Анатомія людини Частина 2 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2008
Спеціальна частина
Нервова система, systema nervosum - Спеціальна частина
Головний мозок - Ембріогенез головного мозку - Мозочок
Мозочок, cerebellum, або малий мозок, являє собою найбільший непарний отвір, що відноситься до заднього мозку, metencephalon (рис. 139 А, Б). Він розміщується у задній черепній ямці під потиличними частками півкуль головного мозку ззаду від довгастого мозку і моста. У мозочкові розрізняють верхню і нижню поверхню, а також верхній і нижній край. Верхня поверхня мозочка до потиличних часток півкуль головного мозку, від них його відділяє мозочка. Внизу мозочок досягає великого потиличного отвору. Мозочок приймає участь в утворенні даху IV шлуночка. Вага мозочка дорослої людини становить 136-139 г, поперечний розмір 10-12 см, поздовжній - 6 см.
Мозочок має двосторонні зв’язки з довгастим мозком, мостом та середнім (червоним ядром та сітчастим утвором), а також ділянками рухової кори головного мозку. Мозочок виконує ряд важливих функцій, зокрема:
- регулює м’язовий тонус;
- автоматично регулює роботу рухового апарату;
- підтримує поставу та рівновагу тіла;
- бере участь у програмуванні цілеспрямованих рухів;
- регулює вегетативні функції (Л. А. Орбелі).
Мозочок складається із центральної частини - черв’яка мозочка, vermis - двох бічних частин - півкуль мозочка, hemispherii cerebelli (рис. 139 А, Б). Черв'ячок мозочка координує рухи при ходінні і стоянні, а у півкулях мозочка розташовані механізми чіткої координації рухів, переважно для виконання рухів верхньою кінцівкою. Черв’як підпорядкований корі мозочка, а остання функціонує під впливом кори півкуль головного мозку. Черв’яка від півкуль відділяють дві поздовжні щілини, які добре видні на нижній поверхні мозочка. Поверхня півкуль мозочка і черв'яка поділяється мозочковими щілинами, fissurae cerebelli, та листки, folia cerebelli, які формують часточки, lobuli cerebelli (рис. 139 А, Б).
Найглибшою щілиною є горизонтальна, fissura horizontalis, яка знаходиться на межі між верхньою і нижньою поверхнями мозочка. Кожній часточці черв’яка відповідають певні часточки півкуль мозочка (див. табл.).
Рис. 139. А, Б. Мозочок, cerebellum (зовнішня будова). А - вигляд зверху. Б - вигляд зпереду.
Aнатомічні співвідношення часточок черв’яка і півкуль мозочка.
140. Мозочок, cerebellum на сагітальному розрізі (arbor vitae, «дерево життя»)
Внутрішня будова мозочок
На розрізах мозочка видно, що він складається із сірої та білої речовини. Переважна частина сірої речовини розміщена поверхнево і утворює кору мозочка, яка має товщину від 1 до 2,5 мм, її поверхня складає 85000 мм2. Кора мозочка представлена трьома шарами (рис 141):
- зовнішнім - молекулярним, stratum moleculare;
- середнім - ганглюнарним або грушоподібних нейронів, (клітини Пуркіньє), stratum purkinjense*;
- внутрішнім-зернистим, stratum granulosum.
Рис. 141. Цитоархітектоніка кори мозочка - морфологія та топографія клітин Пуркін’є (світлова мікроскопія, забарвлення гематоксилін - пікрофуксином, 250 х (за Т. А. Малишевою)
1 - молекулярний шар кори мозочка, stratum moleculare; 2 - розгалуження дендритів клітин Пуркін’є; 3 - кровоносна судина (капіляр); 4 - тіло (перикаріон) клітин Пуркін’є; 5 - шар Пуркін’є, stratum purkijense; 6 - зернистий шар кори мозочка, stratum granulosum
Менша частина сірої речовини представлена парними мозочковими ядрами і зосереджена у глибині білої речовини, яка носить назву мозкового тіла, corpus medullare. Ядра мозочка являють собою скупчення сірої речовини різної форми (рис. 142). До них належать такі:
- зубчасте ядро, nucleus dentatus;
- коркоподібне ядро, nucleus emboliformis;
- кулькоподібне ядро, nucleus globosus;
- ядро вершини, nucleus fastigii.
* Терм н stratum purkinjense більш коректний, ніж stratum neurium piriformium. Останній термін рідко застосовується у багатьох країнах і ніколи не буде всесвітньо розповсюджений. Див. Termmolog ca anatomica. (1998) с. 380
Ядра розміщені таким чином, що самим медіальним є ядро вершини, nuсl. Fastigii, латерально від нього знаходиться кульоподібне ядро, nuсl. globosus, ще латеральніше - коркоподібне, nuсl. emboliformis, і найлатеральнішим є зубчате ядро, nuсl. dentatus.
