Анатомія людини - Г. І. Коляденко 2009

Вступ

Анатомія людини входить до числа біологічних дисциплін.

Біологія — система наук про життя в усіх його проявах на всіх рівнях організації живого. Форму й будову живих організмів досліджує морфологія.

Життєдіяльність організмів і ті процеси, які відбуваються в їхніх структурних елементах, та регуляцію функцій вивчає фізіологія.

Предмет і завдання анатомії. Анатомія людини належить до морфологічних наук. Вона вивчає форму та будову організму людини в цілому та його складових частин (органів, систем) у взаємозв’язку з їхніми функціями та розвитком.

Анатомія є функціональною наукою, оскільки форма та функції органів дуже тісно взаємопов’язані. Вся органічна природа є доказом єдності форми і змісту. Форма та функція зумовлюють одна одну. Через це сучасна анатомія не може обмежитися лише вивченням будови й форми людського тіла, вона має враховувати формотворчі впливи на організм людини трудових процесів, занять фізкультурою та спортом, соціальних умов і всього навколишнього середовища.

Не можна знати анатомію людини без урахування її індивідуального (онтогенез) та історичного еволюційного (філогенез) розвитку протягом усього життя — утробного (ембріогенез) і позаутробного, від народження до смерті. Крім того, будову тіла можна правильно зрозуміти, лише знаючи походження людини як виду (антропогенез).

Людина як біологічна істота належить до тваринного світу. Тому анатомія вивчає будову її тіла й органів з урахуванням біологічних закономірностей, які властиві всім живим організмам, а також вікових, статевих та індивідуальних особливостей.

Анатомія є фундаментом для розвитку цілої низки біологічних наук — ембріології, цитології, гістології, антропології, фізіології, порівняльної анатомії, еволюційного вчення, генетики — й тісно пов’язана з ними. Всі названі науки в різний час виникли в надрах анатомічної науки, а пізніше відокремилися від неї як самостійні. Так, ембріологія вивчає внутрішньоутробний розвиток і формування тканин, органів і всього організму, а ті зміни, які відбуваються в будові тіла й окремих його органів у процесі онтогенезу, вивчає вікова анатомія. Цитологія описує мікроскопічну будову клітин, окремих органоїдів і включень, тоді як гістологія вивчає будову тканин.

Анатомія розкриває найважливіші загальнобіологічні закономірності будови людського організму, його зв’язки з навколишнім середовищем, тваринним світом, зміцнює діалектичний світогляд студентів, розвиває їхнє мислення. Тому анатомія людини є однією з основних дисциплін на природничих факультетах педагогічних інститутів. Вона сприяє всебічному природничонауковому навчанню студентів, які готуються стати вчителями біології в школі.

Знання анатомії потрібні не лише для викладання цього предмета в школі, а й для їх практичного використання, а саме: для контролю за фізичним розвитком дітей, формування різних їхніх особливостей і рухових навичок, уміння обґрунтовувати правила особистої гігієни, для організації раціонального харчування, тренування організму, надання першої медичної допомоги, а також дотримання здорового способу життя.

Методики анатомічного дослідження. Найпоширенішими є такі методики анатомічного дослідження: препарування, фіксації, ін’єкції, просвітлення, мацерації, корозії, макромікроскопії, електронної мікроскопії та рентгенологічні.

Методика препарування — одна з основних при вивченні топографічної анатомії. Вона полягає в тому, що досліджувач розтинає тіло або окремий орган і вивчає їхню будову.

Методика фіксації, або консервування, забезпечує довготривале зберігання окремих органів людського тіла або трупа у спеціальних розчинах (формальдегід, спирт та ін.). Бальзамування трупа — один із методів фіксації.

Методика ін’єкції широко використовується в анатомічних дослідженнях: будь-які порожнини в тілі людини (наприклад, судини) заповнюють забарвленими розчинами, після чого вони стають видимими.

Завдяки методиці просвітлення органи й тканини стають відносно прозорими. Це досягається їх спеціальною хімічною обробкою. Спосіб використовують для вивчення тонкої будови кісток, судин і нервів.

Методика мацерації полягає в тому, що труп або його частини занурюють у теплу воду, розчини кислот або лугу — м’які тканини відокремлюються від кісток. Це дає змогу приготувати окремі кісткові препарати або й цілий скелет.

При дослідженні за методикою корозії органи (бронхіальне дерево, судинне русло та інші) заповнюють еластичною чи легкоплавкою металевою масою, після чого їх піддають мацерації. Внаслідок цього м’які тканини відокремлюються, а введена в орган маса відображає його форму й структуру.

Методика макромікроскопії полягає в тому, що орган розглядається під лупою, або його тонкі зрізи — під мікроскопом. Для цього застосовують спеціальний розчин для забарвлення клітин і тканин.

Завдяки електронній мікроскопії досліджують будову клітин або їхніх окремих структур. Сучасні електронні мікроскопи дають збільшення в сотні тисяч разів, тоді як світлові — в 2000—3000 разів.

Рентгеноскопія (тіньове зображення на екрані), рентгенографія (зображення органів на спеціальній плівці), ендоскопія (обстеження порожнистих органів — шлунка, кишок та інших за допомогою волоконної оптики) — найбільш важливі для вивчення положення, форми і будови органів людини.

Широко застосовується ауторадіографічна методика з використанням радіоактивних ізотопів.

Для вивчення конституції живої людини застосовують антропометричні методики — антропометрію (вимірювання окремих частин тіла) й соматоскопію (зовнішній огляд тіла).

У функціональній анатомії широко використовується експериментальний метод. Наприклад, для визначення життєвої ємності легень використовують спірометрію, сили м’язів — динамометрію, артеріального тиску — тонометрію і т.д.