Анатомія людини - Г. І. Коляденко 2009

Опорно-руховий апарат
Скелет нижньої кінцівки
Будова і з'єднання кісток вільної нижньої кінцівки

Вільна нижня кінцівка складається зі стегна, гомілки й стопи (рис. 39, 40).

Стегнова кістка (femur) — найдовша і найміцніша трубчаста кістка скелета людини, тіло кістки майже циліндричної форми, трохи вигнуте наперед. На проксимальному епіфізі є головка, в центрі якої є заглиблення — ямка головки стегнової кістки. Нижче головки міститься шийка стегнової кістки, в місці її переходу в тіло лежать два горби — вертлюги (великий і малий). Спереду їх з’єднує міжвертлюжна лінія, а ззаду — міжвертлюжний гребінь. На задній поверхні стегнової кістки є шорстка лінія (linia aspera), яка розгалужується на присередню та бічну губи.

Рис. 39. Скелет нижньої кінцівки (вигляд спереду):

1 — крижова кістка; 2 — куприк; 3 — лобковий горбок; 4 — затульний отвір; 5 — сідничний бугор; б — медіальний надвиросток стегнової кістки; 7 — медіальний виросток стегнової кістки; 8 — медіальний виросток великогомілкової кістки; 9 — медіальна кісточка; 10 — головка надп’яткової кістки; 11 — човноподібна кістка; 12 — медіальна клиноподібна кістка; 13 — перша плеснева кістка; 14 — проксимальна фаланга; 15 — дистальна фаланга; 16 — кубоподібна кістка; 17 — п’яткова кістка; 18 — бічна кісточка; 19— передній край великогомілкової кістки; 20 — тіло малогомілкової кістки; 21 — горбистість великогомілкової кістки; 22 — головка малогомілкової кістки; 23 — бічний виросток великогомілкової кістки; 24 — бічний виросток стегнової кістки; 25 — наколінник; 26 — бічний надвиросток стегнової кістки; 27 — тіло стегнової кістки; 28 — міжвертлюжна лінія; 29 — великий вертлюг; 30 — шийка стегнової кістки; 31 — головка стегнової кістки; 32 — передня нижня клубова ость; 33 — передня верхня клубова ость; 34 — клубовий гребінь; 35 — сіднична ость

На дистальному епіфізі є два виростки: медіальний і бічний, на яких лежать суглобові поверхні. Над ними на бічних поверхнях розташовані надвиростки, до яких прикріплюються м’язи і зв’язки. На передній поверхні дистального епіфіза є суглобова поверхня для з’єднання з наколінником. На задній поверхні епіфіза між виростками міститься міжвиросткова ямка.

Наколінник (patella) — найбільша сесамоподібна кістка в скелеті людини. Він міститься між сухожилком чотириголового м’яза стегна й бере участь в утворенні колінного суглоба. Верхня поверхня наколінника називається основою, нижня — верхівкою, задня поверхня вкрита хрящем, передня — шорстка.

Рис. 40. Скелет нижньої кінцівки (вигляд іззаду):

1 — задня верхня ость клубової кістки; 2, 3 — клубовий гребінь; 4 — шийка стегнової кістки; 5 — великий вертлюг; 6 — міжвертлюжний гребінь; 7 — малий вертлюг; 8 — шорстка лінія; 9 — наколінна поверхня; 10 — бічний надвиросток стегнової кістки; 11 — бічний виросток стегнової кістки; 12 — бічний виросток великогомілкової кістки; 13 — головка малогомілкової кістки; 14 — бічна кісточка; 15 — блок надп’яткової (таранної) кістки; 16 — горбистість V плесневої кістки; 17 — п’ятковий горбок; 18 — медіальна клиноподібна кістка; 19 — горбистість човноподібної кістки; 20 — медіальна кісточка; 21 — задня поверхня тіла великогомілкової кістки; 22 — лінія камбалоподібного м’яза; 23 — медіальний виросток великогомілкової кістки; 24 — медіальний виросток стегна; 25 — медіальний надвиросток стегнової кістки; 26 — сідничний бугор; 27 — куприк; 28 — крижова кістка

Кульшовий суглоб (articulаtio coxae; рис. 41) утворений головкою стегнової кістки й кульшовою западиною тазової кістки, навколо якої розташована товста хрящова кульшова губа, внаслідок чого западина стає ще глибшою й головка стегнової кістки глибоко заходить у неї. Цей суглоб має горохоподібну форму, що є різновидом кулястого суглоба. Рухи в цьому суглобі відбуваються навколо трьох осей: поперечної — згинання та розгинання, сагітальної — відведення й приведення, вертикальної — обертання всередину й назовні. Крім того, в суглобі можливі колові рухи (циркумдукція). Внаслідок того, що головка стегнової кістки більш ніж наполовину входить у кульшову западину, рухи в суглобі дещо обмежені порівняно з плечовим суглобом.

