км. Для інших характерні русла, довжина яких не перевищує 10 км. Більшість річок України належить до басейнів Чорного та Азовського морів. 2,5 тис. річок належать до басейну Балтійського моря. Майже половина (30 тис. річок) несуть води в Дніпро, 11 тис. - в Дністер, решта - Дунай, Південний Буг, Сіверський Донець та інші дрібніші річки [102].
Щільність річкової мережі становить більше 0,1 км/км , на рівнинній території країни вона зменшується з північного заходу на південний схід.
Більша щільність річкової мережі характерна для Полісся (0,18-0,23 22 км/км ), менша - Лісостепу (0,17-0,20 км/км ) і ще менша - Степу (0,1-0,05 22 км/км ). У Карпатах вона найвища і становить 0,5-1 км/км .
До великих річок України належать Дніпро (збирає води близько 30 тис. річок), Дунай, Дністер, Південний Буг, Прип’ять, Десна, Сіверський Донець, до середніх - Сула, Ворскла, Псел, Рось, Синюха, Самара, Орель та ін. Найпоширенішими в Україні є річки почленованих рівнин. Вони мають широкі долини з пологими схилами. Нахил долин перевищує 10 см/км, швидкість течії - 0,2-0,3 м/с. Частина малих річок цього типу, що течуть у Степу, в літній період можуть пересихати.
Річки Полісся відрізняються ще меншим нахилом (до 10 см/км). Вони мають широкі долини, значна частина територій яких заболочена.
Річки гір (Карпат і Криму) характеризуються нешироким долинами і крутими схилами. їх русла неглибокі, ширина у верхній течії не перевищує 10-20 см, в нижній - 80-100 м. Нахил складає відповідно 60-70 та 5-10 м/км.
Майже всім річкам властиві весняні паводки, влітку наступає межень з окремими паводками. Ще низькіший рівень їх взимку. Льодостав формується в грудні й триває 2-3,5 місяці.
Річки України переносять значну масу мулистих речовин. Найкаламутніші річки степової (250-500 г/м3) і лісостепової (200-300 г/м3) зон.
Відзначаються каламутністю води річки Карпат (300-500 г/м ) і Криму — з територій, де відбуваються ерозійні процеси (300-500 г/м ). Найменш каламутними є води річок Полісся (до 50 г/м ).
Невисоким ступенем мінералізації відрізняються води річок Карпат (100-200 мг/л) і Полісся (200-500 мг/л). Висока мінералізація води річок Донецького басейну і південно-західних районів України.
Русла малих річок, зазвичай мають ширину від 1-2 до 10-20 (30) м, часто повністю заростають водними рослинами (Полісся, Лісостеп). На Поліссі вони мають середню глибину 50-150 (200) см. Дно жолобоподібне, піщане або мулисто-піщане, рН води 6,0-8,0. Водні рослини утворюють різної ширини смуги, що залежить від характеру нахилу дна і швидкості течії, а також від глибини води. У прибережній смузі разташовуются угруповання Glycerietum maximae, Sparganio-Glycerietum fluitantis (Полісся, Лісостеп), Phragmitetum communie, Scirpetum lacustris (Лісостеп, Степ). На ділянках з постійним обводненням і течією трапляються розріджені угруповання Nupharo lutei-Nymphaeetum albae, Potametum obtusifolii (Полісся), Potametum petfoliati, Myriophyllo-Potametum (Полісся, Лісостеп), Elodeetum canadensis, Myriophylletum verticillati (Лісостеп, Степ). На мілководдях з повільнішою течією і піщаними донними відкладами зростають угруповання Batrachio trichophylli-Callitrichetum cophocarpae, Ranunculo-Cardaminetum parviflorae (Лісостеп, Полісся). У Степу внаслідок антропогенної евтрофікації ці території залишаються зазвичай незарослими. На глибших (100-150 см) ділянках з постійним оводненням і мулистими донними відкладами на Поліссі нерідко трапляються угруповання Potameto natantis-Nymphaeetum candidae, Stratiotetum aloidis, Hydrocaaritetum morsus-ranae. У Лісостепу і Степу в таких місцезростаннях переважають угруповання Ceratophylletum demersi, Potametum pectinati та ін. На мілководдях, де швидкість течії більше (0,3-0,6 м/с), прибережні смуги зазвичай незарослі, інколи в руслі окремими куртинами трапляються витягнуті у напрямку течії одновидові угруповання Potametum perfoliati, Potametum pectinati, Myripohylletum verticillati (Степ).
