Анатомія людини - Г. І. Коляденко 2009

Опорно-руховий апарат
Скелет тулуба
Будова хребта

Хребетний стовп, або хребет (columna vertebralis), є основою всього тіла і утворюється з 31—35 хребців, з’єднаних між собою рухомими й нерухомими зчленуваннями.

Хребетний стовп має 5 відділів: шийний — 7 хребців, грудний — 12 хребців, поперековий — 5 хребців, крижовий — 5 хребців, які зрослися в одну кістку — криж, і куприковий — 4—5 хребців.

Хребець (vertebra) (рис. 19) має тіло (corpus), позаду якого є дуга (arcus). Тіло й дуга оточують отвір хребця (foramen vertehrale). Отвори суміжних хребців утворюють хребетний канал, у якому міститься спинний мозок. У місцях з’єднання дуги з тілом утворюються вирізки (верхня та нижня). Вирізки суміжних хребців обмежують міжхребцеві отвори, крізь які виходять спинномозкові нерви. Від дути відходять 7 відростків: задній, непарний — остистий (processus spinosus), 2 бічні — поперечні (processus transversus),

2 верхніх суглобових (processus articularis superior) і 2 нижніх суглобових (processus articularis inferior). Суглобовими відростками хребці з’єднуються між собою в хребетний стовп. Хребці кожного відділу мають свої специфічні особливості, які відрізняють їх від хребців інших відділів.

Шийний відділ складається з семи шийних хребців (vertebrae cervicales), які мають невелике тіло, роздвоєні остисті відростки (за винятком першого та сьомого хребців). Поперечні відростки разом з рудиментами ребер утворюють міжхребцевий отвір, крізь який проходить до головного мозку хребтова артерія.

Перший шийний хребець, або атлант (atlas), сполучається з черепом і має форму кільця, оскільки в нього відсутні тіло й остистий відросток. Складається він з передньої та задньої дуг, між якими є потовщення — бічні маси.

Передня дуга замінює тіло хребця і має на передній поверхні передній горбок, а на задній поверхні — ямку зуба для зчленування із зубом II шийного хребця. На задній дузі міститься задній горбок, який є залишком остистого відростка.

Від бічних мас, на яких виділяють верхню та нижню суглобові ямки, що замінюють суглобові відростки, відходять короткі й товсті поперечні відростки.

Рис. 19. Хребці:

а, б — восьмий грудний хребець (вигляд збоку і згори); в — третій поперековий хребець (вигляд згори); г — шостий шийний хребець (вигляд згори); д — перший шийний хребець — атлант (вигляд згори); е — другий шийний хребець — осьовий (вигляд спереду); 1 — тіло хребця; 2 — дуга хребця; 3 — отвір хребця; 4 — вирізка хребця нижня; 5 — вирізка хребця верхня; 6 — верхній суглобовий відросток; 7 — нижній суглобовий відросток; 8 — поперечний відросток; 9 — остистий відросток; 10 — верхня реберна ямка; 11 — нижня реберна ямка; 12 — реберна ямка поперечного відростка; 13 — передня дуга атланта; 14 — задня дуга атланта; 15 — бічна маса атланта; 16 — верхня суглобова ямка атланта; 17 — зуб осьового хребця

II шийний хребець, або осьовий (axis), дістав назву відповідно до виконуваної функції, оскільки навколо нього, як навколо осі, обертається І хребець разом із черепом. Від тіла хребця, яке має неправильну форму, вгору відходить невеликий товстий відросток — зуб (dens). Його слід розглядати як частину тіла І хребця, що приєдналася в процесі філогенезу до тіла II хребця. На зубі є невеликі передня та задня суглобові поверхні, що сполучаються з І хребцем. Замість верхніх суглобових відростків по обидва боки від зуба розташовані дві суглобові поверхні, обернені вгору та вбік, нижні суглобові відростки такі, як і в інших хребців, а остистий відросток — короткий і товстий.

Важливе практичне значення має передній горбок поперечного відростка VI шийного хребця, оскільки він розвинений трохи більше, ніж в інших шийних хребців, і попереду від нього проходить загальна сонна артерія (внаслідок цього він дістав назву сонного). В разі поранення сонної артерії необхідно швидко притиснути судину до горбка й тим самим припинити кровотечу.

Грудний відділ хребетного стовпа складається з дванадцяти грудних хребців (vertebrae thoracicae). На їхніх високих, трикутної форми тілах розміщені реберні ямки, з якими сполучаються суглобові поверхні головок ребер. Оскільки більшість ребер з’єднується з тілами двох хребців, то вони мають по дві «неповні» реберні ямки: на верхньому краї хребця — верхню реберну ямку, а на нижньому — нижню, які разом формують «повну» реберну ямку для головки ребра.

Винятком є І грудний хребець, на верхньому краї якого міститься «повна» реберна ямка для І ребра, а на нижньому — «неповна» для II ребра. Головними ознаками X, XI та XII грудних хребців є «повні» суглобові ямки на їхньому тілі.

