Анатомія людини Частина 2 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2008

Спеціальна частина
Периферійна нервова система, systema nervosum periphericum - Загальні відомості
Черепні нерви - Будова окремих черепних нервів

1. Нюхові нерви, nervi olfactorii (І), утворені центральними відростками нюхових нейросенсорних клітин, що складають 15-20 нюхових ниток, fila olfactoгіа, які від нюхової ділянки, regio olfactoria, порожнини носа через решітчасту пластинку, lamina cribrosa, досягають bulbus olfactońus (Більш детально див. «Орган нюху»).

При враженні складових частин першого та другого нейрона нюхового нерва (а саме, цибулини та нюхового тракту) виникає однолатеральна відсутність запаху (аносмія) Однолатеральне враження III нейрона не призводить до порушення нюху за рахунок неповного перехрестя. При подразненні звивини морського коника в скроневій частці головного мозку виникають неправдиві нюхові сприймання (галюцинації).

2. Зоровий нерв, nervus opticus (П) (див. рис. 219), складається з відростків вузлових нервових клітин сітківки. Через canalis opticus обидва нерви проходять у порожнину черепа, де в ділянці передперехресної борозни, sulcus chiasmatis, утворюють неповне перехрестя.

Слід зазначити, що зоровий нерв укритий м’якою, павутинною та твердою мозковими оболонами, які подовжені на нього з головного мозку. Між оболонами зберігаються міжоболонові простори, в яких циркулює спинномозкова рідина. Цим пояснюється враження зорового нерва при менінгітах.

При ушкодженні зорового нерва виникає сліпота на тому ж боці. При враженні перехрестя виникають гетеронімні (різнолатеральні) геміанопсії (випадіння половини полів зору). Починаючи з зорового шляху, tractus opticus, і закінчуючи корою потиличної частки виникають гомонімні (однолатеральні) геміанопсії з протилежного боку.

3. Окоруховий нерв, nervus oculomotorius (III) (рис. 180), утворюється аксонами нейронів, які розташовані в ядрах нерва в середньому мозку. Окоруховий нерв виходить на базальну поверхню головного мозку біля медіального краю ніжки мозку, проходить уперед по латеральній стінці печеристої пазухи, а потім через верхню очноямкову щілину, fissura orbitałis superior, вступає в орбіту, де поділяється на верхню та нижню гілки, rami superior et inferior Верхня гілка іннервує м’яз, що піднімає верхню повіку, m. levator palpebrae superior, та верхній прямий м’яз очного яблука, m. rectus superior. Нижня - медіальний та нижній прямі м’язи, m. rectus medialis et m. rectus inferior, нижній косий м’яз, m. obliquus inferior. Від нижньої гілки відходить гілка до gangi ciliare. Вона становить його парасимпатичний корінець, radix parasympathetica [oculomotońa], і направляється до війкового вузла.

Рис. 180. Окорохувий нерв n. oculomotorius. Блоковий нерв, n. trochlearis. Відвідний нерв, n. abducens (Схема за І. Є. Кефeлі).

4. Блоковий нерв, nervus trochleans (IV) (рис. 180), є руховим нервом. Він утворюється аксонами нейронів рухового ядра, nucleus п. trocheańs, в середньому мозку. З мозкової речовини виходить в ділянці верхнього мозкового паруса. Огинає з латерального боку ніжку мозку і з’являється на базальній поверхні головного мозку латерально від моста, проходить уперед у стінці sinus cavernosus, а далі через fissura orbitalis superior проникає в орбіту, де іннервує верхній косий м’яз очного яблука, m. obliquus superior.

При враженні блокового нерва спостерігається косоокість і двоїння видимих предметів (диплопія) тільки при погляді донизу.

5. Трійчастий нерв, nervus trigeminus (V) (рис. 181), є мішаним і має складну будову. Його чутливі волокна представлені відростками нейронів трійчастого вузла, gangi, trigeminale (гассерів вузол)*. Останній лежить в ділянці трійчастого втиснення, impressio triigemini, в трійчастій порожнині, cavum trigeminali, що утворена розщепленням твердої мозкової оболони (порожнина Меккеля). Вузол має півмісяцеву форму і складається із чутливих псевдоуніполярних нервових клітин, довжина його 15-30 мм, висота 5-20 мм. Центральні відростки (аксони) клітин вузла формують чутливий корінець, radix sensoria, і вступають в мозковий стовбур, досягаючи трьох чутливих ядер нерва (nucl. mesencephalicus nervi trigiminali, nuсl. pontinus nervi trigeminali, nucl. spinalis nervi trigeminali). Периферійні відростки (дендрити) йдуть у складі трьох гілок трійчастого нерва.

Рухові волокна представлені аксонами нейронів рухового ядра нерва nucl motorius n. trigemini. Вони утворюють руховий корінець, radi motoria. Чутливий та руховий корінці на базальній поверхні головного мозку розташовані на межі моста й середньої ніжки мозочка, утворюючи анатомічні зв’язки, через них деяка кількість волокон переходить з одного корінця в інший. Руховий корінець проходить під трійчастим вузлом і входить у склад нижньощелепного нерва.

Таким чином, перша та друга гілки трійчастого нерва чутливі, а третя - мішана. В цілому, чутливі волокна трійчастого нерва розподіляються в шкірі голови та слизових оболонках так, що межі між трьома гілками відповідають рівню латерального кута ока та кута рота. Від початку кожної гілки до твердої мозкової оболони відходить оболонна гілка, ramus meningeus.

Перша гілка трійчастого нерва - очний нерв, nervus ophthalmicus (рис. 181), проходить від вузла вперед у стінці sinus cavernosus, проникає у верхньоочноямкову щілину, fissura orbitalis superior, до очної ямки, де поділяється на три гілки: сльозовий, лобовий та носовійковий нерви.