Русла середніх і великих річок заростають лише у прибережній частині. На ділянках з повільною течією й пологим дном формуються пояси прибережно-водної рослинності з Typhetum angustifoliae, Glycerietum maximae, Acoretum calami, Bolboschoenetum maritimi continentale і справжньої водної з Potametum perfoliati, Potametum pectinati, Myriophylletum verticillati. Ha територіях з похилішим дном смуга прибережно-водних макрофітів зазвичай не формується. Вона відсутня й у місцях, де швидкість течії понад 0,5 м/с. Справжні водні рослини представлені зрідженими угрупованнями з Potamogeton perfoliatus, Myriophyilum spicatum і Nuphar lutea (занурена форма).
Водні макрофіти характерніші для заток, рукавів та стариць річок, а також і для міжплавневих водотоків. Затоки, як і русла малих річок, надзвичайно часто заростають угрупованнями водних рослин. Вони не відрізняються значною течією в основній частині і лише на ділянках, що прилягають до русла, течія сильніша. Розміри заток від декількох сотень квадратних метрів до 1-2 га. Дно рівне, пологе, з нахилом у бік русла річки, з піщаними, мулисто-піщаними й мулисто-донними відкладами. Глибина заток коливається від 50-70 до 150-250 (300) см, рН води 6,0-8,0. Водні макрофіти у прибережній частині і на ділянках, що межують з руслом, формують смуги рослинності, в інших частинах - мозаїчні куртини.
Характерними угрупованнями берегових смуг є Glycerietum maximae, Sparganio-Glycerietum fluitantis (Полісся), Phragmitetum australis, Typhetum angustifoliae, Caricetum acutiformis (Лісостеп, Степ). Нерідко трапляються угруповання Sagittario-Sparganietum emersi, Sparganietum erecti, Bolboschoenetum maritimi continentale (всі зони). На ділянках контакту заток із руслом часто трапляються Potametum graminei, Potametum perfoliati, Myriophylletum verticillati, Potametum pectinati, Nupharo lutei- Nymphaeetum albae. Куртини частіше формують угруповання Scirpetum lacustris, Potametum natantis, Nupharo lutei-Nymphaeetum albae, Polygonetum amphibii. На алювіальних ділянках трапляються рідкісні угруповання Nymphoidetum peltatae, на заболочених - Trapetum natantis, Potameto natantis-Nymphaeetum candidae (Полісся, Лісостеп). На заболочених ділянках широко розповсюджені Stratiotetum aloidis, Potametum lucentis, Hydrocharitetum morsus-ranae.
Рукава річок зазвичай заростають водними макрофітами лише у прибережній частині. Ширина рукавів становлять від 3-5 до декількох десятків метрів. Дно жолобоподібне, пологе, з піщаними і мулисто- піщаними донними відкладами. Глибина рукавів від 100-200 до 500-700 см, рН води 6,0-8,0. Течія зазвичай повільна. Водні рослини розташовані у вигляді поясів, рідше у вигляді куртин-поясів або куртини формують угруповання. На прибережних мілководдях і береговій смузі найчастіше трапляються Glycerietum maximae, Sparganio-Glycerietum fluitantis (Полісся, Лісостеп), Bolboschoenetum maritimi continentale, Glycerietum plicatae, Acoretum calami (Лісостеп, Степ). Широке розповсюдження в інших екотопах мають Phragmitetum australis, Typhetum angustifoliae, Scirpetum lacustris. На глибших (до 150-200 см) ділянках поширені Myriophylletum verticillati, Nymphaeetum albo-luteae, Potametum natanto-lucentis, Potametum pectinati, рідше - Trapetum natantis.
Стариці, які на відміну від рукавів пов'язані з руслом тимчасово, характеризуються зарослішими акваторіями, рідше їх центральна частина вільна від водних макрофітів. Ширина стариць складає від 20-30 до 200 (500) м, довжина досягає декількох кілометрів. Середня глибина - 50-150 (200) см, рідше - 10-12 м, pH води 6,0-8,0. Угруповання водних макрофітів у прибережній смузі розташовані поясами, на акваторії - куртинами. У поясах переважають угруповання Phragmitetum communis, Typhetum angustifoliae, Typhetum latifoliae, на глибших місцях - Ceratophylletum demersi, Elodeetum canadensis. У куртинах найчастіше трапляються Scirpetum lacustris, Potametum lucentis, Potametum crispi, Potameto natantis- Nymphaeetum candidae (Полісся, Лісостеп), Nupharo lutei-Nymphaeetum albae.
