Анатомія людини - Г. І. Коляденко 2009

Опорно-руховий апарат
Скелет черепа
Будова та з'єднання кісток черепа

Череп (cranium) являє собою скелет голови, складається з 23 кісток, які утворюють два відділи: мозковий і лицевий. Мозковий череп виконує захисну функцію, в його порожнині міститься головний мозок. Кістки лицевого черепа утворюють ямки й порожнини для органів слуху, зору, нюху, а також початкових відділів органів дихання і травлення.

Мозковий череп має основу й склепіння. Кістки склепіння мають особливу будову. Кожна кістка складається із зовнішньої та внутрішньої пластинок компактної речовини, між якими міститься губчаста речовина з комірками, заповненими червоним кістковим мозком. Внутрішня пластинка компактної речовини, яка прилягає безпосередньо до мозку, називається склоподібною. У разі травм черепа вона тріскається на дрібні шматочки й може ушкоджувати судини мозку.

Мозковий череп. До складу мозкового черепа входить 8 кісток — 2 парні (2 тім’яні, 2 скроневі) та 4 непарні (лобова, решітчаста, клиноподібна й потилична).

Тім’яна кістка (os parietale; рис. 47) парна, широка, має дві поверхні (зовнішню та внутрішню) та чотири краї. Верхніми зубчастими краями обидві тім’яні кістки з’єднуються стріловим швом.

Рис. 47. Права тім’яна кістка (вигляд зсередини):

1 — лобовий кут; 2 — стрілоподібний край; 3 — борозна верхньої стрілової пазухи; 4 — потиличний кут; 5 — потиличний край; 6 — артеріальні борозни; 7 — борозна сигмоподібної пазухи; 8 — соскоподібний кут; 9 — лускоподібний край; 10 — клиноподібний кут; 11 — лобовий край

Передні краї з’єднуються з лобовою кісткою вінцевим швом. Задні краї тім’яних кісток з’єднуються з потиличною кісткою, утворюючи лямбдоподібний шов. Бічні краї разом зі скроневими кістками утворюють лускоподібний шов. Тім’яна кістка має чотири кути: передньоверхній — лобовий; верхньозадній — потиличний, передньонижній — клиноподібний і задньонижній — соскоподібний. Мозкова поверхня кістки має пальцеподібні втиснення й артеріальні борозни. Зовнішня поверхня тім’яної кістки опукла, має дугоподібну вискову лінію, до якої кріпиться жувальний м’яз. Посередині кістки є тім'яний горб: у немовлят він добре виражений, а у дорослих згладжений і являє собою незначне підвищення.

Скронева кістка (os temporale; рис. 48) парна, розміщена в бічній частині черепа і є частиною його основи. Ця кістка складається з трьох частин: барабанної, лускоподібної та кам’янистої.

Барабанна частина міститься в центрі кістки й оточує спереду, знизу та ззаду зовнішній слуховий отвір, що веде в середнє вухо (барабанну порожнину), розміщене в товщі кам’янистої частини.

Рис. 48. Скронева кістка (вигляд зсередини):

1 — дугоподібне підвищення; 2 — тім’яний край; 3 — покрівля барабанної порожнини; 4 — борозна сигмоподібної порожнини; 5 — потиличний край; 6 — шилоподібний відросток; 7 — верхівка кам’янистої частини; 8 — кам’яниста частина; 9 — виличний відросток; 10 — основний край луски; 11 — артеріальна борозна; 12 — задня поверхня кам’янистої частини; 13 — внутрішній слуховий отвір

Лускоподібна частина частково утворює бічну поверхню склепіння черепа, на її внутрішній поверхні є пальцеподібні втиснення і борозни — відбитки судин. Верхній край лускоподібної частини з’єднується з тім’яною кісткою, утворюючи лускоподібний шов, а переднім краєм лускоподібна частина з’єднується з великим крилом клиноподібної кістки. Від лускоподібної частини в горизонтальному напрямку відходить виличний відросток, який, з’єднуючись з виличною кісткою, утворює виличну дугу. Під виличним відростком міститься овальна нижньощелепна ямка для зчленування з су і лобовим відростком нижньої щелепи. Перед суглобовою поверхнею лускоподібної частини міститься суглобовий горбок.

