Анатомія людини - Г. І. Коляденко 2009
Основні періоди й етапи розвитку людини в онтогенезі
Постнатальний розвиток організму
Організм людини в своєму розвитку проходить три етапи: еволюційний, стабільний та інволюційний. Від моменту народження до 18—21 років організм переживає еволюційний eтaп.
Після народження дитини темпи її росту порівняно з внутрішньоутробним періодом знижуються, але розвиток органів і систем докорінно якісно змінюється. Це передусім пов’язане з тим, що зовнішнє середовище, на відміну від первинного, внутрішньоутробного, мінливе й справляє сильний вплив на організм новонародженого. Від цього часу починається його адаптація до навколишнього середовища, яка триватиме протягом усього життя людини. Якщо у внутрішньоутробному стані в адаптації зародка й плоду до внутрішнього середовища материнського організму беруть участь спадкові механізми, то після народження дитини до них приєднуються й набуті механізми, внаслідок чого й відбуваються дуже складні перетворення в організмі.
Еволюційний етап характеризується перевагою розмноження клітин над їх руйнуванням. На цьому етапі маса тіла людини порівняно з новонародженим збільшується в 20—25 разів. У постнатальний період показники фізичного розвитку (зріст, маса тіла, розміри окремих його частин і пропорції) в різні періоди еволюційного етапу змінюються по-різному. Так, у період раннього дитинства (1—3 роки), а також у віці 5—7 років і в період статевого дозрівання (12—15 років) спостерігається посилений ріст дитини, а між цими періодами, навпаки, — посилений розвиток (диференціювання) тканин, органів і в цілому всього організму. Циклічність — одна з основних закономірностей еволюційного етапу.
Стабільний етап онтогенезу характеризується зрівноваженістю процесів утворення та руйнування клітин і збереження маси й розмірів тіла та його окремих частин. Припинення росту тіла свідчить про те, що настала зрілість. У цей період маса наростає, в основному за рахунок жирової тканини, хоча при спортивних тренуваннях вона може збільшуватися й за рахунок м’язової маси.
Інволюційний етап онтогенезу характеризується перевагою руйнівних процесів над утворювальними, а тому спостерігається зменшення маси тіла та його розмірів. На цьому етапі відбувається старіння організму. Старість — не хвороба, але, як правило, вона розвивається й перебігає на фоні різних захворювань. Згідно з молекулярною гіпотезою В.В. Фролькіса, старіння організму настає внаслідок змін, передусім у генетичному апараті. Під час старіння затухають процеси самовідновлення білків — спочатку настають кількісні, а пізніше й якісні зміни в обміні білків. Особливу роль у розвитку старіння організму відіграє дегенерація нервових клітин центральної нервової системи.
Склеротичні зміни в серцево-судинній системі посилюють цей процес, оскільки погіршується мозковий кровообіг.
Морфологічні й фізіологічні зміни в організмі, які відбуваються на різних етапах постнатального періоду, підпорядковані основним закономірностям росту і розвитку. Ріст і розвиток організму первинно не зумовлені зовнішніми впливами, вони здійснюються за ендогенними механізмами, які закодовані в спадковій програмі.
Однією з важливих закономірностей росту й розвитку є поступовість і необоротність. Людина в своєму розвитку проходить ряд етапів — один за одним. Крім того, й процес росту, й процес розвитку характеризуються однонаправленістю. Якщо відбувся один етап росту і розвитку організму, то вдруге повторитися він ніколи не зможе.
Процеси росту й розвитку, як і процес старіння, в різних органах і системах відбуваються відносно одночасно, однак перебіг може бути різної інтенсивності (гетерохронно). Особливо помітно порушується синхронність росту й розвитку організму на еволюційному та інволюційному етапах. Дисгармонійність у розвитку дітей іноді проявляється в разі акселерації.
Наводимо вікову періодизацію ВОЗ, прийняту на Міжнародному семінарі з проблем геронтології (Київ, 1973):
1. Період новонародженості, під час якого організм малюка пристосовується до нових умов зовнішнього середовища і який триває близько одного місяця.
2. Період вигодовування материнським молоком (в деяких випадках воно буває штучним) триває 12—15 місяців.
3. Період нейтрального дитинства (вторинні статеві ознаки виражені слабо) триває від 1 до 7 років. Цей період поділяють на переддошкільний (1—3 роки) і дошкільний (3—7 років).
Прорізуються всі молочні зуби, починається прорізування постійних зубів, у скелеті виникають вторинні центри окостеніння.
4. Четвертий період, під час якого прорізуються постійні зуби та відбувається окостеніння епіфізів, звичайно поділяють на молодший (7—10 років) і середній (11 — 14 років) шкільний вік. У середньому шкільному віці починають розвиватися й функціонувати статеві залози, з’являються вторинні статеві ознаки: змінюється голос у хлопчиків, розвиваються молочні залози у дівчаток.
5. Період статевого дозрівання (юнацький вік) у осіб жіночої статі в більшості випадків триває з 12—13 до 16—17 років, а чоловічої статі — з 13—14 до 17—18 років. У цьому періоді виділяють старший шкільний вік (15—18 років).
Молодший, середній і старший шкільний вік визначають як підлітковий. Наприкінці юнацького віку завершується окостеніння скелета. Головною особливістю цього періоду, який називають також періодом бісексуального дитинства, є повний розвиток статевих органів і вторинних статевих ознак.
6. За юнацьким настає період розвитку дорослого організму. Цей період життя людини звичайно поділяється на декілька: молоді дорослі люди (до 44 років), люди середнього віку(45—59 років), люди похилого віку (60—74 роки) і люди старечого віку (понад 75 років). Нарешті, людей 90 років і старших вважають довгожителями.
Рис. 13. Зміна пропорцій тіла з віком
Кожний із періодів онтогенезу характеризується своїми анатомо-фізіологічними особливостями, які слід враховувати вчителеві в процесі навчання та виховання учнів.
Велике значення для оцінки кожного з періодів мають морфологічні критерії біологічного віку. Біологічний вік дитини визначається ступенем наближення її органів і систем до так званого дефінітивного стану, характерного для дорослої людини (рис. 13).