Міжплавневі водотоки, які типові для низинних дельтових річок, характеризуються угрупованнями водних макрофітів, що формуються поясами у прибережній смузі. Частіше трапляються Potametum perfoliati, Potametum pectinati, рідше - Elodeetum canadensis і Ceratophylletum demersi. На глибших місцях зростають угруповання Nupharo lutei-Nymphaeetum albae. Згасаючі водотоки вирізняються зімкнутішими угрупованнями, які нерідко займають і центральну частину її ложа.
У прибережній смузі розвиваються угруповання Thelypteridi- Phragmitetum, за ними у бік збільшення глибини розташовуються Sparganietum erecti і Sagittario-Sparganietum emersi. Центральні ділянки займають Elodeetum canadensis, Myriophylletum verticillati, Ceratophylletum demersi, Nupharo lutei-Nymphaeetum albae та ін.
Біля струмків і місцях виходу грунтових вод формуються угруповання з очерету звичайного (Phragmites australis), мітлиці повзучої (Agrostis stolonifera), веху широколистого (Sium latifolium), череди пониклої (Bidens cernua), бульбокомиша морського (Bolboschoenus maritimus), рогозу вузьколистого (Typha angustifolia), p. широколистого (T. latifolia), сусака зонтичного (Butomus umbellatus), частухи подорожникової (Alisma plantago-aquatica).
Озера. На території України налічується понад 3 тис. озер загальною площею близько 2 тис. км2. З них лише близько 40 озер мають площу акваторії понад 10 км . Найпоширеніші заплавні озера, які на території України розташовані нерівномірно. Більшість їх знаходяться в долинах річок Дніпра, Прип'яті, Десни, Самари, Сули, Хорола. Велика кількість заплавних озер мають річки Полісся.
Менш поширені позазаплавні озера долин древніх водотоків - карстові, завальні, льодовикові, залишкові та ін. За режимом живлення переважають евтрофні озера, рідше - мезотрофні (Полісся, Карпати), ще рідше - оліготрофні. Останні трапляються переважно в Карпатах і надзвичайно рідко - на Поліссі. Серед озер на Поліссі найбільше - Світязь (карстового походження); площа його 24,2 км2, середня глибина - 7 м, максимальна - 58 м. У низині дельти Дунаю розташоване найбільше в Україні прісноводне озеро Ялпуг (площа - 220 км1, середня глибина - 2,6 м, максимальна - 6 м). Значна кількість солоноватоводних озер зосереджено в Степовому Криму. їх солоність досягає 10-19%. Порівняно небагато озер в Карпатах та Гірському Криму. Найбільшим у Карпатах є озеро Синевир, яке розташоване на висоті 700 м, його глибина 16-24 м.
Заплавні озера займають площі від 0,1-1 га до декількох сотень гектарів (Дніпро, Десна, Сіверський Донець та ін.). Вони мають витягнутий уздовж русла річки акваторій, рідше - овальної та округлої форми. їхня середня глибина від 150 до 250 (500) см, в окремих озерах досягає 15 м. Дно рівне з піщаними (мезотрофні водойми), мулисто-піщаними і мулисто- торфянистими (евтрофні) донними відкладами, pH води в середньому 6,08,0. В озерах водні макрофіти зазвичай займають прибережні мілководдя, формуючи почергово пояса рослинності. У заростаючих водоймах вони розташовані рівномірно по всій акваторії і формують мозаїчні плями. Найвіддаленіші території озера від русла річки інтенсивніше заростають водними рослинами та мають щільний травостій.