Рис. 142. Схема розташування ядер мозочка
1 - верхні ніжки мозочка, pedunculus cerebellaris anterioris; 2 - ворота зубчастого ядра, hilum nuclei dentati; 3 - пробкоподібне ядро, nucleus emboliformis; 4 - мозкове тіло мозочка, corpus medullare cerebelli; 5 - ядро вершини, nucleus fastigii; 6 - кулясте ядро, nucleus globous; 7 - черв’як мозочка, vermis cerebellaris; 8 - кора мозочка, cortex cerebelli
Найбільшим із них є зубчасте ядро, воно розміщене у нижньому відділі мозочкового тіла і нагадує собою складчасту пластинку. Ділянка ядра, де сіра речовина відсутня, називається воротами ядра, hilum nuclei dentati. Зубчате ядро є наймолодшою частиною мозочка, neocerebellum, вона разом із півкулями мозочка відноситься до neocerebellum, (Едінгер. 1909). При пошкодженні півкуль мозочка і зубчатого ядра порушується робота м’язів кінцівок Ядро шатра відноситься до найстарішої частини мозочка (archicerebellum) і має зв’язок з присінковим апаратом, тому при його пошкодженні порушується рівновага тіла. Черв’як, кулькоподібне та коркоподібне ядра належать до старої частини мозочка (paleocerebellum). При пошкодженні черв’яка, коркоподібного і кулькоподібного ядер виникає порушення роботи м’язів тулуба та шиї.
Біла речовина мозочка представлена мозковим тілом, corpus medullаre та центральною частиною листочків - тонкими білими пластинками, laminae albae, які складаються із нервових волокон. Нервові волокна зв’язують між собою часточки і закрутки, кору і ядра а також мозочок з сусідніми відділами головного мозку (спинним мозком, довгастим мозком, мостом, середнім мозком, корою головного мозку та підкірковими ядрами) (рис. 142 А). Нервові волокна, що зв’язують мозочок із стовбуром мозку, утворюють три пари мозочкових ніжок, pedunculi cerebellares, які поділяють на:
- нижні мозочкові ніжки, pedunculi cerebellares inferiores;
- середні мозочкові ніжки, pedunculi cerebellares medii;
- верхні мозочкові ніжки, pedunculi cerebellares superiores.
Рис. 142 А. Головні провідні шляхи мозочка (схема) за Е. Villiger з доповненням
Нижні мозочкові ніжки, pedunculi cerebellares inferiores, з’єднують спинний мозок, структури довгастого мозку (nuсl. gracilis et. cuneatus, nuсl. olivarius, сітчастий утвір, ядра nuсl. vestibularis) з мозочком. В їх складі проходять наступні аферентні шляхи:
- tractus spinocerebellaris posterior (Flechig);
- tractus vestibulospinalis;
- fibrae arcuatae exlernae;
- fibrae olivocerebellares;
- tractus vestibulocerebellaris;
- tractus reticulocerebellaris.
Середні ніжки мозочка, pedunculi cerebełlares medii, представляють собою систему нервових волокон, які є безпосереднім продовженням волокон моста до півкуль мозочка. Вони з’єднують кору головного мозку з корою мозочка та власні ядра вентральної частини моста з корою півкуль мозочка. В їх складі проходять:
- fibrae corticopontinae;
- tractus pontocerebellaris.
Із трьох пар ніжок мозочка людини найбільш інтенсивно розвинені середні мозочкові ніжки. Інтенсивний розвиток середніх ніжок мозочка, та перевага їхніх розмірів над рештою ніжок мозочка засвідчує про їх важливе структурно-функціональне значення. Середні мозочкові ніжки беруть участь в утворенні мостомомозочкового кута.
Верхні ніжки мозочка, pedunculi cerebełlares superiores, складаються в основному із волокон еферентних систем. Вони з’єднують мозочок з середнім мозком, проміжним мозком, структурами стовбура мозку. В їх складі проходять:
- tractus spinocerebellaris, anterior (Gowers);
- tractus cerebellotegmentalis.
При враженні мозочка розвиваються різноманітні порушення рухової активності та м’язового тонусу, а також вегетативні розлади. Основні розлади рухової системи характеризуються такими ознаками, як атаксія, тремор та асінергія рухів. Мозочкова атаксія проявляється такими симптомами: атонія, астезія і астенія (тріада Л. Лучана).