Кульшовий суглоб закріплений добре розвиненими зв’язками. Найбільша з них — клубово-стегнова, яка починається від передньої нижньої ості клубової кістки й прикріплюється до міжвертлюжної лінії стегнової кістки. Від ямки головки стегнової кістки тягнеться кругла зв'язка стегна, що з’єднує його з центральною поверхнею кульшової западини. В цій зв’язці проходять кровоносні судини й нерви до головки стегна.

Рис. 41. Кульшовий суглоб (вигляд спереду):

1 — крижово-остьова зв’язка; 2 — крижово-горбова зв’язка; 3 — затульна перетинка; 4 — лобково-стегнова зв’язка; 5 — кульшова губа; 6 — клубово-стегнова зв’язка

Гомілка (crus) складається з двох кісток — великогомілкової й малогомілкової. Великогомілкова кістка лежить медіально, а малогомілкова — латерально.

Великогомілкова кістка (tibia; рис. 42). Тіло цієї кістки має тригранну форму, завдяки чому на ньому є три поверхні: медіальна, бічна й задня. Медіальна й бічна поверхні утворюють передній край, що у верхньому відділі переходить у горбистість, до якої прикріплюється сухожилок чотириголового м’яза стегна. Задня й бічна поверхні цієї кістки, сполучаючися між собою, утворюють міжкістковий гребінь, розташований латерально. Проксимальний епіфіз кістки потовщений, має два виростки з суглобовими поверхнями — медіальний і бічний. Між виростками міститься міжвиростковий горбок,, до якого прикріплюються зв’язки. На бічному виростку збоку є суглобова поверхня для зчленування з головкою малогомілкової кістки. Дистальний епіфіз має дві суглобові поверхні: нижньою поверхнею кістка з’єднується з надп’ятковою кісткою заплесна, а бічною — з малогомілковою кісткою. З медіального боку на дистальному епіфізі є міцний виросток — кісточка, що теж має суглобову поверхню для з’єднання з надп’ятковою кісткою.

Малогомілкова кістка (fibula; див. рис. 42) має довге й тонке тіло тригранної форми, з такими ж поверхнями, як і великогомілкова кістка. Поверхні відділяються одна від одної переднім, заднім та міжкістковим краями. Проксимальний епіфіз має головку з суглобовою поверхнею, за допомогою якої малогомілкова кістка зчленовується з великогомілковою. Дистальний епіфіз масивніший за проксимальний, має потовщену бічну кісточку, на медіальній поверхні якої є суглобова поверхня для з’єднання з надп’ятковою кісткою.

Рис. 42. Кістки правої гомілки (вигляд спереду):

1 — міжвиросткове підвищення великогомілкової кістки; 2 — медіальний виросток; 3 — горбистість великогомілкової кістки; 4 — медіальна поверхня; 5 — бічна поверхня; 6 — передній край; 7— міжкістковий край; 8 — медіальна кісточка; 9 — бічна кісточка малогомілкової кістки; 10 — бічний виросток медіальної кістки

Рис. 43. Правий колінний суглоб (вигляд спереду):

1 — наколінна поверхня; 2 — задня схрещена зв’язка; 3 — передня схрещена зв’язка; 4 — медіальний меніск; 5 — великогомілкова бічна зв’язка; 6 — зв’язка наколінника; 7 — наколінник; 8 — сухожилок чотириголового м’яза стегна; 9 — міжкісткова перетинка гомілки; 10 — головка малогомілкової кістки; 11 — суглобова капсула; 12 — бічний меніск; 13 — малогомілкова бічна зв’язка

Суглоб коліна (articulаtio genus) утворений дистальним епіфізом стегнової кістки, суглобовими виростками проксимального епіфіза великогомілкової кістки і наколінником (рис. 43). Суглоб за формою належить до блокоподібнокулястих. У ньому можливі такі рухи: згинання й розгинання як у блокоподібному суглобі, а при зігнутому коліні суглоб стає кулястим і в ньому можливе також обертання навколо вертикальної осі, відведення й приведення. Суглобові поверхні кісток, що утворюють колінний суглоб, не цілком конгруентні, тому між ними є два меніски, котрі мають форму неповних кілець і лежать на суглобовій поверхні проксимального епіфіза великогомілкової кістки. Своїми кінцями меніски прикріплені зв’язками до міжвиросткового горбка гомілки. Зовнішнім потовщеним краєм меніски з’єднуються з суглобовою капсулою, а внутрішній загострений і вільний край оточує отвір кільця. Отвір меніска сполучає два відділи суглоба, що лежать вище й нижче нього. Всередині суглоба є дві схрещені зв’язки, які починаються від міжвиросткової ямки й прикріплюються до міжвиросткового горбка великогомілкової кістки. На бічних поверхнях суглоба є міцні бічна й медіальна зв'язки, ззаду — коса підколінна зв'язка, від наколінника до горбистості великогомілкової кістки тягнеться власна зв'язка наколінника.