Найхарактернішими угрупованнями в поясах рослинності зі збільшенням глибини на Поліссі є Glycerietum maximae, Glycerio fluitantis- Oenanthetum aquaticae, Typhetum angustifoliae, Potametum obtusifolii, Potametum natanto-lucentis, Potameto natantis-Nymphueetum candidae, Myriophyllo-Nupharetum, Hydrochari-Stratiotetum та ін. У Лесостепу збільшується роль угруповань Phragmitetum communie, Glycerietum plicatae, Sagittario-Sparganietum emersi, Typhetum angustifoliae, Myriophyllo- Nupharetum, Potametum crispi і зменшується роль Glycerio fluitantis- Oenanthetum aquaticae, Potametum obtusifolii i Potameto natantis- Nymphaeetum candidate. Рослинність поясів заплавних водойм степової зони відрізняються переважанням угруповань Scirpetum lacustris, Phragmitetum communis, Glycerietum maximae, Bolboschoenetum maritime-maritimi, a наглибших ділянках - Batrachio circinati-Alismatetum graminei, Potametum pectinati та ін. Характерними угрупованнями заростей, які сформовані у вигляді плям, у заростаючих заплавних водоймах на Поліссі є угруповання Typhetum latifoliae, Scirpetum lacustris, а на ділянках з постійним рівнем води - Elodeetum canadensis, Potameto natantis-Nymphaeetum candidate, Potametum lucentis, Ceratophylletum submerse. У Лісостепу часто трапляються Alopecuro-Alismetum, Eleocharitetum palustris, Potametum crispi, Nymphaeetum albo-luteae, Schoenoplectetum tabernaemontani, Typhetum laxmannii, Bolboschoenetum maritime-maritimi, Najadetum marinae, Lemno-Spirodele, Parvopotameto-Zannichellietum palustris, Batrachietum rionii та ін.
У заплавних водоймах усіх регіонів трапляються рідкісні угруповання - Trapetum natantis, Nemphoidetum peltatae, Spirodelo-Aldrovandetum, Salvinio-Spirodeletum та зникаючі - Potametum natantis, Ceratophylletum submerse, Potametum obtusifolii, Nymphaeetum albo-luteae. Останніх, за умов антропогенного тиску та евтрофікації едафотопів, зменшуються площі місцезростань. До групи зникаючих угруповань відносять і Ponametum candidate, Potametum obstusifolii, Nymphaeetum albo-luteae.
Позазаплавні озера долин древніх водотоків характерні для Полісся. У Лісостепу і Степу таких озер незначна кількість. Ці водойми мають округлу аба овально-округлу форму з низьким нахилом берега площею від 0,1 до декілька десятків гектарів із середньою глибиною 50-150 (200) см, зрідка 500 см. Поверхня дна рівна, покрита потужними мулистими (Лісостеп, Степ) або мулисто-торфянистими (Полісся) донними відкладами з pH води 7,0-8,0 (Полісся, Лісостеп) до 8,4- 8,7 у Степу. На відміну від північних південні озера майже заросли рослинами. Водні макрофіти займають усю прибережну смугу, а також мілководдя до 200 см. Розташування угруповань макрофітів на Поліссі поясне, рідше куртинно- поясне, у Лісостепу і Степу - куртинно-поясне.
У поясах рослинності на Поліссі та в Лісостепу переважають угруповання з великою часткою ценозів Phragmitetum communis (Полісся) і Typhetum angustifoliae (Лісостеп). У поліських позазаплавних водоймах древніх водотоків угруповання Trapetum natantis і Salvinio-Spirodeletum трапляються частіше, ніж у заплавних. У лесостепових і степових водоймах зростають рідко угруповання Ceratophylletum lanaitici, Potarrretum sarmatici, Potametum natanto-lucentis. Для ділянок з непостійним обводненням характерні Eleocharitetum palustris, Schoenoplectetum tabernaemontani, Najadetum marinae, Lemnö-Spirodertetum, Salvinieto-Spiro- delletum, Potametum pectinati. Веснянозаливні озера древніх водотоків стічних районів, які піддаються сильному антропогенному евтрофуванню, вирізняються переважанням ценозов Celatopliylletum demersi, Potametum pectinati, а також Parvopotameto-Zannicliellietum palustris.
