БОТАНІКА З ОСНОВАМИ ГІДРОБОТАНІКИ (ВОДНІ РОСЛИНИ УКРАЇНИ) - Б.Є. Якубенко - 2011

VII. РОСЛИННІ ТКАНИНИ

Покривні тканини

Епідерміс

Первинна покривна тканина листків, трав’янистих стебел, частин квітки, плодів. Утворюється епідерміс із протодерми, в яку трансформується поверхневий шар клітин туніки конуса наростання.

Рис. 48. Покривні тканини:

А - епідерміс (1 - замикаючі клітини, 2 - продихова щілина, 3 - побічні клітини, 4 - основні клітини епідермісу); Б — перидерма

(1 - залишки епідермісу, 2 - корок, 3 - фелоген, 4 - фелодерма, 5 - виповнювальні клітини сочевички); В - кірка (1 - корок, 2 - паренхіма кори, 3 - луб'яні волокна, 4 - склереїди, 5 - клітини з друзами).

Складається епідерміс найчастіше з одного шару клітин і його похідних. Клітини епідермісу живі. їх можна поділити на основні (покривні), замикаючі і побічні.

Основні клітини міцно з’єднанні між собою. Бічні оболонки у них часто звивисті, що підсилює зчеплення і міцність. Зовнішні оболонки товсті, у злаків, осок і хвощів мінералізовані, а бічні і внутрішні оболонки тонкі і мають пори. Протопласт розміщений постійно. У ньому знаходяться ядро і амілопласти, рідко хлоропласти чи хромопласти. Більшу частину клітини займає вакуоля, в клітинному соку якої часто містяться антоціани, солі щавлевої, винної та яблучної кислот, алкалоїди, глікозиди.

Замикаючі клітини парні. Вони не зростаються між собою і утворюють продихову щілину, яка, відкриваючись або закриваючись, регулює газообмін і транспірацію. Ці клітини мають хлоропласти. Замикаючі клітини в більшості рослин квасолеподібної форми, а в злаків і осок - гантелеподібної.

Побічні клітини. Епідермальні клітини (дві або декілька), які розмішуються поряд з замикаючіми клітинами і відрізняються від основних клітин епідермісу, називаються побічними. Замикаючі клітини разом із побічними утворюють продиховий апарат.

В основі механізму відкривання продихів лежить нерівномірне потовщення оболонок замикаючих клітин та зміна тургору в них. Якщо в замикаючих клітинах підвищується тургорний тиск, продих відкривається, якщо знижується - закривається.

До похідних епідермісу відносять кутикулу, волоски та емергенці, або шипи.

Кутикула - це шар кутину і воску, що відкладається на зовнішній поверхні епідермальних клітин. Вона підсилює захисні функції епідермісу, оскільки майже не пропускає воду й гази, але через неї добре проходить світло. Товщина кутикули залежить від умов зростання рослини. Поверхня кутикули може бути гладенькою або утворювати виступи у вигляді горбочків, атакож прямі чи хвилясті складки.

Волоски, або трихоми, - одноклітинні або багатоклітинні вирости на поверхні епідермісу (рис. 49). Вони мають вигляд сосочків, горбочків, гачечків, волосків, лусочок. Волоски за своєю функцією бувають прості (покривні) і головчасті (залозисті).

Рис. 49. Епідермальні волоски:

1 - сосочки на епідермісі пелюсток з квітки фіалки, 2 — простий одноклітинний, 3 — простий багатоклітинний,

4 - чіпкий волосок хмелю, 5 — простий дворогий, 6- розгалужений багатоклітинний дивини , 7 - зірчастий лоху,

8 - багатоклітинний з бородавковою поверхнею, 9 - пучковий.

Прості волоски можуть бути одноклітинні та багатоклітинні, нерозгалужені (прямі, колінчасті, звивисті) і розгалужені (зірчасті, багатопроменеві, багатокінцеві), а їхня поверхня - гладенькою чи бородавчастою, залежно від характеру поверхні кутикули, яку вкриває волосок.

Головчасті (залозисті) волоски складаються з ніжки і головки. Ніжка буває довгою або короткою, одноклітинною або багатоклітинною. Головка залозистого волоска теж може бути одно - або багатоклітинною, кулястою або сплющеною. У головці волоска накопичується переважно ефірна олія.

Особливий тип волосків - жалкі волоски кропиви. В основі своїй такий волосок має групу клітин, які виробляють мурашину кислоту. Вони утворюють ложе, в якому знаходиться велика шприцеподібна клітина волоска з головкою на кінці. Оболонка ніжки волоска мінералізована і ламка. За дотику до головки вона відламується, гострі краї ніжки проколюють шкіру і вприскують в неї пекучий клітинний сік, який і спричиняє подразнення шкіри.

Емергенці, або шипи - це загострені або гачкуваті вирости епідермальних і розміщених під ними субепідермальних клітин. Вони захищають рослини від поїдання тваринами (шипшина, малина), сприяють поширенню насіння і плодів, утворюючи гачкоподібні вирости на їхній поверхні (дурман, рицина, гіркокаштан).

Особливості клітин епідермісу та їхніх похідних є важливою ознакою за визначення рослин, а також анатомо-діагностичною властивістю лікарської сировини. Водночас враховуються такі ознаки - розмір і форма основних клітин епідермісу та характер їхніх клітинних оболонок (прямі чи звивисті, рівномірно чи нерівномірно потовщені); кутикула, її товщина і характер поверхні (гладенька, горбочку вата, складчаста, хвиляста); продиховий апарат (форма і розміри замикаючих і побічних клітин, розміщення продихів з одного або з обох боків листка); волоски (прості або головчасті, одно- або багатоклітинні, прямі чи розгалужені).