Анатомія людини - Г. І. Коляденко 2009

Органи чуттів (аналізатори)
Присінково-завитковий орган

У процесі еволюції присінково-завитковий орган набув найвищого свого розвитку у ссавців. У безхребетних він майже нерозвинений і є лише органом рівноваги, здебільшого має форму ямки з чутливими волосками всередині. В ямці відкладаються кришталики солей, які можуть зміщуватися зі зміною положення тіла. Винятком є лише деякі комахи. У них орган слуху міститься на першому членику черевця або на гомілках. Прогресивний розвиток присінково-завиткового органа починається у хребетних. У риб розвинений орган рівноваги і лише на початковій стадії розвитку — орган слуху, який нагадує сліпий виступ, що називається лагеною, яка в ході еволюції перетворюється на завиток. У амфібій завиток уже виконує слухову функцію. Більшого вдосконалення він досягає у птахів і крокодилів, у них завиток уже спірально закручується, але найбільш вдосконалений він у ссавців.

Будова органа слуху. Орган слуху складається з трьох відділів: зовнішнього, середнього та внутрішнього вуха.

Зовнішнє вухо — це вушна раковина і зовнішній слуховий прохід (рис. 192). Вушна раковина розміщується у скроневій ділянці й утворена вушним хрящем, укритим шкірою. Нижню частину вушної раковини, де хряща немає, називають вушною часточкою, або мочкою. Крім цього утвору, в раковині розрізняють завиток, протизавиток, козелок — невеликий випин, що прикриває зовнішній слуховий отвір, та протикозелок. Під шкірою вушної раковини лежать кілька слабо розвинених м’язів, тому вушна раковина майже нерухома. У більшості тварин вушна раковина дуже рухлива завдяки скороченню численних м’язів.

Рис. 192. Присінково-завитковий орган:

1 — вушна раковина; 2 — зовнішній слуховий прохід; 3 — соскоподібний відросток скроневої кістки; 4 — барабанна перетинка; 5 — барабанна порожнина; 6 — слухова труба; 7— внутрішня сонна артерія; 8 — присінково-завитковий нерв; 9 — лабіринт внутрішнього вуха; 10 — присінок; 11 — півколові канали; 12 — слухові кісточки

Зовнішній слуховий прохід починається в глибині вушної раковини зовнішнім слуховим отвором. Довжина зовнішнього слухового проходу 24—30 мм, діаметр — до 0,9 мм. По всій довжині слуховий прохід покритий шкірою, в якій містяться численні сальні залози, котрі виділяють жир і сірку. Внутрішній край слухового проходу закритий барабанною перетинкою, що відділяє зовнішнє вухо від середнього.

Середнє вухо складається з барабанної порожнини з трьома слуховими кісточками, барабанної перетинки, соскоподібних придатків та слухової труби (рис. 192). Барабанна порожнина — це невеликий простір у піраміді скроневої кістки, яка має шість стінок: зовнішню (покрівельну), внутрішню (лабіринтну), передню (сонну), задню (соскоподібну), верхню (покрівельну) й нижню (яремну). Зовнішньою стінкою служить барабанна перетинка. Внутрішня стінка з’єднує середнє вухо з внутрішнім. На внутрішній стінці є два отвори: верхній — овальний, прикритий основою стремінця. Нижній — круглий, затягнутий вторинною барабанною перетинкою. Верхня стінка відділяє барабанну порожнину від порожнини черепа, нижня — від яремної ямки, передня — від каналу сонної артерії, задня — від соскоподібного відростка.

Рис. 193. Слухові кісточки та їхні з’єднання:

1 — молоточок; 2 — головка молоточка; 3 — шийка молоточка; 4 — ручка молоточка; 5 — стремінце; 6 — ніжки стремінця; 7 — основа стремінця; 8 — суглоб ковадло-стремінний; 9 — довга ніжка ковадла; 10 — ковадло; 11 — коротка ніжка ковадла; 12 — суглоб ковадло-молоточковий