Кам'яниста частина має вигляд тригранної піраміди, верхівка якої спрямована вперед і досередини. Ця частина скроневої кістки має передню, задню й нижню поверхні. Усередині піраміди міститься середнє та внутрішнє вухо. На передній поверхні піраміди є втиснення вузла трійчастого нерва, а ззаду від нього — дугоподібне підвищення. На задній поверхні міститься внутрішній слуховий отвір, який веде у внутрішній слуховий хід, де пролягають лицевий та присінково-завитковий нерви.

На нижній поверхні кам’янистої частини міститься зовнішній отвір сонного каналу, в якому проходить внутрішня сонна артерія. Поряд із цим отвором на нижній поверхні піраміди є глибока яремна ямка, обмежена яремною вирізкою.

Між кам’янистою та лускоподібною частинами міститься м'язово трубний канал, що веде в барабанну порожнину. В цьому каналі розміщена хрящова частина слухової труби, яка з’єднує порожнину середнього вуха з носоглоткою.

Зовні кам’яниста частина має соскоподібний відросток, основою спрямований угору, верхівкою донизу. На внутрішній поверхні соскоподібного відростка є борозна сигмоподібної пазухи, яка продовжується в борозну поперечної пазухи, що огинає яремний відросток потиличної кістки й доходить до яремного отвору черепа. Всередині соскоподібного відростка, між перегородками губчастої речовини, є численні соскоподібні печери, заповнені повітрям. Вони сполучаються з середнім вухом. У малих дітей печер зовсім немає, а з’являються вони з віком. У старечому віці печери збільшуються в розмірах за рахунок остеопорозу. Під соскоподібним відростком міститься шилоподібний відросток. Між соскоподібним і шилоподібним відростками є шилососковий отвір, крізь який із порожнини черепа виходить лицевий нерв.

Лобова кістка (os frontale; рис. 49, 50) непарна, в ній розрізняють носову частину, або тіло, дві очноямкові частини і луску.

Носова частина розташована посередині лобової кістки, в ній є заповнена повітрям порожнина, яка поділяється перетинкою на дві частини. Ця порожнина з’єднується з середніми носовими ходами. Тому лобову кістку відносять до пневматичних кісток. Тіло лобової кістки на своєму нижньому краї має носові вирізки, які зчленовуються з носовими кістками. Зовнішня поверхня носової частини міститься в заглибині між бічними поверхнями й лускою.

Лобова луска займає передньоверхню частину черепа і з’єднується зубчастим швом із тім’яною кісткою. На бічних поверхнях луска має лобові бугри, які у різних людей виражені неоднаково. Під лобовими буграми є підвищення — надбрівні дуги, між якими лежить надперенісся.

Рис. 49. Лобова кістка (вигляд знизу):

1 — носова частина; 2 — надперенісся; 3 — надбрівні дуги; 4 — надочноямковий край; 5 — ямка слізної залози; 6 — виличний відросток; 7 — очноямкова поверхня; 8 — решітчасті отвори; 9 — решітчаста вирізка

Рис. 50. Лобова кістка (вигляд із середини):

1 — борозна верхньої стрілової пазухи; 2 — лобовий гребінь; 3 — виличний відросток; 4 — пальцеподібні втиснення; 5 — очноямкова частина; 6 — мозкові підвищення; 7 — артеріальні борозни; 8 — тім’яний край

Очноямкові частини лобової кістки, розташовані під надбрівними дугами, утворюють верхню частину орбіти. В бічному відділі стінки орбіти, біля основи виличного відростка, розміщена ямка слізної залози, а латеральніше від неї розташована блокова ямка, до неї кріпиться невеличкий хрящ, через який перекидається сухожилок блокоподібного м’яза. Між очноямковими частинами є глибока вирізка, яку заповнює решітчаста пластинка решітчастої кістки.

На внутрішній поверхні луски є пальцеподібні втиснення й підвищення, а також лобовий гребінь, який, роздвоюючись догори, обмежує борозну стрілової пазухи.

Потилична кістка (os occipitale; рис. 51, 52) непарна, складається з чотирьох частин: основної, двох бічних і потиличної луски.

