МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ, АНАТОМІЯ, ФІЗІОЛОГІЯ ТА ПАТОЛОГІЯ ЛЮДИНИ - Я.І.Федонюк 2010

БІОЛОГІЯ

РОЗДІЛ 1. БІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

1.4. ОНТОГЕНЕТИЧНИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ

1.4.3. Біологія індивідуального розвитку

Ембріональна індукція

Ембріональною індукцією називають вплив однієї частини зародка, що виникла раніше, на спрямований розвиток іншої частини, яка виникає пізніше. Основу ембріональної індукції складає взаємодія між частинами зародка. Початок вивченню цього явища поклав дослід Г.Шпемана і Г.Мангольда (1924). У ньому при нормальному розвитку тритона ектодерма, яка знаходиться на спинному боці зародка, дає початок нервовій трубці. Проте, якщо на більш пізній стадії гаструляції видалити ділянку верхньої губи бластопора, яка прилягає до ектодерми на спинному боці зародка, то нервова трубка не утворюється. Якщо ж спинну губу бластопора пересадити під ектодерму черевного боку, то тут виникає спочатку нервова трубка, інші осьові органи (хорда, соміти), а потім формується додатковий зародок. Спостереження за розподілом пігментованих і непігментованих клітин показали, що тканини формуються виключно з клітинного матеріала реципієнта. Ділянка зародка, яка визначає розвиток іншої ділянки в певному напрямку, була названа організаційним центром (організатором, індуктором). Дорзальна губа бластопора є первиннииим індуктором (організатором) в амфібій. У риб йому відповідає дорзальний край бластодиска, у птахів - первинний вузлик. Спинна губа має здатність організовувати, запускати розвиток зародка. Ніякі інші клітини цією здатністю не володіють. За відсутності спинної губи розвиток не відбувається. Губа індукує розвиток нервової трубки, а сама диференціюється в хорду і соміти. Первинна ембріональна індукція - перший крок у ланцюгу послідовних (вторинних, третинних) індукційних процесів у подальшому

розвитку. Зачаток майже будь-якого органу проходить у своєму розвитку дві фази. У фазі залежної диференційовки його доля залежить від дії індуктора і зовнішнього середовища - пересадка в нове місце приведе до трансдиференціювання (пересадка губи бластпора в будь-яке місце викликає там розвиток нервової трубки); у фазі незалежної диференційовки - не приведе до зміни шляху розвитку. Подальші дослідження проблеми ембріональної індукції йшли в напрямку визначення природи індукторів. Х.Тидеман у 1970 р. виділив із зародків курчат індуктори білкової природи. Один з них індукує структури нервової системи і органів чуттів, інший - м'язову систему. Індуктори входять в ядро і призводять до прояву активності відповідних генів.