Анатомія людини Частина 1 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2002
Спеціальна частина
Артрологія, artrologia [вчення про сполучення кісток] - Загальні відомості
Неперервні сполучення кісток - синартрози
Неперервні сполучення кісток - більш ранні за розвитком. Вони характеризуються значною міцністю, незначною гнучкістю, невеликою пружністю та обмеженими рухами. Неперервні сполучення кісток залежно від будови тканини, що їх сполучає, поділяють на три види синартрозів (BNA).
1. Волокнисті сполучення, junctura fibrosa s. syndesmosis.
2. Хрящові сполучення, junctura cortilaginea s. synchondrosis.
3. Кісткові сполучення, junctura ossea s. synostosis.
Волокнисті сполучення утворюються після народження дитини коли між кістками залишається сполучна тканина, яка забезпечує сполучення кісток.
1. До волокнистих сполучень (синдесмозів) належать: міжкісткові перетинки, membranae interosseae, зв’язки, ligamenta (рис. 75Б), міжкісткові шви, suturae сrаnіі, вклинення, gomphosis та тім’ячка, fonticuli.
Рис. 75. Типи сполучення кісток:
А - суглоб; Б - синдесмоз; В - синхондроз; Г - симфіз (геміатроз)
Рис. 75. Типи сполучення кісток (Продовження)
Д - міжкісткові шви; Е - вклинення (гомфоз)
Міжкісткові волокнисті перетинки, membrana interossea fibrosae, сполучають сусідні кістки. Вони розташовані між кістками передпліччя, membrana interossea antebrachii, та між кістками гомілки, membranae interosseae cruris, або закривають отвори у кістках: наприклад, перетинка затульного отвору, membranae obturatoгіа, передня і задня атланто-потиличні перетинки, membranae atlantooccipitalis anterior et posterior. Міжкісткові перетинки сполучають кістки й утворюють більшу поверхню для прикріплення до них м’язів. Вони утворені переважно пучками колагенових волокон і мають отвори для проходження судин та нервів.
Зв’язки, ligameta, слугують для закріплення сполучень кісток. Вони можуть бути дуже короткими, як, наприклад, тильні міжзап’ясткові зв’язки, ligg. intercarpalia dorsalia, або, навпаки, - довгими, як передня і задня поздовжні зв’язки хребтового стовпа, ligg. longitudinale anterius et posterius.
Зв’язки - це міцні волокнисті тяжі, що складаються з поздовжніх, косих і перехрещених пучків колагенових та невеликої кількості еластичних волокон. Зв’язки можуть витримувати великі навантаження на розтяжність. До цієї групи належать також зв’язки, утворені тільки еластичними волокнами. Вони не такі міцні, як фіброзні синдесмози, зате дуже розтяжні та гнучкі. Це - жовті зв’язки, liggamenta flavae, які розміщуються між дужками хребців.
Міжкісткові шви, suturae сrаnii (рис. 75Д) бувають лише в черепі, вони є різновидом синдесмозу, в якому краї кісток міцно сполучаються невеликими прошарками фіброзної сполучної тканини. Шви характеризуються надзвичайною міцністю. Залежно від форми кісток черепа розрізняють такі шви:
- зубчастий, sutura serrata s. dentata (BNА), в якому край однієї кістки має зубці, що входять у заглибини другої кістки (наприклад, при сполученні лобової кістки з тім’яною);
- лускатий, sutura squamosa, має ту особливість, що загострений край однієї кістки у вигляді луски накладається на загострений край іншої кістки (наприклад, сполучення луски скроневої кістки з тім’яною);
- плоский, sutura plana s. harmonia (BNA), в якому рівний край однієї кістки прилягає до такого ж краю другої, без утворення випинів, що характерно для кісток лицевого черепа (наприклад, між носовими кістками).
Вклинення [гомфоз], gomphosis, є різновидом волокнистого сполучення кісток. Його можна спостерігати між коренями зубів та зубними комірками (зубо-коміркове сполучення, sindesmosis dento-alveolaris) (рис. 75Е). Між зубом і кістковою тканиною комірки знаходиться прошарок сполучної тканини - періодонт, periodontium.
2. У хрящових сполученнях (синхондрозах) - кістки сполучаються прошарком волокнистого або гіалінового хряща, (рис. 75В). В гіаліновуму хрящі гармонійно поєднуються міцність і пружність. Синхондрози досить міцні й пружні, завдяки чому виконують ресорні функції. Рухливість цього сполучення незначна й залежить від товщини хрящового прошарку - чим більше його товщина, тим більша рухливість, і навпаки. Прикладом синхондрозів, утворених волокнистим хрящем, слугують міжхребцеві диски, discus intervertebrales, розташовані між тілами хребців. Вони міцні й пружні, виконують функції буфера при струсах і поштовхах. Прикладом синхондрозів, утворених гіаліновим хрящем, є епіфізарні хрящі, що знаходяться на межі епіфізів та метафізів у довгих трубчастих кістках, або реброві хрящі, що сполучають ребра з грудниною. За тривалістю свого існування синхондрози можуть бути: тимчасовими, існувати до певного віку (наприклад, хрящове сполучення діафізів та епіфізів довгих трубчастих кісток і трьох кісток таза), а також постійними, що залишаються протягом життя людини (наприклад, між пірамідою скроневої кістки та сусідніми кістками: клиноподібною та потиличною). Різновидом синхондрозу є лобковий симфіз, symphysis pubica. У ньому кістки сполучаються також за допомогою хряща з невеликою порожниною.
3. Якщо тимчасове неперервне сполучення (волокнисте або хрящове) заміщується кістковою тканиною, воно називається синостозом, synostosis (BNA). Цей вид сполучення є найбільш міцним, але втрачає пружну функцію. Прикладом синостозів у дорослої людини є сполучення між тілом потиличної і клиноподібної кісток, між крижовими хребцями, а також частинами нижньої щелепи.