Рис. 51. Потилична кістка (вигляд іззовні):

1 — внутрішня потилична горбистість; 2 — верхня вийна лінія; 3 — нижня вийна лінія; 4 — потиличний виросток; 5 — основна частина; 6 — глотковий горбок; 7 — яремна вирізка; 8 — яремний відросток; 9 — зовнішній потиличний гребінь

Основна частина, або схил потиличної кістки, лежить спереду великого потиличного отвору. Внутрішня поверхня схилу гладенька, а зовнішня — нерівна й посередині має глотковий горбок, до якого прикріплюється один із глоткових м’язів. Схил з’єднується плоским швом із тілом клиноподібної кістки. Ззаду потиличний отвір оточує потилична луска, яка має зубчастий край, зовнішню та внутрішню поверхні. Посередині зовнішньої поверхні луски розташована зовнішня потилична горбистість, яка продовжується донизу у вигляді гребеня. В обидва боки від потиличного гребеня відходять верхні та нижні вийні лінії, до яких прикріплюються потиличні м’язи. На внутрішній, або мозковій, поверхні луски є хрестоподібне підвищення, по ходу якого пролягають борозни поперечної пазухи, а догори йде борозна верхньої сагітальної пазухи, що є відтисненням венозних пазух твердої мозкової оболонки. Від хрестоподібного підвищення вниз до великого отвору йде внутрішній потиличний гребінь. З боків потиличний отвір оточують бічні частини кістки, на нижній поверхні яких є по суглобовому виростку, ними потилична кістка з’єднується з І шийним хребцем — атлантом. Над виростками розташовані під’язикові канали. По латеральному краю бічних частин є глибока яремна вирізка, обмежена яремним відростком. Яремна вирізка разом із яремною ямкою кам’янистої частини скроневої кістки обмежують яремний отвір.

Рис. 52. Потилична кістка (вигляд зсередини):

1 — борозна верхньої стрілової (сагітальної) пазухи; 2 — лямбдоподібний край; 3 — потилична луска; 4, 14 — внутрішня потилична горбистість; 5 — внутрішній потиличний гребінь; 6 — соскоподібний край; 7 — борозна сигмоподібної пазухи; 8 — схил; 9 — основна частина; 10 — бічна частина; 11 — яремна вирізка; 12 — яремний відросток; 12 — борозна поперечної пазухи

Решітчаста кістка (os ethmoidale; рис. 53) непарна, належить частково до кісток мозкового та лицевого черепа. Мозковою частиною кістки є решітчаста пластинка, яка займає горизонтальне положення між очноямковими частинами лобової кістки. Крізь її численні отвори проходять у порожнину черепа нюхові нерви. Вгору від пластинки спрямований півнячий гребінь, а вниз — перпендикулярна пластинка, що ділить у верхній частині носову порожнину на праву та ліву половини, тобто ця пластинка є верхньою частиною перегородки носа. По боках перпендикулярної пластинки розташовані решітчасті лабіринти, побудовані з невеликих решітчастих клітин, наповнених повітрям. Бічні стінки лабіринта оточені очноямковою пластинкою, яка утворює медіальну поверхню орбіти. Від медіальної поверхні решітчастих лабіринтів відходять пластинки, що утворюють верхню та середню носові раковини.

Рис. 53. Решітчаста кістка (вигляд згори):

1 — перпендикулярна пластинка; 2 — середня носова раковина; 3 — півнячий гребінь; 4 — решітчастий лабіринт; 5 — очноямкова пластинка; 6 — решітчаста пластинка

Рис. 54. Клиноподібна кістка:

а — вигляд спереду; б — вигляд іззаду; 1 — турецьке сідло; 2 — зоровий канал; 3 — круглий отвір; 4 — овальний отвір; 5 — остистий отвір; 6 — верхня очноямкова щілина; 7 — отвір клиноподібної пазухи; 8 — бічна пластинка крилоподібного відростка; 9 — медіальна пластинка крилоподібного відростка; 10 — крилоостистий відросток; 11 — крилоподібний відросток; 12 — велике крило; 13 — мале крило

