Анатомія людини Частина 2 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2008

Спеціальна частина
Органи чуття, organa sensuum
Присніково-завитковий орган - Внутрішнє вухо

Внутрішнє вухо, auris interna, складається з кісткового та перетинчастого лабіринтів, labyrinthus osseus et membranaceus (рис. 226 А, Б).

Кістковий лабіринт знаходиться в губчастій кістковій тканині піраміди скроневої кістки. Він має дуже щільні стінки і міститься між внутрішнім слуховим ходом медіально й барабанною порожниною латерально. Складається з трьох частин: присінок (в центрі), завитка (спереду) й півколові канали (ззаду) (рис. 226 А).

Присінок, vestibulum, являє собою приблизно овальну порожнину 6x5x3 мм. Латеральна його стінка майже повністю зайнята основою стремінця, укріпленою у вікні присінка. Спереду й знизу на цій стінці розташовано сполучення присінка з завиткою. Верхня й задня його стінки мають 5 отворів, через які він сполучається з півколовими каналами. Медіальна стінка невеликим гребінцем, crista vestibuli, поділяється на дві неглибокі заглибини: передню кулясту, recessus sphericus, та задню еліптичну, recessus ellipticus.

В ділянці recessus ellipticus розташована група дрібних отворів - верхня решітчаста пляма, macula cribrosa superior. В recessus ellipticus починається водопровід присінка, aquaeductus vestibuli. Recessus sphericus в середній своїй частині містить невеликий простір з отворами - середня решітчаста пляма, macula cribrosa media. Нижче recessus spheńcus знаходиться завиткова заглибина, recessus cochlearis.

Кісткові півколові канали, canales semicirculares ossei (рис. 226 А), являють собою три дугоподібні кісткові ходи, розташовані у трьох взаємно перпендикулярних площинах. Латеральний півколовий канал, canalis semicircularis lateralis, утворює з горизонтальною площиною кут у 30°. Тому при обертальній пробі (для вивчення функції цього каналу) голову нахиляють на 30° вперед і вниз. Найдовшим є задній півколовий канал, canalis semicircularis posterior. Перпендикулярно до нього розташований передній півколовий канал, canalis semicircularis anterior. З двох кінців півколового каналу один розширений у вигляді кісткової ампули, ampulla ossea, а другий позбавлений такого розширення і називається кістковою ніжкою, crus osseum. Кісткові ніжки переднього й заднього каналів зливаються між собою, утворюючи спільну кісткову ніжку, crus osseum commune. Вона відкривається у присінок ззаду й зверху від ніжки латерального каналу, яка називається простою кістковою ніжкою, crus osseum simplex. Ампули відкриваються у присінок окремими отворами. Тому у трьох каналів з шістьма кінцями є п’ять отворів у присінок. У ділянці задньої кісткової ампули міститься група невеликих отворів - нижня решітчаста пляма, macula cńbrosa inferior.

Рис. 226.

А - Кістковий лабіринт, labyrinthus osseus, правий (вигляд з зовні і спереді); Б - Перетинчастий лабіринт, labyrinthus membranaceus, правий (відбиток)

Завитка, cochlea (рис. 226 А), складається зі спірально закрученого кісткового каналу, canalis spiralis cochleae, який робить 2,5 оберти навколо веретена, modiolus. Оберти поступово звужуються від основи завитки, basis cochleae, до її верхівки - купола, cupula cochleae. Основа завитки направлена до дна внутрішнього слухового ходу, а купол - до слухової труби. Веретено містить численні отвори для проходження нервових волокон (периферійних відростків завиткового вузла) і кровоносних судин.

Modiolus спірально обвивається тонкою кістковою спіральною пластинкою, lamina spiralis ossea (рис. 227 А). Своїм вільним краєм остання вдається всередину каналу завитки, але не досягає протилежної стінки, тобто утворює неповну перегородку каналу. Повного ця перегородка стає, коли доповнюється перетинчастою частиною завитки. Просвіт завитки над перегородкою називається присінковими сходами, scala vestibuli, а під нею - барабанними сходами, scala tympanі. Останні відкриваються в барабанну порожнину вікном завитки. Спереду від нього в барабанних сходах починається каналець завитки, canaliculus cochleae, який закінчується невеликим отвором в ділянці заднього краю піраміди.

На останньому півоберті спіральна пластинка відокремлюється від modiolus і закінчується пластинкою у вигляді гачка, hamulus. Між увігнутим краєм гачка і modiolus утворюється отвір - helicotrema, що сполучає барабанні та присінкові сходи.

Перетинчастий лабіринт, labyrinthus membranaceus, міститься всередині кісткового і в певній мірі повторює його обриси (рис. 226 Б). Стінки перетинчастого лабіринту утворені тонкою напівпрозорою сполучнотканинною мембраною. Об’єм перетинчастого лабіринту трохи менший, ніж кісткового. Тому між їх стінками знаходиться щілеподібний перилімфатичний простір, заповнений прозорою рідиною - перилімфою, peńlympha. Перилімфатичний простір в ділянці півколових каналів поділений фіброзними перетинками на окремі комірки, які нерідко обмежують розповсюдження гнійних процесів лабіринту тільки на один півколовий канал. Перилімфа відтікає в spatium subarachnoideum перилімфатичною протокою, ductus perilymphaticus, яка проходить через каналець завитки. Всередині перетинчастого лабіринту знаходиться прозора рідина - ендолімфа, endolympha. Остання відтікає до ендолімфатичного мішечка, saccus endolymphaticus, ендолімфатичною протокою, ductus endolymphaticus, яка проходить через водопровід присінка. Ендолімфатичний мішечок лежить на задній поверхні піраміди в товщі твердої мозкової оболони.