Верхні та нижні суглобові відростки плоскі, розміщені у фронтальній площині й майже вертикально, а їхні суглобові поверхні обернені відповідно вперед і назад.

Поперечні відростки містяться ззаду від суглобових, значно розвинені, потовщені на кінцях і мають на передній поверхні суглобову ямку для зчленування з горбком ребра. Слід пам’ятати, що поперечні відростки XI та XII грудних хребців таких ямок не мають.

Остисті відростки значно довші, ніж у шийних хребців, і мають тригранну форму. У верхніх грудних хребців вони розташовані більш горизонтально, у середніх — ідуть майже вертикально вниз, а в нижніх — знову набувають горизонтального напрямку.

Хребцеві отвори грудних хребців округлої форми й менших розмірів, ніж у шийному та поперековому відділах.

Рис. 20. Крижова кістка:

а — вигляд спереду:

І — основа крижової кістки; 2 — верхній суглобовий відросток; 3 — бічна частина; 4 — поперечні лінії; 5 — верхівка крижової кістки; 6 — тазові крижові отвори; б — вигдяд іззаду:

1 — крижовий канал; 2 — верхній суглобовий відросток; 3 — вушкоподібна поверхня; 4, 5, 8 — крижові гребені (проміжний, серединний, бічний); 6 — крижовий отвір; 7 — верхівка крижової кістки

Поперековий відділ хребетного стовпа утворюється з п’яти хребців (vertebrae lumbales). Своїми розмірами (тіло велике, овальної форми), масою, відсутністю суглобових ямок і поперечних отворів вони відрізняються від шийних та грудних хребців.

Суглобові відростки поперекових хребців масивні, розміщені в сагітальній площині й вертикально. На верхніх суглобових відростках є невелике потовщення — сосочкоподібний відросток. Поперечні відростки тонкі й плоскі. Біля основи кожного з них є додаткові відростки. Більшість анатомів розглядають їх як залишки ребер. Остисті відростки цих хребців великі, довгі, мають вигляд широкої пластинки, потовщені на кінцях і лежать майже горизонтально.

Крижовий відділ хребетного стовпа складається з п’яти крижових хребців, які у 17—25 років зростаються в одну кістку (os sacrum).

За формою крижова кістка (рис. 20) нагадує клин, основа якого обернена догори, а верхівка — вниз і трохи вигнута вперед. Основа крижової кістки нагадує тіло хребця і зчленовується з останнім (V) поперековим хребцем під кутом, утворюючи мис (promontorium), який виступає у порожнину таза. Позад нього розміщується верхній отвір крижового каналу, який проходить крізь усю крижову кістку і є продовженням хребетного каналу. Вгору від задньої частини основи відходять два невеликих плоских верхніх суглобових відросткиякі разом з нижніми суглобовими відростками останнього поперекового хребця утворюють попереково-крижове зчленування. Верхівка крижової кістки закінчується крижовими ріжками, між якими є крижовий отвір.

Рис. 21. Чоловічий (вгорі) та жіночий таз:

1 — клубова кістка; 2 — клубова ямка; 3 — крижова кістка; 4 — кульшова западина; 5 — куприк; 6 — сіднична кістка; 7 — лобковий симфіз; 8 — підлобковий кут; 9 — сідничний бугор; 10 — затульний отвір; 11 — лобкова кістка; 12 — вхід у малий таз; 13 — крижово-клубовий суглоб; 14 — передня верхня клубова ость; 15 — гребінь клубової кістки

На крижовій кістці виділяють тазову та спинну поверхні й бічні частини. Тазова поверхня значно ввігнута, входить до складу задньої стінки малого тазу. Біля її краю розміщуються чотири або п’ять пар тазових крижових отворів, крізь які проходять нерви крижового сплетення та судини.

Спинна поверхня крижової кістки опукла. Вздовж серединної лінії проходить серединний крижовий гребінь — наслідок зрощення остистих відростків крижових хребців. По боках від нього лежать невисокі проміжні крижові гребені — злиття верхніх та нижніх суглобових відростків, а зовні їх містяться бічні крижові гребені — наслідок зрощення поперечних відростків.

Масивні бічні частини крижової кістки утворилися внаслідок зрощення поперечних відростків крижових хребців та залишків крижових ребер. На верхніх половинах бічних частин є вушкоподібні поверхні, що зчленовуються з клубовими кістками й формують крижово-клубові суглоби. Позаду цих поверхонь є крижові горбистості, до яких прикріплюються зв’язки.

У жінок крижова кістка ширша, менш вигнута й коротша (рис. 21), ніж у чоловіків.

Куприковий відділ хребетного стовпа (coccygis) складається з 4—5 куприкових хребців, у людей середнього віку вони зрощуються. За формою куприк нагадує дзьоб птаха, обернений основою догори й дещо зігнутий. Верхньою поверхнею куприк з’єднується з крижем, до якого спрямовані два куприкових ріжки. У жінок куприк ширший і менш вигнутий, ніж у чоловіків.