ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РИБНИЦТВА - І.М. Шерман - 2011

4. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИРОЩУВАННЯ РИБИ В РІЗНИХ УМОВАХ

Дефіцит земельних і водних ресурсів, переважно води прісних джерел, фактично припиняє можливість розширення виробництва риби за рахунок нового будівництва ставів для класичного тепловодного ставового рибництва. За таких об’єктивних умов формально культивування традиційних об’єктів традиційного тепловодного рибництва, в плані перспективи розвитку, опинилося у глухому куту. Фактично екстенсивний шлях розвитку рибництва за екстенсивною формою, коли постійно залучаються нові земельні і водні ресурси, завершено.

Ця концепція об’єктивна та справедлива - вільної землі і відповідно вільної води у розпорядженні людства для рибництва сьогодні не існує практично у всіх розвинених країнах світу.

Керуючись викладеним, виходячи з об’єктивно сформульованої проблеми, пошук у традиційному напряму нарощування виробництва риби за рахунок створення нових традиційних рибничих господарств, не може бути перспективним, що виключає його реалізацію у практичній площині.

Поряд з викладеним у сучасному тепловодному рибництві існують реальні перспективи нарощування виробництва товарної риби за рахунок підвищення ефективності рибництва на існуючих площах класичних товарних та повносистемних тепловодних рибничих господарств, спираючись на теоретичні основи вирощування риби в різних умовах.

Виходячи з викладеного, не є доцільним замикатися виключно на тепловодному рибництві, певні перспективи сучасного виробництва товарної риби пов’язані з холодноводним рибництвом, яке займається культивуванням переважно хижих видів риб і вимагає включення до раціону складових з відносно великим вмістом білку тваринного походження. Така особливість живлення передбачає великі витрати на корми, що впливає на собівартість та ціну реалізації, а це суттєво скорочує попит в сучасних умовах низької купівельної спроможності, що вірогідно з часом поступово буде нівелюватися, на фоні зростання купівельної спроможності населення.

Підсумовуючи загальну концепцію вирощування товарної риби в різних умовах, доцільно акцентувати увагу на тому, що незалежно від того, який напрямок буде обрано в конкретних умовах, обов’язково залишаються дві вирішальні складові - наявність достатньої кількості рибопосадкового матеріалу відповідної якості та видового складу і достатня кількість якісної води, яка відповідає галузевим стандартам.

Полікультура в умовах тепловодних ставових рибничих господарств, окремих пристосованих акваторій передбачає сумісне вирощування коропа і певних видів риб, серед яких провідне значення набув комплекс певною мірою умовно рослиноїдних риб. До складу комплексу входять класичні фітопланктофаги, макрофітофаги, а також види, основу раціону яких складають молюски, є види які здатні споживати фітопланктон, але перевагу віддають зоопланктону. Приймаючи до уваги, що короп споживає переважно м’який зообентос, розраховують можливості природної рибопродуктивності за коропом, переважно з чисельності і біомаси хірономід і олігохет на одиниці площі ставу. Враховують до показника додаткову рибопродуктивність, яка може бути отримана за рахунок стимуляції нарощування біомаси м’якого зообентосу під впливом органічних та мінеральних добрив і до вже отриманої рибопродуктивності додають рибопродуктивність, яка може бути отримана за рахунок штучної годівлі коропа, та визначають остаточно рибопродуктивність за коропом в цілому.

В умовах полікультури, використовуючи представників комплексу рослиноїдних риб, вираховують щільність посадки додатково до коропа білого товстолобика, виходячи з чисельності і біомаси фітопланктону, білого амура, виходячи з біомаси макрофітів, строкатого товстолобика, виходячи з біомаси зоопланктону, чорного амура, виходячи з біомаси молюсків, що дозволяє мати обґрунтовану інформацію відносно теоретичної рибопродуктивності, базуючись на кормових коефіцієнтах різних видів кормових гідробіонтів, які споживаються рибою.

Відносно білого товстолобика, строкатого товстолобика, не виключаючи гібридів цих видів, білого амура доцільно виходити з можливості споживання половини біомаси кормових ресурсів трансформуючи їх у кормову базу. Відносно коропа і чорного амура з метою раціонального використання штучних кормів доцільно отримувати за рахунок кормів природного походження до 20 % загальної рибопродуктивності. За такого підходу на фоні нормального фізіологічного стану, буде суттєво підвищена продуктивна дія штучних кормів, що буде поєднуватися із суттєвим зниженням витрат штучних кормів на одиницю отриманої продукції.

Розглянутий позитив при годівлі коропа і чорного амура штучними кормами за відповідного споживання природних кормів буде поєднуватися з високою життєстійкістю, завдячуючи споживанню фізіологічно повноцінних кормів, якими є кормові організми.

Викладене вище є необхідним теоретичним підґрунтям формування чисельності, видового складу та співвідношення видів у складі полікультури в умовах інтенсивної аквакультури. Використання теоретичного обґрунтування щільності посадки у поєднанні з якісними та кількісними параметрами інтенсифікації робить інтенсивну полікультуру у рибництві високорентабельною та економічно привабливою.

Підсумовуючи викладене у пропонованому увазі розділі доцільно акцентувати увагу на тому, що високоінтенсивне тепловодне ставове рибництво може ефективно впроваджуватися у виробництво виключно за умови паритету цін на продукцію і складові для її отримання.