Позазаплавні озера карстового і льодовикового походження характерніші для північно-західної частини України (Волинська, Рівненська області). Вони вирізняються округлою або овально-округлою формою, займають площі від 1-2 до декількох сотень гектарів. Середня глибина озер від 3 до 5 м, максимальна 7-8 м. Поверхня дна частіше рівна, вкрита піщаними й мулисто-піщаними донними відкладами. У межі озера з болотними масивами є мулисто-торфянисті відклади, pH води 4,5-6,8. Водні макрофіти займають вузьку смугу мілководдя шириною до 50-70 (100) м зі смуговим розміщенням. Карстові та флювіоглюціальні озера трапляються зі сфагновими сплавинами і без них. Останні характеризуються поясами макрофітів з Scirpetum lacustris, Typhelum latifoliae, Typhetum angustifoliae, Glycerietum maximae, Eleocharitetum palustris і рідше Phragmitelum communis. На ділянках із постійним обводненням трапляються розріджені ценози Polygonetum amphibii, Potametum natantis, Nupharo lutei-Nyinphaeetum albae, Potameto natantis-Nymphaeetum candidae. Інші угруповання трапляються значно рідше. До них належать фрагменти фітоценозів асоціації Isoeto-Lobelietum, які приурочені до мілководних ділянок малозарослих водойм і формують пояс зануреної рослинності вздовж її берегів. У випадках, коли водойми оточені повністю або частково болотними масивами, найчастіше мезотрофними, в місцях їх контакту формуються сфагнові сплавини. Останні є рідкісними і характерні для озер лісового і субальпійского поясів Українських Карпат. На сплавинах зростають рідкісні та малорозповсюджені види, суцільні ареали яких розташовані значно північніше. Це, насамперед шейхцерія болотна (Scheuchzeria palustris), росичка англійська (Drosera anglica), осока багнова (Carex limosa), о. тонкокоревищна (C. chordorhiza) та ін.
Міжплавневі озера характерні для дельтових областей великих річок Дніпра, Дністра, Дунаю. Вони мають знижені береги їхня середня глибина 50-100 (150), іноді - 200 см. Донні відклади мулисті, товщина мулового шару нерідко перевищує 100 см, pH води 7,8-8,4. Угруповання водних макрофітів займають усю поверхню цих озер. Вони розміщені смугами і утворюють концентричні кола. У центральній частині переважають куртини угруповань з Phragmitetum communis, Typhetum angustifoliae. За ними в бік акваторії також по периметру формуються Elodeetum canadensis, Potametum perfoliati, Potametum pectinati, Myriophylletum spicati, Potametum lucentis та ін. Між цими угрупованнями часто трапляються зарості ценозів Ceratophylletum demersi, Lenmo- Spirodelletum і Salvinio-Spirodelletuni. За ними в напрямку до центру водойми розміщені Nupharo lutei-Nymphaeetum albae і Nymphaeetum albo- luteae, які займають усю центральну частину акваторії озер. Тут, особливо на ділянках з локальними течіями, трапляються фітоценози, що є рідкісними: Trapetum natantis, Trapo-Nymphoidetum peltatae, Nymphoidetum peltatae, а також Spirodelo-Aldrovandetum.
Лимани на території України розташовані переважно в Степу. За ступенем мінералізації води вони поділяються на прісноводні, слабкосолоноватоводні та сильносолоноватоводниі. Найпріснішим водним лиманом є Дністровський (площа 360 км ).
Серед сильносолоноватоводних лиманів великими площами вирізняється Куяльницький і Хаджібейский. Лимани характеризуються невеликими глибинами (в середньому 200-500 см). Дно зазвичай рівне, мулисто-піщаної, місцями є значні ілювіальні наноси. Угруповання макрофітів у прісноводних лиманах займають всі мілководні ділянки акваторій, а також прибережні смуги. Тут переважають угруповання Phragmitetum communis і Typhetum angustifoliae, біля берегів та в усій верхній частині лиману формуються Typhetum laxmannii, Scirpetum lacustris, Schoenoplectetum tabernaemontani. Між цими угрупованнями, a також на відкритих акваторіях, часто поширені ценози Parvopotameto- Najadetum. На захищених ділянках трапляються ценози Batrachietum rionii, Ceratophylletum demersi, Myriophyllo-Potametum, Potametum crispi та ін.
У слабкосолоноватоводних лиманах угруповання макрофітів приурочені зазвичай до алювіальних відкладень, які формуються водотоками річки в її авандельтовій частині й розподіляються у вигляді смуг за ступенем зменшення цих наносів і збільшення товщі води. Ці масиви мають форму конуса, спрямованого у бік течії річки. У розширеній частині переважають угруповання Phragmitetum communis, Typhetum angustifoliae і Scirpetum lacustris. За ними в бік акваторії лиману розташовуються ценози Sparganie- tum erecti, Potametum pectinati, Potametum perfoliati, Ceratophylletum demersi, поміж якими формуються куртини угруповань макрофітів з плаваючими листками: Nymphoidetum peltatae, Nupliaro lutei-Nymphaeetum albae, Trapetum natantis. По акваторії лиману на ділянках з товщею води до 300 см формуються куртини з Potametum perfoliati і Potametum pectinati (Дністровський лиман). У прибережних смугах середньої та нижньої частин лиманів угруповань водних рослин трапляються окремими куртинами Myriophylletum verticillati, Potametum pectinati.
