ПРАКТИКУМ З ГІСТОЛОГІЇ, ЦИТОЛОГІЇ ТА ЕМБРІОЛОГІЇ - 2016
Розділ 1. ГІСТОЛОГІЧНА ТЕХНІКА.
Загальні рекомендації з вивчення гістологічних препаратів
Оволодіння предметом гістології, цитології та ембріології передбачає знання мікроскопічної та субмікроскопічної будови клітин, тканин та органів людини з використанням при їхньому вивченні мікроскопічних приладів. На практичних заняттях студент працює з світловим мікроскопом і вивчає гістологічні або ембріологічні препарати.
Вивчення препарату починається з попереднього огляду. Перед тим, як помістити на предметний столик, його необхідно розглянути неозброєним оком. При цьому видно, по-перше, де розташовується покривне скло, по-друге, якщо немає етикетки, то такий огляд нерідко дозволяє здогадатися, з якої тканини зроблено зріз.
Можна також ознайомитись із препаратом, розглядаючи його за допомогою тільки окуляра. Для цього окуляр витягуємо з тубуса і використовуємо як лупу з малим збільшенням. Беремо препарат у ліву руку, тримаємо його в вертикальному положенні біля джерела світла, а правою рукою наближаємо до препарата верхню лінзу окуляра і дивимося через нижню лінзу. Наближаючи і віддаляючи окуляр від препарату, можна отримати чітке зображення, розглянути і дослідити, у загальних рисах, його будову.
Далі поміщаємо мікропрепарат на предметний столик мікроскопа і вивчаємо при малому збільшенні. Мале збільшення дозволяє побачити досить велику ділянку зрізу (при об'єктиві 8х, окулярі 10х діаметр поля зору становить приблизно 1200 мкм). Пересуваючи препарат, можна вивчити всю поверхню зрізу. Таке дослідження дає можливість визначити, з якого органа або тканини зроблено зріз, і знайти ділянки, найбільш придатні для глибокого, грунтовного вивчення гістологічних структур. Чіткість зображення в різних ділянках препарата залежить від площини зрізу і якості обробки препарату.
Переміщуючи препарат, не слід забувати, що мікроскоп дає зворотнє зображення, тобто, при переміщенні препарату згори донизу зображення буде рухатись знизу догори, при руху зліва направо зображення переміщується справа наліво.
Велике збільшення мікроскопа потрібне для детального вивчення визначеної ділянки препарату. Порівняно з малим збільшенням, при об'єктиві 40х і окулярі 10х діаметр поля зору зменшується до 375 мкм. Тому для того, щоб ця ділянка потрапила в поле зору мікроскопа, не забудьте прослідкувати, щоб при малому збільшенні вона розташовувалась у центрі поля зору. Тільки після цього можна переходити від малого до великого збільшення. Дуже важливо пам'ятати, що користуватись мікрогвинтом треба обережно, обертаючи його повільно в обидва боки - за і проти ходу годинникової стрілки. Розгляд препарату при великому збільшенні також дає можливість дослідити препарат углибину в різних площинах. Якщо при великому збільшенні не вдається навести об'єктив на фокус, це може бути наслідком того, що препарат лежить неправильно, тобто предметним склом догори.
Рис.4. Схема, яка показує, як змінюється уява про форму і будову об’єкта в залежності від площини зрізу.
А,Б - поперечні; В,Г - поздовжні зрізи
Рис.5. Схема, яка показує вигляд зрізів, які зроблені в різних площинах через об’єкт, поділений перегородками (апельсин):
А - поперечний, Б - косий, В - поздовжній зріз.
Рис.6. Схема, яка показує, як виглядають на зрізах прямі трубки, якщо зрізи зроблені в різних площинах.
А - поперечний, Б - косий, В - поздовжні зрізи.
Рис.7. Схема, яка показує, як виглядають зрізи через зігнуту трубку.
Рис.8. Схема, яка показує вигляд зрізів через структуру кабельного типу.
А - поперечний, Б - косий, В - поздовжній зрізи.
Працюючи з мікроскопом, слід навчитись дивитись обома очима, не примружуючи одне око. Примружений ока є шкідливим для ока, яке при цьому швидко втомлюється. Тому відразу треба привчити себе дивитись в окуляр лівим оком і не закривати праве око.
При спробі інтерпретації того, що видно на препараті, виникають певні труднощі. Слід пам'ятати, що препарат - це тільки один зріз, на основі якого ми складаємо враження про будову тканини або органа в цілому. Клітини, які ми розглядаємо, мають дві головні частини - ядро і цитоплазму. На забарвлених препаратах ядро завжди більш темного кольору з чіткими круглими контурами, обмежоване ядерною оболонкою або мембраною. В ядрі часто спостерігаються одне або декілька інтенсивно забарвлених ядерець і дрібні грудочки хроматину. Навколо ядра розташована цитоплазма. За допомогою світлового мікроскопа органели і включення в цитоплазмі можна виявити лише при застосуванні спеціальних методів забарвлення. Оболонку клітини ми не бачимо.
Маючи різну форму, клітини є об'ємними структурами. Форма клітини на зрізі залежить від її форми, у цілому, і від площини зрізу, зокрема. На рис.4 схематично показано, як змінюється уявлення про форму і будову об'єкта дослідження в залежності від площини зрізу. Для прикладу візьмемо зварене накруто яйце і розріжемо його. Поперечні (А,Б) і поздовжні (В,Г) зрізи виглядатимуть по-різному, у залежності від того, пройшов зріз через жовток, чи ні. Уявімо собі, що жовток - це ядро клітини, а білок - її цитоплазма.На гістологічних зрізах товщиною 5-7 мкм ми по- різному побачимо клітини розмірами більше 15 мкм. Ядро (жовток на схемі) спостерігаємо не в кожній клітині. Коли ядро потрапляє в зріз, воно часто виглядає меншим, ніж у дійсності (рис.4, Г). Розміри клітин на зрізі також можуть виглядати меншими, і це залежить від того, в якій площині і через яку частину клітини пройшов зріз (рис.4, А,В). Тому на зрізах клітини подібної будови і приблизно однакового об'єму можуть сильно відрізнятися за розмірами.
