Анатомія людини - Г. І. Коляденко 2009
Опорно-руховий апарат
Скелет черепа
Розвиток черепа
Розвиток основи й склепіння черепа відбувається по-різному. Основа й лицевий череп проходять три стадії розвитку: перетинчасту, хрящову й кісткову, а склепіння черепа — лише дві стадії: перетинчасту й кісткову. З середини другого місяця ембріонального розвитку в різних частинах хрящової основи черепа й перетинчастого склепіння черепа з’являються точки окостеніння, від яких починає розвиватися кісткова тканина. В утворенні кістки основну роль відіграють клітини-кісткоутворювачі, або остеобласти. Остеобласти функціонують разом з остеокластами — клітинами-руйнівниками хряща. Дві стадії розвитку проходять такі кістки, або їхні частини: дві половинки лобової кістки (які пізніше зростаються в одну), тім’яні кістки, луска скроневої кістки, луска потиличної кістки. Всі інші кістки мозкового черепа проходять три стадії розвитку.
Окостеніння кісток черепа у внутрішньоутробному періоді не завершується.
Розвиток кісток лицевого черепа пов’язаний з наявністю у зародка людини на ранніх стадіях особливого жаберного апарата, який складається з жаберних дуг, утворених із мезенхіми. З жаберних дуг розвиваються верхня та нижня щелепи, шилоподібний відросток скроневої кістки, кісточки середнього вуха (молоточок, ковадло й стремено); під’язикова кістка, хрящі гортані. З карманоподібних проміжок жаберних дуг, що містяться між вісцеральними дугами, утворюються: зовнішній слуховий канал, барабанна порожнина середнього вуха та слухова труба, що з’єднує носоглотку з середнім вухом.
Кістки лицевого черепа розвиваються зі сполучної тканини й тому є первинними.
Череп людини протягом життя змінюється. Після тридцятирічного віку шви поступово заростають, і череп стає монолітним. У людей похилого віку відбувається остеопороз кісток, унаслідок чого їхня товщина зменшується. Верхня й нижня щелепи втрачають зуби, комірки заростають, висота щелеп зменшується приблизно на 1/3. Обличчя старої людини уподібнюється дитячому.
Череп новонародженого (рис. 62) займає чверть тіла дитини, в той час як у дорослої людини — лише одну восьму довжини тіла. Лицева частина черепа розвинена ще недостатньо й у своїх розмірах не перевищує чверть мозкового черепа. Малорозвиненими є кістки щелеп. Оскільки дитина народжується без зубів, у неї недорозвинені порожнини у верхніх щелепах, немає коміркових відростків і комірок. Деякі кістки черепа новонародженого складаються з окремих частин. Так, лобова кістка має дві половини, між ними утворюється перпендикулярний шов, який іноді не заростає й у дорослих людей. Скронева кістка складається з трьох частин — лускової, барабанної та кам’янистої, а соскоподібна частина цієї кістки розвивається лише після народження. В барабанній частині скроневої кістки недорозвинені зовнішній слуховий прохід і барабанна перетинка. Потилична кістка складається з чотирьох окремих кісток, які потім зростаються. Тіло клиноподібної кістки з’єднується з великими крилами хрящем, який після народження дитини повільно костеніє.
Склепіння черепа новонародженого має рельєфно виражені тім’яний горб й лобовий бугор. Зверху воно має вигляд чотирикутника. На склепінні черепа ще немає швів, краї кісток не мають зубців. Між кістками склепіння містяться прошарки сполучної тканини й хряща, які звуться тім'ячками. Всього тім’ячок шість — два непарних верхніх і два парних бічних. Найбільшим є непарне переднє тім'ячко між лобовою та тім’яними кістками згори. Воно неправильної ромбоподібної форми й заростає у дітей через 1,5— 2 роки після народження. Друге непарне заднє тім'ячко — між задніми кутами тім’яних кісток і лускою потиличної кістки. Заростає воно в перші місяці розвитку дитини. Іноді у новонароджених його не виявляють, оскільки воно може заростати в останній місяць розвитку плода. Бічні тім’ячка розташовані між передніми й задніми бічними кутами тім’яної кістки. Вони називаються клиноподібними й соскоподібними. Парне клиноподібне тім'ячко лежить у місці з’єднання бічного кута тім’яної кістки з великим крилом клиноподібної й лускоподібною частиною скроневих кісток. Соскоподібне тім'ячко лежить у місці з’єднання нижнього кута тім’яної кістки з соскоподібним відростком скроневої кістки й потиличною лускою.
