Анатомія людини Частина 2 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2008
Спеціальна частина
Серцево-судинна система, systema cardiovasculare - Венозна система
Вени великого кола кровообігу - Система верхньої порожнистої вени - Вени голови і шиї
Внутрішня яремна вена
Внутрішня яремна вена, v.jugularis interna (рис. 63), парна судина, яка бере початок в межах яремного отвору зовнішньої основи черепа. Вона відводить венозну кров від органів голови і шиї (головного мозку і його оболон, очного яблука, тканин орбіти, стінок черепа і носової порожнини, глотки та язика). Внутрішня яремна вена бере початок незначним розширенням - верхньою цибулиною внутрішньої яремної вени, bulbus venae jugularis superior. Внутрішня яремна вена спрямовується донизу, де спочатку прилягає до задньої поверхні внутрішньої сонної артерії, а потім - до передньої поверхні зовнішньої сонної артерії. Починаючи від верхнього краю гортані, вона розташована на глибоких м’язах шиї, позаду m.stemocleidomastoideus у складі судинно-нервового пучка шиї (a.carotis communis et n.vagus), в якому v.jugularis interna розташована латерально, а a.carotis communis - медіально, n.vagus - між ними і ззаду Вище рівня груднинно-ключичного суглоба, перед сполученням з підключичною веною, вона утворює нижнє розширення внутрішньої яремної вени, bulbus venae jugularis inferior. Нижче цього розширення у ділянці angulus venosus (кут Пирогова) розташовані (2-3) клапани. Позаду груднинно-ключичного сполучення внутрішня яремна вена сполучається з підключичною веною і утворює плечо-головну вену, v.brachiocephalica. Діаметр внутрішньої яремної вени, топографія її притоків і анастомозів з іншими яремними венами можуть значно варіювати (А. С. Вишневський, О. М. Максименков).
Топографо-анатомічно притоки внутрішньої яремної вени поділяють на внутрішньочерепні та позачерепні.
Внутрішньочерепні притоки внутрішньої яремної вени:
1. Sinus durae matriis;
2. Vv.ophthalmicae;
3. Vv.auditive;
4. Vv.diploicae;
5. Vv.meningea;
6. V.cerebri.
Рис. 63. Внутрішня яремна вена, v.jugularis interna та підключична вена, v.subclavia (за Told)
1. Пазухи твердої мозкової оболони, sinus durae matris (рис. 64, 64 А), являють собою широкі безклапанні канали, стінки яких не спадаються. Вони виконують функції відтоку, відводять венозну кров від головного мозку, очної ямки і очного яблука, внутрішнього вуха, кісток черепа, мозкових оболон. При травмах пазух виникають кровотечі, які важко зупинити.
До пазух твердої мозкової оболони належать:
✵ Верхня стрілова пазуха, sinus sagittalis superior, найдовша пазуха. Вона утворюється на зовнішньому краї серпоподібного відростка твердої мозкової оболони і стрілової борозни. Пазуха проходить від сліпого отвору вздовж борозни верхньої стрілової пазухи до protuberantia occipitalis interna, де Т-подібно зливається з поперечними пазухами. Місце злиття називається confluens sinuum - стік пазух. У верхню стрілову пазуху впадають вени кісток черепа і вени півкуль головного мозку.
✵ Нижня стрілова пазуха, sinus sagittalis inferior, проходить уздовж нижнього краю серпа великого мозку. Біля нижнього краю серпа вона вливається у пряму пазуху, sinus rectus.
✵ Пряма пазуха, sinus rectus, розташована біля місця сполучення серпоподібного відростка з наметом мозочка. В неї вливається велика вена мозку та нижня стрілова пазуха. Закінчується вона у місці злиття поперечної та верхньої стрілової пазухи стоком пазух, confluens sinum.
✵ Поперечна пазуха, sinus transversus, розташована в одноіменній борозні потиличної кістки. Вона протягується від внутрішнього потиличного виступу до сигмоподібної пазухи скроневої кістки, де через яремний отвір переходить у верхню цибулину внутрішньої яремної вени.
✵ Сигмоподібна пазуха, sinus sigmoideus, парна пазуха. Вона бере початок у задньо-нижньому куті тім’яної кістки, проходить у одноіменній борозні соскоподібного відростка скроневої кістки і закінчується у ділянці яремного отвору.
