Анатомія людини Частина 1 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2002
Спеціальна частина
Спланхнологія, splanchnologia [вчення про нутрощі] - Травна система, systema digestorium
Кишечник - Тонка кишка - Порожня та клубова кишка
Порожня кишка Jejunum та клубова кишка, ileum, - містяться у середньому та нижньому відділах черевної порожнини, вони покриті очеревиною з усіх боків (інтраперітонеально) і мають брижу, mesenterium. Початкова частина порожньої кишки малорухома завдяки короткій брижі та фіксації дванадцятипало-порожнього вигину. Петлі порожньої кишки розташовані горизонтально в лівому верхньому відділі нижнього поверху черевної порожнини та у пупковій ділянці, regio umbilicalis. Петлі клубової кишки розташовані вертикально в підчерев’ї, regio hypogastńcum, правій клубовій ямці та порожнині малого таза. Дистальний відрізок клубової кишки впадає в сліпу кишку. Приблизно на відстані 1 м від її кінця може знаходитися відросток довжиною 5-7 см - дивертикул клубової кишки (Меккеля), diverticulum ilei (Meckeli), - вроджена аномалія, яка зустрічається у 2% осіб (Richard М. Mendelson, 1996) і призводить до гострого запалення, мелени, завороту кишок. Петлі тонкої кишки спереду прикриті сальником; справа - висхідною; зверху - поперечною, зліва - низхідною ободовою кишкою. Ззаду петлі порожньої і клубової кишок прилягають до пристінкової очеревини. Зліва й унизу петлі тонкої кишки прилягають до сигмоподібної кишки, а в порожнині таза - до сечового міхура, прямої кишки у чоловіків, а в жінок - до матки. Порожню кишку від клубової відрізняють за такими ознаками: вона має більший діаметр (4-6 см), ніж клубова - (3-3,5 см). Стінка порожньої кишки товща, колір у неї червоніший, слизова оболонка утворює більше складок та ворсинок.
Будова тонкої кишки. Стінка тонкої кишки складається з чотирьох оболонок (рис. 232):
- слизової, tunica mucosa;
- підслизової основи, tela submucosa;
- м’язової, tunica mиslularis;
- серозної, tunica serosa.
Слизом оболонка, tunica mucosa, - утворена одношаровим циліндричним та призматичним епітелієм, підслизовою основою та м’язовою пластинкою. Рельєф слизової оболонки має характерний оксамитовий вигляд. Це пов’язано з наявністю колових складок, кишкових ворсинок та крипт. У тонкій кишці близько 650-700 складок; їх довжина досягає 5 см, висота - 8 мм. У дванадцятипалій кишці, крім колових складок, є поздовжня складка, plica longitudinalis duodeni, яка бере початок на лівій стінці низхідної частини і закінчується великим сосочком (Фатера), papilla duodeni major (Voten). На ньому одним спільним отвором відкривається спільна жовчна і панкреатична протока. Цей орієнтир має значення в хірургічній практиці.
Рис. 232. Тонка кишка (за Р. Д. Синельниковим):
А - слизова оболонка, tunica mucosa порожньої кишки; Б - слизова оболонка, tunica mucosa клубової кишки
Кишкові ворсинки, villi intestinales (рис. 233), - є пальцеподібними випинами слизової оболонки без підслизової основи. У тонкому кишечнику їх близько 4-5 млн. Головне призначення - всмоктування білків, жирів, вуглеводів та збільшення всмоктуючої та секреторної поверхонь тонкої кишки. У дванадцятипалій і порожній кишках на 1 мм2 їх може бути 30-40. Кожна ворсинка у своєму складі має кровоносні й лімфатичні судини, які утворюють судинні сітки, а також нерви. Діяльність ворсинок регулюється дією гормону віллікініну.
Поверхня ворсинок покрита одношаровим циліндричним епітелієм, в якому розрізняють клітини трьох типів: кишкові епітеліоцити з посмугованою облямівкою, бокалоподібні клітини (ентероцити), які виробляють слиз, та невелику кількість ентероендокринних клітин.
Рис. 233. Кишкові ворсинки, villi intestinalis (за Ф. Кишш і Я. Сентаготаї)
Роль мікроворсинок цим не обмежується - у них виявлено велику кількість активних ферментів, які беруть участь у розщепленні (пристінковому травленні) та всмоктуванні поживних речовин. Кишкові крипти, або залози, cryptae intestinales seu glandulae Lieberkuchni, являють собою трубчасті заглиблення епітелію у власний шар слизової оболонки (рис. 234). Довжина їх досягає 0,5 мм; на 1 мм2 припадає до 100 крипт. Найбільше їх міститься у дванадцятипалій та порожній кишках, менше - у клубовій. Загальна площа крипт у тонкій кишці становить 14 м2. Їжа, яка надходить у тонку кишку, зазнає травної дії не тільки в порожнині кишечника, а й між мікроворсинками та в криптах. У підслизовій основі слизової оболонки скупчення лімфоїдної тканини утворює поодинокі noduli lymphaidei solitarii та скупчені лімфоїдні вузлики [фолікули], lymphoidei noduli aggregati (Peyeri).
Рис. 234. Кишкова крипта, cryptae intestinalis (за Ф. Пітером)
Поодинокі фолікули розподілено рівномірно по всій довжині тонкої кишки, їх діаметр становить від 0,5 до 3 мм. Скупчені фолікули мають довжину від 2 до 12 см, ширину - 1-3 см і містяться в слизовій оболонці клубової кишки навпроти прикріплення брижи. Загальна кількість скупчених лімфоїдних фолікулів становить від 20 до 30.
Підслизова основа, tela submucosa, дванадцятипалої та початкового відділу порожньої кишки містить велику кількість трубчастих розгалужених дуоденальних залоз, glandulae duodenalis, які продукують кишковий сік. Поряд з цим у тонкій кишці міститься велика кількість простих трубчастих кишкових залоз, glandulae intestinales, які продукують кишковий сік та слиз. Крім того, в утворенні кишкового соку важливу роль відіграють великі травні залози - печінка та підшлункова залоза.
М'язова оболонка, tunica muscularis, - складається з поздовжніх та колових гладких м’язових волокон. Найрозвиненішим є коловий шар. Між шарами міститься шар несформованої сполучної тканини, в якому проходять судинні сітки та нервове сплетення. Головна функція м’язової оболонки - перемішування їжі в просвіті кишки та проштовхування її в дистальному напрямку. Це досягається за рахунок поздовжнього і колового шарів стінки кишки. Пучки гладких м’язових волокон обох шарів орієнтовані спіралеподібно та здійснюють рухи двох видів: маятникоподібні - за рахунок змінних ритмічних скорочень поздовжнього та колового шарів; перистальтичні - за рахунок координованих скорочень обох шарів.
Серозна оболонка, tunica serosa, - є вісцеральним листком очеревини, який покриває порожню та клубову кишку з усіх боків та утворює брижу, mesenterium.