Анатомія людини Частина 1 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2002

Спеціальна частина
Осьовий скелет, sceleton axiale - Кістки лицевого черепа
Під'язикова кістка

Під’язикова кістка, os hyoideum, має форму підкови (рис. 48Д) і залягає під тілом язика. Вона сполучається з іншими кістками за допомогою зв’язок на рівні верхнього краю IV шийного хребця. В ній розрізняють: тіло, corpus osis hyoidei, яке являє собою вигнуту пластинку, та дві пари відростків - великі роги, соrnu mąjus, та малі роги, cornu minus. Бічні краї тіла сполучаються з великими рогами за допомогою суглобових поверхонь або волокнистого гіалінового хряща. Зверху до під’язикової кістки кріпляться м’язи язика та шиї, розташовані вище від неї, а знизу - м’язи, що знаходяться нижче.

Окостеніння. Під’язикова кістка розвивається з п’яти точок окостеніння, які виникають на 9 місяці внутрішньоутробного розвитку. До 25 років наступає повне її окостеніння.

Рис. 48. Кістки лиця - вид ззовні (1) та зсередини (2):

А - нижня носова раковина, concha nasalis inferior, Б - носова кістка, os nasale, В - сльозова кістка, os lacrimale; Г - леміш, vomer (вид справа); Д - під’язикова кістка, os hyoideum