Клиноподібна кістка (os sphenoidale; рис. 54) непарна, займає центральне положення серед кісток основи черепа. Вона складається з тіла і трьох пар відростків, належить до повітроносних, пневматизованих. До тіла спереду приєднуються малі крила, збоку — великі, знизу — крилоподібні відростки. Тіло клиноподібної кістки має порожнину — клиноподібну пазуху, заповнену повітрям, яке заходить крізь два отвори на передній поверхні тіла. Клиноподібна пазуха розділена на дві частини, якими вона сполучається з носовою порожниною. Верхня поверхня тіла має заглиблення — турецьке сідло, на дні якого є ямка, де залягає гіпофіз. Спереду ямки є горбок сідла, а позаду — виступ у вигляді пластинки, що має назву спинки турецького сідла. Від тіла трохи догори й латерально відходять малі крила, які частково утворюють верхню стінку орбіт. Біля основи крил проходять зорові канали. З обох боків тіла відходять великі крила. В їхній основі розташовані круглі, овальні й остисті отвори, крізь які проходять гілки трійчастого нерва й середня артерія великого мозку. Передня поверхня великого крила утворює бічну стінку орбіти. Зовнішня вискова і підвискова стінки входять до складу вискової та підвискової заглибин черепа. Між великими й малими крилами є верхня очноямкова щілина, яка сполучає порожнину черепа з орбітою. Крізь неї проходять очна артерія й гілки трійчастого нерва. Крилоподібний відросток складається з бічної та медіальної пластинок. Між ними є крилоподібна ямка. В основі крилоподібного відростка спереду назад проходить крилоподібний канал. Спереду крилоподібні відростки з’єднуються з тілом верхньої щелепи. До крилоподібних відростків прикріплюються жувальні м’язи.

Лицевий череп. Кісток лицевого черепа 15, із них 6 — парних і 3 — непарних. Парні кістки: носова, верхня щелепа, вилична, піднебінна, нижня носова раковина, слізна; непарні кістки: леміш, або сошник, нижня щелепа й під’язикова.

Верхня щелепа (maxilla; рис. 55) складається з тіла, від якого відгалужуються 4 відростки — лобовий, виличний, піднебінний і комірковий. Усередині тіла є приносова верхньощелепна пазуха, яку називають — гайморовою порожниною. Крізь верхньощелепний розтвір пазуха з’єднується з середнім носовим ходом. На тілі верхньої щелепи розрізняють 4 поверхні: очноямкову, передню, носову і підвискову. Очноямкова поверхня утворює нижню стінку орбіти, на ній пролягає підочноямкова борозна, яка переходить у підочноямковий канал, що відкривається на передній поверхні тіла кістки підочноямковим отвором. Нижче отвору є заглиблення — собача ямка. Задня поверхня кістки, обернена до підвискової поверхні, має горб верхньої щелепи. На медіальній поверхні кістки є носова вирізка, вище якої розміщений лобовий відросток, що межує з носовою частиною лобової кістки. Носові вирізки разом із носовими кістками утворюють на черепі грушоподібний отвір носової порожнини. Медіально від носової поверхні верхньої щелепи відходить піднебінний відросток. Піднебінний відросток двох щелеп утворює передню частину кісткового піднебіння. Латерально від тіла кістки відходить виличний відросток, який з’єднується плоским швом з виличною кісткою. Від нижньої частини тіла верхньої щелепи дугоподібно розташований комірковий, або альвеолярний, відросток, у якому розміщені 8—9 зубних комірок.

Рис. 55. Верхня щелепа:

а — вигляд іззовні; б — вигляд ізсередини; 1 — очноямкова поверхня; 2 — лобовий відросток; 3 — підочноямковий отвір; 4 — собача ямка; 5 — передня поверхня тіла; 6 — верхньощелепна пазуха; 7 — підвискова поверхня; 8 — піднебінний відросток; 9 — комірковий відросток; 10 — слізна борозна; 11 — горб верхньої щелепи; 12 — виличний відросток

Піднебінна кістка (os palatinum) складається з двох пластинок — горизонтальної й перпендикулярної. Горизонтальні пластинки піднебінних кісток, з’єднуючися між собою, утворюють задню частину серединного піднебінного шва, а з’єднуючись з піднебінними відростками верхньої щелепи — поперечний піднебінний шов. Перпендикулярна пластинка піднебінної кістки бере участь в утворенні зовнішньої стінки носової порожнини й лежить спереду медіальної пластинки крилоподібного відростка клиноподібної кістки. На верхньому краї піднебінна кістка має клинопіднебінну вирізку.

