Анатомія людини Частина 2 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2008

Спеціальна частина
Серцево-судинна система, systema cardiovasculare - Венозна система
Вени великого кола кровообігу - Головні венозні анастомози тіла людини - Вени нижньої кінцівки

Вени нижньої кінцівки, vv.mеmbrі inferioris, поділяються на поверхневі або підшкірні та глибокі.

Поверхневі вени нижньої кінцівки, vv.superficiales membri inferioris, розташовані у підшкірній клітковині. Джерелами утворення поверхневих вен нижньої кінцівки є поверхневі венозні сітки тилу i підошви стопи.

На тильній поверхні пальців вздовж їх латеральних і медіальних країв розташовані тильні пальцеві вени стопи, ш digitales dorsales pedis. Вони беруть початок від густого венозного сплетення, яке знаходиться в ділянці кінцевих фаланг. Біля основи пальців vv. digitales dorsales pedis зливаються попарно від суміжних поверхонь двох сусідніх пальців і утворюють спільні тильні пальцеві вени, vv. digitales communes pedis (рис. 79).

Сюди ж вливаються міжголовчасті вени, vv. intercapitulares, які відходять від шкірної венозної підошовної дуги, arcus venosus plantaris cutaneus, вони проходять через міжкісткові проміжки, в ділянці головок плесневих кісток і, досягнувши тилу стопи, вливаються у vv. digitales dorsales pedis, утворюючи анастомоз між підошовними і тильними венами стопи.

Спільні пальцеві вени стопи, vv. digitales communes pedis, в ділянці дистальних відділів плесневих кісток, утворюючи венозну дугу тилу стопи, arcus venosus dorsalis pedis (рис. 79). Великою кількістю дрібних гілок дуга з’єднується із венозною сіткою тилу стопи, rete venosus dorsalis pedis, яка розташована у проксимальній ділянці тила стопи.

Поверхнева венозна сітка тилу стопи інтенсивно анастомозує із глибокими венами, а проксимально переходить у венозну поверхневу сітку передньої поверхні гомілки. Із великої кількості венозних судин цієї сітки, що анастомозують між собою, виділяються за величиною і постійністю розташування дві вени, які розташовуються вздовж медіального і латерального країв стопи - крайова латеральна вена, v. marginalis lateralis, та крайова медіальна вена, v. marginalis medialis.

В підшкірній клітковині підошовної поверхні пальців стопи розташовані інтенсивні підшкірні венозні сітки, кров від яких відтікає у підшкірну венозну підошовну дугу, arcus venosus plantaris. Підошовна дуга розташована поперечно в ділянці переднього краю поперечних пучків підошовного апоневроза, що відповідає шкірній борозні біля основи пальців. Від дуги, в ділянці кожного міжпальцевого проміжка, відходить одна або дві гілки, які називаються міжголовчастими венами, vv. intercapitulares, які спрямовуються між головками плесневих кісток на тил стопи, вливаючись тут у vv. digitales communes pedis, а інколи у vv. digitales pedis dorsales. Кінці дуги (медіальний і латеральний), перегинаючись крізь відповідні краї стопи, впадають тут у крайові вени, vv. marginales.

Рис. 79. Вени тильної поверхні стопи, vv. digitales dorsales pedis.

Рис. 80. Поверхневі вени нижньої кінцівки, venae superficiales membri inferieris. A.- v.saphena magna. Б.- usaphena parva

Рис. 81. Велика підшкірна вена, v.saphena magna та її притоки

Головними шляхами, які відводять венозну кров із поверхневих вен стопи є мала та велика підшкірна вени. Поверхневі вени нижньої кінцівки анастомозують із глибокими венами, вони нерідко утворюють вузлуваті розширення, після пологів та стоячої роботи, що потребує хірургічного лікування.

1. Мала підшкірна вена, v.saphena parva (рис. 80), є продовженням латеральної крайової вени стопи. У ділянці malleolus lateralis вона приймає ряд гілок від глибоких вен та вен підошовної підшкірної сітки, а потім направляється доверху, займаючи бічне положення від сухожилка триголового м’яза литки. На гомілці вона проходить по середній лінії, приймаючи багато дрібних приток, тут її супроводжує n.cutaneus surale medialis, з яким вони проходять між головками литкового м'яза в міжапоневротичному каналі М. І. Пирогова. Досягнувши підколінної ямки, мала підшкірна вена пронизує фасцію, проникає у підколінну ямку і впадає у підколінну вену, v.poplitea Впродовж свого ходу, вона має багаточисельні клапани.

