Анатомія людини Частина 2 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2008

Спеціальна частина
Лімфатична система systema lymphaticum [systema lymphoideum] - Загальні відомості
Лімфатичні судини і регіонарні вузли окремих ділянок тіла та органів - Розвиток лімфатичної системи

Філогенез лімфатичної системи

Порівняльно-анатомічні дослідження засвідчують, що розвиток лімфатичних судин відбувається незалежно одне від одного. На більш пізніх етапах філогенетичного розвитку тваринного розвитку лімфатичні судини і лімфатична тканина топографічно і функціонально об’єднуються в єдину лімфатичну систему.

У нижчих хребетних існує недиферинційована гемолімфатична система. У костистих риб вперше відбувається відділення лімфатичної системи від кровоносної, утворюються дві системи лімфатичних судин: вісцеральні - шлунково-кишкового тракту і парієтальні - тіла. Останні утворені із лімфатичних судин і розширень, які отримали назву синусів. Лімфатичні синуси сполучаються з лімфатичними судинами. У риб, земноводних і рептилій у лімфатичних судинах відсутні клапани.

Для лімфатичних судин амфібій і рептилій характерна наявність лімфатичних сердець (скоротливих органів), які сприяють току лімфи у венозну систему. У лімфатичній системі земноводних і рептилій знаходиться від 2 до 25 лімфатичних сердець. Лімфотечія по лімфатичних судинах у рептилій забезпечується головним чином скороченням м’язів тіла. У риб, земноводних і рептилій лімфоїдна тканина не сформована у вигляді лімфатичних (лімфоїдних) вузлів, а представлена окремими острівцями, які не зв’язані з лімфатичними синусами і судинами.

У птахів лімфатичні серця є тільки на стадії ембріонального розвитку. У лімфатичних судинах ссавців виявляються клапани, які сприяють однобічному току лімфи. Ця обставина призвела до редукції лімфатичних сердець. Лімфатичні судини птахів впадають у вени черепа і плечоголовні вени. Лімфатичні вузли зустрічаються у деяких родин птахів.

У ссавців лімфатична система є складною, вона нагадує будову лімфатичної системи людини. З’являється велика кількість лімфатичних вузлів, лімфатичні судини мають клапани, які сприяють однобічному току лімфи. Лімфа відтікає у лімфатичні судини через ланцюжок лімфатичних вузлів, а потім через великі протоки впадає у венозні кути, де венозний тиск знаходиться на низькому рівні.

Ембріональний розвиток лімфатичної системи

У людини лімфатичні судини розвиваються з мезенхіми, окремо від кровоносної системи поблизу великих вен, що формуються. Спочатку виникають щілиноподібні простори, обмежені мезенхімальними клітинами, які потім ущільнюються і перетворюються на ендотеліальні. Щілиноподібні простори з’єднуються один з одним, утворюючи систему каналів, які зливаються і розростаються, завдяки чому утворюються лімфатичні мішки. На 6-ому тижні внутрішньоутробного розвитку формуються правий і лівий яремні мішки.

Дещо пізніше в підключичних ділянках розвиваються так звані підключичні лімфатичні мішки. Ланцюг лімфатичних мішків, розташованих уздовж задньої стінки тіла зліва - дає початок головному лімфатичному стовбуру - грудній протоці, яка на початковій стадії свого розвитку (9-ий тиждень) відкривається в яремний лімфатичний мішок. Із заочеревинних (брижових) мішків у поперековій ділянці утворюється розширення початкової частини грудної протоки - цистерна грудної протоки, cisterna ductus thoracici (молочна цистерна, cisterna chyli). Дещо каудальніше із заочеревинного мішка виростають лімфатичні судини, що забезпечують відтік лімфи від органів шлунково-кишкового тракта, нирок. Парні клубов лімфатичні мішки на рівні біфуркації черевної аорти продовжуються в клубово-поперекові і клубово-пахові розширення. Останні формують систему лімфатичних судин нижніх кінцівок, а також прямої кишки і промежини.

До 9-го тижня внутрішньоутробного життя головні лімфатичні судини займають властиве їм положення. Біля місця сполучення підключичних лімфатичних мішків з плечоголовними венами (устя грудної протоки і яремного стовбура зліва) з’являються клапани. З’єднання яремного лімфатичного мішка з лімфатичними судинами шиї формують яремний лімфатичний стовбур. В каудальному відділі грудна протока утворює молочну цистерну, а вона в свою чергу сполучається з брижовими і клубово-паховими стовбурами (судинами). Надалі з лімфатичних мішків шляхом проростання ендотеліальних виростів та їх каналізації формуються лімфатичні судини. Лімфатичні мішки при цьому звужуються і перетворюються на лімфатичні колектори.

Лімфатичні вузли закладаються по ходу лімфатичних судин, починаючи з 3-го місяця внутрішньоутробного життя. У певних місцях біля лімфатичних судин з’являються скупчення мезенхімальних клітин; зовнішня частина стінок лімфатичної судини бере участь в утворенні капсули вузла, а просвіт судини перетворюється на крайовий (субкапсулярний) синус. Проміжний і ворітний синуси лімфатичного вузла формуються пізніше. З центральних відділів мезенхімального зачатка лімфатичного вузла в подальшому утворюється паренхіма лімфатичного вузла. Формування фолікулів в паренхімі лімфатичного вузла відмічено на початок 5-го місяця внутрішньоутробного життя в зв’язку з формуванням кровоносних судин лімфатичного вузла. Перед народженням дитини або зразу після народження відбувається диференціювання коркової і мозкової речовини вузлів. Усі структурні компоненти лімфатичних вузлів мають вікові особливості також і в постнатальному онтогенезі.

Аномалії розвитку лімфатичні системи

Із аномалій лімфатичної системи переважно зустрічаються: аплазія відвідних лімфатичних судин, яка призводить до слоновості органа, гіпоплазія, яка характеризується різким зменшенням лімфатичної системи.

Вроджені кісти - великі розширення стінок відвідних лімфатичних судин.

Лімфангіектазія - природжені розширення в лімфатичних капілярах, судинах та грудній протоці.

Лімфангіоми - пухлини лімфатичних судин.

Розлади лімфовідтоку - стан, при якому лімфатична система не забезпечує дренажну функцію.

Лімфангіїт - запалення лімфатичних судин з деформацією їх стінки, що призводить до лімфостазу та слоновості. Лімфатичні вузли мають складний хід синусів і можуть депонувати значну кількість лімфи при її застої.

При патологічних станах лімфатичні вузли збільшуються в розмірах і змінюють свою зовнішню форму, що відмітили Ф. Я. Примак (1938), Д. Д Зербіно (1966) та інші 3 діагностичною метою проводять морфологічний аналіз лімфатичних вузлів цитологічними та гістологічними методами.

Архітектоніка і гістотопографія сплетень лімфатичної системи в органах визначається структурою останніх та сполучнотканинною основою. У лімфатичних вузлах виробляється лейкоцитарний фактор, який стимулює розмноження клітин.