Анатомія людини - Г. І. Коляденко 2009

Опорно-руховий апарат
Скелет нижньої кінцівки
Будова та з'єднання кісток

Пояс нижньої кінцівки, або таз, складається з двох тазових кісток (ossa coxae), вони ще мають назву безіменних (ossa innominata) і крижової кістки (os sacrum). Тазові кістки з’єднані напівсуглобом — симфізом.

Тазова кістка (рис. 37) складається з трьох кісток: клубової, сідничної та лобкової. Всі три кістки до 15—16-річного віку з’єднані хрящем (синхондроз), після чого хрящ костеніє в ділянці кульшової западини, всі три кістки зростаються тілами, внаслідок чого утворюється монолітна тазова кістка.

Клубова кістка (os ilium) розміщена у верхній частині тазової кістки, складається з тіла, яке утворює верхню частину кульшової западини й крила, яке зверху має клубовий гребінь. Спереду гребінь утворює передньоверхню й передньонижню клубову ость, а ззаду відповідно — задньоверхню і задньонижню клубову ость. Під нижньою остю міститься велика сіднична вирізка. Внутрішня поверхня крила ввігнута й має назву клубової ями, нижче якої розташована дугоподібна лінія. На задній поверхні крила є вушкоподібна суглобова поверхня для з’єднання з такою ж поверхнею крижової кістки. Зовні крило має три сідничні лінії (верхню, нижню й задню) для прикріплення однойменних м’язів таза.

Рис. 37. Права тазова, або безіменна, кістка:

1 — крило клубової кістки; 2 — клубовий гребінь; 3 — передня верхня клубова ость; 4 — передня нижня клубова ость; 5 — верхня гілка лобкової кістки; 6 — лобковий гребінь; 7 — лобкова кістка; 8 — нижня гілка лобкової кістки; 9 — нижня гілка сідничної кістки; 10 — сіднична кістка; 11 — сідничний бугор; 12 — верхня гілка сідничної кістки; 13 — мала сіднична вирізка; 14 — тіло сідничної кістки; 15 — ость сіднична; 16 — кульшова западина; 17 — тіло клубової кістки; 18 — велика сіднична вирізка; 19 — задня нижня клубова ость; 20 — задня верхня клубова ость; 21 — клубова кістка

Сіднична кістка (os ischii) міститься в нижній частині тазової кістки, має тіло й дві гілки. Тіло її утворює задню частину кульшової западини. Від тіла починається верхня гілка, яка переходить у нижню. Разом вони утворюють сідничний бугор, вище нього міститься сіднична ость. Вище ості є велика, а нижче неї — мала сіднична вирізки.

Лобкова кістка (os pubis) лежить попереду тазової кістки. Вона має тіло, яке утворює передню частину кульшової западини й дві гілки — верхню та нижню. Вздовж верхньої гілки є лобковий гребінь, який закінчується лобковим горбком. Верхня й нижня гілки лобкової кістки, з’єднуючись між собою, утворюють кут, зовнішня поверхня якого дещо видовжена й шорстка. Цими поверхнями дві лобкові кістки з’єднуються між собою за допомогою хряща й утворюють лобкове зрощення — симфіз, що замикає таз спереду. Гілки лобкової кістки, з’єднуючись з гілками сідничної кістки, утворюють затульний отвір (foramen obturatum). Тіла трьох тазових кісток, після їх зрощення, утворюють глибоку кульшову западину (acetabulum) — суглобову поверхню для зчленування з головкою стегнової кістки.

Таз (pelvis) людини утворюється двома тазовими кістками, крижовою кісткою й куприком, поділяється на великий і малий, з боків їх розділяє дугоподібна лінія клубової кістки, ззаду — мис крижової кістки, спереду — гребінь лобкової кістки й верхній край лобкового зрощення (симфіза). Симфіз — це синхондроз, утворений волокнистим хрящем, у якому є невелика щілина, причому в жінок вона значно більша, ніж у чоловіків. У вагітних жінок хрящ симфіза має властивість пом’якшуватися, й під час пологів щілина дещо збільшується, що сприяє легшому проходженню плода крізь малий таз.

Статеві відмінності таза добре помітні в ділянці підлобкового кута: у чоловіків він гострий (приблизно 70—75°), у жінок — тупий (90—100°). Кут таза утворює так звану лобкову дугу. Крила клубової кістки у жінок ширші й розташовані більш горизонтально, тоді як у чоловіків вони майже перпендикулярні. В тазі чоловіка й жінки передньозадні та бічні виміри великого таза різняться. Так, у жінок вони в середньому на 3—4 см більші, ніж у чоловіків. Канал спинного мозку жіночого таза має форму циліндра, чоловічого — конуса.

Кістки таза з’єднуються між собою спереду напівсуглобом — симфізом, збоку малорухомим амфіартрозом, який міститься між вушкоподібними поверхнями крил клубових кісток і крижової кістки.

Амфіартрози закріплені короткими міцними зв’язками. Крім них є ще дві довгі зв’язки. Обидві вони починаються віялоподібно, перша — від крижової кістки й куприка, друга — від крижової кістки. Перша прикріплюється до сідничного бугра, друга — до сідничної ості. Ззаду клубовий гребінь з’єднується з поперечними відростками V поперекового хребця міцною клубово-поперековою зв'язкою. Крижова кістка з куприком з’єднуються синхондрозом, який не костеніє до глибокої старості. Затульний отвір затягнутий затуленою перетинкою (рис. 38).

Рис. 38. Зв’язки і суглоби таза (права сторона):

1 — міжхребцевий отвір; 2 — міжостьова зв’язка; 3 — надостьова зв’язка; 4 — крижовий канал; 5 — крижово-остьова зв’язка; 6 — крижово-горбова зв’язка; 7 — великий сідничний отвір; 8 — малий сідничний отвір; 9 — затульна перетинка; 10 — розріз лобкового симфізу; 11 — крижово-клубовий суглоб; 12 — мис; 13 — міжхребцеві диски; 14 — жовта зв’язка