Анатомія людини - Г. І. Коляденко 2009

Основні періоди й етапи розвитку людини в онтогенезі
Пренатальний розвиток організму

В онтогенезі людини розрізняють два основних періоди розвитку: внутрішньоутробний (пренатальний) і позаутробний (постнатальний). Своєю чергою у внутрішньоутробному періоді виділяють ембріональний (зародковий) і плідний. Ембріональний період характеризується розвитком зародка.

Зародок утворюється внаслідок запліднення — злиття чоловічої статевої клітини, або сперматозоїда, з жіночою — яйцеклітиною (рис. 6, 7). В акті запліднення від жіночого організму бере участь одна яйцеклітина (дуже рідко — дві або більше), а від чоловічого — до 100 млн і більше сперматозоїдів. Запліднення відбувається в маткових (фаллопієвих) трубах, де кожний сперматозоїд може потенційно дати початок новому організмові, але в яйцеклітину проникає тільки один, найжиттєздатніший.

Після проникнення головки сперматозоїда в яйцеклітину відбувається злиття ядер чоловічої та жіночої статевих клітин, внаслідок чого утворюється якісно нова одноклітинна структура — зигота. Відразу ж після цього розпочинається процес дроблення — поділ заплідненої яйцеклітини на дві дочірні (бластомери). Це і є початком життя нового організму. Через 10 годин після першого поділу настає другий поділ, при цьому утворюються чотири бластомери. Поділ клітин відбувається постійно, їх число збільшується в геометричній прогресії. До кінця першого тижня розвитку їх стає сто. Зародок являє собою невеликий пухирець — бластулу — з порожниною всередині, поділ клітин на цій стадії триває, відбувається накопичення кліткового матеріалу.

Рис. 6. Будова чоловічої статевої клітини:

(а — загальний вигляд; б — головка сперматозоїда):

1 — ядро; 2 — мітохондріальна спіраль; 3 — нитка осі; 4 — хвіст; 5 — тіло; б — шийка 7 — головка

Рис. 7. Жіноча яйцеклітина під час запліднення:

1 — яйцеклітина; 2 — фолікулярні клітини; 3 — сперматозоїд

Рис. 8. Розвиток сомітів:

a — ембріон людини приблизно 3,5 тижнів розвитку:

1 — слухова ямка; 2 — соміти; 3 — лінія відрізу водної оболонки амніону; б — рання диференціація сомітів.

Поперечний розтин ембріона:

1 — міотом; 2 — дерматом; 3 — порожнина соміта; 4 — склеротом; 5 — амніон; б — хорда; 7 — целом; 8 — кишка; 9 — нервова трубка

Рис. 9. Поперечний розріз зародка людини (схема) на стадії утворення нервової трубки:

1 — нервова трубка; 2 — ектодерма; 3 — мезодерма; 4 — ентодерма; 5 — хорда

На початку другого тижня внутрішньоутробного розвитку зародок імплантується у слизову оболонку матки. Встановлюється тісний зв’язок материнського організму з зародком, живлення якого здійснюється через кровоносну систему материнського організму. Кількісне накопичення кліткового матеріалу зародком веде до появи нової якості й починається утворення кліткових пластинок. На цій стадії розвитку зародок дістав назву гаструли. Частина стінки бластули впинається всередину зародкового пухирця. Клітини переміщуються так, що утворюються три зародкових листки: ектодерма, ентодерма й мезодерма. Кожен із трьох зародкових листків має свої властивості — як морфологічні, так і функціональні, що дістали назву диференціювання шарів клітин.

Ектодерма — зовнішня оболонка зародка, в процесі розвитку з неї утворюється епітеліальна тканина шкіри та її похідні.

Ентодерма — внутрішня оболонка зародка, що вистилає кишкову трубку — майбутній травний канал, з неї утворюються епітелій кишок, травні залози, епітелій дихальної системи. З мезодерми розвиваються всі види сполучної, м’язової, хрящова та кісткова тканини, кров і кровотворні органи.

Розвиток зародка характерний тим, що у нього формуються так звані провізорні органи, які виконують тимчасово допоміжну роль. Вони виникли з позазародкового клітинного матеріалу, в якому теж розглядають ектодерму, ентодерму й мезодерму. Позазародковий клітинний матеріал інтенсивно розвивається в перший період ембріогенезу. З нього утворюється амніотичний пухирець — первинне зовнішнє середовище організму і жовтковий пухирець, який виконує функцію живлення.

Перший період розвитку — стадія бластули — накопичення кліткового матеріалу, другий — стадія гаструли — початковий період гістогенезу (histes — тканина, henesis — розвиток).

З третього тижня (рис. 8) внутрішньоутробного розвитку починається зародження осьових органів: хорди, нервової трубки та сомітів мезодерми (рис. 9). Хорда являє собою первинний скелет тулуба у вигляді кліткового тяжа (рис. 10). Пізніше вона зникає й на її місці формується хребетний стовп. Нервова трубка та бічні гангліозні пластинки утворюються з клітин ектодерми. Це основа майбутньої нервової системи. Дорзальна частина мезодерми складається з сомітів — первинних сегментів тіла. З мезодерми вистеляються клітини мезенхіми — зародкової сполучної тканини.

Рис. 10. Схема будови тулуба зародка хребетної тварини:

1 — нервова трубка; 2 — міотом; 3 — дерматом; 4 — соміти дорзальної мезодерми; 5 — склеротом; 6 — парієтальний листок вентральної мезодерми; 7 — кишка; 8 — вторинна порожнина тіла; 9 — хорда; 10 — спинномозковий нерв; 11 — спинномозковий вузол

Рис. 11. Людський зародок на стадії 4,5—5 тижнів:

1 — зародження нижньої кінцівки; 2 — зародження верхньої кінцівки

Рис. 12. Похідні трьох зародкових листків (схема):

а — ентодерма; б — мезодерма; в — ектодерма.

Із трьох зародкових листків утворюються три системи органів:

І — внутрішні органи і залози; II — кістки, м’язи, судини; III — нерви, шкірні покриви

Соміти диференціюються на склеротоми, дерматоми і міотоми. Зі склеротоміє розвивається кісткова та хрящова тканини; дерматоми дають початок сполучнотканинному шару шкіри; з міотомів формуються скелетні м’язи.

З вентральної несегментованої частини мезодерми утворюються тонкі пластинки мезотелію, який вистилає грудну і черевну порожнини тіла.

Наприкінці першого місяця внутрішньоутробного розвитку вже сформовані зачатки всіх тканин: епітеліальних, які утворюються з екто- й ентодерми, сполучної, м’язової та нервової.

З другого місяця внутрішньоутробного розвитку утворюються майже всі органи систем і апаратів зародка, що розвивається. Цей період дістав назву органогенезу (рис. 11). Кінець другого місяця характеризується формуванням зовнішніх форм голови, тулуба, кінцівок.

Починаючи з третього місяця розвитку спостерігається інтенсивний ріст усіх органів та окремих частин тіла зародка (рис. 12).