✵ Потилична пазуха sinus occipitalis, знаходиться у серпоподібному відростку мозочка. Вона проходить від внутрішньої потиличної горбистості до великого потиличного отвору, де сполучається з сигмоподібною пазухою, а інколи безпосередньо вливається у верхню цибулину яремної вени.
✵ Печериста пазуха, sinus cavernosus, - велика парна плоска пазуха, розташована з боків турецького сідла, свою назву отримала від великої кількості сполучнотканинних перетинок, які пронизують її і надають печеристий вигляд. У порожнині пазухи проходить внутрішня сонна артерія, відвідний, блоковий, окоруховий нерв та перша гілка трійчастого нерва. В печеристу пазуху впадає верхня очноямкова вена, v.ophtalmica superior.
✵ Міжпечериста пазуха, sinus intercavernosus, розташована спереду і ззаду від турецького сідла. Вона з’єднує печеристі пазухи та приймає венозну кров із вен очної ямки і plexus basilaris.
✵ Верхня кам’яниста пазуха, sinus petrosus superior, залягає у верхній кам’яній борозні піраміди скроневої кістки. Вона з’єднує печеристий і сигмоподібний синуси.
Рис. 64. Синуси твердої мозкової оболони та вени голови (за Ф. Кишш і Я. Сентаготаі)
✵ Нижня кам’яниста пазуха, sinus petrosus inferior, залягає у нижній кам’янистій борозні піраміди скроневої кістки Вона з’єднує печеристу пазуху з цибулиною внутрішньої яремної вени.
✵ Клиноподібна пазуха, sinus clinoideus, розташована на задньому краї малих крил клиноподібної кістки і з’єднується з печеристою пазухою.
✵ Стік пазух, confluens sinum, це розширення пазух, яке знаходиться у ділянці внутрішньої потиличної горбистості, на місці з’єднання стрілової, потиличної, прямої і поперечної пазухи.
2. Вени очної ямки, vv.ophtalmicae (рис. 64), головними серед них є:
✵ Верхня очна вена, v.ophtalmica superior, яка проходить від медіального кута ока до зовнішньої стінки очної ямки, перехрещуючи зоровий нерв. Виходить вона із очної ямки через верхню очноямкову щілину і впадає у печеристу пазуху. В неї вливається ряд вен: носолобова вена, v.nasofrontalis; решітчасті вени, vv.ethmoidales; сльозова вена, v.lacrimalis; вени повік, vv.palpebrales; вени сполучної оболонки, v.conjunctivales; вортікозні вени, vv.vorticosae; війкові вени, vv.ciliares; центральна вена сітківки, v.centralis retinae; надбілкові вени, vv.episclerales.
✵ Нижня очна вена, v.ophtalmica inferior формується біля нижньо-медіального кута очної ямки, після чого переходить на нижню стінку. У задньому відділі очної ямки вона поділяється на дві гілки: одна з них проходить через верхню очноямкову щілину і впадає у sinus cavernosus, а друга вливається у велику вену обличчя, v.facie [facialis] profunda. Нижня очна вена та глибока вена лиця сполучають поверхневі та глибокі вени між собою.
✵ Вени внутрішнього вуха, vv.auditivae, до них належать вени присінка внутрішнього вуха, вени півколових каналів та вени лабіринта, останні відводять венозну кров від завитки і вливаються у нижню кам’янисту пазуху.
✵ Диплоітичні вени, vv.diploicae, розташовані у губчастій речовині кісток склепіння черепа (рис. 65).
Розрізняють такі диплоїтичні вени:
✵ Лобова диплоітична вена, v.diploica frontalis, з’єднує надочноямкову вену з верхньою стріловою пазухою.
✵ Передня скронева диплоітична вена, v.diploica temporalis anterior, з’єднує глибокі скроневі вени, анастомозує з лобовою диплоітичною веною губчатки.
✵ Задня скронева диплоітична вена, v.diploica temporalis posterior, з’єднує тім’яний випускник з соскоподібним випускником і вливається у задню вушну вену.
✵ Потилична диплоітична вена, v.diploica occipitalis, знаходиться у потиличній кістці, вливається у потиличний випускник.
Поряд із диплоітичними венами в черепі знаходяться непостійні отвори - венозні випускники, emissariae (PNA) або емісарні вени vv.emissariae (рис. 66). Вони з’єднують пазухи твердої мозкової оболони із поверхневими (підшкірними) венами голови. До венозних випускників належать: 1) виростковий випускник, emissaria condylaris, який (через canalis condylaris) з’єднує sinus sygmoideus і plexus venosi vertebralis externi; 2) соскоподібний випускник, emissaria mastoidea, з'єднує (через foramen mastoideum скроневої кістки) sinus sygmoideus з v.occipitalis або з v.auricularis posterior, 3) потиличний випускник, emissaria parietalis, з’єднує (через foramen parietale) sinus sagittalis superior з венами тім’яної ділянки - гілками v.temporalis superficialis.
