Конспект лекцій з дисципліни «Анатомія людини» - Григорєва О.А., Світлицький А.О. 2020

Анатомія опорно-рухового апарату
Окрема міологія
Рентгенологічне дослідження в сучасній анатомії та медицині. Рентгенанатомія структур опорно-рухового апарату

План лекції:

1. Рентгенологічне дослідження

2. Рентгеноанатомія кісток

✵ Рентгенологічне дослідження - застосування рентгенівського випромінювання в медицині для вивчення будови і функцій різних органів і систем і розпізнавання захворювань.

✵ Рентгенологічне дослідження засноване на неоднаковому поглинання рентгенівського випромінювання різними органами і тканинами в залежності від їх об'єму і хімічного складу.

✵ Чим сильніше поглинає даний орган рентгенівське випромінювання, тим інтенсивніше відкидають їм тінь на екрані або плівці.

✵ Для рентгенологічного дослідження багатьох органів вдаються до методики штучного контрастування. В порожнину органу, в його паренхіму або в навколишні його простору вводять речовину, яка поглинає рентгенівське випромінювання в більшій чи меншій мірі, ніж досліджуваний орган (див. тіньовий Контраст).

Вильгельм Конрад Рентген (правильно Рентген; нем. Wilhelm Conrad Röntgen; 27 марта 1845 года — 10 февраля 1923 года) — немецкий физик, первый в истории физики лауреат Нобелевской премии (1901 год).

Принцип рентгенологічного дослідження може бути представлений у вигляді простої схеми: джерело рентгенівського випромінювання → об'єкт дослідження → приймач випромінювання → лікар.

✵ Джерелом випромінювання служить рентгенівська трубка

✵ Об'єктом дослідження є хворий, направлений для виявлення патологічних змін у його організмі. Крім того, обстежують і здорових людей для виявлення приховано протікаючих захворювань.

✵ В якості приймача випромінювання застосовують флюороскопічний екран або касету з плівкою.

За допомогою екрана виробляють рентгеноскопію, а за допомогою плівки - рентгенографію.

Рентгеноанатомія кісток

Кістки скелета можна вивчати на живій людині під час рентгенівського дослідження. Наявність солей кальцію в кістках робить їх менш прозорими для променів, ніж навколишні м'які тканини.

На рентгенограмах можна чітко побачити ділянки щільної і губчастої речовини, розрізнити окремі частини кістки.

Щільна речовина на рентгенограмі має щільні тіні у вигляді світлих смуг більшої чи меншої ширини, а губчаста - сіткоподібний малюнок різних розмірів.

Між двома світлими тінями щільної речовини діафіза помітна темніша широка смуга, що відповідає кістковомозковій порожнині.

Кісткові порожнини, що містять прозорі для рентгенівських променів м'які тканини або повітря (очна ямка, пазухи повітроносних кісток - лобова, клиноподібна, верхня щелепа і порожнина носа), на рентгенограмах мають вигляд великих темних утворень (просвітлень), обмежених світлими лініями - тінями, що відповідають їх кістковим стінкам.

На рентгенограмах можна бачити центри скостеніння, за якими визначають вік людини, простежити заміщення метафізарного хряща кістковою тканиною, зрощення частин кісток тощо.