Анатомія людини Частина 1 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2002

Спеціальна частина
Спланхнологія, splanchnologia [вчення про нутрощі] - Травна система, systema digestorium
Кишечник - Тонка кишка - Рентгеноанатомія тонкої кишки

У клінічній практиці за допомогою рентгенологічного методу з метою діагностики вивчають форму, положення, вигини та рельєф слизової оболонки тонкої кишки. У дванадцятипалій кишці виявляють її цибулину, що межує з пілорусом (рис. 235). Вона має форму трикутної, а інколи яйцеподібної тіні, виявляються поздовжні та поперечні складки. У порожній та клубовій кишках також виявляють петлі, поперечні складки, їх висоту, місце впадіння клубової кишки у сліпу.

Кровопостачання тонкої кишки здійснюється XV-XVI кишковими артеріями, аа. intestinales jejunales et illii, які є гілками, aa. mesenterica superior. Венозний відтік здійснюється по однойменних венах, які вливаються у систему ворітної вени.

Лімфатичні судини проходять у всіх шарах стінки кишки. Розрізняють капілярні лімфатичні сітки ворсинок, слизової оболонки, підслизові, м’язової та серозної оболонок. Крім того, розрізняють дві групи лімфатичних судин: перші відводять лімфу від ворсинок та інших частин слизової оболонки й підслизової основи; другі відводять лімфу із сіток м’язової та серозної оболонок (А. В. Борисов, 1958). Вони вливаються у верхні брижові та черевні регіонарні лімфатичні вузли.

Іннервацію тонкої кишки здійснює верхнє брижове нервове сплетення, pl. mesenteńcus superior, від якого відходять нервові стовбури, які містять усі види волокон. Вони супроводжують судини й підходять до стінки кишки, де утворюють інтрамуральні нервові сплетення: підсерозне, pl. subserosus, міжм’язове, pl. myentericus, та підслизове, pl. submueosus.

Рис. 235. Дванадцятипала кишка (за А. М. Совою): А - підковоподібна: Б - петлеподібна

Рис. 235. Дванадцятипала кишка (за А. М. Совою) (Продовження):

В - V-подібної форми; Г - антральний відділ шлунка, цибулина та дванадцятипала кишка