Анатомія людини - Г. І. Коляденко 2009

Опорно-руховий апарат
Скелет черепа
Череп у цілому

Топографія черепа. Як уже зазначалося, череп складається з мозкового та лицевого. Мозковий череп в свою чергу поділяють на склепіння й основу. Як склепіння, так і основа черепа утворюються окремими кістками, що з’єднані швами. Основа черепа має складнішу будову, ніж склепіння. На внутрішній поверхні основи черепа виділяють три черепні ями: передню, середню та задню (рис. 59).

Передня черепна яма утворена очноямковою частиною лобової кістки, решітчастою пластинкою решітчастої кістки й малими крилами клиноподібної кістки. В центрі передньої ями лежить півнячий гребінь. Через решітчасту пластинку в носову порожнину проходять волокна нюхового нерва. В передній черепній ямі лежать лобові частки великого мозку.

Рис. 59. Внутрішня основа черепа:

1 — лобна пазуха; 2 — решітчаста пластинка решітчастої кістки; 3 — передня ямка черепа; 4 — турецьке сідло; 5 — середня ямка черепа; 6 — слуховий отвір; 7 — задня ямка черепа; 8 — великий потиличний отвір; 9 — кам’яниста частина скроневої кістки; 10 — овальний отвір; 11 — круглий отвір; 12 — верхня зорова щілина; 13 — канал під’язикового нерва; 14 — яремний отвір

Середня черепна яма утворена тілом і великими крилами клиноподібної кістки, передньою поверхнею кам’янистої і частково лусковою частинами скроневої кістки. Малі крила клиноподібної кістки є межею між передньою та середньою черепними ямками. Верхній край кам’янистої частини скроневої кістки і спинка турецького сідла відокремлюють середню ямку від задньої. Підвищення в центрі середньої ямки утворене тілом клиноподібної кістки з турецьким сідлом і ямкою мозкового придатка. На бічних поверхнях тіла біля турецького сідла пролягають борозни внутрішньої сонної артерії. Бічні частини середньої черепної ямки глибші, в них лежать скроневі частки мозку. В середній ямці локалізуються такі отвори: в основі малих крил — зорові канали; між малими й великими крилами клиноподібної кістки розмішена верхня зорова щілина. Зорові канали й зорові щілини з’єднують середню черепну ямку з орбітами. Крізь канал та орбітальні щілини проходять зорові нерви, очні артерії, верхня гілка трійчастого нерва, блоковий і відвідний нерви, які іннервують і кровопостачають очне яблуко. В основі великих крил розташовані круглий, овальний і остистий отвори, крізь які проходять кровоносні судини й нерви. Круглим отвором середня черепна ямка з’єднується з крилопіднебінною ямкою, а овальним — із зовнішньою поверхнею черепа, між верхівкою кам’янистої частини й скроневої кістки та клиноподібною кісткою.

Задня ямка черепа утворена потиличною кісткою, задніми поверхнями кам’янистих частин скроневих кісток і соскоподібними частинами скроневої кістки. В центрі потиличної кістки розташований великий потиличний отвір, крізь який головний мозок з’єднується зі спинним. З боків отвору містяться канали під’язикового нерва та яремні отвори. Між спинкою турецького сідла й великим потиличним отвором розташований схил. На задній поверхні кам’янистої частини є внутрішній слуховий отвір.

На зовнішній поверхні черепа (рис. 60, 61) по боках є скроневі, підскроневі й крилопіднебінні ямки.

Скронева ямка займає бічну поверхню черепа. Вона утворена нижньою поверхнею тім’яної кістки, лускою скроневої кістки й великими крилами клиноподібної кістки. Зовні скронева ямка оточена виличною дугою.

Підскронева ямка відокремлюється від скроневої ямки підвисковим гребенем, що міститься на зовнішній поверхні великого крила клиноподібної кістки. Утворена нижньою поверхнею великого крила клиноподібної кістки, бічною пластинкою крилоподібного відростка й підскроневою поверхнею верхньої щелепи. Її обмежує гілка нижньої щелепи. Овальним і остистим отворами підскронева ямка сполучається з середньою черепною ямкою.

Крилопіднебінна ямка утворена перпендикулярною пластинкою піднебінної кістки, крилоподібним відростком клиноподібної кістки й верхньощелепним горбом. У крилопіднебінну ямку відкривається нижня зорова щілина, крилопіднебінний та крилоподібний канали.

Рис. 60. Череп спереду:

1 — луска лобової кістки; 2 — лобовий бугор; 3 — надбрівна дуга; 4 — надорбітальний край; 5 — виличний відросток; 6 — носова кістка; 7 — вилична кістка; 8 — виличний відросток; 9 — тіло верхньої щелепи; 10 — кут нижньої щелепи; 11 — комірковий відросток нижньої щелепи; 12 — підборідна горбистість; 13 — тіло нижньої щелепи; 14 — підборідний отвір; 15 — комірковий відросток; 16 — гілка нижньої щелепи; 17 — лобноносовий відросток; 18 — висковий відросток; 19 — лобовий відросток; 20 — надперенісся; 21 — вискова лінія

