МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ, АНАТОМІЯ, ФІЗІОЛОГІЯ ТА ПАТОЛОГІЯ ЛЮДИНИ - Я.І.Федонюк 2010

БІОЛОГІЯ

РОЗДІЛ 2. БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ І МІСЦЕ ЛЮДИНИ В НЬОМУ

2.1. ОСНОВИ ЕКОЛОГІЇ ЛЮДИНИ

Соціальні та біологічні аспекти адаптації населення до умов існування

Адаптаціями називають пристосування організмів до конкретних умов середовища: вони забезпечують виживання і розмноження організмів у цих умовах. Під адаптаціями розуміють також процес вироблення пристосованості до конкретних умов середовища. Адаптації до певних умов середовища розвиваються на основі спадкової* програми під конролем природного добору і завжди мають відносний характер. Усі організми мають адаптивні можливості змінюватися в межах норми реакції, зберігаючи при цьому свій гомеостаз.

Доісторична людина перший час продовжувала пристосовуватися до зовнішніх умов шляхом зміни своїх морфофізіологічних функцій. У подальшому на зміну біологічній адаптації прийшла соціальна адаптація, основу якої складає праця. Соціальна адаптація - це активне відношення людини до середовища свого існування. Якщо тварина пристосовує свій організм до середовища, то людина за допомогою праці пристосовує середовище до свого існування. При цьому рівень і діапазон адаптації визначається рівнем розвитку виробництва.

Середовище людини включає природний і соціальний компоненти, або природне і штучне середовища. Елементи природного і штучного середовищ переплітаються і взаємодіють. Комплекс цих елементів має свої особливості в різних природно-географічних і економічних регіонах планети. За інтегральний критерій якості середовища щодо придатності для існування людини, згідно з Уставом Всесвітньої організації охорони здоров'я (1968), прийнятий стан здоров'я населення. Здоров'я визначають як стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів.

У середовищі людини переважають елементи штучного середовища. Завдяки створенню навколо себе штучного середовища людина, на відміну від інших видів, які мають лише певний ареал, змогла розселитися по всій планеті. Природне середовище входить до складу середовища людини в менш чи більш олюдненому вигляді, пристосованому до потреб людини. Практично все середовище, в якому існують популяції людей, являє собою штучні, створені людиною, екосистеми. їх називають антропогенними екосистемами, або антропобіогеоценозами. Найважливіші антропогенні екосистеми - міста, сільські поселення, транспортні комунікації.

Фактори природного і штучного середовищ постійно впливають на людину. Адаптації створюються до факторів як природного, так і штучного середовища, тому вони завдяки біосоціальній природі людини носять як біологічний, так і соціальний характер. У даний час переважне значення для освоєння людиною нових середовищ існування і створення кращих умов в уже існуючих мають соціальні механізми адаптації, які забезпечуються санітарно-гігієнічними заходами — будівництво житла та інших приміщень, конструювання відповідного одягу, організація харчування і водопостачання, раціональний режим праці і відпочинку. Оскільки людина має соціальну сутність і являє собою індивідуальність, соціальні адаптації доповнюються психологічними адаптаціями. Індивідуальні і популяційні адаптації людини забезпечують поряд з виживанням і відтворенням потомства виконання соціальних функцій, з них головна - суспільнокорисна і високопродуктивна праця.