Вилична кістка (os zygomaticum; рис. 56) парна, розміщена між верхньощелепною, висковою та лобовою кістками й має два відростки: лобовий і скроневий. Разом з верхньою щелепою вилична кістка утворює нижній край орбіти. Скроневий відросток кістки разом з виличним відростком скроневої кістки утворює виличну дугу.

Слізна кістка (os lacrimale) парна, найтонша з усіх кісток черепа, розташована на медіальній поверхні орбіти. На бічній поверхні її є слізний гребінь, що обмежує ззаду слізну борозну, яка разом з однойменною борозною верхньої щелепи утворює носослізний канал, що йде з порожнини орбіти в нижній носовий хід.

Носова кістка (os nasale) парна, невелика видовжена пластинка, яка бере участь в утворенні спинки носа. Вгорі кістка сполучається з носовою вирізкою лобової кістки, з боків — з лобовими відростками верхньої щелепи. Нижній край носової кістки вільний, він обмежує передній отвір носової порожнини і з’єднується з носовим хрящем.

Нижня носова раковина (concha nasalis inferior) парна, найменша й найтонша з усіх кісток лицевого черепа, прикріплюється до зовнішньої стінки носа, тобто до верхньої щелепи й до перпендикулярної пластинки піднебінної кістки.

Леміш (vomer) — непарна кістка, являє собою пластинку чотирикутної форми, переднім краєм сполучається з нижнім краєм перпендикулярної пластинки решітчастої кістки. В нижнім краї з’єднується з хрящовою частиною носової перегородки. Задній край відокремлює один від одного задні носові отвори.

Рис. 56. Вилична кістка:

1 — лобовий відросток; 2 — скронева поверхня; 3 — скроневий відросток; 4 — очноямкова поверхня

Нижня щелепа (mandibula; рис. 57) — непарна, єдина рухома кістка черепа. Має тіло й дві гілки. На зовнішній поверхні тіла в центрі є підборідна горбистість, а на його бічних поверхнях — підборідні отвори, крізь які виходять гілки трійчастого нерва. На внутрішній поверхні кістки, в центрі, розташована підборідна ость. Нижче ості міститься двочеревцева ямка, до якої прикріплюються сухожилки двочеревцевих м’язів шиї. Тіло, з’єднуючись з гілками, утворює правий і лівий кути. На зовнішній поверхні кожного кута є жувальна горбистість. На внутрішній поверхні гілки є отвір нижньої щелепи, який веде в канал нижньої щелепи. Цей канал відкривається на зовнішній поверхні тіла нижньої щелепи. Гілки закінчуються передніми вінцевими й задніми суглобовими відростками. Суглобовий відросток має головку та шийку. На передній поверхні шийки є невелике заглиблення — крилоподібна ямка, до якої прикріплюється бічний крилоподібний м’яз. До вінцевого відростка кріпиться висковий м’яз. Між відростками міститься вирізка нижньої щелепи, нижче неї є отвір, який веде в канал нижньої щелепи. Верхня частина щелепи закінчується комірковим відростком з 16 комірками для зубів.

Рис. 57. Нижня щелепа:

1 — суглобовий відросток; 2 — вінцевий відросток; 3 — канал нижньої щелепи; 4 — підборідний отвір; 5 — тіло нижньої щелепи; 6 — кут нижньої щелепи; 7 — жувальна горбистість; 8 — гілка нижньої щелепи

Рис. 58. Під’язикова кістка:

1 — великий ріг; 2 — малий ріг; 3 — тіло

Під’язикова кістка (os hyoideum; рис. 58) непарна, розташована під нижньою щелепою, має форму підкови, що складається з тіла і двох пар ріжків — великих і малих. З кістками скелета під’язикова кістка безпосередньо не з’єднується, але за допомогою широкої зв’язки з’єднується з гортанню, а зв’язками, які йдуть від шилоподібних відростків, сполучається з черепом.