Анатомія людини - Г. І. Коляденко 2009

Будова тіла людини
Походження людини

Людина належить до тваринного світу, їй властиві всі ті ознаки, які характеризують живі істоти. Основними ознаками живого є: ріст і розвиток, постійний обмін між організмом і навколишнім середовищем, змінність і спадковість, активне переміщення в просторі.

За своєю біологічною характеристикою людина належить до типу хордових, підтипу хребетних, класу ссавців, ряду приматів, сімейства гомінід.

Згідно з ученням Ч. Дарвіна, людина виникла внаслідок тривалого й поступового розвитку, в процесі якого важливу роль відіграли штучний добір (боротьба за виживання, пристосування до умов зовнішнього середовища), змінність і спадковість. Ч. Дарвін вважав, що людина походить від людиноподібної групи мавп. Сучасні наукові дослідження свідчать, що людиноподібні мавпи не є предками людини, незважаючи на те, що вони з’явилися на нашій планеті понад 30 млн років тому.

У результаті антропологічних розкопок учені встановили, що приблизно в середині третинного періоду (близько 60 млн років тому) на Землі з’явилися напівмавпи, які внаслідок тривалого еволюційного розвитку перетворилися на людиноподібних мавп (дріопітеки), що проживали на нашій планеті майже 30 млн років тому. Знахідки А.Хенвуда (1931) та подружжя Л. Лікі та М. Лікі (1953), а пізніше рештки скелета проконсула (гомініда), вік якого сягає приблизно 25 млн років, дали вченим підставу для визначення початкового періоду появи людини. Вважається, що в цей період (25—30 млн років) від стовбура проконсула відділилась антропоїдна гілка. Близько 17 млн років тому антропоїди з Африки розселилися в Європу, Індію, Центральну Азію. Поділ антропоїдів на африканську й азіатську гілки відбувався приблизно 16 млн років тому, а за 7—8 млн років гомініди відділилися від гілки африканських антропоїдів.

Про еволюцію гомінідів свідчать цікаві археологічні знахідки. Так, у 1924 р. Р. Дарт виявив у Трансваалі череп дитини антропоїда, об’єм мозку якого становив 520 см³, за формою череп близький до людського. Цього антропоїда Дарт назвав австралопітеком африканським. Пізніше було знайдено багато черепів і скелетів австралопітеків і встановлено, що всі вони були мисливцями, користувалися кістковими знаряддями. На підставі цих знахідок учені вважають, що перші гомініди з’явилися на планеті понад 4 млн років тому.

В 1959 р. археологи Л. Лікі й М. Лікі в Східній Африці, в каньйоні Олдовай, знайшли череп найдавнішого предка людини, вік якого становив 1,75 млн років, і назвали його зинджантропом бой- сі. Об’єм його черепа становив уже 530 см³, а в 1960 р. подружжя Лікі відкопало череп презинджантропа (вік близько 2,5 млн років), який уже вмів виготовляти знаряддя праці з каменю. Лікі назвали, цю істоту (Homo habilis) — «людина вміла». Об’єм його черепа — 680—700 см³. У цьому ж році Лікі знайшли останки гомінідів, які вміли виготовляти складні знаряддя праці — рубила — й використовували під час полювання на звірів кам’яні кулі.

Як показали археологічні розкопки, на зміну «людині вмілій» (близько 1,6 млн років тому) в Африці з’явилася «людина випрямлена» (Homo erecteus), а через 1 млн років вона з’явилася й в Азії. Об’єм її мозку перевищував 800 см².

У 1881 — 1884 pp. Е. Дюбуа знайшов на о. Ява рештки скелета пітекантропа, об’ємом його черепа 850—900 см³, вік — 500—800 тис. років. Приблизно в цей же період жив і синантроп, останки якого виявлені в 20-х роках XX ст. в Китаї. Об’єм його черепа був дещо більшим, ніж у пітекантропа. Вчені встановили, що синантропи вживали в їжу м’ясо, яке підсмажували на вогні.

У 1856 р. в Західній Німеччині, в районі Неандерталя, були знайдені рештки скелета неандертальця, а через 30 років — і в Бельгії. У нього масивний скелет, похилий лоб, добре розвинені надбрівні дуги, більші зуби, відсутній підборідний виступ та ін. Об’єм його мозку був приблизно таким самим, як і у сучасної людини. Встановлено, що неандертальці жили 150—140 тис. років тому, вони й утворили високу культуру (Мустьєрську). Вчені вважають, що неандертальці вже освоювали членороздільну мову.

На зміну неандертальцеві прийшла людина мисляча. На сьогодні прийнято вважати, що сучасна людина, названа кроманьйонцем, — людина мисляча — з’явилася понад 30 тис. років тому. В її формуванні вирішальну роль відіграли соціальні фактори, насамперед, трудова діяльність. Розвиток людини проходив не лише завдяки зміні будови тіла та поведінки (вироблення прямоходіння, високий розвиток головного мозку, формування руки як органа праці, становлення членороздільної мови), а й накопиченню людством знань, розвитку культури.