Анатомія людини Частина 2 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2008
Спеціальна частина
Серцево-судинна система, systema cardiovasculare - Венозна система
Вени великого кола кровообігу - Система верхньої порожнистої вени
Верхня порожниста вена, v.cava superior* (рис. 61), довжиною 5-6 см, шириною - 2,5 см утворюється від злиття правої та лівої плечоголовної вени, vena brachiocephalica dextra et sinistra позаду місця сполучення хряща першого правого ребра з грудниною. Верхня порожниста вена зі своїми притоками (лівою та правою плечоголовними венами) розташована у верхньому середостінні. Її передня поверхня частково закрита тимусом, задня поверхня межує з коренем правої легені. Праворуч до неї прилягає середостінна плевра, а ліворуч - висхідна частина аорти. На рівні верхнього краю правої легеневої артерії, у стовбур верхньої порожнистої вени впадає непарна вена, v. azygos, та дрібні середостінні та пери- кардіальні вени, vv. mediostinales et pericardiacae.
На рівні сполучення третього правого хряща з грудниною, v.cava superior вливається у верхню стінку правого передсердя Верхня порожниста вена збирає кров від вен голови та шиї, вен верхніх кінцівок, вен стінок грудної та, частково, від черевної порожнини.
Притоки верхньої порожнистої вени:
1. Vv. Brachiocephalicae;
2. V. azygos;
3. V. hemiazygos.
1. Плечоголовні вени права та ліва, vena brachiocephalica dextra et sinistra (рис. 61) утворюються шляхом злиття підключичної вени, v. subsclavia, і внутрішньої яремної, v.jugularis interna. Права плечоголовна вена має довжину 2-3 см і проходить вертикально позаду груднинно-ключичного суглоба. Ліва плечоголовна вена вдвічі довша за праву, вона перехрещує спереду гілки дуги аорти, лівий блукаючий та діафрагмальний нерв. Вона з’єднується з одноіменною веною, утворюючи верхню порожнисту вену, v.cava superior.
Притоки плечоголовних вен:
1 .Vv. thyroideae inferiores;
2 .V. vertebralis;
3. V. ceruicalis profunda;
4 . Vv. thoracicae intemae;
5 .V. intercostalis suprema.
1. Нижні щитоподібні вени, vv.thyroideae inferiores (рис. 61), в кількості 2-3 відводять кров від непарного щитоподібного сплетення, pl. thyroideus іmраr, трахеї, нижньої частини глотки та стравоходу. Венозна кров від гортані відтікає по v. laryngea inferior, яка анастомозу є з верхньою і середньою щитоподібними венами. У нижній частині щитоподібної залози велика кількість анастомозів, які утворюють сплетення від якого відходять числені vv. thyroidae ітае і впадають у ліву та у праву плечоголовну вену (О. М. Максименков).
* Зустрічається варіант другої верхньої порожнистої вени, v.cava superior duplex (М. А. Тихомиров, 1900).
Рис. 61. Непарна вена, v.azygos, напівнепарна вена, v.hemiazygos та додаткова напівнепарна вена, v.hemiazygos accessoria (вигляд спереді) (за Р. Д. Синельниковим)
2 Хребтова вена, v.vertebralis, проходить разом із a. vertebralis, у поперечних отворах шийних хребців, виходить через отвір поперечного відростка VI шийного хребця і вливається у v. brachiocephalica
3. Глибока шийна вена, v.cervicalis profunda, супроводжує одноіменну артерію і вливається у плечоголовну вену, а інколи - у хребтову вену.
4. Внутрішні грудні вени, vv.thoracicae internae, беруть початок від верхніх надчеревних, підшкірних вен живота та м’язово-діафрагмальних вен. Ці вени анастомозують з міжребровими венами, а інколи супроводжують внутрішню грудну артерію.
5. Найвища міжреброва вена, v.intercostalis suprema, відводить венозну кров від II—III міжребрового проміжка.
Поряд з перерахованими венами у кожну із плечоголовних вен впадають дрібні вени: вени тимуса, vv. thymicae; перикардіальні вени, vv. pericardiacae; перикар- діодіафрагмальні вени, vv. perecardiacophrenicae; бронхіальні вени, vv.bronchiales; стравохідні вени, vv. oesophageales; середостінні вени, vv.mediastinales.
