ПІДРУЧНИК ДИТЯЧА ГІНЕКОЛОГІЯ - 2013

ТЕСТОВИЙ КОНТРОЛЬ З ДИТЯЧОЇ ГІНЕКОЛОГІЇ

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З ДВОМА ПРАВИЛЬНИМИ ВІДПОВІДЯМИ

50. Статева криза у новонародженої:

1. Здуття живота

2. Кров’янисті виділення з піхви

3. Молочні залози не змінюються

4. Підвищення рівня материнських естрогенів

5. Підвищення рівня материнських гестагенів

51. У період дитинства у дівчинки:

1. Довжина тіла матки коротша за довжину шийки матки

2. Шийка матки товща порівняно з маткою

3. Піхва розміщена під кутом, відкритим до переду

4. Епітелій піхви містить багато глікогену

5. Матка довша за шийку

52. Епітелій піхви у період дитинства:

1. Під слабким естрогенним впливом

2. З низьким вмістом глікогену

3. З високою стійкістю до інфікування

4. Має 5-6 шарів епітеліальних клітин

5. Під значним естрогенним впливом

53. У пубертатному періоді:

1. Ростуть і розвиваються внутрішні статеві органи

2. Збільшується кількість фолікулів у яєчниках

3. З’являється оволосіння білої лінії живота

4. Менструації відсутні

5. Зменшується кількість фолікулів у яєчниках

54. У пубертатному періоді у дівчинки:

1. Виникає циклічна секреція гонадотропінів

2. Усі менструальні цикли овуляторні

3. Усі менструальні цикли ановуляторні

4. Постійний овуляторний цикл не формується

5. Виникає ациклічна секреція гонадотропінів

55. У пубертатному періоді у дівчинки:

1. Зростає продукція естрогенів

2. Збільшується продукція андрогенів

3. Зменшується продукція прогестерону

4. Виникає овуляція

56. Передчасне статеве дозрівання:

1. Поява менархе та вторинних статевих ознак у віці до 8 років

2. Настання вагітності у віці до 16 років

3. Календарний вік випереджає кістковий

4. Настання вагітності неможливе

5. Поява менархе та вторинних статевих ознак у віці до 12 років

57. Несправжнє передчасне статеве дозрівання:

1. Зростає секреція ліберинів і гонадотропінів

2. Зростає секреція естрогенів

3. Як наслідок запальних пухлин яєчника

4. Кістковий вік відповідає календарному

5. Відставання фізичного розвитку

58. При передчасному статевому дозріванні необхідно:

1. Обстеження для виявлення причини

2. Пригнічення гормональної функції яєчників

3. Консервативна терапія пухлини яєчника

4. Фізіотерапія

5. Стимуляція гормональної функції яєчника

59. Гетеросексуальне передчасне статеве дозрівання:

1. Внаслідок гіперсекреції андрогенів наднирковими залозами

2. Календарний вік випереджає кістковий

3. Раннє менархе

4. Можливість настання вагітності

5. Помірний розвиток м’язів при високому зрості

60. Прояв естрогенного впливу у новонародженої:

1. Епітелій піхви складається з 30-40 шарів

2. Епітелій піхви складається з 3-4 шарів

3. Реакція піхвового вмісту лужна

4. Каріопікнотичний індекс сягає 80 %

5. У мазку з піхви не визначаються палички Додерлейна

61. У періоді дитинства:

1. Маткові труби тонкі, звивисті

2. Епітелій піхви складається з 2-4 шарів

3. Яєчники збільшуються за рахунок підвищення кількості ооцитів

4. Чутливість аденогіпофіза та гіпоталамуса до естрадіолу нижча, ніж у дорослих жінок

5. Секреція естрадіолу незначна

62. Пубертатний період:

1. Триває з 11 до 17 років

2. Завершується першою менструацією

3. Не супроводжується ростом тіла в довжину, фемінізації обміну речовин не відбувається

4. Завершується вагітністю

5. Стійкі овуляторні цикли не формуються

63. У пубертатному періоді:

1. Збільшується довжина шийки матки

2. Збільшуються розміри матки

3. Збільшується передня частка гіпофіза

4. Не відбувається «стрибка росту»

5. Гіпофіз не змінюється

64. У пубертатному періоді андрогени надниркових залоз:

1. Гальмують ріст скелета

2. Спричинюють скостеніння росткових зон трубчастих кісток

3. Сприяють збільшенню м’язової маси

4. Викликають дозрівання кісткової тканини

5. Не впливають на збільшення м’язової маси

65. У пубертатному періоді естрогени:

