ПІДРУЧНИК ДИТЯЧА ГІНЕКОЛОГІЯ - 2013

Розділ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ ГІНЕКОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ДІВЧАТАМ-ПІДЛІТКАМ В УКРАЇНІ

ОРГАНІЗАЦІЯ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОЇ РОБОТИ В ДИТЯЧІЙ ГІНЕКОЛОГІЇ

Лікувально-профілактична робота в гінекології дитячого віку має три основні етапи:

1. Профілактична робота проводиться в яслах, дитячих садках, школах, дитячих поліклініках і стаціонарах.

Першим лікарем, до якого звертаються батьки і дівчата, є лікар-педіатр. Він повинен вміти проводити санітарно-просвітницьку роботу, виявляти патологічні відхилення розвитку статевих органів і при підозрі на гінекологічне захворювання направляти дівчат до спеціаліста — дитячого гінеколога.

Дітям, які знаходяться в дитячих стаціонарах, лікар-педіатр у деяких випадках надає і лікувальну гінекологічну допомогу.

2. Гінекологічні кабінети дитячого віку організовують при дитячих поліклініках. Дитячий гінеколог з лікувальною метою організовує санітарно-просвітницьку роботу з виявлення та профілактики гінекологічних захворювань у дітей. Дівчата, що потребують спеціальної допомоги й обстеження статевих органів, направляються в спеціалізоване гінекологічне дитяче відділення.

3. Дитяче гінекологічне відділення входить до складу дитячого стаціонару. Гінекологічні захворювання у дівчат мають специфічні особливості, тому обстеження та лікування дівчат потребують тісної співпраці дитячих гінекологів з педіатрами.

Санітарно-просвітницьку роботу спільно організовують і проводять педіатр і дитячий гінеколог.

Лекції, бесіди проводяться серед персоналу дитячих установ (ясел, дитячих садків, шкіл, лікувально-профілактичних стаціонарів), серед батьків і дівчат старшого віку, під час яких коротко і доступно ознайомлюють батьків і персонал з особливостями будови статевих органів у дівчат, звертають увагу на можливість гінекологічних захворювань. Батьки і персонал дитячих установ мають бути обізнані, що з розвитком дівчинки відбуваються зміни в усіх органах і системах. У препубертатному періоді змінюються поведінка дівчинки, її ставлення до оточення. Висвітлюються питання гігієни дівчинки у різні періоди статевого розвитку. При цьому значна увага приділяється загальним питанням: гігієні тіла, режиму навчання та відпочинку, необхідності фізичних і водних процедур, які повинні бути адаптовані до відповідного віку. Надмірні фізичні навантаження в будь-якому віці можуть призвести до патологічного формування кісткової системи, зокрема кісток таза, до порушень формування жіночого організму та гормонального статусу.

Педіатр, який читає лекції в пологовому будинку, обов’язково наголошує на гігієні статевих органів дівчаток у період новонародженості.

При огляді статевих органів новонародженої звертають увагу на їх розвиток, характер виділень зі статевих шляхів. На 3-тю-8-му добу після народження дівчинки можливі кров’янисті виділення, що пов’язані з гормональною кризою внаслідок припинення дії материнських гормонів. Виділення із піхви не повинні бути гнійними. Гнійні виділення можуть виникнути в результаті інфікування дитини під час пологів (гонорея, трихомоніаз).

З перших днів життя дівчинки слід рекомендувати регулярно обмивати її зовнішні статеві органи теплою водою з додаванням незначної кількості розчину перманганату калію та змащувати їх стерильною рослинною олією або дитячим кремом. У складках між малими та великими соромітними губами можуть скупчуватися плівки білуватого кольору, які містять, переважно, злущений епітелій. Виділення у вигляді плівок видаляють ватним тампоном, змоченим стерильною рослинною олією.