1. Сльозовий нерв, nervus lacrimalis, проходить уздовж латеральної стінки орбіти, приймає сполучну гілку зі скуловим нервом, ramus communicans cum n. zygomatico, іннервує сльозову залозу, шкіру верхньої повіки та латерального кута ока.

* Гассер Иоганн Лауренций (Gasser Johann Laurentius 1727-1779) - німецький лікар і анатом. Йому без захисту дисертації було присвоєно звання доктора медицини. Його іменем у 1765 р. анатом Hirch (учень Гассера) назвав трійчастий вузол (Гассерів).

Рис. 181. Трійчастий нерв n. trigeminus (топографія очного нерва, n. ophithalmicus та верхньощелепного нерва n. maxillaris).

Рис. 181 А. Трійчастий нерв, n. trigeminus (топографія нижньощелепного нерва, n. mandibularis).

2. Лобовий нерв, n. frontalis, проходить під верхньою стінкою орбіти, поділяється на надочноямковий нерв, n. supraorbitalis, який через incisura supraorbitalis іде до шкіри лоба, та надблоковий нерв, n. supratrochlearis, який виходить із орбіти біля її медіальної стінки та іннервує шкіру верхньої повіки, медіального кута ока та кореня носа.

3. Носовійковий нерв, n. nasociliaris, лежить уподовж медіальної стінки очної ямки. Він віддає довгі війкові нерви, nn. ciliares longi, до очного яблука: задній решітчастий нерв, n. ethmoidalis posterior, проникає заднім решітчастим отвором до слизової оболонки sinus sphenoidalis та задніх комірок решітчастого лабіринту; передній решітчастий нерв, n. ethmoidalis anterior, до слизової оболонки лобової пазухи та носової порожнини, а також до шкіри кінчика та крил носа. Крім того, від носовійкового нерва відходить сполучна гілка з війковим вузлом, ramus communicans cum ganlio ciliari. Закінчується носовійковий нерв у вигляді підблокового нерва, n. intratrochleans який виходить із очної ямки й іннервує слізний мішок, кон’юнктиву та медіальний кут ока.

Війковий вузол, ganglion ciliare (рис. 181 Б), лежить позаду очного яблука, латерально від зорового нерва. В ньому розміщені парасимпатичні мультиполярні нейрони, на яких закінчуються прегангліонарні парасимпатичні волокна окорухового нерва. У війковому вузлі здійснюється передача нервового імпульса через симпатичні зв’язки нервовим клітинам вузла. Постгангліонарні волокна - аксони клітин вузла ідуть у складі коротких війкових нервів, nn. ciliares breves. Чутливі волокна від носовіикового нерва проходять через вузол і також входять до складу коротких війкових нервів. До них приєднується симпатична гілочка від печеристого сплетення, що складається з постгангліонарних волокон із шийних вузлів симпатичного стовбура. Короткі війкові нерви іннервують оболонки та м’язи очного яблука, при цьому їх постгангліонарні симпатичні волокна іннервують судини і м’яз-розширювач зіниці, m. dilator pupillae. Постгангліонарні парасимпатичні волокна іннервують війковий м’яз, m. ciliaris, та м’яз-звужувач зіниці, m. sphincter pupillae, тобто беруть участь у процесах аккомодації і адаптації органа зору.

Таким чином, перша гілка трійчастого нерва, n. ophthalmicus, іннервує: намет мозочка, шкіру лоба й тім’яної ділянки, верхньої повіки, спинку і кінчик носа, слизову оболонку передніх відділів носової порожнини та лобової, клиноподібної і решітчастої пазух, а також очне яблуко, кон’юктиву і сльозовий апарат. Nervus ophthalmicus здійснює чутливу пропріоцептивну іннервацію зовнішніх м’язів очного яблука через зв’язки з III, IV і VI парами черепних нервів та пропріоцептивну іннервацію мімічних м’язів через зв’язки з VII парою.

Друга гілка трійчастого нерва - верхньощелепний нерв, n. maxillaris (рис. 181), виходить із порожнини черепа в крилопіднебінну ямку через круглий отвір. Розділяється на підочноямковний, виличний нерв та вузлові гілки до крилопіднебінного вузла.

1. Підочноямковий нерв, n. infraorbitalis, виходить з крилопіднебінної ямки та потрапляє в орбіту через нижню орбітальну щілину; разом з однойменними судинами проходить по підочноямковій борозні, sulcus infraorbitalis та canalis infraorbitalis і виходить на лице через підочноямковий отвір, foramen infraorbitale, потрапляючи під м’яз-підіймач верхньої губи, віялоподібно розгалужується на кінцеві гілочки. Нерв віддає задні, середню та передні верхні коміркові гілки, гг. alveolares superiores posteriores, anteriores et medius, які в комірковому відростку верхньої щелепи формують верхнє зубне сплетення, plexus dentalis superior Від сплетення відходять верхні ясенні гілки, rаmі gingivales superiores, до слизової оболонки коміркового відростка, ясен та комірок; верхні зубні гілки, rr. dentales superiores, до верхніх зубів. При цьому задні гілки іннервують переважно моляри, їх комірки, слизову оболонку та ясна, що до них відносяться, середня гілка - премоляри з їх пара - та періодонтом. Крім того, задні гілки іннервують слизову оболонку верхньощелепної пазухи, а передні - слизову оболонку передньої частини порожнини носа.

Рис. 181 Б. Нерви очної ямки (правої) вигляд зверху (за Р. Д. Синельниковим)

Рис. 182 В. Схема вегетативних вузлів голови (за Р. Д. і Я. Р. Синельниковим)

Кінцеві гілки верхньощелепного нерва - нижні повікові, rami palpebreles inferiores, які іннервіють шкіру нижніх повік; зовнішні носові, rаmі nasales externi, які іннервують шкіру крил носа; внутрішні носові, rаmі nasales interni, які іннервують слизову оболонку носа; верхні губні, rаmі labiales superiores, які іннервують шкіру та слизову оболонку верхньої губи.

