Конспект лекцій з дисципліни «Анатомія людини» - Григорєва О.А., Світлицький А.О. 2020

Вчення про нутрощі (splanchnologia)
Анатомія внутрішніх органів
Будова, розвиток, варіанти і аномалії, вікові особливості органів чоловічої статевої системи

План лекції:

1. Чоловічі статеві органи

2. Яєчко

3. Над’яєчко:

4. Сім’яний канатик

5. Сім’явиносна протока

6. Сім’яні пухирці

7. Передміхурова залоза

8. Бульбоуретральні залози

9. Статевий член

10. Калитка

Статеві органи. У процесі еволюції організм пристосувався до відтворення подібних до себе нащадків. Цьому сприяли два види спеціальних статевих залоз, які визначають статевий диморфізм (статева різниця організмів). Особливість залоз полягає в тому, що у них розвиваються різні (чоловічі та жіночі) статеві клітини, об’єднання яких дає початок розвитку нового, але подібного до батьківських, організму. Пристосування організму до розмноження з використанням статевих залоз призвело до розвитку шляхів виведення із залоз статевозрілих клітин. Структурно-функціональні та генетичні особливості статевих органів обумовлюють їх диференціацію на чоловічі та жіночі.

Чоловічі статеві органи розділяються на внутрішні та зовнішні.

До внутрішніх належать статева та передміхурова (простата) залози. До статевої залози відносяться яєчко з придатком, сім’яний міхурець, сім’явиносна протока.

Яєчко є парним залозистим органом, у якому виробляються чоловічі статеві клітини - сперматозоїди; яєчко складається з часток, кожна частка (їх 150-200) містить канальці, у початковій частині цих канальців (звивиста частина) відбувається утворення (сперматогенез) чоловічих статевих клітин (сперматозоїдів). У тканині яєчок є клітини, що виробляють гормони, тому яєчка є також залозою внутрішньої секреції. Ці гормони впливають на віковий розвиток статевих органів, вторинних статевих ознак, синтез білків, сприяють збільшенню маси кісток тощо. До 10 років розмір яєчка збільшується мало, максимальне збільшення спостерігається у віці 14-15 років. Сім’яні канальні зі всіх часток зливаються, утворюють сім’явивідні шляхи, що переходять у придаток яєчка. До верхнезаднього краю яєчка прилягають сім’яний канатик і придаток яєчка, який головкою зафіксований до верхнього кінця яєчка, а нижнім кінцем - до його нижнього кінця. У придатку яєчка проходить проток придатка, який утворюється при з’єднанні сім’явивідних шляхів яєчка і слугує для проведення сперматозоїдів у сім’явиносну протоку.

✵ Яєчко це складна трубчаста залоза, паренхіму якої складають покручені і прямі сім’яні канальці і оточуючий їх інтерстицій. В покручених канальцях відбувається сперматогенез. По прямих і далі по виносних канальцях спермії поступають в протоку надяєчка. Яєчко також є залозою внутрішньої секреції, яка здійснює синтез і виділення чоловічих статевих гормонів.

✵ Довжина яєчка складає у віці 5 років 15 мм, в 15 років - 20 мм, у 18 років 40 мм, у дорослого 5 мм. Маса яєчка в 14 років дорівнює всього 2 г, а в 1516 вже 8 г. До 20 років маса яєчка досягає 20 г і не змінюється до 50 років. Після 50 років в паренхімі яєчок наступають атрофічні зміни, і їх функція знижується В старості маса яєчка зменшується до 11 -12 г.

✵ Сім’яні канальці у новонароджених і в дитячому віці не мають вираженого просвіту, в 14-16 років у зв’язку з початком сперматогенезу діаметр канальців збільшується, і в них утворюється просвіт. Довжина одного сім’яного канальця дорівнює 70-100 см, а загальна довжина канальців одного яєчка досягає 250-400 м. В кожній частці яєчка містяться 1-2 покручених сім’яних канальні, оточених 4 капілярами.

Над’яєчко:

✵ Над яєчко грає роль накопичувача сперміїв.

✵ У новонароджених він відносно великий, довжина його складає 20 мм.

✵ В перші 10 років над’яєчко майже не росте, в період статевого дозрівання розміри його значно збільшуються.

✵ Маса над’яєчка у дорослого складає 4 г.

Діаметр протоки над’яєчка в середній частині складає 0.5 мм, загальна довжина досягає 6 метрів.

Сім’яний канатик простягається від внутрішнього отвору пахового каналу до верхнього кінця яєчка. В ньому виділяють пахову і калиткову частину. Довжина канатика залежить від положення яєчка і складає 15-20 см.

