Анатомія людини Частина 2 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2008

Спеціальна частина
Серцево-судинна система, systema cardiovasculare - Венозна система
Вени великого кола кровообігу - Рентгенологічне дослідження кровоносних судин

Рентгенологічне дослідження кровоносних судин - ангіографію [вазографію] грецьк. angeion - судина, grapho - пишу) здійснюють після введення в них контрастних речовин. Ангіографію виконують з діагностичною метою для виявлення аномалій і захворювань ланок кровоносної системи та пухлинних уражень окремих органів. Ангіографія дозволяє вивчити топографо-анатомічні особливості судин, їх функціональний стан, швидкість кровотечій та обхідні шляхи.

Для здійснення ангіографії використовують водорозчинні трийодовані речовини (розчин Шпака, урографін, верографін, трийодтраст та інші) з наступним виконанням крізьшкірної пункції або введення у судину спеціального рентген-контрастного катетера за Сельдігером. Ці катетери еластичні і зберігають у просвіті судини надану їм раніше форму вигину, що дає можливість вводити їх у певну кровоносну судину.

В останні роки, для виконання ангіографії використовують електроннооптичні перетворювачі з телевізійним обладнанням, що дозволяє отримати чітке зображення судин, при цьому значно знижується променеве навантаження на пацієнта.

У клінічних умовах здійснюють окремі види ангіографій:

1. Коронарографію - прижиттєве дослідження судин серця.

2. Ангіопульмонографію - дослідження гілок легеневої артерії після їх контрастування.

3. Аортографію - дослідження частин аорти (висхідної, дуги, грудної, черевної) та великих артерій черевної порожнини.

4. Каротидну ангіографію - дослідження судинної системи головного мозку після заповнення сонної артерії контрастною речовиною.

5. Вертебральну ангіографію - дослідження судинної системи головного мозку після заповнення хребтової артерії контрастною речовиною.

6. Ниркову ангіографію - дослідження ниркових судин.

7. Тазову ангіографію - дослідження судин органів тазу.

8. Флебографію - дослідження вен.

1. Коронарографія - рентгенологічне дослідження порожнин серця та магістральних судин після введення у кровоносне русло контрастної речовини (рис 88 А; В) Ангіокардіографію широко використовують для діагностики вроджених і набутих вад та аномалій розвитку магістральних судин. Ангіокардіографія дозволяє виявити характер, локалізацію вади і гемодинамічні зміни, які при цьому спостерігаються. Це сприяє вибору найбільш раціонального методу хірургічного лікування серця. Для контрастування порожнин серця та судин, використовують водні розчини органічних сполук йоду високо концентрації. До них належать: гипак, урокон, урографін, трийодтраст.

2. Ангіопульмонографія - рентгенологічне дослідження гілок легеневої артерії після їх контрастування. Ангіопульмонографію використовують при підозрі на наявність вад розвитку легень, ураження судин легень, тромбоемболії легеневих артерій, а також для визначення функціональної повноцінності легеневої тканини.

3. Ниркова ангіографія - рентгенографія нирки та її кровоносних судин після введення рентгеноконтрастної речовини (рис. 89) Ниркову ангіографію використовують для оцінки стану нирок та їх кровоносних судин у тих випадках, коли звичайні методи рентгенологічного дослідження не дозволяють встановити характер та локалізацію паталогічного процесу або коли лишаються неясні можливості та об’єм оперативного втручання. Ниркова ангіографія набула провідного значення у розпізнаванні та диференціальній діагностиці різних захворювань нирок та навколониркової клітковини, злоякісних та доброякісних пухлин, кист, гідронефрозу, травм і пошкоджень ниркових судин різної етіології.

Рис. 88 А. Ангіограма лівої вінцевої артерії у прямій проекції (інститут кардіо-хірургії ім. М. М Амосова)

Рис. 88 Б. Ангіограма лівої вінцевої артерії у бічній проекції (інститут кардіо-хірургії ім. М. М. Амосова)

4. Тазова ангіографія - метод контрастного рентгенологічного дослідження судин таза (рис. 90). Найбільш широкого розповсюдження тазова ангіографія набула в діагностиці пухлинних та судинних уражень органів малого тазу. Тазову ангіографію використовують також при катетеризації тазових артерій, пластиці, крізь катетерній емболізації судин. Розрізняють тазову артеріографію та флебографію. Тазову артеріографію використовують з метою уточнення локалізації, характеру та ступеня ураження клубових артерій та їх гілок. Виконують тазову ангіографію шляхом пункції стегнової артерії та ретроградної катетеризації клубових артерій та аорти за Сельдигером. В залежності від діагностичного завдання обмежуються спільною тазовою артеріографією, вводячи контрастну речовину у черевну аорту над біфуркацією або вводять контрас ну речовину одночасно чи послідовно у спільні клубові артерії з обох боків, після чого проводять селективну (вибіркову) артеріографію судин таза: контрастування внутрішньої клубової артерії, маткової артерії, яєчникової артерії.

Рис. 89. Ниркова ангіограма

Рис. 90. Тазова ангіограма

Селективну артеріографію внутрішніх клубових артерій (одно або двосторонню) суперселективну артеріографію її гілок здійснюють з метою отримання зображення дрібних внутрішньоорганних судин матки, яєчників, передміхурової залози, сечового міхура, статевого члена.