Зустрічаються випадки, коли серед венозної сітки задньої поверхні гомілки тяжко виділити головний стовбур v.saphenae parvae, яка в таких випадках буває подвійною і зв’язана багаточисленними анастомозами із v.saphena magna та глибокими венами гомілки (vv.peroneae, vv. tibiales posterior) (О. М. Максименков).

У інших випадках, по серединній лінії гомілки проходить одна, відносно великих розмірів вена - v. saphena parva, витоки якої беруть початок в ділянці латеральної кісточки. У верхній третині гомілки вона проходить у власній фасції і в ділянці підколінної ямки впадає у підколінну вену. Відмічається мала кількість вен, які в неї впадають, останні здебільшого поодинокі (О. М. Максименков).

2. Велика підшкірна вена, v.saphena magna (рис 81), є продовженням крайової медіальної вени стопи. Вона приймає ряд гілок від тильної венозної сітки в ділянці медіальної кісточки, направляється доверху, проходить по медіальній верхні гомілки та колінного суглоба у супроводі n.saphenus, перетинає кравецький м’яз і досягає підшкірної щілини, hiatus saphenus*, де пронизує решітчасту фасцію і впадає у стегнову вену, v.femoralis. Впродовж свого ходу велика підшкірна вена має багаточисельні клапани і приймає ряд приток: вени п’яткової ділянки, гомілки і стегна, вени передньої черевної стінки, вени пахвинної та клубової ділянки. На гомілці велика і мала підшкірна вена анастомозують між собою (О. М. Максименков). Зустрічаються анатомічні варіанти коли 2-3 підшкірні вени стегна, у вигляді великих стовбурів, розташовуються (латерально і медіально) паралельно до головного стовбура великої підшкірної вени Це, так звані, додаткові підшкірні вени, w.saphenae accesoriae laterale et mediale (M. А Тихомиров; Lanz - Wachsmuth; О. M. Максименков).

* У ділянці підшкірної щілини (розтвору) велика підшкірна вена може приймати від 3 до 7 приток, наявність яких необхідно враховувати при операції Троянова-Тренделенбурга (В. В. Куприянов, Н. В. Восхресенский, 1970).

Рис. 82. Судини медіальної поверхні правої нижньої кінцівки (за Р. Д. Синельниковим)

Рис. 83. Вени і артерії гомілки. Задня поверхня правої гомілки (за Р. Д. Синельниковим)

Глибокі вени нижньої кінцівки, vv.profundae membri inferioris, супроводжують артерії, тому отримали загальну назву: супровідні вени, vv.comitantes (рис. 82). Назва кожної вени відповідає назві артерії (передні великогомілкові вени, vv.tibiales anteriores, задні великогомілкові вени, vv.tibiales posteriores, малогомілкові вени, vv.реrоnеае). Задні великогомілкові вени, vv.tibiales posteriores, в кількості двох супроводжують відповідну артерію і приймають малогомілкові вени, vv.peroneae, та дрібні гілки. У нижньому відділі підколінної ямки дві великогомілкові вени зливаються між собою і з передніми великогомілковими венами, утворюючи підколінну вену, v.poplitea.

Підколінна вена, v.poplitea, залягає у підколінній ямці разом з підколінною артерією, розташовуючись поверхнево від артерії (рис. 83). Підколінна вена анастомозує із пронизними венами, vv.perforantes, і приймає ряд приток: малу підшкірну вену, v.saphena paiva вени колінного суглоба, vv.articulares genu, та вени, що супроводжують підколінну артерію. Поряд з цим, в окремих випадках, підколінна вена, v.poplitea представляє собою відносно короткий великий стовбур, поряд з яким проходять великі вени, які зв’язані анастомозами з головним стовбуром (О.М. Максименков). Apoplitea в таких випадках обмежена венозними судинами. В інших випадках v.poplitea одинока і розташована латерально від артерії. Її витоки: vv.tibiales posteriores, м’язові гілки, vv.peroneae являють собою окремі вени між якими спостерігається мала кількість анастомозів. Утворення стовбура підколінної вени відбувається дуже низько (на рівні початку m.flexoris hallucis longi) (О.М Максименков).

Із підколінної ямки v.poplitea переходить у привідний канал, де отримує назву стегнової вени, v.femoralis.