Рис. 62. Череп новонародженої дитини (вигляд збоку):
1 — переднє тім’ячко; 2 — клиноподібне тім’ячко; 3 — велике крило клиноподібної кістки; 4 — лобова луска; 5 — носова кістка; 6 — слізна кістка; 7 — вилична кістка; 8 — верхня щелепа; 9 — нижня щелепа; 10 — барабанне кільце; 11 — лускоподібна частина скроневої кістки; 12 — соскоподібний відросток; 13 — бічна частина потиличної кістки; 14 — соскоподібне тім’ячко; 15 — потилична луска; 16 — потиличне тім’ячко; 17 — тім’яний горб
Обидва тім’ячка заростають зразу після народження або ж в останній період внутрішньоутробного розвитку. У новонароджених пневматичні кістки не мають пазух, за винятком зачатка гайморової порожнини верхньої щелепи. Розвиток їх відбувається поступово після народження дитини. Всі тім’ячка є залишками перетинчастого черепа.
По черепу дорослої людини не завжди можна визначити статеву належність, а якщо ознаки й виявляються, то відмічають, що череп чоловіка дещо більший за жіночий. Місця прикріплення м’язів, горбистість, гребені у жінок виражені менше й тому поверхня черепа більш гладенька. Лобові й тім’яні горби у жінок значно менші, а поверхня лоба більш вертикальна.
Форма черепа різниться також за індивідуальними та расовими особливостями.
Для визначення форми черепа застосовують поздовжні й поперечні виміри та їх співвідношення між собою. Для вимірів черепа застосовують товщинний циркуль. Поздовжній розмір черепа — довжина від перенісся до зовнішнього потиличного бугра. Поперечний розмір вимірюється між частинами виличних кісток, які найбільш виступають. Із цих розмірів виводять так званий широтний індекс за формулою: ширина а так відноситься до довжини b, як X (невідомий розмір) до 100 (а : b = х : 100), звідки
наприклад, довжина b =18 см, а ширина а = 13 см. Отже, 13 : 18 = x : 100, звідки 
Якщо ширина більша, наприклад а - 15, то індекс становитиме 
Від широтного індексу залежить форма черепа. Якщо широтний індекс менший за 75, то такий череп називається доліхоцефальним. Такі черепи мають представники негроїдної раси. Череп, індекс у якого понад 80,0, називається брахіцефальним. Такої форми черепи властиві людям монголоїдної раси. Черепи, в яких індекс становить 75—80, називаються мезоцефальними, їх мають європеоїди. Така класифікація черепів людей різних рас привела до виникнення расистських теорій, за якими форма черепа нібито є ознакою розумового розвитку людини, природної нерівноцінності людей. Форму черепа пов’язували з кольором шкіри, й расисти стверджували, нібито люди, які мають темний колір шкіри й широкий або довгий череп, розумово відсталі, з низьким культурним рівнем. Та разом із цим антропологами доведено, що расові особливості будови черепа та шкіри людей викликані кліматичними умовами їхнього життя, а розумовий та фізичний розвиток людей — соціальними умовами життя, станом науково-технічного прогресу суспільства.
Якщо розглядати черепи згори, то можна помітити їхні різні форми: пентагоноїдні, або п’ятикутні, коли лобові бугри добре розвинуті (частіше у жінок), як і тім’яні горби, потилична кістка виступає як п’ятий горб; овоїдні, або яйцеподібні, коли горби відсутні, а найбільша ширина черепа припадає на його задню третину; еліпсоподібні, або овальні, — також згладжені, найбільша ширина в середній частині черепа.