ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РИБНИЦТВА - І.М. Шерман - 2011
1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ БІОПРОДУКТИВНОСТІ ВОДОЙМ РІЗНОГО ТИПУ
1.1.Теоретичні аспекти утворення, трансформації і використання кормових ресурсів рибогосподарських водойм
Біопродуктивність водойм, біопродукційний потенціал у водоймах різного типу мають єдине теоретичне підґрунтя, але формування його основи достатньо специфічні у водоймах різного типу.
З вище викладеного зрозуміло, що первинна органічна речовина утворюється в процесі фотосинтезу, який забезпечує левову частку органіки первинного походження у планетарному масштабі.
Продукція органічної речовини зелених рослин відповідно до їх ролі в утворенні органічної речовини дала підстави поєднати зелені рослини під загальною назвою продуценти, в тому числі і у воді. В процесі фотосинтезу зелені рослини продукують та виділяють в оточуюче середовище кисень, який входить до складу повітря і у розчиненому вигляді насичує воду, що забезпечує можливість дихання гідробіонтів, які не використовують атмосферне повітря, не мають легень, а процес дихання відповідно до риб забезпечується зябрами у поєднанні з відповідною загальною системою.
Гідросистеми акваторій насичені живими організмами рослинного і тваринного походження, їх чисельність і біомаса різні, що пов’язано з багатьма факторами, але вони у зазначеному вигляді поділені на дві групи, а саме: продуценти - організми рослинного походження, які здатні за певних умов утворювати органічну речовину з неорганічних складових, консументи - організми тваринного походження, які не здатні утворювати органічну речовину з неорганічних складових ні за яких умов. Вони споживають готову органічну речовину рослинного, тваринного або змішаного походження.
Таким чином зрозуміло, що біопродуктивність акваторій формується за рахунок продуцентів і консументів, які представлені певними видами з відповідною чисельністю і біомасою.
На відміну від продуцентів, консументи представлені певними порядками, визначення яких базується і залежить від об’єктивно існуючої дистанції між консументами і продуцентами.
Вся сукупність продуцентів і консументів, все живе у складі гідроекосистем є її біопродукційним потенціалом. Між біопродуктивним потенціалом і кормовими ресурсами у рибогосподарських водоймах різного походження і цільового призначення існують певні особливості. Біопродукційний потенціал - вся сукупність гідробіонтів певної акваторії, а кормовий ресурс це частина біопродукційного потенціалу, яка представлена кормовими гідробіонтами.
В рибогосподарських водоймах природного походження, а це океани моря, річкові системи, озера, лимани затоки кормові ресурси знаходяться переважно під мінімальним впливом людського фактору, але чим менша акваторія, тим більший вплив діяльності людини простежується, і навпаки.
Штучні акваторії, а саме класичні ставові рибничі господарства, малі і середні водосховища різного цільового призначення і походження, трансформовані, мають свою специфіку. Головною рисою розглянутих штучних акваторій є не природний гідрологічний режим, коливання рівня води, періодичне осушення і заповнення водою, що обумовлено сезонними складовими і технологічними особливостями, що пов’язане з цільовим призначенням.
Особливе положення в напрямку, що розглядається, створюють рибогосподарські водойми природного походження, які у значній мірі трансформовані в процесі діяльності людини, переважно гідробудівництва, що призвело в окремих випадках до збільшення, а в окремих випадках до зменшення кормових ресурсів. При цьому демонструються специфічні тенденції, обумовлені особливостями функціонування водокористувачів, які обумовлені відповідними технологіями.
Враховуючи викладене, необхідно наголосити на тому, що існують загальні особливості утворення, трансформації і використання кормових ресурсів рибогосподарських акваторій, які незаперечно мають свою специфіку. В цьому зв’язку доцільно знову акцентувати увагу на тому, що кормовий ресурс є складовою частиною біопродукційного потенціалу, який представлений продуцентами і консументами різних трофічних рівнів.