2. Виличний нерв, n. zygomaticus, через нижньоочноямкову щілину, fissura orbitalis inferior, проникає до очної ямки, де на латеральній стінці входить в foramen zygomaticoorbitale, поділяючись на дві гілки: вилично-лицеву, ramus zygomaticofacialis, яка виходить через однойменний отвір і розгалужується в шкірі щоки та латерального кута ока; вилично-скроневу, ramus zygomaticotemporalis, яка виходить через однойменний отвір, пронизує m. temporalis з його фасцією, іннервує шкіру латеральної частини скроневої та лобової ділянок.

3. Вузлові гілки, rami ganglionares, з’єднують верхньощелепний нерв з крилопіднебінним вузлом, забезпечуючи гілки останнього чутливими волокнами.

Крилопіднебінний вузол, ganglion pterygopalatinum (рис. 181; 182 В), лежить в однойменній ямці. Складається з парасимпатичних нейронів, на яких закінчуються прегангліонарні волокна великого кам’янистого нерва. Через вузол проходять також симпатичні (постгангліонарні) волокна, які досягають його в складі глибокого кам’янистого нерва, n. petrosus profundus. Симпатичні, парасимпатичні та чутливі волокна відходять від вузла у складі його гілок. Очноямкові гілки, rаmі orbitales, проходять через fissura orbitalis inferior в орбіту. Далі в складі заднього решітчастого нерва їх волокна йдуть до sinus sphenoidalis та задніх комірок решітчастого лабірінта. Латеральні та медіальні верхні задні носові гілки, rаmі nasales posteriores superiores laterales et mediales, через foramen sphenopalatinum потрапляють в порожнину носа, де іннервують задню частину верхньої та середньої носових раковин і носових ходів, верхню поверхню хоан та глотковий отвір слухової труби (латеральні гілки), верхню частину носової перегородки (медіальні гілки). Одна з медіальних гілок - носопіднебінний нерв, nervus nasopalatinus, проходить уперед під слизовою оболонкою перегородки носа, досягає різцевого каналу, canalis incisivus. Через канал вона проникає у ротову порожнину до передньої частини твердого піднебіння, де іннервує слизову оболонку (загальна і смакова чутливість). Великий піднебінний нерв, nervus palatinus major, через великий піднебінний канал проходить до твердого піднебіння й іннервує більшу його частину, слизову оболонку твердого і м’якого піднебіння та передніх ясен (загальна і смакова чутливість). Нижні задні носові гілки, rаmі nasales poseriores inferiores, через великий піднебінний канал ідуть до нижньої носової раковини, середнього та нижнього носових ходів, верхньощелепної пазухи. Малі піднебінні нерви, nervi palatini minores, через малі піднебінні отвори проходять до м’якого піднебіння та ділянки піднебінного мигдалика. Частина парасимпатичних волокон від вузла проходить в напрямі до стовбура верхньощелепного нерва, входить до складу виличного нерва, через анастомотичну гілку переходить у сльозовий нерв і забезпечує секреторну іннервацію сльозової залози.

Таким чином, друга гілка трійчастого нерва, n. maxillaris, іннервує: тверду мозкову оболонку, шкіру нижньої повіки, верхньої губи, щоки, крила носа, сливову оболонку задніх відділів порожнини носа, верхньощелепної пазухи, піднебіння, ясна та верхні зуби. Nervus maxillans здійснює пропріоцептивну іннервацію мімічних м’язів через зв’язки з VII парою черепних нервів.

Третя гілка трійчастого нерва - нижньощелепний нерв, nervus mandibularis (рис. 181 А), виходить із порожнини черепа через овальний отвір. Поділяється на жувальний, глибокі скроневі, латеральний та медіальний крилоподібні, щічний, вушно-скроневий, язиковий та нижній комірковий нерви. До його складу входять рухові та чутливі волокна.

Рухові гілки:

1. Жувальний нерв, nervus massetericus, нерідко починається загальним стовбуром із іншими нервами, що йдуть до жувальних м'язів. Проходить над верхнім краєм латерального крилоподібного м’яза і через incisura mandibulae досягає m. masseter. Перед входом у м’яз віддає чутливу гілку до скронево-нижньощелепного суглоба.

2. Глибокі скроневі нерви, nn. temporales profundi, огинають crista infratemporalis и іннервують скроневий м’яз.

3. Латеральний крилоподібний нерв, n. pterygoideus lateralis, іннервує однойменний м’яз.

4. Медіальний крилоподібний нерв, n. pterygoideus medialis, іннервує однойменний м’яз, а також віддає гілки до м’яза-натягувача барабанної перегородки, до м яза-натягувача піднебінної завіски та до вушного вузла.

Вушний вузол, ganglion oticum, міститься під овальним отвором, прилягає до задньо-медіальної поверхні стовбура нижньощелепного нерва (рис. 182 В). Складається з парасимпатичних клітин, на яких закінчуються прегангліонарні волокна малого кам’янистого нерва. Вузол отримує також постгангліонарні симпатичні волокна від сплетення навколо a. meningea media.

Чутливі, парасимпатичні та симпатичні волокна відходять від вузла в складі гілок, найважливішою серед яких є сполучна гілка з вушно-скроневим нервом, ramus communicans cum n. auriculotemporalis. Її волокна забезпечують секреторну іннервацію привушної слинної залози.

Чутливі гілки:

1 Оболонна гілка, ramus meningeus [n. spinosus] LNA, проникає у порожнину черепа через foramen spinosum разом із середньою оболонною артерією, a. meningea media. Оболонна гілка іннервує тверду мозкову оболону середньої черепної ямки.

2. Щічний нерв, nervus buccalis, проходить між двома головками латерального крилоподібного м'яза, далі - по внутрішній поверхні скроневого м’яза, розгалужучись по зовнішній поверхні m. buccinator до кута рота. Віддає тонкі гілочки, які пронизують названий м’яз та іннервують слизову оболонку щоки.