У складі водної рослинності на мілководдях лиманів, які прилягають до морських акваторій, значну участь беруть види солоноватоводних місцезростань - Zannichellietum palustris, Ruppietum maritimae і Zosteretum marlnae. Ці ж угруповання представляють рослинність солоноватоводних лиманів, де утворюють мозаїчні куртини. Біля берегів цих лиманів трапляються у вигляді окремих куртин різної форми ценози Phragmitetum communis, Typhetum laxmannii, Scirpetum lacustris, Bolboschoenetum maritimi, приурочені переважно до верхів’я лиманів. У сильносолоноватоводних лиманах рослинність, утворена видами широкої екології, зосереджена у верхній її частини, а також (галогідрофітна) на ділянках з товщею води 50200 см. Для них характерні угруповання Zosteretum marinae (на ділянках з мулистими відкладами), Ruppietum maritimae (на піщаних донних відкладах). На прибрежних мілководдях зі змінним обводненням трапляються угруповання Scirpetum maritimi, Scirpetum lacustris і Bolboschoenetum maritimo-maritimi. У верхній частині лиманів поширені угруповання Phragmitetum communis і Typhetum laxmannii.
Мілководні ділянки прибережних морських акваторій. Водні макрофіти трапляються на мілководних прибережних ділянках морських акваторій. Ці місцезростання вирізняються відносно невеликими глибинами (50-250 (500) см), черепашково-піщаними, рідше - мулисто- черепашково-піщаними донними відкладами. Вони виділяються великими площами, зайнятими угрупованнями водних макрофітів широкої екологічної амплітуди та галогідрофітів. Ці угруповання характерні для передгирлових ділянок Дунаю, Дністра, Дніпра та для малих річок, які впадають в Чорне й Азовське моря. Особливо великі території зайняті угрупованнями макрофітів в Ягорлицькій, Тендровській і Джарилгачській затоках Чорного моря, Бердянській, Обіточній, Білосарайській і затоці Сиваша Азовського моря.
На мілководдях, а також на ділянках із непостійним зволоженням зосереджені ценози Scirpetum maritimi, Scirpetum lacustris, Bolboschoenetum maritimo-maritimi, Phragmitetum communis, Typhetum laxmannii, Schoenoplectetum tabernaemontani та ін. Ділянки з постійним обводненням зайняті угрупованнями занурених макрофітів. їх розповсюдження, а також склад залежать від екологічних умов місцезростань. На ділянках передгирлового морського берега, де відбувається змішування морських і річкових вод, великі території займають угруповання Potametum pectinati і Myriohylletum verticillati; трапляються також Najadetum marinae і Parvopotameto-Zannichellietum palustris. У морських затоках та місцезростань з мулисто-піщано-черепашковими відкладами переважають ценози асоціацій Ruppietum maritimae, Zannichellietum palustris, Zosteretum marinae. Ha ділянках з піщано-черепашковими відкладами трапляються угруповання Ruppietum maritimae, а попередні угруповання трапляються значно рідше.
Болота. Водні макрофіти в Україні широко представлені на болотах, площа яких в країні становить близько 1,2 млн. га. Найбільша кількість боліт зосереджена в Українському Поліссі [3]. Середня заболоченость цієї території становить 6,3%, максимальна - 11%. У Лісостепу болота займають 1,6%, Карпатах - 0,4, Степу - лише 0,3%. Переважають болота розмірами до 50 га. 40% боліт займають площі понад 100 га і лише 7% - близько 1000 га. Переважна площа боліт України - низинні, які розташовані у долинах річок (Полісся й північні райони Лісостепу). З великих болотних масивів долин древніх водотоків потрібно назвати Ірдинські і Тясминські болота (Лісостеп). За способом живлення переважають (понад 80%) евтрофні болота. Мезотрофні (11-12%) трапляються в основному на Поліссі і рідше в Лісостепу. Оліготрофні (45%) розташовані на Поліссі та в Карпатах.
Водні макрофіти трапляються частіше у водоймах боліт, площа яких зазвичай не перевищує 1000 м , а глибина - 10-30 (150) см, а донні відклади торфянисті й мулисто-торфянисті. Угруповання водних макрофітів формуються окремими куртинами. Частіше трапляються Ceratophylletum submersi, Ceratophylletum demersi, Potameto natantis-Nymphaeetum candidae, Potametum compressa, Potametum lucentis, Stratiotetum aloidis,
Hydrocharitetum morsus-ranae. У прибережній смузі зростають угруповання макрофітів, які характерні для болотних місцезростань, - Thelypteridi- Phragmitetum, Cicuto-Caricetumpseudocyperi та ін.