Розглядаючи флору і фауну рибогосподарських водойм, формується уявлення про видовий склад відповідних груп гідробіонтів, їх чисельність і біомасу, відповідність видового складу іхтіоценозу складу кормових гідробіонтів, визначаються можливості споживання конкретних об’ємів певних кормових гідробіонтів. Після запропонованого теоретичного підходу до вирішення цього достатньо проблемного питання, виконання відповідних практичних розрахунків, виникає реальна можливість об’єктивного визначення кормового ресурсу за відповідними групами певних гідробіонтів.
Спираючись на закономірності утворення органічної речовини, необхідно брати до уваги динамічність цього процесу і шляхи виходу на кормовий ресурс відповідно до рибогосподарських водойм, що експлуатуються. Поряд з цим доцільно уявити, що ресурс незалежно від специфіки його утворення може бути самоціллю. Кінцева складова, яка безпосередньо визначає рибогосподарські перспективи експлуатації конкретної водойми, є кормова база відповідних видів риб.
В цьому зв’язку біопродуктивність в якості проблеми розширеного відтворення водойми цінної продукції повинна розглядатися в якості провідної, але підсумовуючої складової на шляху від біопродуктивності, через кормовий ресурс до кормової бази. Вихід на кормову базу природних і трансформованих природних акваторій дозволяє формувати оптимізований іхтіоценоз за рахунок регламентованого промислу за умов використання селективних знарядь лову, покращення умов.
Процес експлуатації розвитку кормових гідробіонтів у свою чергу повинен супроводжуватися відповідними меліоративними заходами,
орієнтованими на збереження якості води на рівні, який повністю відповідає біологічним особливостям культивуємих видів риб.
Зрозуміло, що океани, моря, затоки, лимани, озера річкові системи - акваторії природного походження не можуть бути об’єктами застосування традиційних методів нарощування біопродуктивності рибогосподарських водойм. До розглянутих акваторій природного походження можуть бути віднесені трансформовані крупні водойми природного походження, для яких більш бажаним та необхідним є здійснення у відповідному обсязі робіт меліоративного спрямування з метою створення відповідних умов для іхтіоценозів природного і штучного формування.
Підсумовуючи викладене, доцільно зосередити увагу на методах управління біопродуктивністю рибогосподарських водойм. При цьому треба наголосити на тому, що переважна більшість рибогосподарських водойм різного походження і цільового призначення використовується далеко не одним водокористувачем, а це вимагає збалансованого підходу з урахуванням інтересів всіх водокористувачів.
Виходячи з концепції, яка була запропонована, засоби інтенсифікації, які здатні забруднювати воду, повинні бути виключені для всіх природних трансформованих акваторій, штучних акваторій з багаторічним регулюванням скидання води. Комплексна інтенсифікація припустима виключно в ставах спеціалізованих класичних рибничих господарствах. При цьому бажаним є відповідне погодження з санітарно - ветеринарними структурами. Для всіх рибогосподарських водойм без виключення управління біопродукційністю можливе за умов відповідного погодження регулювання водності, трофності за рахунок регламентованого рибальства за термінами, обсягами, знаряддями лову.
Біопродукційний потенціал, біопродуктивність, кормовий ресурс представлені в акваторіях відповідними групами кормових гідробіонтів. В якості продуцентів виступають представники флори, які фактично представлені фітопланктоном і макрофітами. В якості консументів виступають представники фауни, основу яких складають зоопланктон і зообентос.
Флористичні комплекси утворюють первинну органічну речовину в процесі фотосинтезу, а фауністичні комплекси споживають готову органічну речовину рослин безпосередньо, або опосередковано. Процес має динамічний характер, простежується стала закономірність по сезонах року, є специфіка зонального характеру, яка пов’язана з грунтово - кліматичними зонами.
Функціонування продуцентів і консументів тісно пов’язане один з одним і фактично є вагомим компонентом, відображуючим процес трансформації речовини та енергії у водоймах. Певний інтерес в цьому зв’язку викликає використання створеної речовини та енергії відповідними продуцентами і консументами різних трофічних рівнів.
Для відповіді на це достатньо важливе питання теоретичного характеру були поставлені чисельні досліди, які привели до важливої концепції, яка має великий вплив на вирішення сучасних проблем практичного рибництва.
Продуценти, які представлені фітопланктоном та макрофітами, створюючи в процесі фотосинтезу первинну органічну речовину, є основним джерелом органічного продукту сучасних гідроекоситем. Для передачі цього первинного продукту в природі існує трансформаційний процес, який забезпечує їжею представників різних видів тваринного походження.