3. Вушно-скроневий нерв, nervus auriculotemporalis, починається двома корінцями, які, охопивши a. meningea media, з’єднуються в один стовбур. На рівні шийки щелепного відростка нижньої щелепи проходить догори, пронизує привушну слинну залозу і виходить у скроневу ділянку, де розгалужується на кінцеві поверхневі скроневі гілки, nervi temporales superficiales, що іннервують шкіру цієї ділянки. По ходу вушно-скроневий нерв віддає гілки привушної слинної залози, rаmі parotidei, нерв зовнішнього слухового проходу, n. meatus acustici extend, гілки барабанної перетинки, n. membranae tymраnі, передні вушні нерви, nervi auriculares anteriores, які іннервують шкіру передньої частини вушної раковини та середньої частини скроневої ділянки.

4. Язиковий нерв, n. lingualis, проходить між крилоподібними м’язами, сполучається з барабанною струною (гілка проміжного нерва). Далі нерв іде між внутрішньою поверхнею нижньої щелепи та медіальним крилоподібним м’язом над підщелепною слинною залозою, по зовнішній поверхні під’язиково-язикового м’яза до нижньої поверхні язика. Між m. hyoglossus та m. genioglossus нерв розгалужується на кінцеві гілки і досягає слизової оболонки передніх двох третин язика - язикові гілки, rаmі linguales. Волокна язикового нерва забезпечують загальну чутливість (дотикову, больову, температурну) - їх рецептори містяться в ниткоподібних сосочках. Чутливі волокна барабанної струни, які в складі язикового нерва ідуть до слизової оболонки язика, забезпечують смакову чутливість (див. «Орган смаку»).

По ходу язиковий нерв віддає гілки до перешийка зіва, rami isthmi faucii, під’язиковий нерв, nervus sublingualis, до слизової оболонки дна порожнини рота, ясен та під’язикової слинної залози, вузлові гілки, rami ganglionares, до піднижньощелепного вузла.

Підщелепний вузол, ganglion submandibulare, міститься під ствбуром язичного нерва на верхній поверхні піднижньощелепної слинної залози (рис. 182 В). Вузол складається з мультиполярних нервових клітин, на яких закінчуються прегангліонарні волокна барабанної струни. Симпатичні постгангліонарні волокна вузол отримує від сплетення навколо а. facialis. Чутливі, симпатичні та парасимпатичні волокна від вузла йдуть до піднижньощелепної та під’язикової слинних залоз.

5. Нижньокомірковий нерв, nervus alveolaris inferior, лежить між крилоподібними м’язами позаду від язикового, далі входить в canalis mandibulae, де віддає гілки, які анастомозують між собою і утворюють нижнє зубне сплетення, plexus dentalis inferior. Із каналу нерв виходить через foramen mentale і вже має назву підборідний нерв, nervus mentalis.

Перед входом у канал нижньої щелепи нижній комірковий нерв віддає щелепно-під’язиковий нерв, n. mylohyoideus, який розташований в однойменній борозні нижньої щелепи та іннервує щелепно-під’язиковий м’яз і переднє черевце двочеревцевого м’яза.

З нижнього зубного сплетення виникають нижні зубні та нижні ясенні гілки, rаmі dentales et gingivales inferiores. Треба зазначити, що праве й ліве сплетення перетинають серединну площину, розповсюджуючись до рівня іклів протилежного боку. Це необхідно враховувати при екстракції нижніх різців та іклів. Новокаїнову блокаду необхідно виконувати з обох боків.

Підборідний нерв, n. mentalis, поділяється на гілки до шкіри підборіддя, rаmі mentales, губні гілки, rаmі labiales, та ясенні, rаmі gingivales.

ВЕГЕТАТИВНІ ВУЗЛИ ГОЛОВИ

Підсумкова таблиця

Таким чином, третя гілка трійчастого нерва, n. mandibularis, мішана. Рухова її порція нерва іннервує: жувальні м’язи та mm. tensor veli palatini, tensor tympani, mylohyoideus venter anterior musculi digastnci.

Чутлива порція нерва іннервує: тверду мозкову оболонку, шкіру нижньої губи, підборіддя, щоки, скроневу ділянку, передні відділи вушної раковини, зовнішній слуховий хід, барабанну перетинку, а також слизову оболонку передних двох третин язика (загальна чутливість), дно ротової порожнини, нижню губу, ясна, нижні зуби, слинні залози (загальна чутливість) Поряд з цим n. mandibularis здійснює пропріоцептивну іннервацію скронево-нижньощелепного суглоба, жувальних м'язів язика через зв’язки з XII парою, та мімічних м’язів через зв’язки з VII парою черепних нервів.

При ушкодженні рухового корінця трійчастого нерва розвивається периферійний параліч жувальних м’язів. При враженні чутливого корінця виникає випадіння всіх видів чутливості на обличчі.

Іннервація шкіри обличчя здійснюється гілками трійчастого нерва. Шкіра лоба й тім'яної ділянки, верхньої повіки, спинки і кінчика носа інервується першою гілкою трійчастого нерва. Шкіра нижньої повіки, верхньої губи, щоки, крила носа іннервується другою гілкою трійчастого нерва. Шкіра нижньої губи, підборіддя, щоки, скроневої ділянки, вушної раковини, зовнішнього слухового ходу іннервується третьою гілкою трійчастого нерва. Місця виходу гілок трійчастого нерва під шкіру (точки Валлє - болючі при запаленні трійчастого нерва)

- надорбітальний отвір - місце виходу під шкіру першої гілки трійчастого нерва;

- підорбітальний отвір - місце виходу під шкіру другої гілки трійчастого нерва;

- підборідний отвір - місце виходу під шкіру третьої гілки трійчастого нерва.