Поряд з перерахованими венозними, випускниками в черепі ще є: передній виростковий емісарій, емісарій рваного отвору та емісарій овального отвору
Диплоітичні вени вливаються у пазухи твердої мозкової оболони, а емісарні вени анастомозують з зовнішніми венами голови. Таким чином, диплоітичні вени пазухи твердої мозкової оболони та зовнішні вени голови анастомозують між собою за допомогою емісарних вен і сприяють крововідтоку.
5. Вени оболон мозку, vv.meningiae, супроводжують відповідні артерії і вливаються у пазухи. Найбільшими венами твердої мозкової оболони головного мозку є середні менінгіальні вени, vv.meningeae mediae, які по дві супроводжують одноіменну артерію, вийшовши із черепа через foramen spinosum вливаються у крилоподібне венозне сплетення, pl.pterygoideus. Таким чином, середні оболонні вени стають позачерепними притоками внутрішньої яремної вени.
Рис. 65. Диплоітичні вени покривлі черепа (за Р. Д. Синельниковим)
6. Вени головного мозку, venae cerebri, поділяються на поверхневі та глибокі мозкові вени:
Поверхневі мозкові вени v.superficialis cerebn відводять венозну кров від верхньолатеральної, медіальньої та нижньої поверхні головного мозку (рис. 67).
До них відносяться такі вени:
- Верхні мозкові вени, vv.superiores cerebri;
- Поверхневі середні мозкові вени, vv.mediae superficiales;
- Передня вена мозку, v.cerebri anterior;
- Нижні вени мозку, vv.cerebri inferiores;
- Верхні вени мозочка, vv.superiores cerebelli;
- Нижні вени мозочка, vv.cerebelli infeńores.
Рис. 66. Вени голови та синуси твердої мозкової оболони
Глибокі мозкові вени, v.profundae cerebri, відводять венозну кров від базальних ядер та білої речовини.
До них відносяться такі вени:
- Внутрішні вени мозку, vv.cerebri internae;
- Вени судинного сплетення, vv.choroideae;
- Вена прозорої перетинки, vv.septi pellucidi;
- Основна вена, v.basalis.
Позачерепні притоки внутрішньої яремної вени:
1 V.facialis;
2. V.retromandibularis;
3. Vv.pharyngeae;
4. V.lmgualis;
5. Vv.thyroidae superiores;
6. V.thyroidae media
1. Лицева вена, v.facialis, (рис. 63, 64,66), бере початок біля медіального кута ока і супроводжує лицеву артерію, досягнувши нижньої щелепи, огинає її спереду від m.masseter. Нижче кута нижньої щелепи вона з'єднується з защелепною веною і вливається у v.jugulaiis interna. В неї вливаються такі притоки:
- Кутова вена, v.angularis;
- Надочноямкова вена, v.supraorbitalis;
- Вени верхньої і нижньої повіки, vv.palpebrales supeńores et inferiores;
- Верхня та нижня губні вени, vv.labiales superior et inferior;
- Зовнішні носові вени, vv.nasales externae;
- Зовнішня піднебінна вена, v.palatina externa;
- Підборідна вена, v.submentalis;
- Глибока вена лиця, v.profunda faciei;
Рис. 67. Поверхневі мозкові вени, верхній сагітальний синус та латеральні лакуни
2. Защелепна вена, v.retromandibularis, (рис. 64, 66), парна, проходить спереду вушної раковини у паренхімі привушної залози, зовні від a.carotis externa та ззаду гілки нижньої щелепи вона, на рівні кута нижньої щелепи, завертає вперед і впадає у v.jugularis interna. Защелепна вена приймає такі притоки:
- Передні вушні вени, vv.auriculares anteriores;
- Поверхневі скроневі вени, vv.temporales superficialis;
- Середню скроневу вену, v.temporalis media;
- Глибокі скроневі вени, vv.temporalis profundae;
- Скроневощелепні суглобові вени, vv.articularis-temporomandibularis;
- Крилоподібне сплетення, pl.pterygoideus, та його притоки: vv.meningeae mediae, vv.parotideae, vv.tympanicae.