У нейтральному періоді статевого розвитку за відсутності подразнення зовнішніх статевих органів дівчатам рекомендують гігієнічний душ, своєчасну зміну білизни, яка повинна бути вільною, бажано з бавовни. При забрудненні статевих органів калом, при появі почервоніння рекомендують підмивання відварами рослинних засобів (ромашка, череда) та змащування рослинною олією. Розчин перманганату калію та вазелінову олію застосовувати у цьому віці не рекомендується, оскільки це сприяє виникненню сухості шкіри та слизових оболонок. Підмивання виконують спереду назад, до ділянки відхідника. Дівчата, що страждають на ексудативний діатез, ожиріння, інфекційні захворювання сечовивідних шляхів, діабет, і ті, що часто хворіють на гострі респіраторні захворювання, потребують особливого догляду за статевими органами, тому що вульвовагініти найчастіше виникають у дівчат даної групи ризику.

У препубертатному періоді з’являються вторинні статеві ознаки, відбуваються зміни у внутрішніх і зовнішніх статевих органах. До кінця цього періоду дівчинка повинна бути підготовлена до настання менархе. Проводяться лекції та бесіди з батьками і дівчатами старшого віку про фізіологію препубертатного, пубертатного періодів, про гігієну статевих органів. У цей період можуть з’являтися виділення з піхви та можливе подразнення слизової оболонки статевих шляхів, тому зовнішні статеві органи рекомендовано обмивати слабким розчином перманганату калію.

У пубертатному періоді дівчатам необхідно пояснити правила гігієни під час менструації: обмивання зовнішніх статевих органів виконувати 2-3 рази на день, гігієнічні прокладки міняти у міру забруднення, не рідше 2-3 разів на день.

У лекціях і бесідах, що проводяться серед дівчат пубертатного віку, крім ознайомлення з правилами гігієни, слід торкатися питань запобігання або профілактики статевих стосунків дівчат. Перед проведенням лекцій або бесіди серед дівчат старшого віку педіатр повинен спільно з класним керівником обговорити тему лекції, знати склад класу, його поведінку, щоб під час бесіди або лекції доступно висвітлити питання запобігання статевих стосунків. Дівчатам старшого віку необхідно пояснити, що початок менструацій не свідчить про сформованість організму, який продовжує розвиватися і досягає повного розвитку лише після 18 років. У пубертатному періоді особливо шкідливо впливають на весь організм і статеві залози паління, наркоманія та вживання алкогольних напоїв. Статеве життя в пубертатний період може призвести до вагітності, а вагітність і пологи в цей період часто ускладнюються. Засоби запобігання вагітності порушують правильне встановлення менструальної функції, і як наслідок — нормальний розвиток статевих органів. Дівчинка ще не підготовлена до материнства, тому що не досягла відповідного психічного та соціального розвитку, що необхідний для виховання дитини. Позашлюбне статеве життя, вагітність і народження дитини призводять в подальшому до несприятливих наслідків як для матері, так і для дитини. Переривання вагітності, навіть у медичних закладах, може ускладнитися безплідністю.

Під час загальних медичних оглядів дівчаток пубертатного віку визначають характер менструальної функції, ступінь розвитку вторинних статевих ознак, ретельно пальпують живіт. При підозрі на патологічні відхилення з боку статевих органів дівчина направляється до спеціаліста.

Дівчата з гінекологічними захворюваннями повинні знаходитися під диспансерним наглядом дитячого гінеколога. Тривалість спостереження залежить від перебігу захворювання. Ті з них, що страждають на дисфункціональну маткову кровотечу, після її припинення перебувають під наглядом дитячого гінеколога протягом двох років і відвідують його один раз на 3 міс. Гіперпластичні процеси ендометрія спостерігаються у дівчинки до 16 років. Дівчата з раннім статевим розвитком, вторинною аменореєю, з вадами розвитку перебувають на диспансерному обліку в дитячого гінеколога до 16 років і відвідують лікаря один раз на 3-6 міс. Хворі, що перенесли операції з приводу пухлин придатків матки, обстежуються один раз на 3-6 міс. до 16-річного віку. Після запальних захворювань жіночих статевих органів, за відсутності загострення, дівчата знаходяться під наглядом лікаря до 2 років. На диспансерний облік беруть хворих дівчат після виписування зі стаціонару. Дівчата, що потребують диспансерного нагляду після 16 років, проходять обстеження в жіночій консультації.

