Анатомія людини Частина 1 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2002

Спеціальна частина
Артрологія, artrologia [вчення про сполучення кісток] - Класифікація суглобів та їх загальна характеристика

За кількістю суглобових поверхонь розрізняють такі сполучення:

Простий суглоб, articulatio simplex, що мас тільки дві суглобові поверхні (наприклад, міжфаланговий).

Складний суглоб, art. composite [complexa] (LNA), що має більш як дні суглобові поверхні (наприклад, ліктьовий). Складний суглоб складається з кількох простих сполучень, в яких рухи можуть здійснюватись окремо. Наявність у складному суглобі кількох сполучень зумовлюється спільністю їх зв'язок.

Комплексний суглоб, art. complexa, має внутрішньосуглобовий хрящ, який поділяє суглоб на два поверхи. Поділ на поверхи здійснюється або повністю, якщо внутрішньосуглобовий хрящ має форму диска (наприклад, у скронево- нижньощелепному суглобі), або неповністю, якщо хрящ набуває форми пів- місяцевого меніска (наприклад, у колінному суглобі).

Комбінований суглоб, art. combinata, являє комбінацію кількох ізольованих один від одного суглобів, які функціонують узгоджено, рухи в них здійснюються одночасно (наприклад, скронево-нижньощелепні суглоби, проксимальний і дистальний променево-ліктьові суглоби та ін.). Будучи функціональним сполученням двох або більше анатомічно окремих утворень, комбінований суглоб цим відрізняється від складного і комплексного суглобів, кожний з яких, анатомічно єдиний, утворюється з функціонально різних сполучень.

Функція суглоба визначається кількістю осей, навколо яких здійснюються рухи, а вона, в свою чергу, залежить від форми сполучених поверхонь у кожному суглобі. Так, циліндрична форма суглоба дає змогу здійснювати рухи лише навколо однієї осі. При цьому напрямок цієї осі збігатиметься з віссю розміщення самого циліндра. Протилежно цьому суглобу куляста форма головки дає можливість здійснювати рухи навколо великої кількості осей, що збігаються з радіусами кулі (кулястий суглоб). Внаслідок цього між числом і формою сполучених поверхонь є певна залежність: форма суглобових поверхонь визначає характер руху суглоба, і, навпаки, характер руху цього суглоба визначає його форму (П. Ф. Лесгафт).

Рухи у суглобах здійснюються навколо трьох головних осей: фронтальної, сагітальної та вертикальної. Навколо фронтальної - згинання, flexio, та розгинання, extension сагітальної - відведення, abductio, та приведення, adductio; вертикальної - обертання зовні, supinatio, до середини - pronatio, а також коловий рух, circumductio, який здійснюється при послідовному переході з однієї осі на іншу. Виходячи з принципу єдності форми і функції, можна здійснити анатомо-фізіологічну класифікацію суглобів (рис. 76).