5. Флебографія (від грецьк. phlebs - вена, grapho - писати, зображувати) - метод рентгенологічного дослідження вен шляхом їх штучного контрастування (рис. 85,86). Флебографію застосовують з метою дослідження структури та функцій вен, а також для діагностики патологічного стану вен (тромбофлебіт, тромбоемболії, порушення прохідності великих венозних колекторів, поранення вен, вади та аномалії розвитку вен).

В залежності від способу введення контрастної речовини розрізняють наступні методи флебографії: пряму, непряму (зворотню), вісцеральну, крізьорганну катерізаційну, крізькісткову (внутрішньокісткову) та інші. При прямій флебографії рентгенконтрастну речовину вводять у поверхневу вену, шляхом її пункції або безпосередньо шляхом крізьшкірної катеризації вен за методом Сельдингера. При флебографії рентгенконтрастна речовина змішується з кров’ю та розповсюджується з током крові, що дозволяє отримати послідовне контрастування дрібних переферичних вен, вен середнього діаметру, великих вен, виключно порожнистих вен. Непряме контрастування вен отримують у венозну фазу ангіографії, при введенні в артерію ренгенконтрастної речовини, яка спершу проходить капілярну ланку, а через 6-8 сек. досягає вен (зворотня флебографія). За часом появи у венах рентгенконтрастної речовини і швидкості її зникнення із вен судять про регіонарну гемодинаміку в даному руслі.

Рис. 91. Селективна церебральна ангіографія (за В. І. Щегловим та Є. О. Анніним). (Клініка ендоваскулярної хірургії)

А - Селективна церебральна правостороння ангіографія. Артеріальна фаза. Передньо-задня проекція. Артерії вертебро-базилярного басейну. Б - Селективна церебральна правостороння ангіографія. Артеріальна фаза. Передньо-задня проекція. Хід стовбурів та гілок внутрішньої сонної артерії. С - Селективна церебральна ангіографія. Артеріальна фаза. Бічна проекція. Внутрішня сонна артерія та її інтракраніальні гілки. Д - Селективна церебральна ангіографія. Артеріальна фаза. Бічна проекція. Внутрішня сонна артерія та її інтракраніальні гілки.

Тазову флебографію здійснюють з метою діагностики захворювань вен таза вади розвитку, тромбоз, варикоз тощо). Тазова флебографія проводиться декількома способами: внутрішньовенного введення контрастної речовини у стегнові, великі підшкірні вени стегна, а також шляхом крізьшкірного введення контрастної речовини у губчасту речовину лобкових, сідничних кісток (крізькісткова флебографія).

7. Церебральна ангіографія (від лат. cerebrum - головний мозок, грецьк. angeion - судина, grapho - писати) - рентгенологічний метод дослідження судинної системи головного мозку шляхом її контрастування (рис. 26, 91). Вперше у клініці ангіографія судин головного мозку була здійснена у 1927 р. А. Мунішем шляхом введення контрастної речовини у спільну сонну артерію, а у 1933 р. він здійснив контрастування судин вертебробазилярної системи шляхом введення контрасту у хребтову артерію.

Рис. 92. Каротидна ангіограма (екстракраніальний та інтракраніальний відділ) (Клініка ендоваскулярної хірургії)

Церебральна ангіографія дозволяє виявити артеріальні та артеріовенозні аневризми, стеноз, тромбоз, емболію, розриви мозкових судин, абсцеси, епідурити. Розрізняють селективну церебральну ангіографію, яка дозволяє контрастувати окремі судинні басейни головного мозку. Вона може бути виконана шляхом роздільного введення рентгенконтрастної речовини у сонну артерію (каротидна ангіографія) і хребтову артерію (вертебральна ангіографія). Тотальна ангіографія використовується для оглядового дослідження великих судин головного мозку шляхом введення рентгенконтрастної речовини в дугу аорти. Проведення катетера у мозкові судини здійснюють під ренгенотелевізійним контролем на спеціальних рентгенівських апаратах (серіографах). Для отримання якісних зображень використовують фармакоангіографію з введенням вазоактивних речовин.

А). Каротидна ангіографія (від лат. carotis, carotidis [arteria] - сонна артерія, грецьк. angeion - судина, grap/го - писати) - метод контрастного рентгенологічного дослідження судинної системи голови, головного мозку та шиї* (рис. 92). Застосовується для діагностики аномалій розвитку і захворювань судинної системи органів шиї і голови. Розрізняють ангіографію зовнішніх та внутрішніх сонних артерій. Каротидна ангіографія може бути виконана наступними методами: пряма пункційна ангіографія спільної сонної артерії, селективна ангіографія зовнішніх та внутрішніх сонних артерій, суперселективна-роздільна ангіографія мозкових артерій або гілок зовнішньої сонної артерії, ретроградна пункційна і катетеризаційна ангіографія крізь сонну, плечову, пахову, підключичну та стегнову артерії.

Б). Вертебральна ангіографія - спеціальна рентгенохірургічна методика дослідження судинної системи головного мозоку, яка досягається шляхом заповнення хребтової артерії контрастною речовиною з послідовною рентгенографією. Вертебральна ангіографія широко використовується у спеціалізованих нейрохірургічних клініках для розпізнавання та диференціальної діагностики судинних уражень в ділянці шийного відділу хребтового стовпа, спинного мозоку, задньої черепної ямки, потиличних часток головного мозоку. Використовують три основних способи вертебральної ангіографії: прямі пункційні, ретроградні та катетеризаційні.

* Вперше каротидна ангіографія була виконана професором П.І. Дьяконовим у 1897 р. на трупах, а з 1927 впроваджена у клініку А. Мунішем.