Стегнова вена, v.femoralis, непарна судина, вона супроводжує одноіменну артерію, виходить із привідного каналу у стегновий трикутник, де займає медіальне положення відносно артерії (рис. 84). Впродовж свого ходу стегнова вена приймає глибокі і поверхневі притоки. Глибока вена стегна, v.profunda femoris має велику кількість анастомозів із стегновою веною та vv.circumflexae femoris laterales. Стовбур стегнової вени буває подвоєний або на всьому протязі, або в дистальній частині стегна (О.М. Максименков). В інших випадках стегнова вена, v.femoralis, одинока впродовж свого ходу, а її витоки не мають між собою анастомозів. Глибока вена стегна також одинока і не має анастомозів з основним стовбуром стегнової вени (О.М. Максименков).

На гомілці знаходяться подвійні вени, виняток складає глибока вена стегна, v.profunda femoris. Глибокі вени нижньої кінцівки мають багаточисельні клапани. Всі вени нижньої кінцівки відводять венозну кров у стегнову вену, v.femoralis. Стегнова вена проходить крізь lacuna vasorum і вище пахвинної зв’язки, у черевній порожнині, переходить у зовнішню клубову вену, v.iliaca externa, яка в ділянці крижово-клубового сплетення зливається з внутрішньою клубовою веною, утворюючи спільну клубову вену, v.iliaca communis.

Клапани вен нижньої кінцівки

У проксимальних відділах гомілки та стегна клапани значно сильніше виражені, тобто у тих відділах, де вени знаходяться під безпосереднім впливом м’язово-фасціального апарату і постійно функціонують. При сіткоподібній будові вен нижньої кінцівки, коли спостерігається подвоєння основних венозних стовбурів, кількість клапанів збільшується. На стопі у vv.plantares laterales et mediales клапани існують постійно, також постійно вони зустрічаються у венах тилу стопи. На гомілці, у великій кількості, зустрічаються клапани у задніх великогомілкових венах, тут число їх досягає 14 (див. рис. 85). В передніх гомілкових венах кількість клапанів менша і досягає 8-10. У v.saphena magna, при сіткоподібній добі вен, максимальна кількість клапанів досягає 18-20, а у стегновій - 9.

Рис. 84. Стегнова артерія, стегнова вена та стегновий нерв, a.femoralis, v.femoralis et n.femoralis

Рис. 85. Флебограма. Числені клапани у венах гомілки

При роздільному (магістральному) ході основних венозних стовбурів, коли s ни представлені у вигляді одиноких судин, кількість клапанів зменшена. В цих випадках найбільша кількість їх (8-10) зустрічається у задніх великогомілкових венах. У vv.tibiales anterioris, кількість клапанів коливається від 4 до 6. У v.saphena magna, при роздільному ході основних венозних стовбурів, кількість клапанів досягає 10-14, а у стегновій вені 5-7 (О. М. Максименков) (рис. 86).

Рис. 86. Флебограма. Клапани стегнової вени

Рис. 87. Схема кровообігу плода перед народженням (за Петтеном)

1 - ліва спільна сонна артерія; 2 - ліва підключична артерія; 3 - артеріальна протока; 4 - ліва легенева артерія; 5 - ліві легеневі вени; 6 - двостулковий клапан; 7 - кровообіг до аорти із лівого шлуночка; 8 - кровообіг до отвора легеневого стовбура із правого шлуночка; 9 - черевний стовбур; 10 - верхня брижова артерія; 11 - наднирник; 12 - нирка; 13 - ліва ниркова артерія; 14 - дорсальна аорта; 15 - нижня брижова артерія; 16 - спільна клубова артерія; 17 - зовнішня клубова артерія; 18 - внутрішня клубова артерія; 19 - верхня сечовоміхурова артерія; 20 - сечовий міхур; 21 - пупкова артерія; 22 - сечова протока; 23 - пупок; 24 - пупкова вена; 25 - сфінктер; 26 - венозна протока в печінці; 27 - печінкова вена; 28 - оттвір нижньої порожнистої вени; 29 - кровотік через овальний отвір; 30 - верхня порожниста вена; 31 - ліва плечовоголовна вена; 32 - права підключична вена; 33 - права внутрішня яремна вена; 34 - плечовоголовний стовбур; 35 - ворітна вена; 36 - права ниркова вена; 37 - нижня порожниста вена; 38 - кишка