3. Глоткові вени, vv.pharingeae, беруть початок від глоткового венозного сплетення, спускаються по її задній стінці, супроводжують a.pharyngea ascendens і впадають у внутрішню яремну вену.
4. Язикова вена, v.lingualis, утворюється біля кореня язика, супроводжує a.lingualis до переднього краю m.hyoglossus і впадає у внутрішню яремну вену, або у v.facialis. Вона приймає такі притоки:
- Дорзальну вену язика, v.dorsalis linguae;
- Глибоку вену язика, v.profunda linguae;
- Під’язикову вену, v.sublingualis.
5. Верхні щитоподібні вени, vv.thyroidae superiores, в кількості двох стовбурів, беруть початок від венозного сплетення щитоподібної залози, потім зливаються у один стовбур і впадають у внутрішню яремну вену, або язикову вену. Вони анастомозують з венами гортані.
6. Середня щитоподібна вена, v.thyroidea media (рис. 68 А), бере початок двома стовбурами від перешийка щитоподібної залози і впадає у внутрішню яремну вену.
Зовнішня яремна вена
Зовнішня яремна вена, v.jugularis externa (рис. 68), це сама велика поверхнева судина, яка розташована на шиї. Вона формується під вушною раковиною, на рівні кута нижньої щелепи від злиття задньої вушної вени, v.auricularis posterior, і потиличної вени, v.occipitalis, з защелепною веною, v.retromandibularis. Проходить спереду назад і косо донизу по зовнішній поверхні m.sternocleidomastoideus, прикрита підшкірним м’язом шиї. У підключичній ділянці вона пронизує поверхневу фасцію шиї і впадає у підключичну вену, або у внутрішню яремну вену, інколи у венозний кут. У зовнішню яремну вену на її шляху вливаються поперечні вени шиї, vv.transversae colli, надлопаткова вена, v.suprascapularis, та передня яремна вена, яка відводить кров від передньої ділянки шиї.
Передня яремна вена
Передня яремна вена, v.jugularis anterior, є самою великою притокою зовнішньої яремної вени (рис. 68 Б). Вона формується із вен підборідної ділянки, проходить вздовж серединної лінії шиї, пронизує глибокий листок власної фасції шиї і проникає у spatium interaponeuroticum suprasternale. У цьому проміжку права та ліва передня яремна вена анастомозують між собою, утворюючі яремну венозну дугу, arcus venosus juguli. Ця дуга впадає у зовнішню яремну вену відповідної сторони. Окрім магістрального типу будови, спостерігається сіткоподібна будова передньої яремної вени (О. М. Максименков) (рис. 69 А, Б).
Підключична вена
Підключична вена, v.subclavia (рис. 63, 70), є безпосереднім продовженням пахвової вени. Вона проходить у spatium antescalenum і залягає у борозну підключичної вени першого ребра. Позаду груднинно-ключичного сполучення підключична вена зливається з v.jugularis interna і утворює плечово-головну вену. У ділянці злиття утворюється венозний кут (кут Пирогова). У лівий венозний кут впадає грудна протока, а у правий - права лімфатична протока. В клінічній практиці у підключичну вену вводять розчини лікарських речовин.
Клапани у венах шиї
Вени шиї, як правило, клапанів не мають. Вони розташовуються в ділянці венозного кута, anguli venosi, який утворений яремною та підключичною венами. Тут кількість їх може змінюватися, що пов’язано з особливостями будови вен шиї. У випадках, коли зустрічається сіткоподібна будова вен і відмічається велика кількість анастомозів між поверхневими і глибокими венами, клапани знаходяться в устях усіх вен, які впадають у венозний кут. Звичайно тут знаходиться один клапан у нижньому відділі v.jugularis interna. У v.jugularis externa зустрічаються 2-3 клапани, які розташовані на незначній відстані один від одного. Крім того, відмічаються по 2-3 клапани у v.transversa scapulae, v.transversa coli та у plexus venosus juguli. Їх кількість може збільшуватись при подвоєнні названих вен (О. М. Максименков)*.
У тих випадках, коли спостерігається магістральний тип будови вен і вони являють собою одинокі стовбури, кількість клапанів значно зменшується. Як правило, v.jugularis interna клапанів немає, а у v.subclavia є 2-3 клапани і по одному- y v.jugularis externa, v.transversa scapulae, v.transversa coli mта v.cephalica Наявність добре розвинутих клапанів у венах цієї ділянки шиї засвідчує про їх постійне функціонування (О. М. Максименков).