Конспект лекцій з дисципліни «Анатомія людини» - Григорєва О.А., Світлицький А.О. 2020
Вчення про нутрощі (splanchnologia)
Анатомія внутрішніх органів
Будова, розвиток, варіанти і аномалії, вікові особливості печінки, жовчного міхура та підшлункової залози
План лекції:
1. Печінка
2. Функції печінки
3. Топографія.
4. Підшлункова залоза
5. Жовчний міхур
Печінка - одна з найбільших залоз організму людини. Форма печінки клиноподібна, її маса 1,5 кг, це непарний орган.
Функції печінки
✵ знешкодження різних чужорідних речовин (ксенобіотиків), зокрема, алергенів, отрут і токсинів, шляхом перетворення їх в нешкідливі сполуки
✵ знешкодження та видалення з організму надлишків гормонів, медіаторів, вітамінів, а також токсичних проміжних і кінцевих продуктів обміну речовин, наприклад, аміаку, фенолу, етанолу, ацетону і кетонових кислот;
✵ участь в процесах травлення, а саме забезпечення енергетичних потреб організму глюкозою, і конвертація різних джерел енергії (вільних жирних кислот, амінокислот, гліцерину, молочної кислоти та ін.) в глюкозу (так званий глюконеогенез);
✵ поповнення і зберігання швидко мобілізуються енергетичних резервів у вигляді депо глікогену і регуляція вуглеводного обміну;
✵ поповнення і зберігання депо деяких вітамінів
✵ участь в процесах кровотворення (тільки у плодасинтез холестерину і його ефірів, ліпідів і фосфоліпідів, ліпопротеїдів і регуляція ліпідного обміну;
✵ синтез жовчних кислот і білірубіну, продукція і секреція жовчі;
✵ також служить депо для досить значного об'єму крові, який може бути викинутий в загальне судинне русло при крововтраті або шоці за рахунок звуження судин, які живлять печінку;
✵ синтез гормонів і ферментів, які беруть активну участь в перетворенні їжі в 12-палої кишки та інших відділах тонкого кишечника;
✵ у плода печінка виконує кровотворну функцію. Дезінтоксикаційна функція печінки плода незначна, оскільки її виконує плацента.
Топографія.
Печінка займає:
- праве підребер’я (hypochondrium dextrum);
- частину надчеревної ділянки (regio epigastrica);
- частково ліве підребер’я (hypochondrium sinistrum).
Верхня межа печінки (hepar). Найвища точка печінки відповідає висоті стояння діафрагми (diaphragma): справа вона вища, ніж зліва, а саме проектується на рівні правого IV міжребрового простору (spatium intercostale) по середньоключичній лінії (linea medioclavicularis). Далі ця межа круто опускається праворуч до X міжребрового простору (spatium intercostale X) на середній пахвовій лінії (linea axillaris media), а ліворуч йде до лівого V міжребрового простору (spatium intercostale sinister V) на пригруднинній лінії (linea parasternalis).
Нижня межа печінки починається в Х міжребровому просторі (spatium intercostale X) по правій середній пахвовій лінії (linea axillaris media dextra) і прямує ліворуч вздовж краю правої ребрової дуги (arcus costalis dexter), перетинаючи справа IX ребровий хрящ (cartilago costalis IX). Далі ця межа йде в надчеревній ділянці (regio epigastrica) на 1,5 см нижче мечоподібного відростка (processus xiphoideus), перетинає зліва VII ребровий хрящ (cartilago costalis VII) і досягає V лівого міжребрового простору (spatium intercostale sinistrum V) на пригруднинній лінії (linea parasternalis), що відповідає точці перетину проекції верхньої та нижньої меж печінки (hepar).
Отже, тільки невелика ділянка поверхні печінки (facies hepatis) прилягає в надчеревній ділянці (regio epigastrica) безпосередньо до передньої стінки черевної порожнини.
Печінка розміщена в черевній порожнині, займає праву підреберну ділянку, частково надчеревну та ліву підреберну ділянки. Верхній край печінки справа проходить по 5-му міжребер’ї, зліва по 6-му міжребер’ї. Нижній край печінки справа проходить по краю реберної дуги (в нормі печінка не виступає з-під реберної дуги), зліва - у місці прикріплення 8-го лівого ребра до 7-го. У печінці розрізняють поверхні: верхню випуклу (діафрагмальну) і нижню (вісцеральну). На вісцеральній поверхні є дві повздовжні борозни - права та ліва і одна поперечна; у правій повздовжній борозні спереду знаходиться жовчний міхур. Печінка складається з часточок, які є структурно-функціональною одиницею печінки.
Часточки складаються з печінкових клітин, які називаються гепатоцитами. Гепатоцити виділяють жовч, яка надходить до протоків, що зливаються спочатку в правий і лівий, а потім в один загальний проток, який з’єднується з протоком жовчного міхура і виходить до дванадцятипалої кишки. Кров надходить до печінки по двох судинах: зворотній вені, яка приносить кров від непарних органів черевної порожнини, і від печінкової артерії, з кров’ю якої надходять поживні речовини, кисень; відтікає кров через печінкові вени в нижню порожнисту вену.
Підшлункова залоза є залозою внутрішньої і зовнішньої секреції, вона має тригранну форму, її маса 150 г. Підшлункова залоза розміщується в черевній порожнині в лівій підреберній ділянці на рівні 1-2-го поперекового хребця; спереду від неї розміщений шлунок, головку підшлункової залози охоплює дванадцятипала кишка, зліва розміщена селезінка. Залоза складається з головки, хвоста і тіла. Клітини залози виділяють підшлунковий сік, який по протоках потрапляє в дванадцятипалу кишку. Топографія.
Структурно- функціональна одиниця ендокринної частини підшлункової залози ендокринних острівців (острівці Лангерганса, insulae pancreatici)
✵ Загальна кількість острівців коливається в межах від 1-2 млн.
✵ Діаметр острівця - 100-300 мкм (для порівняння - розмір еритроцита 7 мкм).
✵ Локалізація - серед ацинусів (секреторних відділів) екзокринної частини і відокремленими від них тонким прошарком сполучної тканини.
✵ Найбільша кількість острівців локалізується в хвостовій частині залози. Базофільні клітини (В-клітини, -клітини) - складають основну масу клітин острівців (біля 70-75%). Більша їх частина лежить в центрі острівців, але можуть бути розміщені і поблизу їх капсули. Ці клітини синтезують інсулін, який має гіпоглікемічну дію, тому що він сприяє засвоєнню глюкози крові клітинами тканин.
Ацидофільні клітини (А-клітини, - клітини) - складають 20-25% від усієї клітинної маси острівців, розміщені невеликими групами по всьому острівцю. Ці клітини виробляють гормон глюкагон, який є антагоністом інсуліну. Під його впливом в тканинах здійснюється посилене розщеплення глікогена до глюкози.
Дендритичні клітини (D-клітини) - складають 5-10%, знаходяться по периферії острівця, виробляють соматостатин, який уповільнює синтез гормона росту.
Аргирофільні клітини (D1-клітини) - знаходяться в острівцях у невеликій кількості, виробляють вазоактивний інтестинальний поліпептид (ВИП), який знижує артеріальний тиск, стимулює виділення ферментів та гормонів підшлунковою залозою.