Всередині суглоба синовіальна оболонка утворює багато складок, слизові сумки. Найбільша з них розташована вище наколінника, під сухожилком чотириголового м’яза стегна.

Великогомілкова і малогомілкова кістки з’єднуються між собою щільною фіброзною пластинкою — міжкістковою перетинкою гомілки, яка кріпиться до міжкісткових країв цих кісток. Суглобова поверхня бічного надвиростка великогомілкової кістки з’єднується з головкою малогомілкової кістки плоским суглобом, що закріплюється додатковими зв’язками. Внизу гомілкові кістки своїми суглобовими поверхнями, розташованими на великогомілковій кістці і медіальній поверхні бічної кісточки, сполучаються синдесмозом, скріпленим велико- та малогомілковими зв'язками, а тому цей суглоб майже нерухомий.

Кістки стопи (ossa pedis; рис. 44) утворюють три відділи: заплесно, плесно й фаланги пальців.

Заплесно (tarsus) складається з семи кісток: п’яткова, надп’яткова (таранна), човноподібна, три клиноподібні й кубоподібна.

П’яткова кістка (calcaneus) найбільша серед кісток заплесна, має тіло з суглобовими поверхнями і п'ятковий горб, до якого прикріплюються сухожилки м’язів. Суглобова поверхня, що міститься вгорі, з’єднується з суглобовою поверхнею надп’яткової (таранної) кістки, а передня кубоподібна суглобова поверхня — з кубоподібною кісткою.

Рис. 44. Кістки стопи:

1 — п’ятковий горб; 2 — п’яткова кістка; 3 — тіло надп’яткової (таранної) кістки; 4 — шийка надп’яткової кістки; 5 — головка надп’яткової кістки; 6 — кубоподібна кістка; 7 — човноподібна кістка; 8 — бічна клиноподібна кістка; 9 — проміжна клиноподібна кістка; 10 — медіальна клиноподібна кістка; 11 — основа плеснової кістки; 12 — тіло І плеснової кістки; 13 — головка І плеснової кістки; 14 — основа фаланги; 15 — тіло фаланги; 16 — блок фаланги; 17 — дистальна фаланга; 18 — середня фаланга; 19 — проксимальна фаланга; 20 — блок надп’яткової (таранної) кістки

Надп’яткова (таранна) кістка (talus) має тіло й головку, на верхній поверхні кістки міститься блок надп'яткової кістки. Разом з кістками гомілки вона утворює гомілково-стопний суглоб. Головка надп’яткової кістки має опуклу суглобову поверхню для сполучення з човноподібною кісткою.

Човноподібна кістка (os naviculаre) ззаду має глибоку ямку, якою з’єднується з головкою надп’яткової кістки. Передньою поверхнею вона з’єднується з трьома клиноподібними кістками.

Кубоподібна кістка (os cuboideum) займає бічну частину дистального ряду заплесна, має форму куба, з’єднується з п’ятковою та IV—V плесневими кістками.

Клиноподібні кістки (ossa cunciformia) — медіальна, бічна й проміжна займають у заплесні медіальну частину, з’єднуються з човноподібною та I, II, III плесневими кістками.

Гомілковостопний суглоб (articulatio talocruralis) утворюється кістками гомілки і надп’ятковою (таранною) кісткою. Суглобові поверхні дистального епіфіза великогомілкової кістки та обох кісточок з’єднуються з блоком надп’яткової кістки. Форма суглоба блокоподібна. В суглобі можливі згинання й розгинання навколо фронтальної осі. А при згинанні стопи можливі ще рухи: пронація й супінація. Згинання стопи — це той рух, яким вона опускається донизу, а при розгинанні піднімається й наближається до гомілки. Суглобова сумка гомілковостопного суглоба тоненька і добре розтягується. Гомілковостопний суглоб закріплюють міцні зв’язки, які йдуть від гомілки до п’яткової, надп’яткової та човноподібної кісток (рис. 45).

Плесно (ossa metatarsae) — це п’ять невеликих трубчастих кісток, кожна з них має основу, тіло й головку. Основою вони з’єднуються з клиноподібними й кубоподібною кістками заплесна, а головками — з основними фалангами пальців. Перша кістка плесна коротша, але значно товща за інші.