Ззаду барабанна порожнина з’єднується з порожниною соскоподібного відростка. Барабанна порожнина вистелена слизовою оболонкою й заповнена повітрям. У барабанній порожнині ланцюжком розміщуються три слухові кісточки: молоточок, коваделко й стремінце (рис. 193). Молоточок складається з головки, шийки та ручки. Ручка зрощена з барабанною перетинкою. Головка молоточка лежить вище барабанної перетинки в заглибині барабанної порожнини. Коваделко має тіло з сідлоподібним заглибленням, до якого кріпиться головка молоточка, та дві ніжки — коротка й довга. Короткою ніжкою коваделко приєднується до стінки барабанної порожнини зв’язкою, довга ніжка зчленовується з головкою стремінця. Стремінце складається з головки, двох ніжок і основи. Основа стремінця заходить в овальний отвір і відмежовує середнє вухо від внутрішнього.

Слухова труба з’єднує барабанну порожнину з порожниною глотки. Це трубка завдовжки 3—4 см, складається з хрящової та кісткової частин. Через слухову трубку середнє вухо заповнюється повітрям. Слухова труба має важливе значення у вирівнюванні атмосферного тиску на барабанну перетинку.

Внутрішнє вухо лежить у піраміді скроневої кістки, складається з кісткового й перетинчастого лабіринтів (рис. 194).

Рис. 194. Кістковий лабіринт органа слуху:

1 — завиток; 2 — присінок; 3 — вікно завитка; 4 — вікно присінка; 5, 6, 10, 11 — ампули півколових каналів; 7 — задній півколовий канал; 8 — бічний півколовий канал; 9 — верхній піволовий канал

Кістковий лабіринт, розміщений у піраміді скроневої кістки, складається з присінка, завитка та кісткових півколових каналів.

Присінок займає центральне положення, він має три заглиблення: еліптичне, сферичне і завиткове, що лежать між ними. Всі заглиблення присінка відмежовуються гребенем присінка. Еліптичне заглиблення сполучається п’ятьма отворами з півколовими кістковими каналами, а два останніх — з каналами завитка. В заглибленнях є невеликі решітчасті плями, через які проходять відростки присінкової частини присінково-завиткового нерва. На зовнішній стінці присінка розташовані два вікна: вікно присінка й вікно завитка. Завдяки їм присінок з’єднується з барабанною порожниною. Вікно присінка затягнуте мембраною, а вікно завитка закрите стремінцем.

Кісткові півколові канали є в трьох взаємно перпендикулярних площинах (горизонтальній, фронтальній і сагітальній). Канали відкриваються в присінок своїми ніжками. Із них три ніжки мають розширення — кісткові ампули, три інші — прямі. Прямі ніжки переднього й заднього півколових каналів перед заходом у присінок об’єднуються в одну загальну ніжку, тому півколові канали відкриваються у присінок п’ятьма отворами.

Завиток (рис. 195) спірально закручений у два з половиною оберти навколо веретена. Від веретена відходить кісткова спіральна пластинка, яка поділяє порожнину канала на дві частини, або сходи. Верхні — присінкові сходи починаються від присінка й доходять до верхівки завитка. На верхівці завитка є невеликий отвір, яким присінкові сходи з’єднуються з барабанними сходами, що тягнуться від верхівки завитка до його основи, де відкриваються в кістковому лабіринті вікном завитка, затягнутим вторинною барабанною перетинкою.

Рис. 195. Кістковий завиток:

1 — веретено; 2 — спіральна кісткова пластинка; 3 — місце зрощення веретена з краями закруток завитка; 4 — сходи присінка; 5 — сходи барабанної порожнини

У присінок, крім завитка та півколових каналів, відкривається водопровід присінка, який виходить на задню поверхню піраміди скроневої кістки.