На препаратах органів, які мають перегородки або септи, гістологічні структури також виглядають по-різному у відповідності до того, як зроблено зріз (рис.5) - поперечно (А), косо (Б) чи поздовжньо (В).
В органах, крім клітин, спостерігаються трубчасті структури різного типу і різних розмірів. Форму трубок мають кровоносні і лімфатичні судини, органи травної, дихальної, сечостатевої систем. Прямі трубки (рис.6) можуть бути зрізані поперечно (А), косо (Б) і поздовжньо (В), набуваючи при цьому різної форми на препараті.
Зігнуті трубки на зрізах у різних площинах мають приблизно такий вигляд, як на рис.7. При вивченні органів можна натрапити на структури, зрізи яких нагадують переріз кабелю (рис.8). Це поперечні (А), поздовжні (В) і косі (Б) зрізи нервових стовбурів.
Вивчаючи гістологічний препарат, можна зіткнутися з артефактами. Артефактом у гістології називають ознаки або структури, які виникають на препараті випадково або через недотримання правил обробки шматочків органів чи їхніх зрізів. Спотворення справжнього вигляду тканини може виникати на будь- якому етапі виготовлення препарату. Найчастіше на препаратах трапляються нижчеприведені артефакти.
1. Явища посмертного розпаду тканин через пізню або недостатню фіксацію матеріалу. На такому препараті багато клітинних структур не піддаються ідентифікації.
2. Зморщування клітин через різку зміну концентрації розчинів фіксаторів або заливки шматочків надто гарячим парафіном. На препаратах виникають порожнини, тріщини, оскільки різні тканини органів у цей момент можуть відірватися одна від одної.
3. Випадіння осадів через порушення хімізму обробки шматочків і зрізів. На препаратах з'являються поодинокі або групові скупчення кольорових часточок і грудочок. Наприклад, поява формалінового пігменту - коричневого зернистого осаду при взаємодії кислого розчину формаліну з гемоглобіном еритроцитів або міоглобіном м'язової тканини.
4. Складки і зморшки виникають у момент перенесення тонких парафінових зрізів на предметне скло. На препараті після забарвлення вони виглядають як сильно забарвлені ділянки з великою кількістю клітин.
5. Зазубрини і нерівності на мікротомному ножі лишають на препараті довгі подряпини у вигляді прямих ліній зі зруйнованою гістологічною структурою.
6. Дрібні пухирці повітря виникають при невдалому покритті зрізу покривним склом, і на препараті виглядають як прозорі, безбарвні кульки.
7. Інколи в препараті спостерігаються домішки, які потрапили сюди при його обробці і використанні різних тканин: бавовняні, вовняні і шовкові волокна.
Вивчення гістологічного препарату традиційно супроводжується його зарисовкою. При цьому на рисунку фіксуються головні риси і особливості будови того чи іншого органа або тканини. Зарисовка дає можливість краще зрозуміти мікропрепарат, навчитися виділяти його головні структури і звернути увагу на деталі будови. Рисунок допомагає запам'ятати препарат і сприяє глибшому сприйняттю теоретичного матеріалу.
Для того, щоб навчитись розпізнавати на гістологічному препараті клітини і тканини органів, корисно порівнювати те, що видно під мікроскопом, із рисунками в атласах, підручниках, практикумах, посібниках, які супроводжуються пояснюючими підписами. Оскільки більшість ілюстрацій (рисунків, мікрофотографій) є чорно-білими, а мікропрепарати - забарвленими, то слід мати на увазі, що ступінь забарвлення звичайно асоціюється з інтенсивністю забарвлення ядер гематоксиліном, а усі відтінки сірого - із ступенем забарвлення цитоплазми еозином.
Для зарисовки препаратів на практичних заняттях студент повинен мати альбом і кольорові олівці. Бажано користуватися широким спектром кольорових олівців різних тонів, щоб на рисунках точно передавати забарвлення різних структур із мікропрепаратів. Не можна малювати кольоровим чорнилом або фломастерами.
Рисунок повинен відображати основні риси будови органа або тканини, окремо можна подати деталі будови. Різні частини препарату треба зарисовувати в правильному співвідношенні, дотримуватись пропорцій. Позначення до рисунка бажано підписати під ним, а стрілками і цифрами показати точне їхнє розташування на рисунку. Кожен рисунок супроводжується назвою, де вказується вид тканини або назва органу, метод забарвлення і збільшення, при якому вивчався препарат.
Окрім зарисовки, студент повинен навчитись описувати мікропрепарат, тобто скласти протокол дослідження об'єкту, використовуючи специфічну "гістологічну мову", якою є гістологічна номенклатура (Гістологічна термінологія. Міжнародні терміни з цитології та гістології людини/Ред. Чайковський Ю.Б., Луцик О.Д. Київ: Медицина, 2010. - 284 с.) Це систематизований перелік понять і термінів, які морфологи всього світу домовилися застосовувати для позначення тих чи інших мікроскопічних структур або пов'язаних з ними процесів. В основу протоколу можна покласти опис мікропрепарату, наведений у даному практикумі. Далі слід подати порівняння (диференційну діагностику) з іншими органами, подібними до досліджуваного, і остаточно зробити висновок про приналежність зрізу до того чи іншого органа або тканини на підставі конкретних доказів.