Рис. 45. Фронтальний розріз правого гомілковостопного суглоба:

1 — епіфізарний синхондроз (між діафізом і епіфізом великогомілкової кістки); 2 — медіальна кісточка; 3 — надп’яткова кістка; 4 — сухожилок заднього великогомілкового м’яза; 5, 7 — надп’ятковий суглоб; 6 — надп’ятково-п’яткова міжкісткова зв’язка; 8 — п’ятковий горб; 9 — довга підошовна зв’язка; 10 — п’яткова кістка; 11 — сухожилок довгого малогомілкового м’яза; 12 — сухожилок короткого малогомілкового м’яза; 13 — суглобова капсула; 14 — п’ятково-малогомілкова зв’язка; 15, 18 — гомілковостопний суглоб; 16 — бічна кісточка; 17 — епіфізарний синхондроз між діафізом і епіфізом малогомілкової кістки; 19 — міжкісткова перетинка; 20 — діафіз малогомілкової кістки; 21 — діа- , фіз великогомілкової кістки

Пальці стопи мають таку саму будову, як і пальці кисті. І палець складається з двох фаланг — проксимальної й дистальної, а II, III, IV, V — з трьох фаланг — проксимальної середньої й дистальної. Пальці стопи значно коротші, особливо IV та V. А І палець довгий і широкий.

Суглоби та зв’язки стопи. Розрізняють декілька суглобів. Між надп’ятковою і п’ятковою кістками є надп'ятково-п'ятковий (таранний) суглоб, який за формою наближається до циліндричного. В утворенні надп'ятково-п'ятково-човноподібного суглоба беруть участь три кістки: п’яткова, надп’яткова й човноподібна. За формою цей суглоб близький до кулястого. Надп’ятково-п’ятковий і надп’ятково-п’ятково-човноподібний суглоби утворюють один комбінований підтаранний суглоб (articulatio subtalaris) і функціонують разом. Завдяки цим суглобам здійснюється відведення, пронація й супінація стопи. Суглоби, що утворюються між іншими кістками заплесна, складні, малорухомі, їх можна віднести до амфіартрозів.

Рис. 46. Кістки й суглоби стопи (розпил стопи):

1 — малогомілкова кістка; 2 — великогомілкова кістка; 3 — гомілковостопний суглоб; 4 — медіальна дельтоподібна зв’язка; 5 — поперечний суглоб стопи; 6 — надп’ятково-п’ятково-човноподібний суглоб; 7— човноподібна кістка; 8 — клиноподібні кістки І, II, III; 9 — заплесно-плеснові суглоби; 10 — міжфалангові суглоби; 11 — плесно-фаланговий суглоб; 12 — кубоподібна кістка; 13 — п’ятково-кубоподібний суглоб; 14 — надп’ятковий (таранний) суглоб

Заплесно-плеснові суглоби (articulatio tarsometatarseae) утворені суглобовими поверхнями основ плеснових кісток та суглобовими поверхнями трьох клиноподібних кісток і кубоподібної кістки. Суглобову капсулу фіксують тильні та підошовні заплесно-плеснові зв'язки.

Плеснові кістки своїми головками з’єднуються з проксимальними фалангами пальців, утворюють кулясті суглоби, в яких можливе згинання й розгинання, а інші рухи обмежуються добре розвиненим зв’язковим апаратом. Міжфалангові суглоби стопи, як і кисті, мають блокоподібну форму.

Стопа в цілому. Стопа виконує в основному дві функції: опорну й амортизаційну. Під час стояння опорними точками є п’ятковий горб і головки плеснових кісток. При зміні постави тіла тиск його маси на ці точки змінюється (рис. 46).

Амортизаційна функція стопи перш за все зумовлена її дуговою конструкцією. Розрізняють дві дуги: поздовжню й поперечну, які утворюють склепіння стопи. Причому поздовжня дуга проходить по бічному й медіальному краях стопи. Фактично є дві поздовжніх дуги (склепіння). Найвища точка (над підлогою 5—7 см) міститься на внутрішній дузі — на нижній поверхні головки надп’яткової кістки, а на зовнішній дузі найвища точка (над підлогою 2—3 см) відповідає нижньому рівню щілини п’ятково-кубоподібного суглоба. Утворення поперечної дуги (склепіння) стопи пов’язане з будовою клиноподібних кісток. Найвища точка цієї дуги збігається з рівнем заплесно-плеснових суглобів.

У зміцненні обох дуг стопи беруть участь підошовні плеснові та міжкісткові зв’язки, підошовний апоневроз та м’язи стопи, які не лише зміцнюють кістки, але й напружують зв’язки, до яких вони частково прикріплюються.

Склепіння стопи формуються в процесі життя людини під впливом стояння, ходіння, бігу, стрибків. Склепіння збільшуються повільно аж до періоду статевого дозрівання. У людей, і передусім у дітей, зі слабкими зв’язками і м’язами стопи, може розвинутися плоскостопість. Іноді вона має професійний характер. Значний вплив на формування склепіння стопи мають фізичні вправи, взуття.