Анатомія людини Частина 2 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2008
Спеціальна частина
Серцево-судинна система, systema cardiovasculare - Спеціальна частина
Серце
Серце, cor (грецк. cardia), порожнистий чотирикамерний м’язовий орган, який функціонує як насос, тобто виштовхує кров в артеріальну систему під час скорочення стінок серцевих камер (систола) і приймає її із венозних стовбурів під час розслаблення серцевих камер (діастола). Ритмічна діяльність серця здійснюється в такій послідовності: в перший момент відбувається скорочення передсердь (систола, яка триває 0,1 с), в наступний момент скорочуються шлуночки (систола триває 0,3 с). В період систоли шлуночків наступає діастола передсердь, яка триває 0,7 с, а потім виникає діастола шлуночків. Після загальної паузи знову виникає систола передсердь і починається новий цикл серцевої діяльності (рис. 7 А, 7Б). Таким чином, серце є основним джерелом механічної енергії, яке забезпечує рух крові у малому та великому колах кровообігу.
Рис. 7 А. Схема руху крові в серці (стрілками позначено течію крові) за І. Є. Кефелі
Серце має неправильну конічну форму, сплющену в передньо-задньому напрямку. В ньому розрізняють основу, basis cordis, і верхівку, apex cordis.
Основа серця спрямована вгору і вправо, а верхівка — до переду, вниз і вліво. Основа серця представлена передсердями, спереду від нього виходять аорта і легеневий стовбур. Справа в нього впадає верхня порожниста вена, а в задньо-нижній ділянці - нижня порожниста вена, ззаду і зліва - ліві легеневі вени, а трохи правіше від них - праві легеневі вени (див. рис. 8).
В серці розрізняють такі поверхні: передню - груднинно-реброву, facies sternocostalis, нижню-діафрагмальну, facies diaphragmatica, і легеневу, facies pulmonalis. В серці виділяють правий край, margo dexter, більш гострий, утворений правим передсердям, і лівий, margo sinister, більш тупий, який прилягає до лівої легені.
Передня - груднинно-реброва поверхня (рис. 9) утворена на більшій відстані правим шлуночком і на меншій - лівим шлуночком і передсердями. Вона прилягає до груднини і хрящів III—IV лівих ребер, більшою частиною торкається середостінної плеври. Границею між шлуночками є передня міжшлуночкова борозна, sulcus interventricularis anterior, а між шлуночками і передсердями - вінцева борозна, sulcus coronarius. В передній міжшлуночковій борозні знаходиться передня міжшлуночкова гілка лівої вінцевої артерії, велика вена серця, нервове сплетення і відвідні лімфатичні судини. У вінцевій борозні знаходиться права вінцева артерія, нервове сплетення і лімфатичні судини.
Нижня - діафрагмальна поверхня серця (рис. 9) звернена донизу і прилягає до діафрагми. Вона утворена, в основному, лівим шлуночком, частково правим шлуночком та ділянками правого і лівого передсердь.
Рис. 7 Б. Положення клапанів під час діастоли (а) та систоли (б)
На діафрагмальній поверхні обидва шлуночки межують один з одним по задній міжшлуночковій борозні, sulcus interventricularis posterior, в якій проходять: задня міжшлуночкова гілка правої вінцевої артерії, середня вена серця, нерви і лімфатичні судини. Задня міжшлуночкова борозна поблизу верхівки серця сполучається з передньою міжшлуночковою борозною, утворюючи вирізку верхівки серця, incisura apicis cordis. Передсердя від шлуночків на діафрагмальній поверхні відокремлені задньою частиною вінцевої борозни, в якій знаходиться права вінцева артерія, колова гілка, a.coronariae sinistrae, вінцева пазуха, sinus coronarius, і мала вена серця, vena cardiaca parva.
Легенева поверхня, facies pulmonalis, прилягає до органів середостіння і утворена двома передсердями, які добре відмежовані одне від одного міжпередсердною борозною, sulcus interatrialis.
Розміри серця дорослої людини коливаються в таких межах: довжина 12-13 см, ширина 9-10,5 см, передньозадній розмір 6-7 см. Маса серця, в середньому, у чоловіків - 300 гр., у жінок - 220 гр., у новонароджених - 18-20 гр.