Крім водойм значно поширені також угруповання водних макрофітів і на пониженнях боліт. Вони беруть участь у формуванні трав'яного покриву і в зв'язку з цим багатьма дослідниками відносяться до болотних. Зазвичай це угруповання широкої екології, едифікатори яких здатні зростати в умовах заболочування і тимчасового дефіциту зволоження. До них належать очерет звичайний (Phragmites australis), рогіз широколистий (Typha latifolia), рогіз вузьколистий (T. angustifolia), осока гостра (Carex acuta), о. гостровидна (C. acutiformis), о. висока (C. elata), о. богемська (C. bohemica), о. несправжньосмикавцева (C. pseudocyperus), калюжниця болотна (Caltha palustris), чистець болотний (Stachys palustris), цикута отруйна (Cicuta virosa), бекманія звичайна (Beckmannia eruciformis), незабудка болотна (Myosotis palustris), лепешняк плаваючий (Glyceria fluitans), бобівник трилистий (Menyanthes trifoliata), аїр тростиновий (Acorus calamus) та ін.
Угруповання водних макрофітів широко поширені на тимчасово затоплюваних, а також на перезволожених територіях. Вони формуються видами, які здатні до швидкого розвитку і до перенесеня певного періоду (2-3 місяці протягом вегетації) без оптимального зволоження. На територіях з поверхневим затопленням і відсутністю заболочування найчастіше трапляються: на ділянках з рівнем води вище 15 см - ряска мала (Lemna minor), спіродела багатокоренева (Spirodela polyrrhiza), гірчак земноводний (Polygonum amphibium), кушир темно-зелений (Ceratophyllum demersum), нижче 15 см - мулянка водяна (Limosella aquatica), череда поникла (Bidens cernua), вероніка струмкова (Veronica beccabunga), гірчак волотистий (Polygonum lapathifolium), хрін короткоплодний (Rorippa brachycarpa), смикавець голий (Cyperus glaber), смикавець скупчений (C. glomeratus), рогіз вузьколистий (Typha angustifolia). На заболочених ділянках переважають відповідно водяний жовтець розчепірений (Batrachium divaricatum), рдесник Берхтольда (Potamogeton berchtoldii), рдесник Фріса (P. friesii), калюжниця болотна (Caltha palustris), ситняг болотний (Eleocharis palustris), омег водяний (Oenanthe aquatica), вех широколистий (Sium latifolium), незабудка болотна (Myosotis palustris), рогіз широколистий (Typha latifolia). На ділянках із засоленям (грунтове підтоплення), частіше трапляються угруповання, утворені мітлиця повзуча (Agrostis stolonifera), ), бульбокомиш морський (Bolboschoenus maritimus), частуха ланцетна (Alisma lanceolatum).
Ставки та водосховища. В Україні з метою регулювання річкового стоку для господарських цілей побудовано понад 23 тис. ставків та водосховищ. Найбільша їх кількість створено в басейнах р. Дніпра, Південного Буга, Дністра. Високим ступенем зарегульованості відзначаються басейни Сіверського Донця та річок Приазовья. По об’єму води виділяються водосховища Дніпровського каскаду. Крім них об'єм води понад 100 млн. м мають Ладижинське (Південний Буг), Карачуновське (Інгулець), Печеніжзьке (Сіверський Донець) і Червонооскільське (Оскіл) водосховища. 60 водосховищ мають об'єм 10-100 млн. м , решта - до 10 млн. м води. Водосховища, де побудовано гідроелектростанції, мають непостійний рівень води протягом року.
Найбільша кількість ставків зосереджена у басейнах Середнього і Нижнього Дніпра. Тут їх налічується близько 6,7 тис. загальною площею акваторії 284 км2. Значна кількість ставків у басейні Прип'яті, Південного Бугу, Дністра та вздовж побережжя Чорного моря. Площа більшості ставків не перевищує 10 га.
За походженням і способом живлення ставки поділяються на річкові загати, гребельні, копанки та наливні. Перші - невеликих розмірів, розташовані на пересихаючих малих річках або струмках, поповнення їх водою відбувається протягом усього року. Греблі розташовані зазвичай у балках і ярах, поповнюються переважно атмосферних опадів або танення снігу. Крім атмосферних вод ставки отримують і грунтові. Наливні ставки наповнюються водою з річок та інших водойм. Гідрологічні особливості ставків визначаються складом води джерел водопостачання та режимом господарського використання.