На обличчі виділяють також зони Зельдера, zonae Solderi. Запальні процеси у клиноподібній і решітчастій пазухах супроводжуються болем, який локалізується в орбітальних, носових і підорбітальних ділянках обличчя, може розповсюджуватися на скроневу ділянку і ділянку соскоподібного відростка. Іноді спостерігається розповсюдження болю в потиличну ділянку, лопатку, плече, передпліччя і кисть Біль в цих зонах, зонах Зельдера, супроводжується вегетативно-судинними розладами (гіперемією кон’юнктиви, посиленням сльозо- і слиновиділення, набряком слизової оболонки носа).

Зонами Зельдера вважаються також ділянки втрати чутливості при ураженнях ядра трійчастого нерва.

6. Відвідний нерв, nervus abducens (VI) (рис. 180), руховий, утворений аксонами рухових нейронів ядра відвідного нерва, nucleus n. abducentis. На нижній поверхні головного мозку виходить між задньою частиною моста й пірамідою. Проходить через sinus cavernosus, де розташований збоку від а. carotis interna. Через fissura orbitalis superior проникає в орбіту, іннервує латеральний прямий м’яз очного яблука. При враженні відвідного нерва розвивається параліч м’яза. Це обумовлює косоокість, двоїння в очах, особливо при погляді в бік враженого м’яза.

7 Лицевий нерв, nervus facialis (VII), [Проміжно-лицевий нерв], [n. intermediofacialis]. Складається з двох нервів - лицевого, nervus facialis, та проміжного, n. intermedius, які утворюють спільний стовбур (рис. 183).

Лицевий нерв, nervus facialis - утворюється аксонами нейронів рухового ядра, nucleus n. facialis. Корінець лицевого нерва виходить на базальну поверхню головного мозку разом з корінцем проміжного нерва спереду від присінково- завиткового нерва між задньою частиною моста й оливою в цибулино-мостовій борозні, sulcus bulbopontinus. Лицевий та проміжний нерви через внутрішній слуховий отвір та хід вступають у канал лицевого нерва, з якого нерв виходить через шило-соскоподібний отвір, а проміжний нерв віддає всі свої гілки в каналі. А далі стовбур лицевого нерва потрапляє в привушну слинну залозу, де на глибині 0,5-1 см від її зовнішньої поверхні поділяється на 2-5 первинних гілок. Останні розгалужуються на вторинні гілки, утворюючи внутрішньопривушне сплетення, plexus intraparotideus.

Від лицевого нерва в каналі відходить стремінцевий нерв, n. stapedius, до однойменного м’яза, а одразу після виходу з канала лицевий нерв віддає задній вушний нерв, n. auriculans posterior, який іде назад і вгору по передній поверхні соскоподібного відростка і розгалужується на ряд гілок. Потилична гілка, ramus occipitalis, іннервує потиличне черевце надчерепного м’яза; вушна гілка, ramus auricularis, іннервує задній вушний м’яз; двочеревцева гілка, ramus digastricus, іннервує заднє черевце двочеревцевого м’яза; шило-під’язикова гілка, ramus stylohyoideus, іннервує однойменний м’яз.

Рис. 183. Лицевий нерв, n. facialis (правий). Вигляд збоку

Внутрішньопривушне сплетення дає такі гілки (рис. 183):

1. Скроневі гілки rаmі temporales. іннервують верхню частину колового м’яза ока, m. corrugator supercilii, лобове черевце надчерепного м’яза, верхній та передній вушні м’язи;

2. Виличні гілки, rami zygomatici, іннервують латеральну та нижню частини колового м'яза ока та виличний м’яз;

3. Щічні гілки, rami buccales, іннервують мімічні м’язи носа та рота;

4. Крайова гілка нижньої щелепи, ramus marginalis mandibularis, іннервує mm. risorius, depressor labii inf., mentalis;

5. Шийна гілка, ramus colli [cerbicalis], іннервує підшкірний м’яз шиї, m. platisma.

Проміжний нерв, nervus intermedius (рис. 183 А), змішаний, утворюється парасимпатичними (секреторними) волокнами мультиполярних нервових клітин верхнього слиновидільного ядра, nucleus salivarius superior, та чутливими (смаковими) волокнами нейронів вузла колінця, ganglion geniculi. Останній лежить в ділянці колінця канала лицевого нерва і складається із псевдоуніполярних нервових клітин. Центральні відростки його нейронів ідуть до чутливого одинокого ядра, nucleus solitarius, утворюючи разом з парасимпатичними волокнами корінець проміжного нерва. Периферійні відростки проходять разом із волокнами лицевого нерва по каналу лицевого нерва, відгалужуючись трохи вище із foramen stylomastoideum. Разом з ними проходить частина парасимпатичних волокон. Таким чином, утворюється барабанна струна, chorda tympani. Вона проходить через canaliculus chordae tympani в барабанну порожнину, де лежить під слизовою оболонкою між довгою ніжкою коваделка й ручкою молоточка. Через fisura petrotympanica барабанна струна виходить на зовнішню основу черепа й зливається з язиковим нервом.

Рис. 183 А. Схема лицевого нeрва, n. facialis (за І. Є. Кефелі)

Рис. 184. Схема язиково-глоткового нерва, n. glossopharyngeus (за І. Є. Кефелі)

Друга частина парасимпатичних волокон відгалужуєься від спільного стовбура лицевого й проміжного нервів у ділянці вузла колінця, утворюючи великий кам’янистий нерв, n. petrosus major. Він виходить з каналу лицевого нерва через розтвір каналу великого кам'янистого нерва, hiatus canalis n. petrosi majons, по однойменній борозні проходить до рваного отвору, виходячи через нього на зовнішню основу черепа. Тут великий кам’янистий нерв з’єднується з глибоким кам’янистим нервом, n. petrosus profundus, який становить відгалуження від сплетення навколо внутрішньої сонної артерії, тобто складається з постгангліонарних симпатичних волокон шийних вузлів симпатичного стовбура. Спільний стовбур обох нервів називається нервом крилоподібного каналу, n. canalis pterygoidei, або Відіїв нерв (Vidii)*. Він проходить через однойменний канал і входить у крилопіднебінну ямку, fossa pterygopalatina.

