БОТАНІКА З ОСНОВАМИ ГІДРОБОТАНІКИ (ВОДНІ РОСЛИНИ УКРАЇНИ) - Б.Є. Якубенко - 2011

V. ЦИТОЛОГІЯ. ПОНЯТТЯ ПРО КЛІТИНУ

Будова рослинної клітини

Ендоплазматична сітка (ретикулум)

Густа, дуже розгалужена по всій цитоплазмі сітка взаємопов’язаних, обмежованих мембраною канальців, трубочок, цистерн і пухирців, утворює ендоплазматичну сітку. Мембрани ендоплазматичної сітки утворюють єдину систему з мембраною ядерної оболонки, в той же час вони не сполучаються ні з плазмалемою, ні з тонопластом. Мембрани ендоплазматичної сітки сусідніх клітин з’єднуються між собою трубочками, що проходять по плазмодесмах крізь пори у клітинній оболонці.

Вирізняють два види ендоплазматичної сітки - гранулярна (шорстка) і агранулярна (гладка). На поверхні гранулярної сітки, що утворена переважно цистернами, знаходяться рибосоми. Тут відбувається біосинтез білка, поліпептидний ланцюг якого переноситься до внутрішнього простору структур ендоплазматичної сітки. Агранулярна ендоплазматична сітка утворена переважно трубочками, на зовнішній поверхні яких немає рибосом. У них відбувається біосинтез вуглеводів (полісахаридів, зокрема целюлози), а також ліпідів.

У мембранах ендоплазматичної сітки міститься багато різних ферментних систем, що має важливе значення для обміну речовин у клітині. Для молодих і багатих на білки клітин характерна переважно гранулярна ендоплазматична сітка, а для старих і багатих на вуглеводи і ліпіди - агранулярна. Під час поділу клітин ендоплазматична сітка піддається частковій фрагментації, а потім утворюється гранулярна сітка, яка трансформується в агранулярну, а можливо, і в структури апарата Гольджі - пухирці, що перетворюються на цистерни диктіосом.

З функціональної точки зору ендоплазматична сітка забезпечує внутрішньоклітинний і міжклітинний транспорт, синтез білків, ліпідів, полісахаридів і перенесення їх у різні частини клітини, зборку клітинних мембран.