Анатомія людини Частина 2 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2008

Спеціальна частина
Серцево-судинна система, systema cardiovasculare - Венозна система
Вени великого кола кровообігу - Ембріональний розвиток серцево-судинної системи - Розвиток вен (верхньої і нижньої порожнистої вени та ворітної вени печінки)

Основними судинами, що відводять кров від верхньої частини тулуба, є верхні головні (кардинальні) вени, а від нижньої - відповідно нижні кардинальні вени На рівні серця справа і зліва верхні і нижні кардинальні вени (протоки Кюв’є), зливаються і формують загальні кардинальні вени, що відкриваються у венозний синус серця.

У правій протоці Кюв’є тік крові знаходиться у вигідних, а в лівій - в несприятливих умовах. Тому права протока перетворюється у велику судину, а ліва, в переважній своїй частині підлягає редукції. У зв’язку з редукцією лівої протоки Кюв’є, підлягають зворотному розвитку ліві верхні і нижня кардинальні вени, що впадають у неї. Із частини лівої протоки Кюв’є, що залишилась, утворюється вінцевий синус серця, який приймає венозну кров із вен серця.

Відведення крові від лівої половини тулуба здійснюється завдяки анастомозам, що виникають між верхніми та нижніми кардинальними венами. Між верхніми утворюється один анастомоз, а між нижніми - три (рис. 96 А, Б). Із анастомозу, між верхніми кардинальними венами, утворюється ліва плечово-головна вена, а із ділянки правої кардинальної вени, розташованої нижче місця впадіння цього анастомозу і правої протоки Кюв’є, утворюється верхня порожниста вена.

Рис. 96 (А, Б). Розвиток нижньої порожнистої вени, непарної та верхньої порожнистої вен

А - Сьомий тиждень. Анастомоз, що утворився між субкардинальними, супракардиальними, сакрокардиальними та передніми кардинальними венами. 1 - анастомоз між передніми кардинальними венами; 2 - передня кардинальна вена; 3 - загальна кардинальна вена; 4 - супракардинальна вена; 5 - задня кардинальна вена; 6 - печінковий сегмент нижньої порожнистої вени; 7 - задня кардинальна вена; 8 - субкардинальна вена; 9 - нирковий сегмент нижньої порожнистої вени; 10 - ліва ниркова вена; 11 - ліва гонадна вена; 12 - сакрокардинальна вена.

Б - Венозна система при народженні. Компоненти нижньої порожнистої вени. 1 - ліва плечово-головна вена; 2 - верхня порожниста вена; 3 - ліва верхня міжхребцева вена, 4 - непарна вена; 5 - вінцевий синус; 6 - напівнепарна вена; 7 - печінковий сегмент; 8 - нирковий сегмент; 9 - ліва сім’яникова вена; 10 - сакрокардинальний сегмент; 11 - ліва загальна ниркова вена

Із ділянки нижньої правої кардинальної вени вище місця впадіння другого (нижнього) анастомозу, формується непарна вена, а із верхнього анастомозу - напівнепарна вена.

Ділянка нижньої правої кардинальної вени вище другого нижнього анастомозу редукується. Із цього анастомозу розвивається ліва ниркова вена, а з третього - ліва загальна клубова вена.

Що стосується нижньої порожнистої вени, то її нижній відділ формується із ділянки правої нижньої кардинальної вени між другим і третім анастомозами.

Верхній же відділ цієї судини утворюється на місці впадання другого анастомозу аж до впадання в праве передсердя. Розвивається він із мезенхіми, на відміну від перерахованих вище вен, самостійно, тобто не на основі судин, що раніше виникли.

Одним із основних джерел утворення ворітної системи печінки є жовткові вени, в які впадають мезентеріальні вени, які перетворюються в парні жовтково-брижові вени, які відкриваються у венозний синус серця. Печінка, що швидко росте, розділяє їх верхню частину на мікросудини, які кровопостачають печінку.

Приносні відділи цих вен з’єднуються трьома поперечними анастомозами, з яких верхній міститься в печінці, середній - позаду, а нижній - попереду дванадцятипалої кишки (рис. 97).

Після редукції деяких із ділянок цих судин, утворюється S-подібна зігнута судина (ворітна вена печінки), яка зв’язана двома розгалуженнями із судинами печінки (рис. 98).

Після редукції правої пупкової вени, і по мірі зворотного розвитку жовткових вен, між лівою пупковою веною і ворітною веною утворюється анастомоз, який забезпечує кровопостачання ворітньої системі печінки. В процесі розвитку нижньої порожнистої вени, виносні вени печінки установлюють з нею зв’язок (перетворюючись у печінкові) і втрачають сполучення з венозним синусом серця.