Отже, проміжний нерв має дві гілки: барабанну струну та великий кам’янистий нерв.

При враженні VII черепного нерва виникає периферійний параліч мімічних м’язів та порушення смаку за рахунок враження chorda tympani.

8. Присінково-завитковий нерв, nervus vestibulocochlearis (VIII), чутливий, складається з двох нервів: завиткового нерва, nervus cochlearis, та присінкового нерва, nervus vestibularis. Завитковий нерв утворений відростками біполярних нейронів завиткового вузла, присінковий нерв - відростками біполярних нейронів присінкового вузла. Периферійні відростки клітин завиткового вузла (дендрити) проводять слухові імпульси від рецепторів спірального органа завитки, organum spirale. Вузол завитки, або Кортіїв вузол, ganglion spirale [Cortii]**, чутливий і складається із біполярних нервових клітин. Дендрити клітин вузла досягають рецепторів спірального органа, а центральні відростки (аксони) проходять через веретено, modiolus, формуючи завитковий нерв. Завитковий нерв є нервом спеціальної чутливості, проводить слухові імпульси від завиткового органа, який міститься в завитці і сприймає звукові подразнення. Центральні відростки через внутрішній слуховий хід і отвір, meatus et porus acusticus internus, направляються до нижньої поверхні мозку, утворюючи на його поверхні завитковий нерв, n. cochlearis. Волокна входять в міст у ділянці мостомозочкового кута і досягають переднього та заднього завиткового ядер, n. cochlearis anterior et n. cochlearis posterior (див. «Присінково-завитковий орган» стор. 474).

* Видус Видус (Vidius 1500-1569) професор медицини в Парижі. Ім’ям Видія були названі крилоподібний канал і нерв, що в ньому проходить.

** Корті Альфонсо (Corti Alfonso 1822-1876) - італійський анатом. У 1851 р. вперше детально описав будову спірильного (картієва) органа.

Периферійні відростки (дендрити) клітин присінкового вузла, ganglion vestibulare (чутливий вузол, складається із біполярних нервових клітин), досягають чутливих клітин у ділянці плям маточки й мішечка та ампульних гребінців. Центральні відростки (аксони) присінкового вузла досягають присінкових ядер і утворюють присінковий нерв, nervus vestibularis (див. стор. 476). Присінковий нерв є нервом спеціальної чутливості. Він проводить імпульси, які дають інформацію про положення і рух тіла у просторі. У внутрішньому слуховому проході та на нижній поверхні головного мозку присінково-завитковий нерв тісно прилягає до проміжнолицевого, що зумовлює їх спільне ураження при патологічних станах цієї ділянки.

При враженні слухового нерва виникає втрата слуху (анакузія). При враженні присінкового нерва виникає вестибулярна атаксія, системне запаморочення та ністагм з блювотою та нудотою.

IX. Язиково-глотковий нерв, nervus glossopharyngeus (IX) (рис. 184, 185 Б), мішаний, складається з аксонів нейронів подвійного ядра (рухового), nucleus ambiguus, нижнього слиновидільного ядра (автономного, парасимпатичного), nucleus salivarius inferior та периферійних відростків верхнього і нижнього вузлів (чутливих). Обидва вузли складаються з псевдоуніполярних нервових клітин. Верхній вузол, ganglion superius, лежить в межах яремного отвору, нижній, ganglion inferius - в ділянці кам’янистої ямочки, fossula petrosa. Центральні відростки клітин обох вузлів проходять разом з руховими та парасимпатичними волокнами в складі корінця нерва, який на нижній поверхні головного мозку виходить з заоливної борозни, sulcus retroolivaris, довгастого мозку. Центральні відростки (аксони) закінчуються в основному у чутливому одинокому ядрі nucleus solitarius, а периферійні йдуть в складі стовбура нерва та його гілок.

З порожнини черепа язиково-глотковий нерв виходить разом з блукаючим та додатковим через яремний отвір. В ділянці шиї стовбур язиково-глоткового нерва спочатку лежить мiж внутрішньою сонною артерією та внутрішньою яремною веною, а потім огинає ззаду й збоку шилоглотковий м’яз і проходить з середини від пїд’язиковоязикового м'яза до кореня язика, розгалужуючись на кінцеві гілки.

В ділянці нижнього вузла від язиково-глоткового нерва відходить барабанний нерв, n. tympanicus, який через однойменний канадець потрапляє в барабанну порожнину, де його чутливі волокна разом із симпатичними волокнами від plexus caroticus internus формують барабанне сплетення, plexus tympanicus. Останнє іннервує слизову оболонку барабанної порожнини та слухової труби. Парасимпатичні волокна барабанного нерва виходять з порожнини середнього вуха через розтвір каналу малого кам’янистого нерва, hiatus canalis n. petrosi minoris, під назвою малий кам’янистий нерв, nervus petrorosus minor. Він проходить через однойменну борозенку та рваний отвір, досягаючи вушного вузла, ganglion oticum. У ньому перемикаються волокна малого кам’янистого нерва. Післявузлові волокна досягають привушної залози.

Рис. 185. Блукаючий і язиковоглотковий нерви та шийна частина симпатичного стовбура

Серед гілок язиково-глоткового нерва виділяють:

1. rr cardiaci inf. n. vagi;

2. n. laringeus inf.;

3. rr. cardiaci sup.;

4. pl. pharyngeus;

5. n. hypoglossus;

6. n. laryngeus sup.;

7. n. Iingualis;

8. rr. pharvngei n. vagi;

9. n. glossopharyngeus;

10. 11 ветви n. accessorii;

12. 15. 17, 19, II, III, IV, V - шинні спинномозкові нерви

13. g. cervicale sup;

14,16. n. vagus;

18. n. phrenicus;

20. g. cervicale med.;

21. pi. brancliialis;

22. g. cervicale inf.;

23,24,26,28. II, III, IV, V - грудні вузли симпатичного стовбура (truncus sympathices);

25. n. laryngeus reccurens;

27. pl. pulmonalis.