1. Прискорюють ріст скелета

2. Викликають дозрівання кісткової тканини

3. Спричинюють скостеніння росткових зон трубчастих кісток

4. Сприяють покращанню росту в довжину

5. Сприяють збільшенню маси тіла

66. До кінця пубертатного періоду останнім завершується:

1. Телархе

2. Менархе

3. Пубархе

4. Ріст волосся у пахвових ділянках

5. Менархе та пубархе

67. Час настання і перебіг статевого дозрівання залежить від:

1. Спадкових факторів

2. Групи крові

3. Росту

4. Вираженості м’язової маси

5. Резус-належності

68. У пубертатному періоді жирова тканина:

1. Зменшується

2. Розміщується переважно в ділянці верхнього плечового пояса

3. Становить 50 % маси тіла

4. Є джерелом утворення естрогенів

5. Є джерелом утворення гестагенів

69. Менархе настає:

1. При досягненні критичної маси тіла

2. Після формування овуляторних циклів

3. Коли жирова тканина становить близько 50 % маси тіла

4. Коли завершується лобкове та пахвове оволосіння

5. Не залежить від маси тіла

70. Причини ювенільних кровотеч:

1. Персистенція жовтого тіла

2. Персистенція зрілого фолікула

3. Овуляція

4. Нормальний розвиток фолікулів

5. Нормальне співвідношення ФСГ/ЛГ

71. Ювенільні кровотечі виникають внаслідок:

1. Тривалої гіперестрогенії

2. Тривалої гіпоестрогенії

3. Гіперандрогенії

4. Гіперпрогестеронемії

5. Гіпервітамінозу

72. Для ювенільної кровотечі характерно:

1. Затримка менструації на 1,5-6 міс.

2. Кровотеча помірна, нетривала

3. Немає ознак анемізації хворої

4. Аборти в анамнезі

5. Затримка менструації на 10-12 міс.

73. Вибір методу гемостазу при ювенільних маткових кровотечах залежить від:

1. Зросту хворої

2. Віку хворої

3. Маси тіла

4. Не залежить від ступеня анемізації

5. Не залежить від стану хворої

74. Мета лікування при ювенільних кровотечах:

1. Гемостаз

2. Припинення менструації

3. Формування овуляторного циклу

4. Пригнічення функції яєчників

5. Пригнічення функції гіпофіза

75. Гормональний гемостаз при ювенільних кровотечах проводять, як правило:

1. Андрогенами

2. Естрогенами

3. Гестагенами

4. Простагландинами

5. Комбінацією андрогенів та естрогенів

76. При ювенільних кровотечах при проведенні гемостазу синтетичними прогестинами використовують:

1. «Синдром віддачі»

2. Початкову дозу — 4-6 таблеток на добу

3. Відміну після припинення кровотечі

4. Різке припинення прийому після досягнення гемостазу

5. Початкову дозу — 1 таблетку на добу

77. Клініка ювенільної кровотечі залежить від:

1. Віку дівчинки

2. Зросту дівчинки

3. Приєднання ДВЗ-синдрому

4. Тривалості попередньої аменореї

5. Не залежить від ступеня анемізації

78. Ювенільні кровотечі необхідно диференціювати з:

1. Хворобою Верльгофа

2. Синдромом виснажених яєчників

3. Синдромом Рокитанського—Хаузера

4. Синдромом Шерешевського—Тернера

5. Пухлиною яєчників

79. Для ювенільної кровотечі характерно:

1. Овуляторний цикл

2. Тривала кровотеча

3. Відсутність ознак анемізації хворої

4. Виникнення гіперкоагуляції

5. Відсутність менархе

80. При ювенільних кровотечах показанням до хірургічного гемостазу є:

1. Задовільні показники гемодинаміки

2. Рівень Hb — 100 г/л, Ht — 29 %

3. Рівень Hb — 70 г/л, Ht — 20 %

4. Наявність тривалої кровотечі

5. Відсутність ефекту від негормональної гемостатичної терапії

81. При ювенільних кровотечах лікування передбачає:

1. Препарати заліза

2. Інсулін

3. Анаболічні стероїди

4. Кортикотропін

5. Преднізолон

82. З-поміж немедикаментозних методів лікування ювенільних кровотеч корисні:

1. Ендоназальний електрофорез вітаміну В1

2. Діатермія вагінальним електродом

3. Ультрафіолетове опромінення крові

4. Електростимуляція шийки матки

5. Електрорелаксація матки

83. Вади розвитку піхви:

1. Атрезія піхви після дифтерії

2. Аплазія піхви

3. Чужорідне тіло піхви

4. Опущення стінок піхви

5. Набряк слизової оболонки піхви

84. Порушення злиття парамезонефральних проток може призвести до:

1. Подвоєння матки і піхви

2. Аплазії матки

3. Інфантильної матки

4. Дисгенезії гонад

5. Синдрому Рокитанського—Хаузера

85. Дисгенезія гонад — це:

1. Ембріопатія

2. Хромосомна патологія

3. Патологія надниркових залоз

4. Гермафродитизм

5. Чоловічий фенотип

86. Гіменатрезія призводить до:

1. Гематокольпосу

2. Метроендометриту

3. Піосальпінксу

4. Менорагії

5. Метрорагії

87. Несправжній жіночий гермафродитизм:

1. Чоловіча гонада та розвиток зовнішніх статевих органів за жіночим типом

2. Жіноча гонада та розвиток зовнішніх статевих органів за чоловічим типом

3. Жіноча гонада та розвиток зовнішніх статевих органів за жіночим типом

4. Помилок при визначенні статі не буває

5. Є хромосомною аномалією

88. Несправжній жіночий гермафродитизм:

1. При каріотипі 46 XY

2. При каріотипі 46 ХХ

3. Гіперсекреція андрогенів наднирковими залозами

4. Зовнішні статеві органи — без особливостей

5. Гіперсекреція гонадотропінів

89. У мікрофлорі піхви дівчаток переважають:

1. Лактобацили

2. Віруси

3. Кишкова паличка

4. Гонококи

5. Бактероїди

90. Патогенна флора піхви за відсутності запальної реакції:

1. Є ознакою патологічного процесу

2. Не є ознакою патологічного процесу

3. Не може стати вірулентною

4. Легко проникає в матку та труби

5. Потребує антибактеріальної терапії

91. Вульвіт у дівчаток:

1. Вторинне захворювання

2. Наслідок сальпінгіту

3. Трапляється зрідка

4. Становить більше половини всіх захворювань статевої системи

5. Ознака підвищеної імунореактивності

92. Вульвовагініт у дівчаток розвивається:

1. При підвищенні опірності організму

2. На фоні ексудативного діатезу, хронічних інфекцій

3. При зловживанні вітамінами

4. При суворому дотриманні правил гігієни

5. При пухлинах яєчника

93. При вульвіті у дівчаток спостерігається:

1. Біль, печіння, свербіж вульви

2. Сонливість

3. Блідість і сухість у ділянці вульви

4. Здуття живота

5. Порушення акту дефекації

94. Лікування вульвовагініту у дівчаток включає:

1. Дотримання гігієни тіла

2. Звичайний режим харчування

3. Збільшення кількості жирів у харчуванні

4. Рефлексотерапію

5. Родонові ванни

95. Лікування вульвовагініту у дівчаток включає:

1. Піхвове спринцювання 0,02 % розчином фурациліну

2. Промивання піхви через тонкий катетер

3. Гарячі ванни з морською сіллю

4. Змазування спиртовим розчином хлорофіліпту

5. Змазування спиртом

96. При лікуванні вульвовагініту у дівчаток можна використовувати:

1. Відвар квіток ромашки

2. Відвар листя липи

3. Відвар листя подорожника

4. Відвар кори дуба

5. Відвар листя кропиви

97. Для лікування гострого бактеріального вульвовагініту у дівчаток використовують антибіотики:

1. Внутрішньовенно

2. У вигляді вагінальних тампонів

3. Per rectum

4. Зрошування піхви через катетер

5. Внутрішньом’язово

98. При лікуванні гострого вульвовагініту у дівчаток спринцювання піхви проводять:

1. 0,02 % розчином фурациліну

2. 3 % розчином пероксиду водню

3. Настоянкою фукорцину

4. Настоянкою йоду

5. Не менше 10 процедур

99. При вульвовагініті на фоні ентеробіозу рекомендуються:

1. Антибіотики

2. Антисептики per os

3. Протиглисні препарати

4. Протигрибкові препарати

5. Анаболічні стероїди

100. При лікуванні грибкового вульвовагініту у дівчаток рекомендується:

1. Змазування ділянки вульви 10 % розчином брильянтового зеленого

2. Макропен

3. Мазі з ністатином, леворином

4. Трихопол

5. Пеніцилін

101. Пухлини статевих органів у дівчаток частіше:

1. З метастазами

2. З ускладненнями

3. Доброякісні

4. Злоякісні

5. Придатків матки

102. Серед пухлин статевих органів у дівчаток частіше спостерігаються:

1. Міома матки

2. Аденокарцинома матки

3. Кіста яєчника

4. Кістома яєчника

5. Саркома піхви або матки

103. Пухлини статевих органів у дівчаток характеризуються:

1. Повільним ростом

2. Наявністю спайок

3. Частим перекрутом ніжки

4. Больовим синдромом при великих розмірах

104. Гранульозоклітинні пухлини у дівчаток спричинюють:

1. Затримку статевого дозрівання

2. Ріст волосся в пахвових ділянках

3. Ріст волосся на обличчі

4. Збільшення клітора

5. Кровотечі з піхви

105. Для пухлин статевих органів у дівчаток характерно:

1. Розміщення у порожнині таза

2. Розміщення у черевній порожнині

3. Симптоми стиснення шлунка

4. Порушення функції сечового міхура не відмічається

5. Повільний ріст

106. Пухлини статевих органів у дівчаток необхідно диференціювати з:

1. Копростазом

2. Гастритом

3. Дистопованою ниркою

4. Переповненим сечовим міхуром

5. Лейкозом

107. При підозрі на пухлину яєчника у дівчинки необхідно:

1. Піхвове дослідження

2. Рентген турецького сідла

3. Ректальне дослідження

4. Визначення гемоглобіну крові

5. Зондування матки

108. При появі кров’янистих виділень із піхви у дівчаток раннього віку необхідно:

1. Бімануальне дослідження

2. Ультразвукове сканування

3. Піхвове дослідження

4. Огляд у дзеркалах

5. Зондування матки

109. Обсяг планового оперативного втручання при кістомі яєчника у дівчаток:

1. Надпіхвова ампутація матки з придатками

2. Видалення пухлини яєчника і маткової труби

3. Вилущення пухлини зі збереженням тканини яєчника

4. Екстирпація матки з придатками

5. Видалення обох яєчників

110. Обсяг оперативного втручання при перекруті ніжки кістоми яєчника у дівчаток:

1. Вилущення пухлини зі збереженням тканини яєчника

2. Видалення яєчника після розкручування ніжки зі збереженням маткової труби

3. Резекція яєчника

4. Видалення пухлини яєчника з трубою

5. Надпіхвова ампутація матки з придатками

111. Діагностичні тести для визначення фази менструального циклу:

1. Метросальпінгографія

2. Лапароскопія

3. Біопсія шийки матки

4. Зондування матки

5. Симптом кристалізації цервікального слизу

112. Діагностичні тести для визначення фази менструального циклу:

1. Біопсія шийки матки

2. Кольпоцитологія

3. Кольпоскопія

4. Вимірювання температури тіла

5. Проба Шиллера

113. Без яких ланцюгів неможлива регуляція менструальної функції:

1. Мозочок

2. Гіпофіз

3. Епіфіз

4. Нирки

5. Щитоподібна залоза

114. Які зв’язки притаманні системі регуляції репродуктивної функції:

1. Ієрархічний

2. Горизонтальний

3. Круговий позитивний

4. Боковий

5. Круговий негативний

115. Чинники, які беруть участь у регуляції репродуктивної функції:

1. Ліберин

2. Еритропоетин

3. Тестостерон

4. Кортизол

5. Прегнандіол

116. Природні естрогени:

1. Щитоподібна залоза

2. Естріол

3. Прогестерон

4. Естрадіолу дипропіонат

5. Синестрол

117. День овуляції можна визначити:

1. За базальною температурою

2. За виділенням естрогенів із сечею

3. За виділенням прегнандіолу з сечею

4. За еозинофільним індексом

118. Під впливом естрогенів виникає:

1. Епіфізарне скостеніння

2. Зниження тонусу матки

3. Ріст епітелію ацинусів молочних залоз

4. Зниження каріопікнотичного індексу

5. Секреторна фаза маткового циклу

119. Ановуляторні цикли характерні для:

1. Підліткового періоду

2. Дітородного періоду

3. Нейтрального періоду

4. Менопаузи

5. Вагітності

120. До дисфункціональних маткових кровотеч належать всі, крім:

1. Ювенільних кровотеч

2. Клімактеричних кровотеч

3. Кровотеч у менопаузі

4. Ановуляторних кровотеч

5. Пов’язаних із персистенцією фолікула

121. Діагноз ановуляторної маткової кровотечі підтверджується всім, окрім:

1. Однофазної гіпотермічної кривої базальної температури

2. Проліферації ендометрія до початку кровотечі

3. Високого рівня КІ

4. Високого рівня ЕІ

5. Двофазної кривої базальної температури

122. Мета лікувальних заходів при дисфункціональній матковій кровотечі в молодому віці:

1. Зменшення крововтрати

2. Відновлення двофазного циклу

3. Відновлення дітородної функції

4. Припинення менструальної функції

5. Відновлення овуляторного циклу

123. При дисфункціональних маткових кровотечах для гемостазу застосовують:

1. Медикаменти, які скорочують матку

2. Гормони

3. Кюретаж або вакуум-аспірацію

4. Препарати, що покращують реологію крові

5. Антибіотики

124. Вкажіть вірильний синдром:

1. Синдром Шихана

2. Синдром Штейна—Левенталя

3. Синдром Кіарі—Фроммеля

4. Синдром Мейгса

5. Адипозогенітальна дистрофія

125. Вкажіть вірильні синдроми:

1. Адипозогенітальної дистрофії

2. Адреногенітальний

3. Синдром Кіарі—Фроммеля

4. Полігіпопітуїтаризм

5. Синдром Мейгса

126. У патогенезі склерокістозних яєчників провідним є все, крім:

1. Гіпопролактинемії

2. Ановуляції

3. Гіперандрогенемії

4. Підвищення рівня лютропіну

5. Гіперестрогенемії

127. Клініка синдрому склерокістозних яєчників включає все, крім:

1. Галактореї

2. Безплідності

3. Гірсутизму

4. Аменореї

5. Ожиріння

128. Форми адреногенітального синдрому:

1. Набутий

2. Пізній

3. Постпубертатний

4. Старечий

5. Перехідний

129. Клінічні прояви уродженого адреногенітального синдрому в новонароджених:

1. Жіночий псевдогермафродитизм

2. Синдром дихальних розладів

3. Гіпертонія

4. Ожиріння

5. Набряки

130. Для передменструального синдрому характерно:

1. Гіперандрогенемія

2. Гіперальдостеронізм

3. Посилення виведення води

4. Гіпертрофія клітора

5. Мастопатія

131. Для патогенетичного лікування синдрому склерокістозних яєчників використовується все, крім:

1. Естрогенів

2. Прогестерону

3. Кломіфену

4. Резекції яєчників

5. Фенестрації яєчників

132. При аменореї-галактореї необхідно:

1. Дослідження секреції пролактину

2. Виключення пухлини гіпофіза

3. Психіатричне дослідження

4. Естрогенотерапія

5. Дослідження основного обміну

133. При яких захворюваннях спостерігається аменорея гіпофізарного походження:

1. Діенцефальний синдром

2. Синдром Шихана

3. Карликовий нанізм

4. Хвороба Сіммондса

5. Синдром Марфана

134. Первинна гіпофізарна аменорея може бути при таких захворюваннях:

1. Синдром «порожнього» турецького сідла

2. Хвороба Іценка—Кушинга

3. Акромегалія

4. Хвороба Сіммондса

5. Синдром Мендельсона

135. Гіпоталамічний генез аменореї можна запідозрити за наявності всіх чиників, окрім:

1. Психогенного фактора

2. Відсутності статевого хроматину

3. Перенесеної нейроінфекції

4. Аліментарного чинника

5. Гіперпролактинемії

136. Ріст запальних захворювань жіночих статевих органів є наслідком усього, крім:

1. Урбанізації

2. Зростаючої міграції населення

3. Зміни статевої поведінки молоді

4. Проституції

5. Гормональної контрацепції

137. Мікрофлора піхви в нормі може містити все, крім:

1. Лактобацили

2. Кишкової палички

3. Хламідій

4. Клебсієли

5. Коринебактерій

138. До фізіологічних захисних механізмів, що запобігають розвитку запальних захворювань статевих органів, належать усі, крім:

1. Фагоцитозу

2. Кислої реакції вмісту піхви

3. Фізіологічної десквамації та цитолізу поверхневих клітин піхви

4. Слизової пробки цервікального каналу

5. Відкритої статевої щілини

139. Інфікування через неушкоджені статеві шляхи можливе при всьому, крім:

1. Трихомоніазу

2. Гонореї

3. Кандидомікозу

4. Хламідіозу

5. Правця

140. Симптоми, найхарактерніші для вульвовагініту, — всі, крім:

1. Порушення нервово-психічного статусу

2. Гіперемії, набряку

3. Печіння, свербежу

4. Кров’янистих виділень

5. Гнійних виділень

141. Чинники, що сприяють виникненню первинного вульвовагініту:

1. Порушення гігієнічних навичок

2. Гіперестрогенія

3. Атрофічні зміни м’язової оболонки

4. Гіперкератоз слизової оболонки

5. Тиреотоксикоз

142. Скарги, типові для початку гострого запалення придатків матки:

1. Біль у епігастрії

2. Невпинне блювання

3. Підвищення температури тіла

4. Позитивний симптом Щоткіна—Блюмберга

5. Порушення менструальної функції

143. Обмеженню процесу при гострому пельвіоперитоніті сприяє все, крім:

1. Бактерицидних властивостей очеревини

2. Бактерицидних властивостей великого сальника

3. Випадіння фібрину

4. Утворення ексудату

5. Утворення транссудату

144. Найчастіші збудники запалення внутрішніх статевих органів у дівчаток — усі, крім:

1. Гонококів

2. Стафілококів

3. Кишкової палички

4. Хламідій

5. Трихомонад

145. Виникненню кандидомікозу не сприяють:

1. Цукровий діабет

2. Лужне середовище піхви

3. Прийом антиметаболітів

4. Нейроендокринні зміни під час вагітності

5. Гіпертонічна хвороба

146. Причини рецидиву трихомоніазу можуть бути пов’язані з:

1. Одночасною терапією обох партнерів

2. Зростаючою стійкістю збудників до медикаментів

3. Гіперфункцією яєчників

4. Тривалим прийомом гормональних засобів

5. Гіпофункцією яєчників

147. Основні місця паразитування трихомонад — усі, крім:

1. Слизової оболонки піхви

2. Ендоцервіксу

3. Вивідних проток великих залоз присінка

4. Скенієвих ходів

5. Маткових труб

148. Вірус простого герпесу II типу часто уражує:

1. Молочні залози

2. Тіло матки

3. Шийку матки

4. Маткові труби

5. Яєчник

149. Медикаментозні засоби для лікування генітального герпесу:

1. Антибактеріальні препарати

2. Продигіозан

3. Ацикловір

4. Леворин

5. Глюкокортикоїди

150. Прояви папіломавірусної інфекції статевих органів:

1. Тупокінцеві кондиломи

2. Плоскі кондиломи

3. Кондиломи на широкій основі

4. Внутрішньом’язові кондиломи

5. Папіломи

151. Етіотропне лікування хламідійних інфекцій проводять препаратами:

1. Ацикловіром

2. Гентаміцином

3. Еритроміцином

4. Клеворіном

5. Трихополом

152. Основні шляхи передачі вірусу СНІД:

1. Статевий

2. Побутовий

3. Повітряно-крапельний

4. Контактний

5. Пероральний

153. Ознаки внутрішньоутробного ураження СНІДом:

1. Синдром дихальних розладів

2. Гідроцефалія

3. Хондродистрофія

4. Саркома Капоші

5. Мертвонародження

154. Локалізація гонорейної інфекції у геніталіях дівчинки:

1. Піхва

2. Яєчники

3. Шийка матки

4. Ендометрій

5. Очеревина

155. Лабораторні дослідження, що застосовуються для уточнення трихомонадного кольпіту:

1. Метод «роздавленої» або «висячої краплі»

2. Забарвлення мазків за методом Романовського—Гімзе, або 1 % розчином метиленового синього

3. Забарвлення мазків за методом Грама

4. Серологічне дослідження виділень з цервікального каналу

5. Гістологічне дослідження шийки матки

156. Лікування гострої гонореї у дівчаток включає все, крім:

1. Антибіотиків

2. Сидячих ванночок із слабким розчином марганцевокислого калію

3. Промивання піхви розчином срібла

4. Інсталяцій у піхву 2 % розчину азотнокислого срібла

5. Лікування із застосуванням гоновакцини

157. Найчастіші збудники запальних захворювань статевих органів у дівчаток:

1. Палички дифтерії

2. Віруси

3. Гонокок

4. Стафілококи

5. Трихомонади

158. Препарати, ефективні при лікуванні урогенітального хламідіозу:

1. Герпевір

2. Солковагін

3. Еритроміцин

4. Нітрофурани

5. Сорбенти

159. Антибіотики, до яких чутлива урогенітальна хламідія:

1. Цитостатичні

2. Цефалоспорини

3. Напівсинтетичні пеніциліни

4. Макроліди

5. Ампіокс

160. Відмітьте органи, в яких паразитує гонокок, окрім:

1. Уретри

2. Шийки матки

3. Тонкого кишечнику

4. Синовіальної рідини

5. Кон’юнктиви ока

161. Шляхи зараження гонореєю такі:

1. Статевий

2. Ентеральний

3. Трансфузійний

4. Краплинний

5. Повітряний

162. Укажіть вірну класифікацію гонореї:

1. Свіжа, хронічна, латентна

2. Гостра, підгостра, хронічна

3. Свіжа, хронічна, рецидивна

4. Гостра, підгостра, рецидивна

5. Гостра, хронічна, латентна

163. У лікуванні сечостатевого трихомоніазу ефективні препарати — всі, крім:

1. Метронідазолу

2. Трихополу

3. Ампіциліну

4. Тинідазолу

5. Клотримазолу

164. Зараження сифілісом виникає в усіх випадках, окрім:

1. Через шкіру

2. Через слизові оболонки

3. Прямим статевим шляхом

4. Повітряно-крапельним шляхом

5. Через предмети домашнього вжитку

165. Обсяг оперативного втручання при атрезії дівочої пліви може бути таким:

1. Вирізання пліви

2. Розтягнення пліви

3. Викроювання ромбоподібного шматка дівочої пліви

4. Діатермокоагуляція пліви

5. Викроювання овального шматка дівочої пліви

166. За наявності серединної перегородки піхви рекомендовані:

1. Діатермокоагуляція перегородки

2. Діатермоексцизія перегородки

3. Кріокоагуляція перегородки

4. Відсікання перегородки від стінок піхви

5. Лапароскопія

167. Найоптимальніший метод оперативного лікування за наявності двох маток та однієї шийки:

1. Видалення однієї з маток

2. Видалення обох маток

3. Розсікання різнойменних ребер обох маток і зшивання її разом

4. Екстирпація обох маток із шийкою

5. Видалення однієї матки із шийкою

168. При аплазії піхви методом вибору слід вважати:

1. Кольпопоез із сигмоподібної кишки

2. Кольпопоез із шматочків тканини малих статевих губ

3. Кольпопоез із твердої мозкової оболонки плода

4. Кольпопоез зі шкіри стегна

169. Укажіть деякі з етапів метропластики за Штрассманом при внутрішньоматковій перегородці:

1. Поздовжнє розрізання тіла матки

2. Поперечне розрізання тіла матки біля її дна

3. Хрестоподібне розрізання тіла матки

4. Перерізання перегородки

5. Ромбоподібне вирізання шматка тіла матки біля її дна

170. У разі нагноєння гематометри та гематосальпінксу виконують:

1. Спорожнення гематометри інструментальним шляхом

2. Екстирпацію матки з придатками

3. Ампутацію тіла матки і труб

4. Екстирпацію тіла матки і труб

5. Видалення придатків

171. Ендокринна функція притаманна таким пухлинам яєчників:

1. Дисгерміномі

2. Цистаденомі

3. Серозній папіломі

4. Фібромі

5. Серозній кістомі

172. Бластоматозні пухлини яєчників — це:

1. Фолікулярна кіста

2. Сецернуюча циліоепітеліальна кістома

3. Цистаденома

4. Параоваріальна кіста

5. Дисгермінома

173. Епітеліальні пухлини яєчників — це:

1. Шоколадна кіста

2. Фіброма

3. Метастатичний рак

4. Саркома

5. Адренобластома

174. Сполучнотканинні пухлини яєчників — це:

1. Фіброма

2. Циліоепітеліома

3. Гранульозоклітинна пухлина

4. Текома

5. Псевдоміксома

175. Гормонопродукуючі пухлини яєчників — це:

1. Фіброма

2. Адренобластома

3. Тератома

4. Псевдоміксома

5. Шоколадна кіста

176. Фемінізуючі пухлини яєчників — це:

1. Саркома

2. Фолікулома

3. Адренобластома

4. Псевдоміксома

5. Тератобластома

177. Провокуючі чинники для апоплексії яєчників:

1. Гіподинамія

2. Фізичне перенапруження

3. Гостре респіраторне захворювання

4. Перенесені раніше оперативні втручання на органах малого таза

178. При апоплексії яєчників спостерігається:

1. Напруження передньої черевної стінки

2. Біль у епігастральній ділянці

3. Підвищення температури тіла

4. Брадикардія

5. Зовнішня кровотеча

179. Апоплексія яєчників характеризується:

1. Кровотечею в черевну порожнину

2. Зовнішньою кровотечею

3. Болями в попереку

4. Болями в епігастральній ділянці

5. Гектичною температурою

180. При полікістозі яєчників:

1. Білкова оболонка стоншена

2. Є численні кісти атретичних фолікулів

3. Однобічне збільшення яєчника

4. Є симптоми подразнення очеревини

5. Напружена передня черевна стінка

181. Нейтральний період розглядають як:

1. Асексуальний

2. Гіперсексуальний

3. Ізосексуальний

4. Препубертатний

5. Пубертатний

182. При гіпоменструальному синдромі найчастіше використовують проби з:

1. Прогестероном

2. Синтетичними прогестинами

3. Дексаметазоном

4. Дефеніном

5. Еленіумом

183. З метою гемостазу пацієнткам з ювенільними матковими кровотечами застосовують засоби — всі, крім:

1. Окситоцину

2. Пітуїтрину

3. Ерготалу

4. Ергомету

5. Прогестерону

184. Основним і провідним симптомом у клініці первинної альгоменореї є:

1. Біль

2. Нудота

3. Блювання

4. Запаморочення

5. Загальна слабкість

185. Альгоменореї поділяють на:

1. Первинну, вторинну

2. Первинну, вторинну, третинну

3. Первинну, вторинну, латентну

4. Первинну, вторинну, рецидивну

5. Функціональну, вторинну, латентну

186. Олігоменорея характеризується:

1. Короткими менструаціями

2. Рідкими менструаціями

3. Рясними менструаціями

4. Тривалими менструаціями

5. Відсутністю менструацій

187. Апоплексія яєчника — це:

1. Розрив тканини яєчника

2. Доброякісне новоутворення

3. Злоякісне новоутворення

4. Перекрут ніжки кісти яєчника

188. При вагіноскопії на слизовій оболонці піхви при дифтерійному вульвовагініті виявляються:

1. Сірі плівки

2. Білі плівки

3. Гнійні плівки

4. Серозні плівки

5. Кров’янисто-гнійні плівки

189. Температурний метод базується на вимірюванні:

1. Базальної температури

2. Загальної температури тіла

3. Кімнатної температури

4. Температури навколишнього середовища

5. Вагінальної температури

190. Повний розвиток вторинних статевих ознак закінчується в:

1. Пубертатному періоді

2. Препубертатному періоді

3. Нейтральному періоді

4. Підлітковому періоді

5. Ювенільному періоді

191. Початок становлення менструальної функції називають:

1. Менархе

2. Пубархе

3. Телархе

4. Пубертат

5. Препубертат

192. Симптом Френкеля — це:

1. Зміщення шийки матки вбік, що супроводжується запаленням геніталей і різким болем

2. Зміщення шийки матки, що супроводжується кровотечею

3. Крововилив у порожнину матки

4. Дворога матка

5. Пухлина матки

193. Яєчник складається з шарів, крім:

1. Епітеліального покриву

2. Білкового

3. Кіркового

4. Мозкового

5. Жовткового

194. Гонорея є:

1. Венеричним захворюванням

2. Грибковим захворюванням

3. Вірусним захворюванням

4. Протозойним захворюванням

5. Паразитарним захворюванням

195. До пубертатного періоду зростає кількість:

1. Жирової тканини

2. М’язової тканини

3. Сполучної тканини

4. Фіброзної тканини

5. Кісткової тканини

196. Синдром полікістозних яєчників — це захворювання, що характеризується:

1. Порушенням структури і функції яєчників

2. Зменшенням паренхіми яєчників

3. Збільшенням паренхіми яєчників

4. Запаленням яєчників

5. Збільшенням продукції естрогенів

197. Аномалії розвитку піхви і матки виникають при:

1. Відсутності злиття мюллерових ходів

2. Злитті мюллерових ходів

3. Злитті скенієвих пазух

4. Злитті мезонефральних проток

5. Відсутності злиття мезонефральних проток

198. Збудник гонореї — це:

1. Гонокок

2. Стафілокок

3. Стрептокок

4. Хламідія

5. Уреаплазма

199. Орган малого таза, що найлегше візуалізується при УЗД:

1. Матка

2. Яєчники

3. Труби

4. Сечовий міхур

5. Пряма кишка

200. Вторинні статеві ознаки з’являються у віці:

1. 8-12 років

2. 6-7 років

3. 7-8 років

4. 8-9 років

5. 12-14 років