Анатомія людини Частина 1 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2002
Загальна частина
Структура тіла людини
Тканини - Кісткова тканина
Кісткова тканина, крім опорно-механічної та захисної функцій, які визначаються наявністю щільної високомінералізованої проміжної речовини, бере участь у регуляції водно-сольового обміну в організмі, а також активізує у місцях локалізації червоного кісткового мозку процес кровотворення.
Клітинні елементи кісткової тканини утворені з двох диферонів: один з них - стовбурові й напівстовбурові клітини, остеобласти та остеоцити. Функцією клітин цього диферона є утворення міжклітинної речовини. Інший диферон - остеокласта - клітини гематогенного походження, які утворюються з моноцитів крові і здатні руйнувати міжклітинну речовину кісткової або хрящової тканини.
Стовбурові та напівстовбурові клітини першого з наведених диферонів, крім окістя, що вкриває кістки, розміщуються в інших ділянках сполучної тканини. Остеобласти входять до складу окістя, а в кістковій тканині, яка розвивається або регенерує, вони перебувають на поверхні проміжної речовини, функцію утворення якої вони виконують. По мірі його формування вони оточують себе ним і перетворюються на остеоцити. Ці клітини мають відростчасту форму, їх тіла містяться у лакунах (кісткових порожнинах), а відростки - в канальцях. Кісткові канальці пов’язані один з одним та з периваскулярними просторами, які оточують судини кісток. По кісткових канальцях і кісткових порожнинах проходить тканинна рідина, що забезпечує трофіку (живлення) кісткової тканини.
Остеокласта (від грецьк. osteon - кістка і clao - дробити) - великі клітини, які містять від двох-трьох до кількох десятків ядер. Вони багаті на лізосоми та мітохондрії, виділяють СО2 і утворюють фермент карбоангідразу, який каталізує утворення Н2СO3. Остання сприяє розчиненню мінеральних речовин, які входять до складу міжклітинної речовини. Міжклітинна речовина кісткової тканини складається з колагенових волокон та аморфної речовини, в якій містяться мінеральні солі.
Існують два види кісткової тканини: грубоволокниста (ретикулофіброзна) і пластинчаста, які відрізняються між собою за будовою проміжної речовини. Еволюційно більш давнім видом цієї тканини і першою, що виникає у процесі ембріогенезу, є ретикулофіброзна тканина. У зародків ссавців і людини вона заміщається пластинчастою, у дорослих осіб вона лишається у місцях черепних швів і прикріплення сухожилок до кісток. Колагенові волокна цього виду кісткової тканини спрямовані врізнобіч без певної орієнтації.
Пластинчаста кісткова тканина складається із пластинок, у кожній з яких колагенові волокна мають певну (переважно паралельну) орієнтацію, а в сусідніх - під кутом. Еволюційні переваги пластинчастої кісткової тканини пов’язані з там, що кісткові пластинки спрямовані згідно з напрямком дії сили на кістку, в результаті чого вона набула більшої міцності, ніж ретикулофіброзна. Будова кісток як органа (на прикладі трубчастої) представлена на рис. 7В. Зверху кістка покрита окістям (періостом), в ній розрізняють також поверхневий (волокнистий) шар, утворений волокнистою сполучною тканиною, і внутрішній (клітинний), який включає остеобласти на різних стадіях дозрівання та остеокласта. Функцією окістя є ріст кістки у товщину та репаративна (посттравматична) регенерація кісток.
У щільній речовині діафізу кісток розрізняють три шари:
- зовнішній - шар загальних (генеральних) пластинок, розміщених концентрично, але з краями, що перекривають один одного.
- остеонний - має остеони (системи кісткових пластинок, які оточують кровоносні судини) або їх фрагменти.
- внутрішній - шар загальних (генеральних) пластинок, розміщених циркулярно, які разом з ендостом обмежують кістковомозкову порожнину. На межі переходу компактної речовини в губчасту вони продовжуються у пластинки останнього.
Ендост - тонка пластинка волокнистої сполучної тканини, яка, як і періост, на різних стадіях розвитку має остеобласти і остеокласта.