Анатомія людини Частина 2 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2008

Спеціальна частина
Нервова система, systema nervosum - Спеціальна частина
Головний мозок - Кінцевий мозок - Базальні ядра

Базальні ядра, nuclei basales, або підкіркові ядра, nuclei subcorticales, (часто базальні ядра називають підкіркою) - це скупчення сірої речовини у півкулях головного мозку (рис. 156). Вони беруть участь у корекції програми складного рухового акту (обумовлюють міостатичні реакції, оптимально перерозподіляють м’язовий тонус) і формуванні емоційно-ефективних реакцій. Розрізняють три пари підкоркових ядер: смугасте тіло, corpus striatum, мигдалеподібне тіло, corpus amygdaloideum, та огорожу, claustrum. До базальних ядер також відносять комплекс ядер, які розташовані між передньою пронизною речовиною (substantia perforata anterior) і передньою частиною блідої кулі (globus pallidas), що належать септальній ділянці Смугасте тіло*, corpus striatum, утворене двома ядрами: хвостатим ядром, nucleus caudatus, являє собою утворення грушоподібної форми, яке у вигляді дуги обмежує зоровий горб та сочевицеподібне ядро, nucleus lentiformis. Передній відділ хвостатого ядра має потовщення, яке зветься головкою, caput nuclei caudati, середній відділ утворює тіло хвостатого ядра, corpus nuclei caudati. Тіло переходить у хвіст, cauda nuclei caudati.

Рис. 156. Базальні ядра, nuclei basales (горизонтальний розріз головного мозку на рівні спайкі склепіння)

* Смугасте тіло свою назву отримало від того, що на горизонтальних зрізах воно миє вигляд смужок сірої і білої речовини, які між собою чергуються.

Головка хвостатого ядра розташована в передньому відділі півкулі і виступає у передній ріг бічного шлуночка, соrnu anterius centriculi lateralis, утворюючи його стінку знизу і латерально. Тіло хвостатого ядра обмежує з латеральної сторони центральну частину бічного шлуночка, pars centralis ventnculi lateralis. Тонкий задній кінець хвостатого ядра, що бере участь в утворенні покрівлі нижнього роlу бічного шлуночка, утворює хвіст хвостатого ядра, cauda nuclei caudati. Латеральна поверхня хвостатого ядра прилягає до внутрішньої капсули, а медіальний край примикає до кінцевої стрічки, stria terminalis.

Функції смугастого тіла:

1. Смугасте тіло здійснює подвійний вплив на бліду кулю, гальмівний і збуджуючий, з переважанням гальмівного.

2. Нейрони смугастого тіла здійснюють гальмівний вплив на нейрони чорної речовини.

3. Смугасте тіло здійснює гальмівний вплив на рухову кору (О. С. Андріанов, 1980).

Сочевицеподібне ядро, nucleus lentiformis, нагадує за формою клинець, основа якого спрямована латерально, а верхівка - медіально і вниз. Воно розташоване латерально і трохи нижче від хвостатого ядра зорового горба, від яких відмежовано внутрішньою капсулою. Спереду і вентрально сочевицеподібне ядро сполучається з головкою хвостатого ядра тонкими стрічками сірої речовини. Латеральна поверхня його трохи опукла, спрямована вертикально і межує із зовнішньою капсулою, capsula externa яка є тонкою мозковою стрічкою, яка латерально обмежена сірою речовиною - огорожею, claustrum. Вентральна поверхня сочевицеподібного ядра розташована горизонтально і в середній своїй частині сполучається з корою в ділянці передньої пронизної речовини. Сочевицеподібне ядро поділяється на три частини: зовнішню темного кольору - лушпину, putamen, та дві медіальні частини світлого кольору - бліду кулю, globus pallidus.

Хвостате і сочевицеподібне ядро відносяться до ланок екстрапірамідної системи і здійснюють складні безумовно-рефлекторні рухи. Хвостате ядро контролює багато загальних рухів. Хвостате ядро і лушпина, разом із мозковою корою контролюють картину рухів, а бліда куля контролює становлення рухів.

При враженні хвостатого ядра виникає клінічна картина, в якій на перший план виступають насильницькі рухи (гіперкинези). Хворий не може впоратися зі своєю мускулатурою.