Перетинчастий лабіринт. Усередині кісткового лабіринту є перетинчастий лабіринт. Між стінками кісткового та перетинчастого лабіринтів утворюється простір, заповнений рідиною — перилімфою. Всередині перетинчастого лабіринту міститься ендолімфа. Перилімфа відтікає в підпавутинний простір, а ендолімфа — в ендолімфатичну протоку твердої мозкової оболонки. У присінку кісткового лабіринту розміщуються дві частини перетинчастого, а саме: маточка й мішечок, які з’єднуються між собою протокою. В маточку відкриваються півколові канали перетинчастого лабіринту. Мішечок зв’язаний із завитком. Стінки перетинчастого лабіринту й півколових каналів складаються зі сполучної тканини, їхня внутрішня поверхня вистелена одношаровим плоским епітелієм, який переходить у нейроепітелій плям (підвищень), що є в мішечках і гребенях, розміщених в ампулах півколових каналів. Плями та гребені покриті рецепторними волосковими клітинами. На їхній поверхні багато отолітів — мікроскопічних кристалів карбонату кальцію. При зміні положення голови ендолімфа разом з отолітами пересувається на ті чутливі клітини, які забезпечують рівновагу тіла в просторі. Чутливі клітини плям і гребенів з’єднуються з периферичними волоконцями нерва присінка, який і передає збудження в нервові центри головного мозку.

Між присінковими й барабанними сходами лежить трикутної форми завиткова протока, закручена спірально. Починається вона від мішечка присінка сліпим кінцем, у який впадає маточково-мішечкова протока, і закінчується на верхівці також сліпо.

Завиткова протока має три стінки: зовнішню, верхню та нижню. Нижня стінка називається основною пластинкою (спіральною мембраною), вона зростається з кістковою спіральною пластинкою. Основна мембрана складається з фіброзних волоконець, натягнутих між кістковою спіральною пластинкою й стінкою кісткової протоки завитка. Волокна мають різну довжину, їх приблизно 24 тис. Вони приводять у рух коливання перилімфи й ендолімфи.

Залежно від висоти звуку коливаються ті волокна, довжина яких пристосована сприймати його: чим довше волокно, тим нижчої тональності звуки викликають його коливання, і навпаки — звуки високої тональності викликають коливання коротких волоконець основної пластинки. На основній пластинці міститься спіральний орган (кортіїв орган), який складається з опорних і рецепторних клітин. Рецепторні клітини мають назву волоскових — чутливих клітин. На їхній поверхні є тоненький волосок. Волоскові чутливі клітини контактують з відростками біполярних клітин першого нейрона слухового шляху. Над спіральним органом нависає покривна перетинка з драглистої речовини. Сприйняття звуку відбувається так: звукові хвилі, які сприймає зовнішнє вухо, надходять до барабанної перетинки, коливання якої передається слуховим кісточкам середнього вуха, а далі через вікно присінка — перилімфі — присінковим сходам. На верхівці завитка присінкові сходи сполучаються з барабанними сходами, якими коливання перилімфи доходить до вікна завитка, затягнутого вторинною барабанною перетинкою. Коливання перилімфи передається на ендолімфу, а вона викликає коливання відповідних волоконець на основній пластинці. В результаті коливання основної пластинки волоскові чутливі клітини торкаються покривної перетинки, яка сприймає й передає звукові подразнення.

Провідниковий відділ завиткового аналізатора починається чутливими нейронами спірального вузла, який лежить у стрижні кісткового завитка, звідси ж починається й кісткова спіральна пластинка. Дендрити спірального вузла канальцями основної перетинки підходять до чутливих волоскових клітин — рецепторів спірального органа. Нейрити спірального вузла каналами стрижня виходять у внутрішній слуховий прохід, де об’єднуються з волокнами нерва присінка, утворюючи корінець VIII пари черепних нервів, спрямований до ядер нерва, що лежать у ромбоподібній ямці четвертого шлуночка. Від довгастого мозку волокна слухового нерва тягнуться до нижніх горбиків пластинки покришки середнього мозку, потім — до медіальних колінчастих тіл, далі — до зорового бугра й від нього — до слухового центру, розміщеного в середній частині верхньої скроневої закрутки кори півкуль великого мозку.

Провідниковий відділ присінкового аналізатора починається від вузла присінка, що лежить у внутрішньому слуховому каналі. Його дендрити йдуть до рецепторів, що є у плямах присінка та гребенях ампул півколових каналів, а нейрити — до загального корінця VIII пари черепних нервів, що йдуть до довгастого мозку. Більшість присінкових нервових волокон закінчується на присінкових ядрах ромбоподібної ямки, а менша частина йде до кори черв’ячка мозочка. Кірковий центр присінкового аналізатора лежить у передній частині кори скроневої частки півкуль великого мозку.