Згаданий вище анастомоз, між лівою пупковою веною і ворітною веною, що збільшується в розмірах, перетворюється в артеріальний (аранцієву протоку), який несе надлишок крові в нижню порожнисту вену і цим бере участь в регуляції надходження крові із пупкової вени у ворітну або нижню порожнисту вену.

Зміни кровообігу після народження

Після народження, в результаті перев’язки пупкового канатика, припиняється надходження оксигенованої крові в організм новонародженого. В крові накопичується СO₂, який є подразником дихального центру. Дитина починає дихати, що проявляється криком. Кров із правого шлуночка спрямовується в легені, в основному минаючи Боталову протоку. Дуже швидко, після народження, відбувається редукційне (внаслідок скорочення кільцевих м’язів) закриття протоки, що забезпечується потовщенням її внутрішньої оболонки.

Разом із тим, Боталлова протока може функціонувати протягом 6-8 тижнів, регулюючи надходження крові до легень.

Із легень кров надходить в праве передсердя. Тиск крові тут збільшується, клапан овального вікна закриває його, і воно поступово заростає.

Відносно сильний розвиток у зародка судин легень готує його судинну систему до народження. Серце починає функціонувати на два кола кровообігу.

Аномалії розвитку серцево-судинної системи

Аномалія - відхилення від загальної закономірності (атипічний розвиток, обумовлений спадковими або внутршіньоутробними факторами).

Вада розвитку - в більшості випадків це визначення вживається як синонім терміну «аномалія» В тому і в другому випадку лишаються на увазі такі варіанти розвитку, які виходять за межі фізіологічної варіабельності.

Вади розвитку серця та кровоносних судин проявляються функціональними порушеннями життєдіяльності, інколи несумісними з життям людини Вроджені вади виникають, головним чином, у внутрішньоутробному періоді, коли шкідливі зовнішні фактори впливають на організм матері у ранні строки вагітності. Такі діти після народження потребують лікування. Найчастіше зустрічаються такі вроджені вади серця: дефект міжпередсердної перегородки, незарощення артеріальної протоки, тріада й тетрада Фалло, аортальний стеноз, стеноз легеневого стовбура.

Рис. 97. Розвиток жовткових та пуповинних вен протягом п'ятого тижня. Утворення сплетення навколо дванадцятипалої кишки, формування печінкових синусоїдів та зародження ліво-правих шунтів між жовтковими веснами.

Рис. 98. Розвиток жовткових та пуповинних вен на третьому місяці. Формування венозної протоки, ворітної нижньої порожнистої вени. Селезінкові та верхні брижові вени впадають у ворітну вену печінки.

Дефект міжшлуночкової перегородки зустрічається в 30-40% серед усіх вроджених вад розвитку серця. Найчастіше він локалізується в перетинчастій частині перегородки, лише у 2% випадків - у м’язовій частині.

Дефект міжпередсердної перегородки складає 7-8% всіх вроджених вад серця. Слід відзначити, що клінічне мають тільки відносно великі дефекти перегородок.

Незарощення артеріальної протоки викликає значні розлади гемодинаміки, пов’язані із викидом крові з аорти до легеневого стовбура.

Аортальний стеноз зустрічається в 5-10% серед усіх вроджених вад серця, стеноз легеневого стовбура - в 10-15%.

Тріада Фалло - вроджена вада, яка характеризується стенозом легеневого стовбура, дефектом міжпередсердної перегородки та гіпертрофією міокарда правого шлуночка. При тетраді Фалло виникає стеноз легеневого стовбура, дефект міжшлуночкової перегородки, декстропозиція аорти (аорта «сидить» над дефектом перегородки), різко виражена гіпертрофія правого шлуночка.

Поряд з цими вадами зустрічається подвійна дуга аорти, дефекти венозного синуса, гіпоплазія правого шлуночка, дефекти клапанів, а також відходження аорти і легеневого стовбура від лівого шлуночка.

Аномалії розвитку кровоносних судин

Артерії можуть бути звуженими, наприклад, каорктація (локальне звуження) аорти.

При збереженні 4-ої правої та лівої зябрових дуг та коренів дорзальних аорт може утворитися артеріальне кільце, що охоплює стравохід і трахею. Спостерігаються аномалії відходження артерій. Наприклад, права підключична артерія може відходити каудальніше інших гілок дуги аорти. Інколи виникають аномалії впадання вен. Наприклад, легеневі вени можуть впадати у верхню порожнисту, ліву плечеголовну або непарну вену.

Аномаліями вен є також повна відсутність нижньої порожнистої вени або подвоєння верхньої порожнистої вени, а також наявність лівих задніх кардинальних вен.