2. Непарна вена, v.azygos*, є продовженням стовбура правої висхідної поперекової вени, v. lumbalis ascendens dextra (рис. 61)
Права висхідна поперекова вена бере початок у черевній порожнині (ділянка попереку та крижа), анастомозу є з венами зовнішнього хребтового сплетення та поперековими венами. У грудну порожнину вона проникає через отвір між медіальною і проміжною ніжками діафрагми, де отримує назву непарної вени, v. azygos. У грудній порожнині вона розташована у задньому середостінні, впродовж правої сторони хребтового стовпа, ліворуч від неї розташована грудна протока та грудна частина аорти, а спереду від неї - стравохід. На рівні IV-V хребця v. azygos перегинається ззаду наперед, через корінь правої легені і впадає у верхню порожнисту вену. У місці впадання v.azygos знаходиться двостулковий клапан. Непарна вена є важливим анастомозом між нижньою i верхньою порожнистими венами та ворітною веною печінки.
* V.azygos - венозний збірник крові від правих міжребрових вен.
Притоки непарної вени:
1 V. subcostalis,
2. Vv.phrenicae superiores,
3. Vv.pericardiacae,
4. Vv.mediastinales,
5. Vv.oesophagaeles,
6. Vv.bronchiales,
7. Vv.intercostales posteriores dextrae,
8. V.intercostalis superior dextra
1 Підреброва вена, v. subcostalis, розташована під XII ребром Вона впадає у висхідну поперекову вену, коли та проходить через діафрагму.
2. Верхні діафрагмальні вени, vv.phrenicae superiores, впадають у непарну вену при проходженні її через діафрагму.
3. Перикардіальні вени, vv.pericardiacae, в кількості 3-4 впадають у початковий відділ непарної вени.
4. Середостінні вени, vv.mediastmales, 5-6 коротких тонких гілок, що вливаються у різні відрізки непарної вени.
5. Стравохідні вени, vv.oesophagaeles, 4-7 вен, що впадають у непарну вену
6. Бронхіальні вени, vv.bronchiales, 2-3 вени, що вливаються у непарну вену на рівні IV-V грудного хребця.
7. Праві задні міжреброві вени vv.intercostales posteriores dextrae IV-XI вливаються у непарну вену на рівні головок ребер.
8. Права верхня міжреброва вена, v.intercostalis superior dextra, впадає у кінцеву частину непарної вени. Вона анастомозує з венозними сплетеннями хребтового стовпа
Рис. 61 А. Варіанти непарної та напівнепарної вен (за В. X. Фраучи).
1 - бімагістральний варіант; 2 - перехідний одногирловий варіант; 3 - перехідний двогирловий варіант; 4 - перехідний трьохгирловий варіант; 5 - мономагістральний варіант
3. Напівнепарна вена, v.hemiazygos (рис. 61), є найбільшою притокою непарної вени. Вона утворюється у черевній порожнині із лівої висхідної поперекової вени, v.lumbalis ascendens sinistri, яка анастомозує із поперековими венами. Напівнепарна вена - венозний збірник нижніх лівих задніх міжребрових вен.
У грудну порожнину напівнепарна вена проникає через отвір у діафрагмі між м’язовими пучками лівої ніжки діафрагми і досягає VII-XI грудного хребця. Тут вона повертає праворуч, перетинає хребтовий стовп, грудну аорту та ductus thoracicus і впадає у непарну вену*.
Притоки напівнепарної вени:
1. Ліві задні міжреброві вени, vv.intercostales posterior sinistrae;
2 Додаткова напівнепарна вена v.hemiazygos accessoria;
3. Стравохідні вени, vv.oesophageaeles;
4. Середостінні вени, vv.mediostinales.
* Перехрестя напівнепарною веною хребтового стовпа спостерігається в кількох варіантах: на рівні VIII, IX, X або XI грудних хребців (Б. В. Огнев, В. X. Фраучи).
Рис. 62. Венозні сплетення хребтового стовпа. А - на сагітальному розрізі; Б - на поперечному розрізі
Поряд з перерахованими притоками непарної, напівнепарної вени найбільш великими вважаються:
1. Задні міжреброві вени, vv.intercostales posteriores, які проходять у ребровій борозні і відводять кров від стінок грудної порожнини та, частково, від передньої черевної стінки, а також від шкіри та м’язів спини, хребців та спинного мозку.
2. Венозні сплетення хребтового стовпа - внутрішнє хребтове сплетення переднє і заднє, plexus venosi vertebralis interni anterior et posterior (рис. 62). Вони простягаються від великого потиличного отвору до крижа. В них вливаються спинномозкові вени і вени губчастої речовини хребця. Зовнішнє венозне сплетення переднє і заднє, plexus venosi vertebralis extend anterior et posterior, розташоване на передній поверхні хребців. Венозна кров від зовнішнього сплетення відтікає безпосередньо у v.azygos, v.hemiazygos та v.hemiazygos acessoria, а також у задні міжреброві, поперекові та крижові вени.
Спостерігаються різноманітні морфологічні варіанти непарної та напівнепарної вен (Б. В. Огнев, В. X. Фраучи, 1960) (рис. 61 А).