Анатомія людини Частина 1 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2002

Спеціальна частина
Осьовий скелет, sceleton axiale - Кістки лицевого черепа
Верхня щелепа

Верхня щелепа, mахillа - парна повітроносна кістка (рис. 44), яка розвивається з верхньої частини першої зябрової дуги. Вона розташована у центрі лиця й сполучається з усіма кістками лицевого черепа. В ній розрізняють тіло, corpus maxillae, і чотири відростки: лобовий, processus frontalis, виличний, processus zygomaticus, піднебінний, processus palatinus, та комірковий, processus alveolaris. Тіло верхньої щелепи має найбільшу повітроносну пазуху, sinus maxillaris (гайморова пазуха), вистелену слизовою оболонкою. Верхньощелепна пазуха є самою великою приносовою пазухою ємкістю від 15 до 40 см³, яка за формою нагадує піраміду. Пазуха обмежена п’ятьма стінками: верхньою, медіальною, передньо-латеральною, задньо-латеральною та нижньою, розташуванню відростків верхньої щелепи пазуха утворює декілька кишень та заглибин (recessus frontalis, recessus zygomaticus, recessus palatinus), де може накопичуватись гній при гайморитах (гайморит, highmoritis - запалення слизової оболонки верхньощелепної пазухи). На тілі верхньої щелепи розрізняють чотири поверхні: передню, facies anterior, очноямкову, facies orbitalis, підскроневу, facies infratemporalis, та носову, fades nasalis.

Передня поверхня, facies anterior, має підочноямковий отвір, foramen infraorbitale, розташований нижче від підочноямкового краю. Крізь цей отвір виходять на лице нерви та судини. В цій ділянці в клінічній (стоматологічній) практиці здійснюється так звана регіональна інфраорбітальна анестезія в зв’язку з операціями на щоках та зубах. Під цим отвором розташована собача ямка, fossa саnіna. Знизу передня поверхня переходить у комірковий відросток, processus alveolaris. Ближче до носа передня поверхня тіла переходить у гострий край носової вирізки, що завершується внизу передньою напівостю.

Очноямкова поверхня, facies orbitalis, утворює нижню стінку очної ямки. Передній край очноямкової поверхні утворює підочноямковий край, morgo infraorbitalis. Зовні він переходить у виличний відросток, а ближче до середини - у передній сльозовий гребінь. Від середини заднього краю бере початок підочноямкова борозна, sulcus infraorbitalis, яка переходить у підочноямковий канал, canalis infraorbitalis, що відкривається підочноямковим отвором, foramen infraorbitalis, у ділянці собачої ямки. Ця поверхня також бере участь в утворенні нижньої очноямкової щілини, fissura orbatalis inferior.

Рис. 44. Верхня щелепа, maxilla:

А - передня поверхня; Б - внутрішня поверхня

Підскронева поверхня, facies infratemporalis, утворює верхньощелепне підвищення, eminentia maxillaris (LNA), яке ще називають горбом верхньої щелепи, tuber maxillae. На ньому розміщені два або три маленькі коміркові отвори, foramina alveolaria, які ведуть у канальні, спрямовані до великих кутніх зубів. Крізь ці отвори й канальці проходять задні верхні коміркові гілки верхньокоміркових нервів та судини. В цій ділянці лікарі (щелепно-лицеві хірурги) здійснюють так звану туберальну регіонарну анестезію в зв’язку з видаленням великих кутніх зубів верхньої щелепи та проведенням інших оперативних втручань. Присередньо від цих отворів розміщена крило-піднебінна борозна, яка бере участь в утворенні передньої стінки однойменного каналу. Підскронева поверхня відокремлена від лицевої комірково-виличним гребенем.

Носова поверхня, facies nasalis, бере участь в утворенні бічної стінки носової порожнини. У верхньо-задньому куті її знаходиться розтвір верхньої щелепи, hiatus maxillaris, який відкривається у верхньощелепну пазуху, sinus maxillaris (гайморова пазуха, antrum Highmori - BNA). Перед цим розтвором пролягає сльозна борозна, sulcus lacrimalis, а нижче й попереду розташований раковинний гребінь, crista conchalis, до якого прикріплена нижня носова раковина. Позаду від hiatus maxillaris знаходиться велика піднебінна борозна, sulcus palatinus majus, яка бере участь в утворенні великого піднебінного каналу, canalis palatinus major. Інфекція, що проникає у гайморову пазуху крізь hiatus maxxülaris, знаходить сприятливий грунт для свого розвитку, тому що з цієї пазухи немає відтоку гною внаслідок високого розташування hiatus maxxillaris. Це часто призводить до затяжного перебігу запального процесу у гайморовій пазусі й потребує хірургічного втручення.

Піднебінний відросток, processus palatinus - парний, утворює перетинку між ротовою та носовою порожнинами. Піднебінні відростки сполучаються між собою по середній лінії за допомогою серединного піднебінного шва, sutura palatina mediana. Задній край піднебінного відростка сполучається з переднім краєм горизонтальної пластинки піднебінної кістки поперечним швом. Між обома піднебінними відростками, біля переднього кінця, утворюється різцевий канал, canales incisivi. В передньому відділі піднебінного відростка часто спостерігається різцевий шов, sutura incisiva, який відділяє різцеву кістку os incisivum від верхньої щелепи.

Комірковий відросток бере участь в утворенні коміркової дуги, arcus alveolaris, і коміркового краю, margo alveolaris, що має ряд зубних комірок, alveoli dentales, в яких розташовані корені зубів. Комірки відокремлені одна від одної міжкомірковими перетинками, septa interalveolaria.

Окостеніння. Перші ядра окостеніння у верхній щелепі виникають на 8 місяці внутрішньо-утробного розвитку. Одне ядро розташоване під очним пухирем, а друге - в передній частині піднебінного відростка. На 5 місяці внутрішньоутробного розвитку ядра окостеніння зливаються в одну кістку. Верхня щелепа новонародженого невелика за розміром, коротка й широка. Верхньощелепна пазуха виявляється на 5-6 місяці. У комірковому відростку закладені зачатки молочних і постійних зубів.