Рис. 227. А, Б. Кісткова завитка (права).

А - веретено і кісткова спіральна пластинка; Б - кісткова завитка частково розрізана

У перетинчастому лабіринті, як і в кістковому, розрізняють центральну частину, три півколові канали та канал завитки (рис. 226 Б). Центральна частина відповідає присінку. В recessus ellipticus знаходиться маточка, utriculus, а в recessus sphericus - мішечок, sacculus. Маточка та мішечок з’єднані між собою короткою сполучною протокою, ductus utriculosaccularis, від якої починається ендолімфатична протока, ductus endolymphaticus.

В маточку п’ятьма отворами відкриваються три півколові протоки, ductus semicirculares, які повністю відповідають ходу й положенню кісткових півколових каналів. У півколових протоках також розрізняють перетинчасті ампули (передню, задню, латеральну), ampulla membranacea (anterior, posterior, lateralis), просту й спільну перетинчасті ніжки.

В sacculus et utriculus знаходяться рецепторні клітини, що утворюють специфічні структури - плями, maculae, а в ампулах - ампульні гребінці, cristae ampullares. На цих клітинах закінчуються периферійні відростки нейроцитів присінкового вузла.

Завиткову частину перетинчастого лабіринту складає завиткова протока, ductus cochlearis, яка формується таким чином від вільного краю lamina spiralis ossea до зовнішньої стінки спірального каналу завитки йдуть дві сполучнотканинні пластинки. Нижня, яка ніби подовжує спіральну кісткову пластинку, називається основною (базилярною) пластинкою, lamina basilaris, верхня, яка відходить під кутом близько 45°, - присінковою перетинкою, membrana vestibularis. Названі пластинки утворюють верхню й нижню стінки завиткової протоки Вони відокремлюють її від присінкових та барабанних сходів. Третя стінка (латеральна) завиткової протоки утворена судинною смужкою, stria vascularis, яка лежить на спіральній зв’язці, lig. spirale. Остання являє собою ділянку потовщеного окістя спірального каналу завитки.

Завиткова протока починається в ділянці присінка сліпим мішком, приймає ductus reuniens, що сполучає її з sacculus, потім робить 2,5 оберти (відповідно до ходу спірального каналу) і закінчується у верхівці завитки сліпим кінцем.

На спіральній мембрані по всій довжині завиткової протоки знаходиться спіральний орган (Кортіїв), organum spirale (Cortii) (рис. 228), - багатоклітинна пластинка довжиною близько 3,5 см, шириною до 0,5 мм біля основи завитки та 0,05 мм поблизу її верхівки. До складу спірального органу входять два типи клітин: сенсорні (волоскові) та підтримуючі. На сенсорних клітинах закінчуються периферійні відростки нейроцитів завиткового вузла.

Основним джерелом кровопостачання внутрішнього вуха є артерія лабіринту, a. labyńnthi (гілка a. basilańs). Вона входить у внутрішній слуховий хід і на його дні поділяється на присінкові й завиткові гілки.

Vv. labyrinthi впадають у сигмоподібний або нижній кам’янистий синус. V. aquaeductus vestibuli несе кров у поперечний або верхній кам’янистий синус, V. canalis cochleae - безпосередньо у v.jugularis interna.

Слуховий аналізатор

Сприйняття слухових подразнень забезпечується нормальним функціонуванням усього органу слуху. Останній прийнято поділяти на звукопровідну та звукосприймальну частини. До першої відноситься зовнішнє та середнє вухо, а також рідкі середовища внутрішнього вуха (пери- та ендолімфа). Друга частина представлена спіральним органом, слуховими провідниками й центрами.

Як уже вказувалося, вушна раковина та зовнішній слуховий хід забезпечують проведення звукових коливань до барабанної перетинки. Вібрація останньої викликає коливання ланцюга слухових кісточок. Рух стремена у вікні присінка викликає переміщення перилімфи в присінкових та барабанних сходах. М'язи середнього вуха поліпшують проведення коливань у лабіринт. При скороченні м’яза-натягувача барабанної перетинки, остання втягується в барабанну порожнину, напружується, слухові кісточки переміщуються всередину, до вікна присінка, і поліпшується сприйняття звуків високої частоти. Скорочення стремінцевого м’яза переміщує слухові кісточки в протилежному напрямі и розслаблює барабанну перетинку. Це поліпшує сприйняття звуків низької частоти У внутрішньому вусі коливання перилімфи передаються ендолімфі. Це викликає певні фізико-хімічні зміни в рецепторних клітинах спірального органа, що приводить їх у стан збудження. Передача збудження від рецепторних клітин до волокон слухового нерва здійснюється хімічним шляхом, Нервове збудження, що виникає, передається до слухових центрів шляхом, який описано нижче.

Рис. 228. Поперечний розріз через канал завитки