До складу сім’яного канатика входять: 1) сім’явиносна протока; 2) артерія сім’явиносної протоки; 3) яєчкова артерія; 4) яєчкова вена, яка бере початок від лозоподібного сплетення; 5) нервові сплетення сім’явиносної протоки і яєчка; 6) лімфатичні судини; 7) залишки піхвового відростка очеревини; 8) гладком’язова тканина; 9) рихла сполучнотканинна клітковина з великою кількістю еластичних волокон і відсутністю жирової тканини; 10) рудиментарне утворення «придаток привіска», розташоване в самому нижньому відділі канатика.

Сім’яний канатик має систему оболонок, яка включає в себе: 1) зовнішню сім’яну фасцію; 2) фасцію м’яза, який піднімає яєчко (починається тільки нижче зовнішнього отвору пахового каналу); 3) м’яза, який піднімає яєчко; 4) внутрішню сім’яну фасцію.

Сім’явиносна протока - парна, це продовження протоки придатка яєчка; входить до складу сім’яного канатика, який через пахвинний канал проникає в порожнину малого таза і з’єднується з сім’явипорскувальною протокою, яка проходить крізь товщу передміхурової залози і відкривається в просвіт передміхурової частини уретри.

Сім’яні пухирці розміщені латерально від сім’явиносних протоків, між дном сечового міхура та прямою кишкою. Нижній кінець міхурців переходить у вивідну протоку, яка з’єднується з сім’явиносною протокою та утворює сім’явипорскувальну протоку. У сім’яних міхурцях виробляється рідка частина сперми.

Передміхурова залоза - непарний орган, розміщується під сечовим міхуром так, що охоплює початок сечівника. У передміхуровій залозі утворюється секрет, який входить до складу сперми і стимулює рухову активність сперматозоїдів.

Бульбоуретральні залози, також відомі як куперові залози на ім'я анатома Вільяма Купера (William Cowper) — дві дрібні екзокринні залози в репродуктивній системі чоловіків.

✵ Бульбоуретральні залози щільної консистенції, овальної форми, діаметром 0,3-0,8 см2. Вони гомологічні бартоліновим залозам у жінок. Бульбоуретральні залози розташовані в товщі глибокою поперечною м'язи промежини — сечостатевої діафрагми, біля основи статевого члена — заднього кінця цибулини статевого члена, ззаду і з боків від перетинчастої частини сечовипускного каналу

✵ Кожна залоза розміром з горошину складається з декількох часточок, охоплених разом фіброзною оболонкою

✵ Під час статевого збудження кожна залоза виділяє прозорий, в'язкий слизовий секрет (прееякулят). Ця рідина допомагає змастити сечовипускний канал для проходження по ньому сперматозоїдів, вона захищає від роздратування сечею слизову оболонку сечівника, нейтралізує сліди кислої сечі в уретрі та допомагає видалити будь-яку залишкову сечу або сторонні домішки.

До зовнішніх статевих органів належать статевий член, сечівник і мошонка. Статевий член складається з трьох тіл: парного печеристого та непарного губчастого. В статевому члені розрізняють корінь, головку і тіло. Головка має форму конуса, на ній є вертикальна щілина - зовнішнє вічко сечівника, від нижнього краю якого відходить складка, що продовжується на шкіру статевого члена - вуздечка передньої шкірочки статевого члена. Передня шкірочка - вільна складка біля основи головки.

Калитка - (також мошонка, лат. scrotum) — продовження черевної порожнини, анатомічно відмежоване від неї та розташоване ззовні, в ділянці промежини між статевим членом і анусом.

У людини після статевого дозрівання основа калитки покрита лобковим волоссям. Усередині неї існує подовжня перегородка, що розділяє її на дві половини, в кожній з яких знаходиться яєчко з придатком і сім'яним канатиком.

Розміщення яєчок в калитці дозволяє створювати для них температуру нижче, ніж усередині тіла. За оптимальну температуру вважається 34,4 °С. Температура підтримується приблизно постійною за рахунок того, що калитка опускається нижче в теплих умовах і підтягається до тіла в холодних умовах.

Одне яєчко зазвичай розташоване нижче за інше, що дозволяє їм не бути придавленими один до одного в поперечному напрямі.

Основні шари калитки — шкіра, м'ясиста оболонка, фасції і м'язи.

Оболонки калитки:

1. шкіра

2. м'ясиста оболонка

3. зовнішня сім’яна фасція

4. фасція м'язи, що піднімає яєчко

5. м'яз, що піднімає яєчко

6. внутрішня сім’яна фасція

7. вагінальна оболонка яєчка