ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РИБНИЦТВА - І.М. Шерман - 2011

4. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИРОЩУВАННЯ РИБИ В РІЗНИХ УМОВАХ

4.4. Теоретичні основи інтенсивної аквакультури

Сучасна технологія ведення рибництва, орієнтована на раціональне використання водних об’єктів і передбачає оптимальне концентрування ресурсів на одиниці площі, або об’єму води для отримання максимальної кількості риби високої якості. При цьому екологічна складова передбачає достатню рентабельність виробництва та інші параметри, які є складовими економіки виробництва. Сформульована концепція інтенсивної аквакультури передбачає достатньо високу щільність посадки рибопосадкового матеріалу на одиницю нагульної площі, а в індустріальному рибництві на одиницю об’єму води. Виходячи з цього, логічно передбачити, що висока щільність посадки за певних умов, які характеризуються відповідними технологічними процесами, забезпечить адекватну кількість особин. Передбачається при цьому, що вихід товарних особин від посадженого на вирощування рибопосадкового матеріалу складе певну чисельність. За умови досягнення середньої стандартної маси однієї товарної особини буде забезпечена відповідна рибопродуктивність, яка попередньо закладається у планові показники виробництва. Складовими досягнення високої рибопродуктивності при застосуванні обґрунтованого рівня інтенсифікації є щільність посадки (екз./га), вихід (%), середня маса (г).

Виходячи з викладеного, зрозуміло, що саме обґрунтований рівень інтенсифікації, який базується на знаннях фізіолого - біохімічних реакцій організму риб і залежності їхнього рівня від параметрів оточуючого середовища, вимагає наявності теоретичної підготовки відносно дії складових інтенсифікації і свідомого вибору фахівцем якісних та кількісних аспектів ведення інтенсивної аквакультури у рибництві.

Як вже відмічалось вище, характерною рисою інтенсифікації є зростання щільності посадки. Одночасно з цим для визначення оптимальної для конкретних умов щільності посадки, визначення доцільної створення відповідної щільності посадки необхідно попередньо визначитися відносно складових, за рахунок яких буде отримана оптимальна рибопродуктивність.

Сучасні методи інтенсифікації повинні враховувати специфіку і базуватися на міжвидових і внутрішньовидових взаємовідносин риб, зокрема харчових, що є основою штучного іхтіоценозу. Це положення є об’єктивною передумовою при встановленні щільності посадок, визначенні кількісних і якісних параметрів раціону кожного виду, співвідношення окремих видів риб у складі полікультури. З викладеного стає зрозумілим, що застосування сучасних інтенсивних технологій в аквакультурі та безпосередньо у рибництві можливе виключно на фоні глибокого знання процесів, які визначають специфіку утворення продукції в умовах штучного іхтіоценозу з обмеженою кількістю видів і орієнтованого на трансформацію біоресурсів у кормову базу видів риб, що культивуються.

Виходячи з викладеного, доцільно наголосити і акцентувати увагу на розгляді складових які дозволять дати об’єктивну оцінку можливостям нарощування іхтіомаси в умовах інтенсивної аквакультури.

Підсумовуючи викладене, зрозуміло, що існуючі методи інтенсифікації з одного боку повинні співпадати у часі і просторі з періодами максимальної реалізації потенції росту у відповідних умовах, а з другого боку необхідно відстежувати динаміку чисельності та біомаси кормових гідробіонтів - основної повноцінної їжі риб і, виходячи з цього раціонально використовувати відповідні складові повної інтенсифікації. Запропонована орієнтація дозволить досягти високої рибопродуктивності у поєднанні з високою якістю продукції при мінімальних витратах на інтенсифікаційні заходи.

Раціонально дозуючи компоненти інтенсифікації, можливо отримати продукцію яка буде мати суттєві екологічні переваги, а сама інтенсифікація буде достатньо збалансована і ресурсоенергозберігаюча, що в сучасних умовах набуває виключного значення.