Огорожа, claustrum, сірого кольору тонка пластинка, яка розміщена у білій речовині півкуль і відокремлює лушпину від кори острівця. Біла речовина, яка розділяє огорожу і лушпину, отримала назву зовнішньої капсули, capsula externa, а ділянка білої речовини між огорожею і корою острівця зветься зовнішньою капсулою, capsula externa. Функція огорожі невідома.

Мигдалеподібне тіло, corpus amygdaloideum, - це складний комплекс ядер, розташованих переважно в ділянці гачка парагіпокампальної закрутки, які відрізняються одне від одного цитологічно і цитоархітенічно, і об’єднуються в морфології як мигдалеподібна* ділянка. Воно розміщено в передньому відділі скроневої частки. Мигдалеподібне тіло є підкірковим нюховим центром, має складну будову і відноситься до лімбічної системи. Експерименти на лімбічній системі мавп та інших тварин вказують на те, що мигдалеподібне тіло бере на себе більшість функцій по контролю загальної поведінки. Мигдалеподібне тіло впливає на поведінку та активність, виходячи із внутрішніх потреб організму: потреби харчування, статевого зацікавлення, прояву гніву.

За новітньою номенклатурою мигдалеподібне тіло, або комплекс, поділяють на чотири поля та вісім ядер. В нейрохірургічній клініці широко користуються класифікацією ядер мигдалеподібної ділянки запропонованої Брокхаусом (Н Brockhaus).

Згідно з цією класифікацією кіркове ядро мигдалеподібної ділянки називається поверхневим перимигдалеподібним, медіальне - поверхневим надмигдалеподібним, а латеральне - латеральним глибоким; латеральна частина базального ядра - проміжним глибоким; медіальна частина базального ядра - вентральним глибоким і додаткове базальне ядро - медіальним глибоким. Ця класифікація найбільш повно подана у стереоскопічному атласі мозку людини (G. Schattenbrandt, Р. Ваіlу, 1959).

Зв’язки базальних ядер

Базальні ядра мають чисельні зв’язки з іншими структурами головного мозку (рис. 157). Через ці з’єднання вони допомагають контролювати підсвідомі рухи.

Аферентні волокна смугасте тіло отримує від зорового горба, від ядер підгорбової ділянки, які обмежують III шлуночок, від покришки середнього мозку та чорної речовини. Ці волокна закінчуються біля малих клітин смугастого тіла, від яких аксони переважно досягають великих клітин, а потім спрямовуються до палідум у складі стріо-палідарного пучка, fasciculus striopallidaris.

Волокна хвостатого ядра перетинають внутрішню капсулу, входять у лушпину, а потім пронизують мозкову пластинку і проникають у палідум.

Еферентні волокна базальних ядер відходять від блідої кулі. Головним пучком, що відходить є лентикулярна петля, ansa lenticularis. Її волокна беруть початок у хвостатому ядрі, беруть участь в утворенні мозкових пластинок, laminae terminales. Петля переривається у блідій кулі. Волокна, що відходять із блідої кулі, перетинають внутрішню капсулу, а на межі з підгорбковою ділянкою вони розпадаються опахалоподібно і закінчуються у передньому та латеральному ядрі зорового горба, підгорбовій ділянці, чорній речовині, nucleus sublhalamicus і червоному ядрі. Частина волокон іде у складі переднього перехрестя покришки (decussatio tegmentalis anterior) на протилежну сторону, де закінчується в однойменних утвореннях.

Другий пучок, що виходить із блідої кулі, - лентикулярний пучок, fasciculus lenticularis, розташовується під zona inserta, включає до свого складу волокна, що йдуть до nucleus subthalamicus, зорового горба, червоного ядра, ядра нижньої оливи, сітчастого утвору, corpora ąuadrigemina, lamina tecti, перивентрикулярних ядер Частина волокон через переднє перехрестя покришки переходить на протилежну сторону і закінчуються в тих же утвореннях.

* amygdaloideus від лат. - мигдалеподібний; син.: мигдалеподібне тіло, corpus amygdaloideum, мигдалеподібне ядро, nucleus amygdalae

Рис. 157. Схема зв’язків базальних ядер із структурами головного мозку (за С. і О. Фогт)

Базальні ядра характеризуються багатими зв’язками з руховою і передруховою зоною кори головного мозку, лімбічною системою та мозочком. Такий широкий спектр зв’язків обумовлює складність функціонального значення базальних ядер (об’єднаних у стріо-палідарну систему) в різних нейрофізіологічних і психофізіологічних процесах (Н. П. Бехтерева, 1971).