Анатомія людини Частина 1 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2002

Спеціальна частина
Ендокринні залози (безпроточні залози), glandulae endocrinae (glandulae sine ductibus)
Периферичні ендокринні органи - Щитоподібна залоза

Щитоподібна залоза, glandula thyroidea, - одна з великих непарних периферичних ендокринних залоз. Її вага у дорослої людини становить 30-40 г (у новонародженого - 1 г). Вона складається з правої, лівої та пірамідальної часток, а також перешийка (рис. 344).

Топографія. Щитоподібна залоза охоплює спереду та з боків гортань, а зверху прилягає до щитоподібного хряща, звідки й отримала свою назву. Задня поверхня залози прилягає до глотки, трахеї та стравоходу, частково покриває загальну сонну артерію і поворотний нерв. Передня поверхня щитоподібної залози покрита шкірою, підшкірною клітковиною і поверхневою фасцією шиї. Глибше вона покрита поверхневим та глибоким листком внутрішньої фасції шиї.

Щитоподібна залоза обмежена волокнистою капсулою, capsula fibrosa, від якої у паренхіму відходять перетинки і розділяють її на часточки, lobuli. Структурно-функціональною одиницею щитоподібної залози є фолікули, які являють собою кулькоподібні утворення з порожниною, заповненою білковим колоїдом (тиреоглобуліном). Колоїд містить 0,5% йоду від його загальної кількості. У кишечнику сполучення йоду, які поступають з водою і харчовими продуктами, всмоктуються у кров у складі йодида, що досягає залози і йде на побудову тиреоглобуліну. Тиреоглобулін накопичується у порожнинах фолікулів і в залежності від потреб організму розщеплюється, утворюючи два гормони - трийодтиронін, тетрайодтиронін (тироксин).

При гіперфункції щитоподібної залози - гіпертиреозі, коли накопичується надлишок тироксину і трийодтироніну, різко посилюється обмін речовин в організмі. Це призводить до надлишкового виділення тепла, тахікардії, кардіоваскулярних проявів (збільшення кров’яного тиску (систолічного), регулярних проявів тахікардії, розвитку токсичного зоба - хвороби Грейс-Базедова, яка проявляється характерними ознаками: зобом, екзофтальмом, схудненням, м’язовою слабкістю, дрижанням кінцівок.

При гіпофункції щитоподібної залози - гіпотиреозі, обумовленим нестачею гормонів щитоподібної залози, у дітей раннього віку розвивається кретинізм, що проявляється затримкою росту, статевого і розумового розвитку, порушенням кісткової системи. У людей, хворих гіпотирозом, характерним симптомом є розвиток так званого слизового набряку, що надає обличчю своєрідний вигляд.

Поряд з вищеназваними гормонами, в щитоподібній залозі спеціальним типом клітин (кальцитоніноцитами) утворюється гормон - тирокальцитонін (кальцитонін), який знижує рівень кальцію в організмі і є антагоністом паратгормону (гормон прищитоподібних залоз).

Кровопостачання щитоподібних залоз здійснюється правою та лівою верхніми щитоподібними артеріями (гілки зовнішніх сонних артерій) і правою та лівою нижніми щитоподібними артеріями (гілки щитошийних стовбурів). Інколи щитоподібна залоза кровопостачається за рахунок непарної нижньої щитоподібної артерії a. thyroidea ima, яка може відходити від плечоголовного стовбура, підключичної артерії або від дуги аорти.

Рис. 344. Щитоподібна залоза, glandula thyroidea (вигляд спереду):

А: 1 - щитоподібний хрящ; 2 - пірамідальна частка; 3 - права та ліва частка;

4 - перешийок залози; 5 - трахея; Схема будови щитоподібної залози (за Е. Ф. Котовським): Б: 1 - артерії; 2 - кровоносні капіляри; 3 - фолікул; 4 - залозисті клітини; 5 - колоїд

Венозний відтік від щитоподібної залози здійснюється верхньою и середньою венами щитоподібної залози, які вливаються у внутрішню яремну вену відповідної сторони. Нижня непарна щитоподібна вена вливається у плечоголовну вену.

Лімфатичні судини відводять лімфу від щитоподібної залози у глибокі шийні, перед і претрахейні, а також передні середостінні лімфатичні вузли.

Іннервація щитоподібної залози здійснюється симпатичними нервовими волокнами від шийного відділу симпатичного стовбура. Парасимпатичні волокна залоза отримує від блукаючого нерва, завдяки гортанному і поворотному нервам.