Площі водних макрофітів, що виростають у ставках і водосховищах, останнім часом збільшуються у зв'язку з розширенням гідробудівництва в країні. Найбільші масиви трапляються в штучних водосховищах, утворених на річках (Дніпро, Південний Буг, Північний Донець) або частковим (Рось, Інгул, Росава, Синюха та ін) перекриттям водотоків. Угруповання макрофітів переважають у верхніх і прибережних мілководдях середніх частин водосховищ, у нижніх - трапляються рідше. Характер їхнього територіального розподілу тісно пов'язаний з наявністю локальних течій, складом донних відкладів, товщею води, а також із захищеністю місцезростань. У штучних водосховищах серед повітряно- водних макрофітів переважають Phragmitetum communis, Typhetum angustifoliae, Scirpetum lacustris, Glycerietum maximae, Rorippo amphibiae- Oenanthetum aquaticae, Typhetum latifoliae, Eleocharitetum palustris, Sparganietum erecti, Sagittario-Sparganietum emersi, а в поліських та лісостепових районах - ще й Caricetum ripariae, Caricetum gracilis, Caricetum vesicariae, Caricetum vulpinae, Phalaridetum arundinaceae та багато інших. Частіше вони формують смуги рослинності на прибережних ділянках і куртини на відкритих мілководдях. На ділянках з постійним обводненням переважають Potametum perfoliati, Potametum lucentis, Potametum pectinati, Potametum graminei, Myriophylletum verticillati, Nupharo lutei-Nymphaeetum albae, Potameto natantis-Nymphaeetum candidae, Polygonetum amphibii, Potametum natantis. В останні роки збільшуються площі угруповань Hydrocharitetum morsus-ranae, Hydrochar eto-Stratiotetum. У південних водосховищах (Каховське) збільшуються площі рідкісних угруповань - Trapetum natantis і Nymphoidetum peltatae, а в північних - Potameto natantis- Nymphaeetum candidae.
Угруповання водних макрофітів у ставках трапляються часто. Вони приурочені до мілководних ділянок і формують зазвичай куртини. В їхньому складі переважають угруповання алювіальних місцезростань. Найпоширенішими серед них є Typhetum angustifoliae, Glycerietum maximae, Bolboschoenetum maritimi continentale, Glycerio fluitantis- Agrostietum stoloniferae, Sparganio-Glycerietum fluitantis, Rorippo amphibiae Oenanthetum aquaticae, з справжніх водних - Ceratophylletum demersi, Myriophylletum verticillati, Potametum natanto-lucentis, Potametum perfoliati, Polygonetum amphibii, Nymphoidetum peltatae (y південних районах).
У затоплених кар'єрах колишніх торфоразробок угруповання водних макрофітів представлені на мілководних ділянках Typhetum latifoliae, Typhetum angustifoliae і рідше - Phragmitetum communis. Значні (площі займають ценози Stratiotetum aloidis, Lemnetum trisulcae, Lemnetum minoris, Lemno-Spirodelletum, Hydrocharitetum morsus-ranae. Серед них нерідко трапляються куртини Potameto natantis-Nymphaeetum candidae і рідше - Nupharo lutei-Nymphaeetum albae.
У затоплених кар'єрах колишніх розробок кристалічних порід зростають розріджені угруповання Potametum pectinati, Potanietum perfoliati, Myriophylletum verticillati (південні райони), які частіше розташовані у вигляді куртин.
Розміщення угруповань макрофітів у меліоративних каналах залежить від наявності та характеру облицювання, часу функціонування каналів, нахилу берегів, а також від швидкості течії води. Частіше вони зосереджені у берегів каналів; у заростаючих каналах займають все ложе. У формуванні рослинності беруть участь Phragmitetum communis, Typhetum angustifoliae, Typhetum laxmannii, Typhetum minlmae (південні райони) і Glycerietum maximae, Sparganio-Glycerietum fluitantis, Eleocharitetum palustris, Typhetum latifoliae та ін. На глибших ділянках формуються перш за все Potametum graminei, Potametum obtusifoii (Полісся, Лісостеп) і Potametum pectinati, Potametum perfollati, Myriophylletum verticillati (Лісостеп, Степ).