1) гілку шилоглоткового м’яза, ramus m. stylopharyngei, до однойменного м’яза та слизової оболонки глотки; 2) гілку сонної пазухи, ramus sinus carotid, чутливі волокна до сонної пазухи та glomus caroticus; 3) мигдаликові гілки, rami tonsillares, чутливі волокна до піднебінного мигдалика й дужок; 4) глоткові гілки, rаmі рharyngeales, які разом із глотковими гілками блукаючого нерва та симпатичного стовбура утворюють глоткове сплетення, plexus pharyngeus, що іннервує м’язи та слизову оболонку глотки; 5) язикові гілки, rаmі linguales, кінцеві гілки нерва, які забезпечують загальну та смакову чутливість задньої третини язика; 6) сполучну гілку (з вушною гілкою блукаючого нерва), r. communicans (сum r. аuriculari n. vagi), яка приєднується до однієї з нервових гілок блукаючого нерва - його вушної гілки.

Рис. 186. Підязиковий нерв, n. hypoglossus (схема за І. Є. Кефелї)

Втрата функції язиково-глоткового нерва викликає розлади голосоутворення, ковтання, смаку на слизовій оболонці в ділянці кореня язика і м’якого піднебіння з одного боку та загальну анестезію слизової оболонки верхньої половини.

10. Блукаючий нерв, nervus vagus (X) (рис. 185 А; Б), змішаний, складається з аксонів рухових нейронів подвійного ядра, nucleus ambiguus, парасимпатичних нейронів заднього ядра блукаючого нерва, nucleus dorsalis n. vagi, та периферійних відростків чутливих нейронів верхнього і нижнього вузлів, gangll. supeńus et inferius. Це найдовший із черепних нервів і через своєю довжину отримав назву блукаючого. Він має численні зв'язки з гілками VIII, IX, XI та XII черепних нервів і простягається від ділянки голови до органів черевної порожнини У ньому розрізніють чотири відділи: головний, шийний, грудний та черевний. Центральні відростки клітин обох вузлів разом з руховими та парасиматичними волокнами утворюють корінець нерва, який в sulcus retroolivaris довгастого мозку лежить каудальніше від корінця язиково-глоткового нерва. Центральні відростки закінчуються в nuсl. solitarius, а периферійні, проходячи в складі стовбура та гілок нерва, закінчуються рецепторами в стінках серця, судин, внутрішніх органів.

З порожнини черепа блукаючий нерв виходить через яремний отвір входить до складу судинно-нервового пучка шиї, розміщуючись між внутрішньою, а нижче - спільною сонною артерією та внутрішньою яремною веною. Через верхній отвір грудної клітки нерв проникає в грудну порожнину. При цьому правий блукаючий нерв проходить між підключичною веною (спереду) та підключичною артерією (позаду), спускається уздовж трахеї (праворуч від неї) та перетинає ззаду правий бронх. Лівий нерв проходить спереду від дуги аорти, нижче - позаду від лівого бронха Далі обидва нерви, розгалужуючись та анастомозуючи між собою, утворюють стравохідне сплетення, plexus oesophagealis. Поблизу стравохідного отвору діафрагми зі сплетення виникають передній та задній блукаючий стовбури, truncus vagalis anterior et posterior, які разом з стравоходом потрапляють у черевну порожнину через стравохідний отвір діафрагми, hiatus oesophageus. Передній стовбур лежить уздовж передньої поверхні малої кривини шлунку, віддає гілки до шлунку та печінки, а невелика частина його волокон проходить до plexus coeliacus. Задній стовбур лежить уздовж задньої поверхні малої кривини шлунка, віддає гілки до шлунка, а більша частіша його волокон проходить до plexus coeliacus. Від останнього волокна блукаючих нервів ідуть у складі навколосудинних сплетень до органів черевної порожнини (до межі colon sigmoideum).

По ходу від блукаючого нерва відходять численні гілки. Так, з верхнього вузла виникають:

I. Гілки внутрішньочерепної частини блукаючого нерва: 1) оболонна гілка, ramus meningeus, до твердої мозкової оболони задньої черепної ямки та 2) вушна гілка, ramus auricularis яка через соскоподібний канадець, canaliculus mastoideus, проходить до задньої стінки зовнішнього слухового ходу та невеликої частини шкіри вушної раковини.

II. Гілки шийної частини блукаючого нерва:

1. Глоткові гілки, rami pharyngeales, відходять від нижнього вузла, беруть участь у формуванні глоткового сплетення, plexus pharyngealis.

2. Верхній гортанний нерв, nervus laryngealis superior, відходить від нижнього вузла, спускається донизу і вперед по латеральній стінці глотки, а на рівні великого рога під’язикової кістки поділяється на зовнішню та внутрішню гілки, ramus externus et internus. Перша гілка іннервує m. cricothyroideus та нижній стискач глотки, друга гілка пронизує membrana thyrohyoidea і розгалужується в слизовій оболонці гортані вище голосової щілини та в слизовій оболонці кореня язика.

3. Верхні шийні серцеві гілки, rami cardiaci cervicales supeńores, беруть початок між верхнім та поворотним гортанними нервами і досягають серцевого сплетення.

4. Поворотний гортанний нерв, n. laryngealis recurrens, бере початок від стовбура блукаючого нерва одразу після входу останнього в грудну порожнину. Правий огинає знизу та ззаду праву підключичну артерію, а лівий - дугу аорти. Обидва нерви піднімаються по борозенках між стравоходом і трахеєю, віддаючи гілки до цих органів. Кінцева гілка називається нижній гортанний нерв, nervus laryngealis inferior По ходу поворотний гортанний нерв віддає:

1. Трахейні гілки, rаmі tracheales, які іннервують трахею (слизову оболонку, залози і гладкі м’язи).

