Анатомія людини Частина 2 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2008

Спеціальна частина
Нервова система, systema nervosum - Спеціальна частина
Головний мозок - Кінцевий мозок - Лімбічна система

Під Лімбічною системою розуміють комплекс структур кінцевого, проміжного та середнього мозку, що оточують мозковий стовбур у його верхній частині і складають субстрат для проявлення найбільш загальних станів організму (сну, активності, емоцій, мотивацій та інше). Через те, що лімбічна система бере на себе основну функцію в забезпеченні емоцій, таких як біль, задоволення, злість, гнів, жах, горе, сексуальні зацікавлення, покірність і прив’язаність, її інколи називають «вісцеральним» або «емоційним» мозком.

Основну частину Лімбічної системи складають структури, що відносяться до древньої, нової та старої кори, вони розміщені переважно на медіальній поверхні півкуль головного мозку, а також чисельні підкіркові утворення, що тісно з ними пов'язані.

* Термін Лімбічна система (limbus - край) - був запропонований П. Мак-Лийном (1952 р.).

До Лімбічної системи входять нюхові цибулини, нюхові ніжки, нюхові тракти, нюхові горбики, передня пронизна речовина, діагональний пучок Брока, нюхові закрутки (латеральна та медіальна). Всі ці структури об’єднані під загальною назвою «нюхова частина».

На медіальній поверхні півкуль до Лімбічної системи відносяться передня частина мозкового стовбуру та міжпівкульові спайки, які обмежені великою аркоподібною закруткою, дорсальну половину якої займає поясна, а вентральну - парагіпокампальна закрутка (рис. 158) Ззаду - поясна та парагіпокампальна звивини утворюють ретроспленальну ділянку або перешийок isthmus. Спереду - між передньо-нижніми кінцями цих звивин розташована кора задньої орбітальної поверхні лобової частки, передньої частки, острівця та полюс скроневої частки. Парагіпокампальну звивину необхідно відрізняти від гіпокампальної формації, яка утворена тілом гіпокампа, зубчастою звивиною білязональним залишу старої кори та, за думкою деяких авторів, субікулем і передсубікулем, тобто основою і передосновою гіпокампа. Гіпокамп разом із мозковими частками впливає на процес навчання, пізнання нового, запам’ятовування, просторових співвідношень, пам’ять Погіршення пам’яті є результатом ушкодження Лімбічної системи. Люди з такими порушеннями забувають недавні події і не можуть нічого запам’ятати. За новітніми даними закрутка морського коника (гіпокамп) разом з іншими структурами модифікує вияв емоцій, таких як гнів і страх.

До підкіркових утворень Лімбічної системи відносять базальні ядра, неспецифічні ядра таламуса, гіпоталамус, повідець та, на думку деяких авторів, сітчастий утвір середнього мозку. Базальні ядра є найдавнішим утвором Лімбічної системи. Вони представлені пелеостріатумом, архістріатумом і неостріатумом. У людини палеостріатум включає бліду кулю, globus palidum або просто palidum, архістріатум - мигдалеподібне тіло, і неостріатум - лушпину і хвостате ядро.

Рис. 158. Структури головного мозку, що утворюють Лімбічну систему

Із утворень нової кори до Лімбічної системи деякі автори відносять скроневі і лобові відділи та проміжну зону. Ця зона розташована перед грушоподібною і передмигдалеподібною корою з однієї сторони та орбіто-лобовою і скронево-полюсною - з другої. Інколи її називають орбіто-інсулоскроневою корою.

Лімбічна система становить складне переплетення висхідних та низхідних шляхів, які утворюють в межах цієї системи багато колових нейронних зв’язків, що об’єднують різні її структури. Серед них виділяють наступні кола: 1) кінцева стрічка - гіпоталамус - мигдалеподібна ділянка; 2) гіпокамп-склепіння - таламічний пучок (Вик-д’Азира); 3) гіпокамп - через склепіння до соскоподібних тіл - передні ядра таламуса - поясна звивина і через парагіпокампальну звивину знову до гіпокампа (коло Пейпеца). Це коло Пейпец (J. W Papez, 1937) розглядав як своєрідний субстрат емоцій, навчання і пам’яті.

Висхідні шляхи Лімбічної системи анатомічно вивчені недостатньо. Відомо, що вони поряд з класичними чутливими шляхами включають також і дифузні, які йдуть не в складі медіальної петлі. Низхідні шляхи Лімбічної системи, які зв’язують її з гіпоталамусом, сітчастим утвором мозку та іншими структурами мозкового стовбуру, проходять в основному складі медіального пучка переднього мозку, кінцевої (термінальної) стрічки і склепіння. Волокна, які прямують від ппокампа, закінчуються головним чином в ділянці латеральної частини гіпоталамуса, лійці, передзоровій зоні та соскоподібних тілах.

Таким чином, Лімбічна система, займаючи серединне положення, в межах ЦНС, здібна швидко включатись практично у всі функції організму, які спрямовані на активну пристосованість його до умов навколишнього середовища. Лімбічна система отримує аферентні імпульси збудження від утворень нижніх відділів мозкового стовбуру, нюхових структур мозку від нової кори. Ці збудження по системі зв’язків швидко досягають всіх необхідних ділянок Лімбічної системи і миттєво через волокна медіального пучка переднього мозку або через прямі неостріато-тегментальні шляхи активізують або гальмують виконавчі рухові і вегетативні центри нижніх відділів мозкового стовбура і спинного мозку. Цим досягається формування «спеціалізованої» для даних конкретних умов функціональної системи, яка забезпечує досягнення організмом корисного результату.