Анатомія людини Частина 1 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2002

Спеціальна частина
Спланхнологія, splanchnologia [вчення про нутрощі] - Розвиток травної та дихальної систем
Розвиток печінки

Печінка закладається у кінці третього тижня ембріонального розвилку. Джерелом розвитку її енітелію є ентодерма тієї частини кишкової трубки, яка відповід ає майбутній дванадцятипалій кишці Тут з’являється випин (печінковий дивертикул) (рис. 278), що вростає в мезенхіму поперечної перетинки, яка утворюється за рахунок вентральної стінки тіла; вона росте в дорсальному напрямку і є однією із закладок діафрагми. Цей випин вростає також і у вентральний мезентерій. У дистальних відділах дивертикула утворюються тяжі печінкових клітин, що являють собою секреторну ділянку печінки (печінкові балки), а в проксимальних утворюються печінкові протоки. У місці злиття проток виникає розширення, що являє собою зачаток жовчного міхура, а поблизу від кишки із дивертикула утворюється виріст, який є вентральним зачатком підшлункової залози.

Печінкові балки вступають у контакт з широкими (синусоїдними) капілярами. У постнатальному періоді в них поступає ворітною веною багата на живильні речовини кров, що надходить від кишок. У пренатальному періоді ці речовини надходять у печінку з кров’ю крізь пупкову вену.

Значна частина стеблини, яка сполучає печінковий дивертикул із дванадцятипалою кишкою, подовжуючись, утворює спільну жовчну протоку, ductus choledochus, міхурову, ductus cysticus, і спільну печінкову, ductus hepaticus communis, протоки.

За рахунок ентодерми утворюються епітеліальні компоненти печінки, жовчного міхура і проток. Їх сполучна і гладком’язова тканини розвиваються з мезенхіми. З вентрального мезентерію виникає очеревинне покриття печінки. В ембріональний період печінка виконує також функцію кровотворення та імунну.

Після остаточного формування її зачатка печінка швидко росте й тому являє собою об’ємний орган. На кінець третього місяця її нижній край сягає пахвинної ділянки зародка. Потім ріст печінки уповільнюється, і в момент народження її нижній край міститься на рівні пупка. У дорослої людини він розміщений ще вище.

Рис. 278. Схема розвитку печінки і підшлункової залози (за І. Стенеком):

1 - шлунок; 2 - дорсальна підшлункова залоза; 3 - жовчна протока; 4 - закладка печінки; 5 - вентральна підшлункова залоза; 6 - закладка жовчного міхура; 7 - міхурова протока; 8 - мала протока підшлункової залози; 9 - велика протока підшлункової залози (вирсунгова); 10 - печінкова протока; 11 - дванадцятипала кишка