Анатомія людини Частина 1 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2002

Спеціальна частина
Додатковий скелет, sceleton appendiculare - Кістки верхньої кінцівки, ossa membri superioris
Вільна частина верхньої кінцівки, pars libera membri superioris - Променева кістка

Променева кістка, os radius, має тіло і два кінці: верхній та нижній (рис. 64). На тілі променевої кістки, corpus radii, знаходяться три краї: передній, margo anterior, задній, margo posterior, та міжкістковий, margo interosseus, і три поверхні: передня, facies anterior, задня, facies posterior, та латеральна, facies lateralis. Передній і задній краї заокруглені, а міжкістковий - загострений. На верхньому кінці спостерігається добре розвинена горбистість променевої кістки, tuberositas radii - місце для прикріплення сухожилка двоголового м’яза плеча. Нижче від горбистості розташована шийка променевої кістки, collum radii, а над нею - циліндричної форми головка, caput radii, на бічній поверхні якої знаходиться суглобовий обвід, circumferentia articulais. Від нижнього кінця з латеральної поверхні відходить шилоподібний відросток променевої кістки, processus styloideus, а з медіальної - ліктьова вирізка, incisura ulnaris, для сполучення з ліктьовою кісткою. Нижня поверхня епіфіза має зап’ясткову суглобову поверхню, facies atricularis carpalis, для сполучення з першим рядом кісток зап’ястка.

Дистальний кінець променевої кістки в ділянці переходу діафіза в епіфіз найбільш часто ламається при падінні на кисть витягнутої руки, зверненої долонею вниз. Цей перелом дистального кінця променевої кістки отримав назву перелом Колліса¹ або перелом променевої кістки у типовому місці.

Окостеніння. Перші ядра окостеніння з’являються в діафізі на 8 тижні внутрішньоутробного розвитку, в дистальному епіфізі - на першому році життя, а в головці - на 3-7 роках.

¹ Колліс A., Colies А. (1773-1843) - професор анатомії та хірургії (Ірландія), вперше описав цей перелом у 1814 р.