На передній поверхні лицевого черепа є дві орбіти й носова порожнина. Орбіта (orbitae) формою нагадує чотирикутну піраміду, яка верхівкою обернена назад, а основою — вперед. Верхній її край обмежений лобовою кісткою, медіальний — носовою частиною лобової кістки й лобовим відростком верхньої щелепи, знизу — тілами верхньої щелепи й виличної кістки, бічна стінка орбіти утворена великим крилом клиноподібної кістки, частиною виличної кістки та виличним відростком лобової кістки. Медіальна стінка утворена частиною лобового відростка верхньої щелепи, слізною кісткою, перпендикулярною пластинкою решітчастої кістки й частиною бічної поверхні тіла клиноподібної кістки. Поряд з верхівкою орбіти розташований зоровий отвір, вгорі та збоку — верхня зорова щілина, які з’єднують орбіту з середньою черепною ямкою. Між великим крилом і верхньою щелепою міститься нижня зорова щілина, що сполучає орбіту з підскроневою й крилопіднебінними ямками. На медіальній поверхні пролягає носослізний канал, який веде в нижній носовий хід.

Рис. 61. Череп збоку:

1 — тім’яний горб; 2 — вінцевий шов; 3 — лобова кістка; 4 — головка нижньої щелепи; 5 — виличний відросток; б — вінцевий відросток; 7 — шилоподібний відросток; 8 — барабанна частина; 9 — соскоподібна частина; 10 — лускоподібна частина скроневої кістки; 11 — потилична кістка; 12 — лямбдоподібний шов; 13 — скронева лінія; 14 — тім’яна кістка

Носова порожнина (cavum nasi) має верхню, нижню та бічну стінки. Носова порожнина поділена перегородкою на дві симетричні половини. Перетинкою служать перпендикулярна пластинка решітчастої кістки й леміш. Кісткова перетинка доповнюється хрящем. Передній отвір носової порожнини називається грушоподібним. Нижню стінку, або дно, носової порожнини утворює тверде піднебіння. Задньої стінки носова порожнина не має, закінчується вона хоанами, які з’єднують її з носоглоткою. Бічні стінки носової порожнини утворені тілом верхньої щелепи, решітчастим лабіринтом, перпендикулярною пластинкою піднебінної кістки, медіальною пластинкою крилоподібного відростка клиноподібної кістки. В кожній частині носової порожнини є три носові ходи: верхній, середній і нижній. Верхній і середній носові ходи утворюють раковини решітчастої кістки, а нижній носовий хід — кістка лицевого черепа — нижня носова раковина. У верхній носовий хід відкриваються решітчасті лабіринти й клиноподібна пазуха. В середній — лобові й верхньощелепні пазухи та передні комірки решітчастої кістки. У нижній носовий хід відкривається носослізний канал.

Порожнина носа з усіх боків межує з пазухами кісток мозкового й лицевого черепа, які разом із носовою порожниною відіграють роль резонаторів звуку голосового апарата людини.

Контрфорси черепа. В деяких місцях черепа є потовщення кісток, які одержали назву контрфорсів. Вони послаблюють струси й механічні поштовхи при ходьбі, бігу, стрибках, удари під час занять окремими видами спорту (наприклад у боксі) та тиск при жувальних рухах. Розрізняють 4 контрфорси.

Лобноносовий контрфорс починається на верхній щелепі від ікла й сусідніх із ним зубів, спрямовується вгору по лобовому відростку цієї кістки й доходить до краю носової частини лобової кістки.

Виличноскроневий контрфорс починається від потовщень комірок перших двох корінних зубів і йде вгору від виличної кістки до скроневої кістки, де впирається в її виличний відросток, а вгорі — в лобову кістку.

Крилопіднебінний контрфорс утворюється крилоподібним відростком клиноподібної кістки та перпендикулярною пластинкою піднебінної кістки.

Нижньощелепний контрфорс являє собою потовщення тіла нижньої щелепи. Через головку нижньої щелепи тиск при жуванні їжі або при надавлюванні нижньої щелепи на верхню передається на скроневу кістку.

З’єднання кісток черепа. Кістки черепа з’єднуються між собою нерухомо за допомогою швів. У молодому віці шви — це різновид синдесмозів, а в дорослому — синостози. Єдина рухома кістка черепа — це нижня щелепа, яка з’єднується зі скроневою кісткою за допомогою нижньощелепного суглоба.

За своєю будовою шви бувають плоскі, лускоподібні, зубчасті. Плоскими швами з’єднуються кістки лицевого черепа, а зубчастими — кістки склепіння черепа (тім’яні, потилична, лобова кістки). Лускоподібними швами з’єднуються скроневі кістки з тім’яними.

За формою розрізняють шви: вінцевий, стрілоподібний і лямбдоподібний.

Скроневонижньощелепний суглоб утворюється нижньощелепною ямкою, суглобовим горбком скроневої кістки й виростковим відростком нижньої щелепи. Суглобовим диском порожнина цього суглоба розділена на дві ізольовані камери, тому цей суглоб двокамерний. Крім того, правий і лівий нижньощелепний суглоби утворюють комбінований суглоб. Ізольовані рухи в одному з них відбутися не можуть.

Суглоб закріплений допоміжними зв’язками. В ньому можливі рухи: піднімання й опускання щелепи, зміщення її вбік. Це відбувається при жуванні та розмові.