Анатомія людини Частина 2 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2008

Спеціальна частина
Лімфатична система systema lymphaticum [systema lymphoideum] - Загальні відомості
Ланки лімфатичної системи - Лімфатичні протоки

1. Права лімфатична протока, ductus lymphaticus dexter (рис. 105), утворюється від злиття трьох стовбурів (truncus jugularis dexter, truncus subclavius dexter та truncus mediostinalis dexter), має довжину 10-12 мм і впадає у праву підключичну вену (правий венозний кут). Права лімфатична протока отримує лімфу від правої ділянки голови і шиї, правої верхньої кінцівки, правої половини грудної стінки та правої половини грудних нутряних органів. Класична права лімфатична протока за Хьюсоном існує лише у 1/5 всіх випадків (Д. А. Жданов, 1942). В гирлі цієї протоки знаходиться півмісяцевий клапан. При відсутності основного стовбура, три зазначені вище стовбури самостійно вливаються у правий венозний кут.

2. Грудна протока, ductus thoracicus* (рис. 104), є центральним колектором відтоку лімфи. Вона відводить лімфу з 2/3 тіла людини, яка пройшла через лімфатичні вузли нижніх кінцівок і таза, черевної стінки і органів черевної порожнини, лівої половини грудей, шиї і голови та лівої верхньої кінцівки.

Грудна протока утворюється від злиття правого і лівого поперекового стовбурів, truncus lumbalis dexter et sinister. Початок грудної протоки знаходиться на рівні верхнього краю II поперекового хребця, або нижнього краю XI, XII грудного хребця (Г. М. Йосифов, Д. А. Жданов). Довжина грудної протоки у дорослої людини за даними різних авторів коливається від 38 до 45 см, (за Г. М Йосифовим, 40 см за В. Н. Тонковим, 30-41 см за Д. А. Ждановим). Грудна протока підлегла частим морфологічним варіантам розвитку (Б. В. Огнев, В. X. Фраучи). Спостерігаються грудні протоки у вигляді одного стовбура - мономагістральні, парні грудні протоки - бімагістральні, вилкоподібні грудні протоки, грудні протоки, що утворюють одну або декілька петель на своєму шляху - петлеподібні (А. Ю. Зуєв, 1889). Грудна протока в середньому утворена із 12-15 лімфангіонів (Горяєва, 1996). В ній виділяють черевну, грудну, шийну частину та дугу грудної протоки, arcus ductus thoracici.

Грудна протока на своєму початку має розширення і нагадує за формою лімфатичну цистерну cistema chyli**- (цистерна молочного соку) (рис. 104). Вона зустрічається у 47°о випадків і може мати конусоподібну, веретеноподібну, видовжену або ампулоподібну форму (Д. А. Жданов, 1932). При відсутності лімфатичної цистерни грудна протока бере початок від простого злиття її коренів. Інколи грудна протока бере початок у hiatius aorticus і зростається з правою медіальною ніжкою діафрагми, тоді цей відрізок лімфатичного колектора називається «пасивним лімфатичним серцем» (Г. М. Йосифов). При скороченнях діафрагми, її права ніжка періодично здавлює і розтягує початок грудної протоки, що сприяє рухові лімфи по протоці. Окрім цього, рухові лімфи по протоці сприяють клапани лімфангіонів, які перешкоджають зворотньому току лімфи, внаслідок чого, при скороченні, лімфангіона лімфа тече тільки у центральному напрямку (А. В. Борисов, 1982,1989). До інших чинників, які впливають на лімфоутворення і лімфовідтік відносяться: різниця тиску в грудній протоці та дрібних лімфатичних судинах, механічні рухи тіла, насосна функція грудної клітки та інші чинники.

* Грудну протоку людини та цистерну chili вперше дослідив 1647 р. Жан Пеке (студент паризького університету)

** Chulus - молочний сік

Рис. 106. Схема розташування лімфатичних вузлів і судин голови та шиї (за Rouviere).

Грудна протока разом з аортою проникає в грудну порожнину через аортальний отвір, проходить спереду хребтового стовпа, розміщуючись справа від грудної частини аорти, позаду стравоходу і дуги аорти. На рівні V—III грудних хребців грудна протока відхиляється вліво.

В шийній частині грудна протока на рівні VII хребця утворює дугу (рис. 104), яка вливається у лівий венозний кут, angulus venosus sinister, (35,4% випадків), або у нижній сегмент внутрішньої яремної вени (47,7% випадків, Д. А. Жданов). У 50% випадків грудна протока перед впадінням у вену утворює розширення (Д. А. Жданов).

В ділянці впадіння грудної протоки у вени знаходяться клапани, які перешкоджають проникненню в неї крові. Клапани можуть частково або повністю перекривати просвіт протоки. Згідно з даними А. В. Борисова (1982; 1989), в цій ділянці знаходиться три пари клапанів: 1) клапан термінального лімфангіона протоки - одно- або двостулковий, розташований на відстані 0,6-2,5 см від устя; 2) клапан власного устя - одно- або двостулковий та 3) клапан венозної стінки - дво- або тристулковий.

Кількість клапанів у грудній протоці менша, ніж описують анатоми у підручниках. Згідно даних досліджень Д. А. Жданова (1952), один клапан знаходиться вище діафрагми, 1-2 клапани при переході інтраазігоаортальної частини у супрааортальну та 1-2 клапани у шийній частині протоки. Спостерігаються різноманітні форми поділу шийної частини грудної протоки (рис. 105).

* Лівий венозний кут (кут Пирогова) - це місце злиття v. jugularis interna et v. subclavia sinistra.

Шийна частина грудної протоки представлена одним стовбуром тільки у 27% випадків, частіше всього (у 32% випадків) вона розділена на два русла (Д. А. Жданов), які об’єднуються перед впаданням у венозні колектори. Поділ шийної частини протоки на два русла, які відкриваються у вену двома гирлами, спостерігається у 18% випадків Зустрічається варіант потрійної дуги грудної протоки та поділ шийної частини на чотири русла, які вливаються у вену одним або двома гирлами. Найбільш рідкісним варіантом є складний поділ грудної протоки, комбінований з багаточисленним впаданням у вену (див. рис. 105).

Стінка грудної протоки вистелена клітинами ендотелію, поздовжніми еластичними волокнами під ендотелієм, які утворюють єдиний еластичний каркас та пучками мускулатури середньої оболонки. М’язові пучки формують три шари: внутрішній, звернений до ендотелію, середній і зовнішній. Міоцити внутрішнього і зовнішнього шару орієнтовані по похилому витку, а середнього похилого шару - по крутому або проміжному витку. Виткова орієнтація міоцитів підвищує пластичні властивості лімфангіона в умовах скоротливої активності (А. В. Борисов, 1982,1989). Стінка грудної протоки включає до свого складу афферентні та ефферентні нервові волокна і закінчення.

Таким чином, грудна протока збирає і відводить лімфу від всього тіла за винятком правої половини голови і шиї, правої кінцівки, правої половини грудної клітки і грудної порожнини та лівої легені. За добу через грудну протоку проходить від 1,5 до 2 літрів лімфи, а через всі колектори (грудну протоку, праву лімфатичну протоку, яремні та підключичні стовбури) до 4 літрів (Ю І. Бородін і співавт., 1975)