Анатомія людини Частина 2 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2008

Спеціальна частина
Периферійна нервова система, systema nervosum periphericum - Загальні відомості
Черепні нерви

Черепні нерви відносяться до периферійного відділу нервової системи. Вони іннервують шкіру, м’язи, залози в ділянці голови, а деякі досягають ділянок шиї, грудної клітки, черевної порожнини (рис. 179).

Перші згадки про черепні нерви можна знайти у працях Еразістрата й Герофіла (4-3 ст. до н.е.) та Клавдія Галена (2 ст. н.е.). А.Везалій (1543) описав сім пар черепних нервів, а протягом XVII-XVIII ст. К. Варолій, Р. В’єссан, Г. Врісберг, І. Прохаска уточнили багато деталей їх будови. Наприкінці XVIII ст. С. Зоммерінг пронумерував черепні нерви, позначивши їх латинськими цифрами від І до XII. Майже через сто років після цього В. М. Бехтєрєв поділив VIII черепний нерв на два: завитковий та присінковий. Ще пізніше VII черепний нерв було поділено на лицевий та проміжний.

Отже, у людини реально існує чотирнадцять черепних нервів, але за традицією їх нумерацію проводять таким чином:

Особливості формування черепних нервів у філо- та онтогенезі пов’язані з закладкою органів чуттів і зябрових дуг, а також редукцією міотомів у ділянці голови. Нюховий та зоровий нерви являють собою нервові шляхи, що з’єднують органи нюху та зору з мозком. Окоруховий, блоковий і відвідний нерви розвинулися у зв’язку з передвушними міотомами; вони іннервують похідні цих міотомів - м’язи очного яблука. Трійчастий, лицевий і язикоглотковий нерви є зябровими нервами і тому іннервують шкіру, м’язи та залози, що розвинулися з відповідних зябрових дуг. Від лицевого нерва у процесі еволюції відокремився присінково-завитковий, який забезпечує специфічну іннервацію органів слуху та рівноваги. Додатковий нерв розвинувся у вищих ссавців у результаті відокремлення каудальної частини блукаючого. Під’язиковий нерв уперше з’являється в амніот внаслідок злиття корінців, що виділяються з спинномозкових нервів.

Рис. 179. Черепні нерви, nervi craniales (загальна схема)

Черепні нерви втратили сегментарність розподілу, притаманну спинномозковим нервам, і набули високої специфічності. Внаслідок цього функціонально об’єднані органи отримують іннервацію лише з одного джерела, і пошкодження нервових провідників не компенсується сусідніми нервами. Наприклад, мімічні м’язи іннервуються лицевим нервом; при його невриті відновлення функції паралізованих м’язів можливе лише при відновленні самого нерва.

На відміну від спинномозкових нервів, котрі утворюються в результаті злиття переднього та заднього корінців, III, IV VI, XI і XII черепні нерви відповідають передньому корінцю, а V, VII, VIII, IX і X черепні нерви можна розглядати як гомологи задніх корінців.

Черепні нерви (крім І і II), як і спинномозкові, мають чутливі, рухові та автономні ядра, які розташовані у стовбурі головного мозку і відповідають ядрам задніх, передніх та бокових рогів спинного мозку. У складі черепних нервів можна виділити соматично-чутливі нервові волокна, які проводять подразнення від екстерорецепторів шкіри, органів слуху, рівноваги й зору (II, V, VIII), вісцерально-чутливі - проводять імпульси від органів нюху та смаку, хеморецепторів внутрішніх органів (I, V, VII, IX, X), соматично-рухові - іннервують посмуговані скелетні м’язи (III, IV, V, VI, VII, IX, X, XI, XII) та вісцерально-рухові - іннервують залозистий епітелій, непосмуговані та серцевий м’язи (VII, IX, X). Таким чином, за складом нервових волокон нюхові, зоровий і присінково-завитковий нерви є чутливими, окоруховий, відвідний, блоковий, додатковий і під’язиковий - руховими, а трійчастий, проміжно-лицевий, язикоглотковий і блукаючий - мішаними нервами.