Анатомія людини Частина 1 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2002

Спеціальна частина
Спланхнологія, splanchnologia [вчення про нутрощі] - Великі травні залози
Варіанти взаєморозміщення міхурової та спільної печінкової протоки

Розрізняють такі варіанти взаєморозміщення міхурової та спільної печінкової протоки (рис. 259):

- типове взаєморозміщення;

- коротку міхурову протоку;

- коротку спільну печінкову протоку;

- міхурова протока перехрещує спільну печінкову протоку спереду;

- міхурова протока перехрещує спільну печінкову протоку ззаду;

- міхурова протока і спільна печінкова протока розташовані поряд на деякій відстані;

- роздільне впадіння спільної печінкової і міхурової протоки в дванадцятипалу кишку (жовч проходить у жовчний міхур через ходи Лушки).

Рис. 259. Варіанти взаєморозміщення міхурової та спільної печінкової протоки (схема) (за С. С. Михайловим):

А - типове взаєморозміщення; Б - коротка міхурова протока; В - коротка спільна печінкова протока; Г - міхурова протока перехрещує спереду спільну печінкову протоку; Д - міхурова протока перехрещує спільну печінкову протоку ззаду; Е - міхурова протока і спільна печінкова протока розташовані поряд; Є та Ж - міхурова та спільна печінкова протоки впадають роздільно у дванадцятипалу кишку

Інколи всі три протоки впадають у дванадцятипалу кишку окремо. Спостерігаються випадки, коли жовчна протока сполучається з додатковою протокою підшлункової залози. Перераховані анатомічні варіанти мають велике значення при аналізі причин виведення жовчі і панкреатичного соку в дванадцятипалу кишку та при оперативних втручаннях на жовчних протоках.

Кровопостачання. Жовчний міхур кровопостачається із жовчноміхуровоі артерії, a. cystica (гілка a. hepatica propria). Ця артерія має важливе хірургічне значення при операції видалення жовчного міхура, holecystectomia. Орієнтиром для знаходження та перев’язки її є трикутник Калота (tr. Calot) (рис. 260). Його межі: справа - міхурова протока, ductus cysticus; зліва - спільна печінкова протока, ductus hepatis communis; зверху - основа печінки. В ньому розміщені власна печінкова артерія, a.hepatica propria, жовчноміхурова артерія, a. cystica, та лімфатичний вузол міхурової протоки. Венозний відтік від жовчного міхура здійснюється по 3-4 венах, розташован- них на його сторонах, які вливаються в внутрішньопечінкові гілки ворітної вени.

Лімфатичні судини. У стінці жовчного міхура (слизовій і серозній оболонках) містяться сітки лімфатичних судин (рис. 261). У підслизовій основі також є сплетення лімфатичних капілярів. Капіляри аностомозують з поверхневими судинами печінки. Відтік лімфи здійснюються у печінкові лімфатичні вузли, nodi lymphatici hepatici, розташовані біля шийки жовчного міхура у воротах печінки та вздовж спільної жовчної протоки, а також у лімфатичне русло печінки.

Іннервація. Жовчний міхур іннервується з печінкового нервового сплетення, pl. hepaticus, утвореного гілками черевного сплетення, переднього блукаючого нерва, діафрагмальних нервів та гілками шлункового нервового сплетення.

Рис. 260. Кровопостачання жовчного міхура (схема) (за С. С. Михайловим):

1 - ліва гілка власної печінкової артерії; 2 - прана гілка власної печінкової артерії; 3 - спільна печінкова протока; 4 - міхурова артерія; 5 - трикутник Калота (tr. Calot); 6 - міхурова протока, 7 - права шлункова артерія; 8 - спільна печінкова артерія; 9 - шлунково-дванадцятипала артерія; 10 - спільна жовчна протока

Рис. 261. Сітки лімфокапілярів і посткапілярів серозної оболонки жовчного міхура новонародженого. (Препарат О. А. Сушка)