Енергія, створена продуцентами при використанні консументами, має різний коефіцієнт корисної дії, що залежить і базується на відстані консумента від продуцента. В цьому зв’язку оптимальне використання первинної органічної речовини спостерігається у різних видів тваринного походження, основу живлення яких складають фітопланктон і макрофітив, а вони у свою чергу в гідроекосистемах виступають в якості їжі для консументів наступних трофічних рівнів.
З теоретичного боку розглядаємих трансформаційних процесів втрати енергії мінімальні при вживанні в їжу продуцентів рослиноїдними рибами. Збільшення довжини трофічного ланцюгу закономірно супроводжується збільшенням втрат енергії на фоні зменшення продуктивної дії і в певному випадку відповідно рибопродукції.
Фахівець в реальних умовах, використовуючи існуючі методи і свідомо застосовуючи теоретичні знання, може активно впливати на раціональне використання кормових ресурсів з метою підвищення біопродукції, як наслідок рибопродуктивності ставів, рибопродукції інших рибогосподарських акваторій.
Кормові ресурси об’єктивно існують в гідро екосистемах акваторій різного походження і цільового призначення. Якісні і кількісні аспекти кормових ресурсів мають свою специфіку, але відносно методів впливу або управління кормовими ресурсами є відповідна специфічність.
Акваторії класичних ставових рибничих господарств в період вегетації, а мова йде про стави літнього використання, можуть бути оброблені відповідним чином з проведенням комплексної меліорації відповідно вимог, з застосуванням добрив.
Існуючі численні теоретичні роботи, практичний досвід відповідних підприємств різних форм власності, переконливо свідчать про можливість суттєвого збільшення чисельності і біомаси гідробіонтів, які утворюють кормовий ресурс. Це може бути досягнено за рахунок своєчасного проведення меліоративних робіт у поєднанні з обґрунтованим і раціональним використанням органо - мінеральних добрив за умов оперативного лабораторного контролю.
Створений додатковий кормовий ресурс не може бути у відриві від споживачів, які здатні трансформувати кормовий ресурс у кормову базу цінних видів риб - бажаних об’єктів культивування.
Спираючись на пропонуєму концепцію, стає наочною картина двоєдиного процесу, який виступає у своєрідній зв’язці - кормовий ресурс з відповідними чисельностями і біомасами певних видів кормових гідробіонтів та споживачі, які представлені компонентами штучного іхтіоценозу, здатні ефективно трансформувати кормовий ресурс у кормову базу, ефективно накопичувати іхтіомасу, яка представлена високоякісною продукцією. Перспективним напрямком управління динамікою, чисельністю і біомасою, використанням кормового ресурсу в умовах ставових рибничих господарств є спеціалізоване культивування кормових гідробіонтів відповідних видів для згодовування їх безпосередньо відповідним видам риб. Залежно від особливостей живлення культивуємих видів риб, у спеціально створених умовах вирощують живі корми, які виступають з одного боку в якості фізіологічно повноцінної їжі, а з другого боку об’єктивно впливають на видовий склад, чисельність і біомасу кормових гідробіонтів, які незалежно від бажання фахівця існують у штучних гідроекосистемах ставів.
Для акваторій природного походження, трансформованих природних акваторій принципи ефективного управління і використання кормового ресурсу орієнтовані на досягнення оптимального співвідношення між продуцентами і консументами різних трофічних рівнів. При цьому активний і прямий вплив на кормовий ресурс є достатньо проблематичним, практично не реальним. Одночасно з цим, використовуючи регламентацію промислу, застосовуючи селективні знаряддя лову, можна реально впливати на чисельність видів, які формують промислову іхтіофауну. В окремих випадках у складі туводної іхтіофауни можуть бути реакліматизанти, акліматизанти, що вимагає відповідного наукового обгрунтування.
Здійснюючи промисел на природних і трансформованих, акваторіях необхідно дотримуватися правил рибальства, зберігати видовий склад водної іхтіофауни, особливу увагу приділяти збереженню рідких і зникаючих видів риб.