2. Стравохідні гілки, rami oesophageales, направляються до стравоходу, іннервують слизову оболонку, залози і посмуговані м'язи.

3. Нижні шийні серцеві гілки, rаmі cardiaci cervicales inferiores, беруть початок від стовбура блукаючого нерва та від поворотного гортанного нерва і досягають серцевого сплетення.

Нижній гортанний нерв іннервує всі м’язи гортані (за винятком m. cricothyroideus) і слизову оболонку гортані нижче голосових зв’язок.

III. Гілки грудної частини блукаючого нерва:

1. Грудні серцеві гілки, rami cardiaci thoracici, направляються до серцевих сплетень.

2. Бронхіальні гілки, rаmі bronchiales, сполучаються з гілками симпатичного стовбура і утворюють легеневе сплетення, plexus pulmonaris.

3. Стравохідне сплетення, plexus oesophagealis, утворене гілками правого і лівого стовбура блукаючого нерва, його гілки іннервують стінку стравоходу.

IV. Гілки черевної частини блукаючого нерва:

1. Передні шлункові гілки, rаmі gastrici anteriores, виникають з переднього стовбура truncus vagalis anterior і утворюють разом із симпатичними гілками переднє шлункове сплетення уздовж малої кривини шлунка. Передні шлункові гілки іннервують стінку шлунка (м’язи, залози та слизову оболонку).

2. Задні шлункові гілки, rami gastrici posteriores, виникають із заднього блукаючого стовбура, truncus vagalis posterior, в ділянці pars cardiaca. Задні шлункові гілки сполучаються з симпатичними гілками та іннервують м’язи, залози й слизову оболонку шлунка.

3. Черевні гілки, rаmі соеlіасі, відходять переважно від заднього блукаючого стовбура до plexus coeliacus. У складі гілок черевного сплетення волокна блукаючих нервів досягають органів черевної порожнини (печінки, селезінки, підшлункової залози, нирки, тонкої та товстої кишки до сигмоподібної), в яких іннервують непосмуговану мускулатуру, залози та слизові оболонки.

4. Печінкові гілки, rami hepatici, досягають печінкового сплетення, plexus hepaticus.

5. Ниркові гілки, rаmі renales, досягають ниркового сплетенння, plexus renalis.

Таким чином, блукаючий нерв іннервує тверду мозкову оболонку (задня черепна ямка), шкіру вушної раковини і зовнішнього слухового ходу, барабанну перетинку, м’язи м’якого піднебіння (крім m. tensor veli palatini), слизову оболонку язика (загальна і смакова чутливість), м’язи та слизову оболонку глотки (крім m. stylopharyngeus), м’язи та слизову оболонку гортані, щитоподібну, та прищитоподібні залози тимус, лімфатичні вузли шиї органи грудної і черевної порожнини.

При враженні блукаючого нерва з одного боку спостерігається параліч м'якого піднебіння, голосової зв'язки, відсутність глоткового рефлексу на боці враження, відхилення язичка в здоровий бік, а також розлади дихання та серцевої діяльності при подвійному враженні.

11. Додатковий нерв, nervus accessorius (XI) (рис. 185 А), руховий, бере початок двома частинами. Волокна черепної частини нерва беруть початок з рухового подвійного ядра, nuсl. ambiguus (спільне з IX і X черепними нервами) в довгастому мозкові, формуючи черепні корінці, radices craniales, які виходять в sulcus dorsolateralis каудальніше, від корінця блукаючого нерва. Волокна спинномозкової частини беруть початок з рухового ядра додаткового нерва, nuсl. spinalis nеrvi accessori, переднього рогу, утворюючи спинномозкові корінці, radices spinales. Останні входять в порожнину черепа через великий отвір, foramen magnum сполучаються з черепною частиною, за рахунок чого формується стовбур додаткового нерва, truncus nervi accessorii. Він розгалужується на внутрішню та зовнішню гілки, ramus internus et externus. Перша входить до складу блукаючого нерва (переважно в гортанні нерви), друга виходить з порожнини черепа через яремний отвір. Спочатку лягає позаду заднього черевця двочеревцевого м’яза, а потім - зсередини від m. sternocleidomastoideus. Пронизує цей м'яз, іде донизу и закінчується в m. trapezius. М’язові гілки, rami musculares, зовнішньої гілки додаткового нерва іннервують два м'язи: m. stemocleidomastoideus et m. trapezius. Додатковий нерв має сполучення з гілками шийного сплетення.

При враженні додаткового нерва спостерігається периферійний параліч іннервованих м'язів.

12. Під’язиковий нерв, n. hypoglossus (XII), утворений аксонами рухових нейронів. Його ядро, nucleus nеrvi hypoglossi, міститься в довгастому мозку. Нерв виходить 10-15 корінцевими нитками з передньолатеральної борозни, sulcus anterolateralis. Після того, як корінці з’єднуються між собою в загальний стовбур, він виходить з порожнини черепа через під’язиковий канал, canalis hypoglossi, на шию. Спочатку нерв проходить між внутрішньою та зовнішньою сонними артеріями, а потім спускається під заднім черевцем двочеревцевого м’яза поверхнею під язиково-язикового м’яза у вигляді дуги обмежуючи зверху язиковий трикутник. Кінцеві язикові гілки, rаmі linguales, нерва іннервують усі м’язи ялика.

Треба зазначити, що в складі стовбура під’язикового нерва проходять волокна першого та другого шийних спинномозкових нервів Частина їх відгалужується приблизно від середини дуги під’язикового нерва і проходить уздовж спільної сонної артерії - верхній корінець шийної петлі, radix superior ansae cervicalis. Друга частина відходить трохи далі та іннервує самостійними гілками m. thyrohyoideus et geniohyoideus. При враженні під’язикового нерва виникає периферійний параліч м’язів язика.

Черепні нерви

Підсумкова таблиця