Усі оздоровчі заходи, що проводяться і організуються лікарем-педіатром, сприяють гармонійному статевому розвитку дівчинки і запобігають виникненню гінекологічних захворювань у подальшому. Професійно організована роз’яснювальна і лікувальна гінекологічна допомога дівчаткам є запорукою профілактики акушерської та гінекологічної патології у жінки репродуктивного віку.

За сучасними даними літератури, частота гінекологічних захворювань серед дітей і підлітків коливається від 11 до 16,3 %. За одиницю спостереження вважають дівчаток віком від 0 до 17 років включно, яких виділяють у такі вікові групи: 0-7, 8-10, 11-14 (діти) і 15-17 (підлітки). Розподіл за віком дозволяє отримати дані відповідно до етапів розвитку і становлення репродуктивної системи дівчаток.

Показник захворюваності розраховується на 1000 дівчаток віком від 0 до 17 років (загальний показник гінекологічної захворюваності у дітей і підлітків) або на 1000 — кожної вікової групи (віковий показник захворюваності).

Частота і структура гінекологічних захворювань з’ясовуються відповідно до міжнародної класифікації хвороб (МКХ-10). Залежно від завдань дослідження використовують узагальнені рубрики гінекологічних захворювань або детальний їх зміст. Окремі рубрики можуть бути уточнені за етіологічним чинником.

Вивчення гінекологічної захворюваності доцільно проводити в різних регіонах з однаковим рівнем показників здоров’я дітей. До початку роботи, зазвичай, уточнюють чисельність вікового складу дитячого та підліткового населення на обстежуваних територіях.

Для уточнення частоти гінекологічних захворювань використовують дані про звернення до дитячих поліклінік і спеціалізованих гінекологічних кабінетів для дітей і підлітків, результати профілактичних оглядів, поглиблених вибіркових досліджень захворюваності, а також дані госпіталізації. Захворюваність за даними стаціонарів («госпіталізована захворюваність») може вивчатися окремо.

Для збору матеріалу розробляється спеціальна програма- карта, в яку вносять інформацію щодо кожної дівчинки. Карту заповнюють шляхом викопіювання певних даних про звернення дітей і підлітків до усіх лікувально-профілактичних закладів районів (амбулаторії, поліклініки, стаціонару тощо). Викопіювання даних про захворювання (відвідування) проводиться протягом певного проміжку часу, але не менше ніж за календарний рік, що дає можливість відстежувати сезонні коливання хвороби протягом року.

Інтервал між одним і тим самим захворюванням (загостренням хронічного) повинен становити не менше 1 міс.; якщо інтервал дорівнює 30 днів, то його вважають одним випадком захворювання.

Різниця між рівнями захворювання визначається якістю і доступністю медичної допомоги, загальної та санітарної культури дитячого населення, соціальними чинниками тощо.

Для правильної діагностики гінекологічних захворювань дітей і підлітків необхідна послідовність у виборі методів обстеження.

Клінічне обстеження включає: збір анамнезу, загальний огляд з оцінкою ступеня фізичного і статевого розвитку, гінекологічне дослідження, спеціальні методи оцінки репродуктивної системи.

Під час профілактичного огляду в усіх підлітків 15-17 років проводиться ректальне дослідження, у дітей до 14 років його виконують за показаннями.

Вивчення гінекологічної захворюваності у дітей і підлітків дає можливість оцінити питому вагу цієї патології у загальній захворюваності дітей і підлітків, виділити групи ризику за порушеннями репродуктивної функції, своєчасно провести лікування, отже, запобігти порушенням генеративної функції.